Наука і віра зовсім не обов'язково мають перебувати у ворожих стосунках і можуть прийти туди, де у стародавньому Єгипті вони почалися, а саме до спільного пізнання світу. Список 27 категорій людської дурості за Еллісом, серед іншого, містить таку характеристику: Переконання, що науковий метод є єдиним методом, який просуває людське знання.
Наука бере до уваги лише ті сутності, які є вимірюваними. Вона надає дані про матеріальний світ, соціальну тематику опановує частково, психологію — ледь-ледь, а духовна площина охоплюється зовсім новою «нейротеологією», яка намагається об'єктивізувати деякі духовні прояви і з'ясовує, наприклад, цілком впевнено, що молитва заспокоює центри тривоги та агресії і знижує активність у тім'яній ділянці, де ми зберігаємо своє «я».
Віра є невимірюваною і була тут — так само як і інші емоції — раніше за науку, і медицина без неї не обійдеться. Ефект плацебо є складовою кожного лікування, і добре, коли в дієвість лікування вірять обидві сторони, тобто як пацієнти, так і лікарі.
У 1982 році, коли на ринок проник фентаніл як сучасне анальгетичне диво, до однієї стоматологічної клініки прийшли його агенти з пропозицією сліпого дослідження вимірювання анальгетичної ефективності фентанілу порівняно з плацебо і, крім того (ось же жорстокі люди!), з налоксоном, який пригнічує також утворення ендогенних опіоїдів. Результат мав оцінюватися за візуальною аналоговою шкалою пацієнтами після видалення одного із зубів мудрості, яке зазвичай є складнішим. Лікарі погодилися, але перед початком дослідження з'явилися агенти з сумною звісткою, що бюрократична машина заборонила таке погано контрольоване введення фентанілу, тож залишаються лише плацебо і налоксон. Попри це, стоматологи залишилися вірними, видаляли зуби, вводили сліпий препарат, а пацієнти оцінювали свій біль.
Через деякий час агенти прийшли з радісною звісткою, що фентаніл повертається, і дослідження продовжувалося з додаванням фентанілу такий самий час далі. Потім результати були розсекречені. Там, де був лише налоксон у поєднанні з плацебо, біль після видалення продовжував зростати, тоді як у другій групі — знижувався. Різниця становила майже шість балів за десятибальною шкалою.
Кумедним було те, як каже моя онука, що в дослідженні вводилося лише і виключно тільки плацебо. Що там насправді сталося? Куди пішла інформація? І яка саме? Це ті невимірювані ефекти, які впливають на лікування, і досвідчений лікар знає, яку небезпеку в собі несе деморалізація пацієнта.
Віра додає надії, а з надією може прийти і любов. А вона справді зігріває. Загалом кажучи, віруючі люди почуваються краще як у плані здоров'я, так і щодо тривалості життя, ніж невіруючі. Ті, хто до того ж практикує (відвідує богослужіння, молиться або медитує), — ще краще. Пояснення полягає в тому, що віруюча людина має якіснішу самосвідомість, а отже, і сильніші захисні механізми, а практикуючі — ще й позитивні поведінкові елементи. Доведено, що серед цих груп також значно менше алкоголіків, токсикоманів та гравців.
Я не агітую тут за шарлатанів чи антивакцинаторів, за них — тим паче, я лише хочу звернути увагу на несправедливо недооцінену частину наших життів. Лікар повинен лікувати пацієнта. Той має душу! І хороший лікар — не лише освічений і розумний, а й мудрий. Віра належить до забутих мудростей.
MUDr. Radkin Honzák психіатр Джерело, блог автора: https://blog.aktualne.cz/blogy/radkin-honzak.php?itemid=45293