Наше сьогодення відоме життєвим контекстом людей, який можна назвати «глобалізована соціальна психіка». Люди живуть своїм життям у середовищі складного мережування та невичерпної пропозиції способів матеріального споживання, розваг, соціальної комунікації та соціальних стосунків, які потужно спрямовані на населення переважно економічно розвиненіших країн і цим населенням охоче приймаються. Образно кажучи, сьогоднішні люди в економічно розвинених державах мають перманентне відчуття духовного голоду, відчуття душевного (психічного) голоду, відчуття тілесного голоду. Чим характеризується сьогоднішня доба «голодного духу»? Фактично, всього матеріального і часто квазі- чи насправді духовного та душевного є багато, і люди попри це переживають нестачу наповнення потреб свого власного духу і власної душі, і власного тіла. Однак правдою є те, що люди повинні мати право і так само реальну можливість:

  • Розвивати та захищати свій дух і духовність, бо не виживуть без своєї духовної енергії віри та сенсу життя і своєї духовної сили.
  • Розвивати та захищати свою душу і душевність, бо не виживуть без своєї душевної енергії мислення, емоцій, почуттів, цінностей, ставлень та вчинків і своєї душевної сили.
  • Розвивати та захищати своє тіло і тілесність, бо не виживуть без своєї тілесної життєвої енергії, здоров’я та тілесної сили.

Думку про зв’язок духу, душі та тіла людини підкріпимо твердженням Longchenpa, тибетського вчителя XIV століття, який описав три аспекти непорочної або бездоганної існування людини так (In: D. Boadella, 1996, с. 10, 11):

  • Неподільність — інтеграція тріщини всередині людини та її інтеграція в її середовище.
  • Радість — фундаментальний досвід того, як не бути розділеним, не бути самому проти себе.
  • Випромінювання — якість, яка виражає радість від буття та від єдності духу, сяючим шармом.

У випадку, якщо ці три первинні якості непорочного — бездоганного існування людини від себе «відірвані», Longchenpa стверджує, що «вони повертаються» і це повернення пояснює так:

  • Повернення радості знижує біоенергетичний рівень, веде до опанування людиною лібідо — інстинктами, до відчуття незадоволеності, до втрати насолоди та до бажання мислити лише в поняттях цілеспрямованості.
  • Повернення випромінювання підвищує серцебиття, посилює роздратування та відразу, підкреслює відокремлення від презентованих базових ставлень, вносить сум’яття та порушує спокій людини.
  • Повернення неподільності проявляється тупістю, втратою блиску та депресивною, млявою, лінивою і важко зрозумілою душею людини».

Згідно з H. Guenter (In: D. Boadella, 1996, с. 11):

  • Первинний, тобто «нерозірваний» життєвий процес веде до вищих організаційних форм психіки людини з оптимальним станом цінностей з гнучким відкриванням особистих кордонів. Неподільність є за своєю суттю неентропійною і підтримує відкритість буття.
  • Вторинний, тобто «розірваний» процес є, однак, закритим у собі, крутиться у замкненому колі та веде до застигання, втрати енергії, хвороби та смерті. Втрата цілісності людини є ентропійною.

Зупинімося на серйозному твердженні, що «втрата цілісності людини є ентропійною». Ми запитуємо, що це може означати для буття людини? Існування та функціональність людини полягає в принципі інтеграції. Порушення інтеграції людини, тобто суворого впорядкування комунікації та стосунків людини, є актом розщеплення (відокремлення, дезінтеграції). Якщо людина не інтегрується (духовно, психічно, тілесно, соціально), вона втрачає свою цілісність і не може далі добре функціонувати, або не може функціонувати взагалі.

Людину ми сприймаємо, розуміємо, поважаємо як цілісну (холістичну) істоту. Цілісність є ключем до здорового існування, а нецілісність є ключем до занепаду живої системи — людини. Будь-яке буття повинно в певній формі та в певній якості даного існування «триматися купи». Порушена цілісність людини проявиться як духовний, душевний і тілесний дисгармонійний стан або патологічний стан.

У такому стані людини «не тільки радість і задоволення ослаблені, але й випромінювання незабаром зникає. Очі перестають сяяти, а шкіра як тісто. Загалом бракує життя» (In: D. Boadella, 1996, с. 11).

Ми виходимо з переконання, що «голодний дух» сьогоднішньої доби, який бере участь у злиднях духу, душі, а також у злиднях соціальних і матеріальних, пов’язаний з порушеною особистою цілісністю та соціальною цілісністю людей.

Соціальна освіта через виховання, навчання, консультування має потенціал для того, щоб запобігти «поверненню» людей від їхньої сутності, яка загалом полягає в неподільності, в радості, у випромінюванні особистості. Це основа для доброго і здорового життя. Сучасне життя людей видається в багатьох аспектах як їхнє відхилення від власної сутності, а тим самим і від доброго життя. Метою соціальної освіти є допомагати людям, щоб вони дорослішали духовно, психічно та соціально. Підтримати їхні компетенції для життя та відповідальність за власне життя.

Духовна криза

Наслідком духовної кризи в суспільстві є втручання у суспільну свідомість і, як наслідок, в індивідуальну свідомість. У свідомості легше вкорінюються ентропійні думки, наслідком яких є руйнівна дія. У житті суспільства відіграє важливу роль ефективна соціальна етика. Тільки так можна очікувати, що неетичні рішення та дії індивідів і груп не будуть вважатися нормальним проявом. І навпаки, що етична поведінка буде вважатися ненормальним проявом. Цього не повинно статися в сучасну епоху людства, коли «наука увійшла в «людський вік», коли вся сила наукового пізнання буде спрямована на людину як свій головний об’єкт. Це, однак, вимагає розуму та гуманності, що відповідають соціальним умовам, з яких виросте новий етос науки» (I. Frolov, 1987, с. 74), і ми самі додаємо, що виросте не лише етос науки, а й етос соціальної поведінки та дій людей.

Згаданий автор далі констатує: «на цій стадії людина, можливо, усвідомить свою унікальність, розумність і гуманність, але ми сьогодні не можемо оцінити, які наслідки з цього випливатимуть». Гуманістичний підхід передбачає (с. 73) «нове наукове та філософське розуміння сенсу людського життя і водночас цілісний, моральний та соціальний прогрес людства сьогодні і в майбутньому. На цьому шляху людині, звісно, доведеться ще багато змінити та подолати».

Профілактика дисгармонійних та патологічних станів життя людей

Висловлювання I. Frolov ведуть нас до питання: Що одного разу життя запитає у людей? Можливо, життя запитає наступне:

  • Як ми брали участь у творенні життя на Землі?
  • Чому і як ми завдавали шкоди собі та іншим?
  • Що ми віддали зі свого таланту життю на Землі?
  • Що ми дали зі своєї душі іншим людям і життю на Землі?
  • Як ми навчилися не піддаватися деградації життя людей і протистояти маніпуляціям та спробам опредметнення людини?
  • Як ми стали на опір прихованому глузуванню з душі, духу та особистої ідентичності?

Життя кожної людини не вимірюється кількістю результатів її діяльності, її успіхами в особистій кар’єрі, її набутою власністю матеріальних благ, але вимірюється тим, скільки мудрості та добра своїм творчим життям вона віддає Життю на Землі.

Наслідок духовного, душевного та тілесного голоду можна розпізнати:

  • На рівні духу як духовний голод у формі розладу духовного опанування життя, що проявляється: у втраті віри в життя (відраза до життя); у втраті надії, пов’язаної зі змістом життя (безвихідь у житті); у втраті любові до життя (знечулення в житті). У результаті чого люди страждають на психічні та тілесні захворювання. У людини порушена духовна енергія.
  • На рівні душі як душевний (психічний) голод у формі розладу психічного опанування життя, що проявляється: у розладах мислення; у розладах почуттів; у розладах мотивацій, тобто потреб, мотивів і цілей діяльності; у розладах психічної регуляції та оцінки власної діяльності. У результаті чого люди страждають на психічні та тілесні захворювання. У людини порушена психічна енергія.
  • На рівні тіла як тілесний голод у формі розладу тілесного опанування життя, що проявляється: у психосоматичних розладах і захворюваннях; у розладі харчової поведінки; у хімічних та нехімічних залежностях; у хворобах цивілізації (серцево-судинні захворювання, онкологічні захворювання). У результаті чого люди страждають на психічні та тілесні захворювання. У людини порушена тілесна енергія.

Для пояснення варто додати, що енергія не є теоретичним конструктом, а реальною силою, яка діє. Диспозиційний прогностик S. Sohr (2000, с. 131) констатує, що «енергія — це сила» і вона діє як у тілесній, так і в духовній та душевній сферах.

Наступний текст ми наводимо з праці D. Boadella (1996, с. 12-13) для того, щоб надати читачам роз’яснення понять душа, дух, які ми часто використовуємо у цьому дописі. Ми обираємо висловлювання визначних науковців та фахівців:

  • D. Boadella констатує, що тонку вимірність буття визнає все більше фізиків....- За фізиком D. Bohm існує зв’язок і взаємний обмін між зовнішньою основою нашого щоденного життя (тобто нашою екзистенційною подорожжю в певному тілі, протягом певного часу і в певному місці) та внутрішньою основою ... наших архетипових спогадів, уявлень, снів та інших сфер глибокої внутрішньої реальності, яка трансцендує поза час і простір.
  • Психолог C. G. Jung цю тонку вимірність назвав сферою Я та сферою Самости, а H. Ali говорив про людину Духу і про людину Світу.
  • S. White писав про зв’язок «загущеного» всесвіту твердої матерії з «незагущеним» всесвітом, який константно знаходиться за всіма подобами всесвіту.
  • Біолог R. Sheldrake збурив науковий світ цією гіпотезою: «Створення форми та матерії визначається не лише відомими біохімічними та фізичними процесами, але так само і точно нелокалізованими морфологічними полями. Вони не транспортують жодної розпізнаваної енергії, але комунікують взірці, концепції та інформацію». Гіпотеза Sheldrake підтримує погляди багатьох релігій, що тонші рівні буття організовують рівні нижчі. Так само, як хвилювання в собі містить існування частинок.
  • Психофізик H. Andrade (раніше за Sheldrake) представив «біологічно організовану матрицю», це означає тонке інформаційне поле, яке керує і формує подобу фізичного тіла.
  • Поняття душа — це словацький переклад грецького слова psyché та латинського слова anima.
  • D. Boadella (1996, с. 15-16) наводить деякі значення душі – psyché, з яких ми наводимо наступні: душа — це несвідоме (особисте і трансперсональне), надсвідоме, свідомість, протилежність тіла, життя тіла.
  • Психотерапевт D. Boadella використовує слово душа (1996, с. 16) для вираження «створення і формування глибокого, для особи важливого центру протягом її подорожі життям. У цьому сенсі наша душа не може бути відокремлена протягом життя в тілі від нашого соматичного досвіду».

Самоідентифікація як найважливіший фактор розвитку людини

Першочерговим завданням соціальної освіти є, на наш погляд: Навчати людей, і взаємно навчитися жити так, щоб ми не завдавали шкоди собі, не завдавали шкоди іншим людям, не завдавали шкоди всьому живому на нашій планеті Земля. Головні напрямки соціального навчання людей, на наше переконання, — це теми, пов’язані із самоідентифікацією:

  • Пошук відповіді на запитання Хто я? Це означає пізнання і розуміння власної особистої ідентичності.
  • Пошук відповіді на запитання Звідки я приходжу (походжу)? Це означає пізнання і розуміння власної духовної ідентичності.
  • Пошук відповіді на запитання Що є моїм життєвим завданням у колі людей? Це означає пізнання і розуміння власної соціальної ідентичності.
  • Пошук відповіді на запитання Що мені можна, а чого не можна? Це означає пізнання і розуміння власної моральної ідентичності.

Однак, коли в житті людини з’являються такі ситуації, транзити, події, проблеми, яких особа не розуміє і не осягає їх, оскільки «від певної глибини містерії реальності, вона не може їх розуміти», тоді «можливо, ми повинні відкласти свою звичайну ідентичність, якщо хочемо виявити свою найглибшу ідентичність. Подібний парадокс сказав, власне, Ісус своїм учням: хто хоче врятувати своє життя, мусить його втратити». (D. Boadella, 1996, с. 22)

Зміст соціального навчання людини ми висловимо завданнями, яких ніхто з людей не може уникнути, навіть якби хотів це зробити. Людина має, на нашу думку, такі життєві завдання:

  1. Завдання: Виринути з океану власного невігластва та душевної темряви й усвідомити свою особу через самоусвідомлення. Вести розмови з собою і запитувати самого себе, у що він вірить, що переживає, що чинить. Засобом для нього є самоаналіз.

У цьому контексті ми дозволимо собі використати слова D. Boadella (1996, с. 22-23), якими він точно називає те, що вважаємо важливим і ми: «все, що стоїть між нашою сутністю та її проявами в нашому щоденному житті, є тінь. Ми переживаємо більшу частину нашого життя в темряві. Але тінь хоче бути побаченою. Вона голодна до світла... тінь нам може показати шлях, її палець вказує на перешкоду, яку ми повинні усунути. Її палець вказує також на світло, яке є за тією перешкодою».

Повчання: Krishna Murti сказав — Якщо маєш вирішити якусь проблему, не намагайся її вирішити, а сядь і справді її роздивись. Дай їй світло.» - Завдання: Поважати та гідно, а також правдиво і чесно виконувати своє власне покликання людини на цій Землі через самореалізацію. Вирішальним критерієм навчання людей протягом усього життя є не економічний аспект, не професійний аспект, не кар’єрний аспект, а ним є аспект розвитку обдарованості людини до власного життя у формі системної здатності людини до життя.

Головним завданням життя з погляду соціальної освіти людини є бути духовно, психічно, соціально зрілою людиною відповідно до власного генотипу та культурної спадщини предків. Людина має виконати обов’язок вчитися від зачаття до гробу, ба навіть за гробом. Зрештою, хто за нас опанує перехід із тимчасового життя в матеріальному світі до життя після земного життя?

Що є результатом навчання людей/

Це пізнання, яке у кожної людини трансформується у її власний розумовий, емоційний, моральний досвід. Пізнання у кожної людини є оригінальним та унікальним, а тому абсолютно непередаваним. Пізнання особистості має інтеріоризуватися, тобто людина повинна увібрати в себе, засвоїти те, що вона пізнає. Лише тоді, коли пізнання чогось є інтеріоризованим (засвоєним), людина набула знання, тобто чогось навчилася так, що вона це знає.

Знати — це вищий рівень психічної регуляції та функціонування людини, яка є цілісною (холістичною) духовною, психічною та тілесною істотою. Знати означає трансформувати пізнання у життя через дії людини за допомогою її розуму (мисленням, відчуттям, оцінюванням) та серця (інтуїцією, почуттями, оцінюванням).

Людина як цілісна істота мислить, відчуває і оцінює завжди. Тоді, коли пізнає, але також і тоді, коли знає, і тоді, коли діє. Людина є автентичною істотою з власним роздумуванням, переживанням, мудрістю, але також і з власною душевною незрілістю.

На що має бути спрямована соціальна едукація людини?

На формування здатності людей до життя з тим наміром, щоб вони були здатними, готовими та відважними захищати:

  • свою унікальну ідентичність,
  • свою автономність та гідність,
  • свій природний розум та автентичне мислення,
  • свою здатність творити і бути творчою людиною.

Якщо люди на це здатні, вони стають духовно та психічно зрілими особами, які відчувають, мислять, оцінюють і діють як соціальні та культурні особи. Вони комунікують і реалізують соціальні ролі та ідентифікують себе з духовними цінностями спільноти відповідно до власних цінностей, при цьому наповнюючи свою особисту історію людської істоти на Землі.

Значення соціальної едукації людей

За допомогою соціальної едукації можна підтримати людей у їхній мотивації до того, щоб вони стали самореалізованими людьми. Творець гуманістичної психології A. Maslow у своїх холістично-клінічних дослідженнях визначив характеристику самореалізованих людей так: (Maslow, A. 1970, с. 153-174. In: Hall, C. S.- Lindzey,G., 1997, с. 175):

  • Їхня життєва орієнтація є реалістичною.
  • Вони приймають себе, інших і світ людей загалом, а також природу такими, якими вони є.
  • Вони спонтанні у поведінці та діях, у комунікації, у міжособистісних стосунках.
  • Вони орієнтуються скоріше на вирішення різноманітних проблем і завдань життя, ніж на свою особу.
  • Вони створюють навколо себе соціальну атмосферу неупередженості, об'єктивності, великодушності.
  • Вони мають інтенсивну потребу бути наодинці з собою, мати своє приватне життя.
  • Людей і речі, ситуації та проблеми вони бачать по-новому, вони не є стереотипними.
  • Переважно вони мають містичні або духовні, але не лише релігійні переживання.
  • Вони ідентифікують себе з людським родом, мають почуття спільноти та соціальний інтерес.
  • Вони віддають перевагу глибоким людським стосункам лише з кількома, але особливо коханими та люблячими людьми, перед поверхневими стосунками з багатьма людьми.
  • Вони визнають і керуються демократичними цінностями та ставленнями.
  • Вони мають скоріше філософське, ніж іронічне та саркастичне почуття гумору.
  • Вони високотворчі. Вони чинять опір конформізму щодо культури.
  • Вони скоріше трансцендують середовище, тобто духовно збагачують його, ніж просто пристосовуються до нього.

Життєві розвиткові завдання та епоха нетерплячості

У житті людей, як окремих осіб, так і спільнот, існує між поколіннями зв'язок, взаємозалежність і пута, які неможливо стерти. Навпаки, в інтересах соціального здоров'я суспільства необхідно поважати та підтримувати взаємозв'язок соціальних груп. Усі покоління пливуть в одному потоці часу. Однак покоління мають свої власні життєві розвиткові завдання, які випливають з їхнього генотипу, і так само вони мають свої власні завдання розвитку, які випливають з культурного, соціального та едукаційного середовища, в якому вони живуть. Покоління людей спрямовуються до того, щоб реалізовувати власні унікальні соціалізаційні, виховні та освітні завдання у даний час і в даному середовищі. Реалізації життєвих завдань розвитку людей сучасність сприяє у вигляді незліченної кількості можливостей і видів самореалізації. Водночас, однак, суспільна атмосфера, кризи в суспільстві постмодерної доби, умови забезпечення повсякденного життя багато в чому обмежують і пригнічують людей.

A. Carpentier (1987, с. 169) назвав сучасність «епохою нетерплячості». Ми погоджуємося з ним. Він точно висловив те, що ми маємо на увазі у зв'язку з важливим завданням соціальної едукації для людей сьогодення. A. Carpentier пише: Наша епоха проходить під знаком нетерплячості. Весь світ кудись поспішає. Весь світ хоче негайно скуштувати плоди своїх зусиль. Одні хочуть нагромадити статки, інші — досягти успіхів. Митець і вчений хоче якнайшвидше засвоїти все багатство образотворчих і наукових засобів, щоб протягом двох-трьох років здійснити прорив у розвитку живопису, музики, літератури або науки, і подолати швидким стрибком прорив у своїй професійній кар'єрі. Кожен індивід, кожен людський колектив відчуває таємну і невгамовну спрагу до нового, чи то в мистецтві, науці, виробничій сфері, чи в особистій кар'єрі. Висловлювання A. Carpentier ми доповнимо нашим поглядом на «епоху нетерплячості»: Причину вищезгаданих явищ у суспільстві та в людській поведінці слід шукати також у зниженні цінності людської особистості в суспільстві загалом. Людям не завжди дозволена самореалізація, яка їм належить. Але люди мають життєве завдання реалізуватися і таким чином віддати Життю те, що отримали в дарунок. Своє обдарування і свій талант вони мають примножити ціложиттєвими зусиллями. Щоб творчою самореалізацією віддавати свої духовні та душевні дари. Люди мають обов'язок, а отже, і право навчатися, працювати, творити для себе і для інших, і вони заслуговують на те, щоб мати для цього оптимальні умови, а також прихильну матеріальну, соціальну, культурну та духовну підтримку. Адже відома істина, що «немає кращої долі для людини, ніж добре виконати своє покликання». (Montaigne)

Чим може сприяти соціальна едукація дорослих?

Соціальна едукація дорослих є виховною, освітньою та консультативною допомогою людям для їхнього:

  • Самосвідомості, оскільки вони повинні усвідомлювати, хто вони є, яке мають духовне покликання в житті, як мають діяти і що мають у своєму житті творити.
  • Самовідданості (самоповаги), оскільки вони повинні усвідомлювати, що є унікальними і неповторними людськими істотами, наділеними унікальним талантом та енергією любові до себе і до інших.
  • Саморефлексії, оскільки вони повинні усвідомити свою відповідальність за своє мислення, поведінку та дії, якими вони залишають по собі у світі незгладимий слід своїх почуттів, думок і вчинків.
  • Відваги духовно і душевно прогресувати та відстоювати свою особу, це означає: мати ясність у голові, працювати чесно, не боятися, залишити правдиве свідчення свого життя, дбати про душу, дотримуватися моралі, бути відповідальною людиною.

До чого соціально виховувати та навчати людей сьогодення? Відповідь на питання звучить так: Емпатично та професійно компетентно, тобто мудро підтримувати ціложиттєве навчання людей в інтересах їхнього особистого розвитку і з великою повагою до їхніх унікальних духовних, психічних та тілесних талантів.

Життя конкретної людини аж ніяк не полягає в повторенні чи парафразуванні життя інших людей, а має бути автентичним самовираженням та індивідуально унікальним способом Буття людини в даний час і в даних життєвих контекстах.

Авторка: Prof. doc. PhDr. Mária Machalová, CSc. Проф. у галузі Соціальна робота Доц. у галузі Андрагогіка CSc. у галузі Психологія PhDr. у галузі Психологія

Література

BOADELLA,D. 1996.: Soma , Jáství a Prapůvod. In: Energie & Charakter. Vedecký časopis. Roč.1, č.1, s.8-26.

CARPENTIER,A.,1987. Epocha netrpezlivosti. In: Budúcnosť v prítomnosti. Bratislava: Aurora, s.169.

FROLOV,I.,1987. Budúcnosť ľudstva. Humanistické aspekty pokroku vo vede. In: Budúcnosť v prítomnosti. Bratislava: Aurora, s. 74.

HALL,C.S.- LINDZEY,G. 1997. Psychológia osobnosti. Bratislava: Slovenské pedagogické nakladateľstvo. ISBN 80-08-00994-2.

MACHALOVÁ,M. 2004. 2006. Psychológia vo vzdelávaní dospelých. Bratislava: Rádio Print,1.vyd.ISBN 80-969339-6-5; Bratislava: Gerlach Print,2.vyd. ISBN 80-89142-07-9.

MACHALOVÁ,M. 2011. Biodromálna psychológia pre pomáhajúce profesie (sociálnych pracovníkov, sociálnych pedagógov a andragógov) Brno: Institut mezioborových studií IMS. ISBN 978-80-87182-10-9.

MACHALOVÁ,M. 2014. Edukačná sociálna práca. Prešov: Prešovská univerzita. ISBN 978-80-555-1118-4.

MASLOW,A. H.1970. Motivation and personality (2nd ed.). New York: Harper. SOHR,S.2001. Legenda o životě. Havířov: Dimensis.

1 Життєвим розвитковим завданням та завданням розвитку ми приділяємо велику увагу протягом тривалого часу, і результати нашої теоретичної роботи на цю тему містяться в багатьох публікаціях, напр.: MACHALOVÁ,M. Psychológia vo vzdelávaní dospelých. 1.vyd. Bratislava : RádioPrint, 2004; 2.vyd. Bratislava: Gerlach Print, 2006. MACHALOVÁ,M. Biodromálna psychológia pre pomáhajúce profesie (sociálnych pracovníkov, sociálnych pedagógov a a ndragógov). Brno : Institut mezioborových studií IMS, 2010. MACHALOVÁ,M. Edukačná sociálna práca. Prešov: Prešovská univerzita, 2014.