Булінг у шкільному середовищі Фото: Peter Senko (2019)

ВСТУП

Наступна стаття зосереджена на соціально-патологічних явищах, зокрема на булінгу, який досить часто зустрічається в школах. Він може виникати під час перебування в гуртку, в інтернаті, а також на вулиці, або ж до цього додається кібербулінг, який також поширений серед дітей та молоді. Протягом березня-квітня 2019 року було розповсюджено анкету серед учнів двох середніх шкіл — Середня медична школа (кількість респондентів 86) та Середня професійна педагогічна школа (кількість респондентів 59), де ми намагалися з'ясувати рівень поширеності булінгу, або ж чи стикалися вони з булінгом. Шляхом подальшого порівняння результатів ми зробили висновки щодо поширеності булінгу та можливої профілактики. Ми розглядаємо це поняття також тому, що з кожним днем булінг як соціально-патологічне явище має тенденцію до зростання, попри те, що школи проводять різні бесіди та дискусії на цю тему. Учні, як і їхні батьки, поінформовані та ознайомлені з профілактикою та вирішенням питань булінгу дітей та учнів у школах та шкільних закладах за допомогою методичних вказівок, тобто директиви № 36/2018, виданої MŠVVaŠ SR, про яку інформують директор школи, соціальний педагог, координатор з профілактики, класний керівник та інші фахівці щодо профілактичної діяльності.

Чому ж насправді виникає булінг? Можна сказати, що це здебільшого спричинено підвищеною агресією, яку дитина виплескує на однолітка або молодшу дитину. Дитина свідомо завдає шкоди своєю силою іншій дитині, робить їй капості, насміхається тощо. Агресор може мати проблеми з поведінкою, не мати сформованих добрих стосунків з батьками, мати проблеми в школі, у міжособистісних стосунках, і свою агресивність він виливає насамперед на слабших, молодших учнів. Агресивна поведінка може мати різні форми, наприклад, німецький педагог Winkel (in Határ, 2004) узагальнив п'ять проявів дитячої та молодіжної агресії:

  • агресія як форма гри — дитина перевіряє свою силу або хоче отримати радість від перемоги, тому шукає слабшу дитину, яку може перемогти.
  • агресія як захисний механізм — де жертва захищається від нападника, і в кінцевому підсумку жертва може завдати шкоди нападнику.
  • агресія як реакція фрустрованого індивіда — у цьому випадку дитина почувається неповноцінною і шукає компенсацію за свою поразку, завдаючи шкоди слабшому індивіду.
  • агресія як форма цікавості — діти з'ясовують, де проходять їхні межі, що дозволено, а що заборонено. Така форма може призвести до егоїстичного самоствердження.
  • агресія як невідповідна форма прагнення любові — дитина привертає увагу негативною поведінкою та діями, задовольняючи свої потреби, при цьому не усвідомлюючи своїх вчинків.

Булінг, як ми згадували вище, має різні форми, які можуть відобразитися на психічному, а також фізичному здоров'ї учня. Головною метою дослідження було з'ясувати поширеність булінгу, а також чи стикалися учні з цим явищем у шкільному середовищі у двох обраних середніх школах.

ДОСЛІДЖЕННЯ

У дослідженні взяли участь загалом 145 респондентів, з яких 86 ((35) 40,69% дівчат, (51) 59,30% хлопців) були із Середньої медичної школи (SZŠ) та 59 (100% дівчат, 0% хлопців) із Середньої професійної педагогічної школи (SOŠPg). Далі ми будемо використовувати лише скорочення назв середніх шкіл. Дослідження проводилося серед учнів 1-х та 2-х курсів.

З булінгом у SZŠ зіткнулися 18,60% хлопців та 60,47% дівчат, у SOŠPg це було 88,14% дівчат. З цього випливає, що з булінгом зіткнулося більше дівчат, ніж хлопців.

Таблиця № 2

Найчастіше місце, де виникає булінг: у школі SZŠ 50% та SOŠPg 81%, на гуртку в SZŠ це було трохи більше 4,65%, а в SOŠPg 3,39%, на вулиці вказали 37,21% респондентів із SZŠ та 55,36% із SOŠPg, в інтернаті вказали 8,14% респондентів із SZŠ та 10,17% із SOŠPg, також з'явився кібербулінг у SZŠ з часткою 2,33%, а взагалі не стикалися з булінгом 24,41% респондентів. З цього випливає, що булінг найчастіше відбувається в школах, а також на вулиці. У питанні № 3 респонденти могли обрати кілька варіантів, тому кількість респондентів відрізняється від основної вибірки.

Таблиця № 3

Відповідаючи на питання, чи були вони особисто об'єктами булінгу, відповіддю здебільшого було «ні» — у SZŠ дівчата 56,98% та хлопці 15,12%, у SOŠPg не були об'єктами булінгу 72,88% дівчат. У попередньому питанні № 2, чи стикалися вони з булінгом, вони, очевидно, мали на увазі, що це не обов'язково був булінг, пов'язаний безпосередньо з ними, скоріше вони були свідками.

Таблиця № 4

Тілесні напади (штовхання, удари...) вказали респонденти із SZŠ у кількості 25 (29,07%) та із SOŠPg 20 (33,90%), псування особистих речей (одяг, шкільне приладдя...) із SZŠ позначили 14 (16,28%) респондентів та із SOŠPg 50 (84,75%), вимагання (фінансове, психологічне — відбирання їжі тощо) із SZŠ 20 (23,26%) респондентів та із SOŠPg 23 (38,99%) респондентів, кібербулінг вказали 16 (18,60%) респондентів із SZŠ та 7 (11,86%) із SOŠPg, знову повторюється відповідь «інше, не стикалися з булінгом» — 27 (31,40%) із SZŠ та 10 (16,95%) із SOŠPg. Як ми бачимо з дослідження, очевидно, що учні використовують різні форми булінгу, найчастішими відповідями були тілесні напади, псування особистих речей, а також вимагання. У питанні № 5 респонденти могли вказати кілька відповідей, тому кількість респондентів відрізняється від основної вибірки.

Таблиця № 5

На питання, чи був учень об'єктом тривалого булінгу, наголошую, що це питання ми поставили навмисно, оскільки булінгом вважається повторюване заподіяння шкоди, респонденти відповіли так: із SZŠ та SOŠPg відповіли однаковою кількістю 9 осіб, більше ніж 2 рази у відсотковому співвідношенні в SZŠ (10,47%) респондентів, із SOŠPg відповіли у відсотковому співвідношенні 15,25%, «ні, це сталося лише один раз» позначили 40 (46,51%) респондентів SZŠ та 7 (10,17%) SOŠPg, «ні, я не був/була об'єктом булінгу» відповіли 37 (43,02%) респондентів SZŠ та 43 (72,88%) SOŠPg. Знову підтверджується, що учні здебільшого були свідками булінгу, цим питанням ми хотіли підтвердити поширеність булінгу в школах, з чого випливає, що булінг у школах існує, але в меншій мірі, оскільки 10,47% учнів SZŠ та 15,25% SOŠPg вказали, що були об'єктами булінгу більше двох разів.

Таблиця № 6

У наступному питанні, кому б вони повідомили про цькування, респонденти могли позначити кілька відповідей, тому чисельність дослідницької вибірки не збігається з чисельністю основної вибірки. Найбільше відповідей «не сказав/ла про цькування нікому» позначили 47 (54,65%) респондентів із SZŠ та 21 (35,59%) респондент із SOŠPg; батька або родича обрали б 20 (23,26%) респондентів із SZŠ та 25 (42,37%) респондентів із SOŠPg; вчителю довірилися б 13 (15,12%) респондентів із SZŠ та 14 (23,73%) респондентів із SOŠPg; однокласнику про це сказали б 11 (12,79%) респондентів SZŠ та 12 (20,34%) респондентів SOŠPg. З даної таблиці ми бачимо, що більше половини учнів із SZŠ не сказали б про це нікому, а більше половини респондентів SOŠPg обрали б батька або родича.

Таблиця № 7

На наступне питання, чи має респондент друзів, відповіли так: «більше 3 друзів» позначили 79 (91,86%) респондентів SZŠ та 55 (93,22%) респондентів SOŠPg; «одного друга» позначили 4 (4,65%) респонденти SZŠ та 1 (1,70%) респондент SOŠPg; «ні, не маю» позначили в однаковій кількості 3 респонденти, тобто у відсотковому співвідношенні 3,49% респондентів SZŠ та 5,08% респондентів SOŠPg. За кількістю друзів неможливо однозначно підтвердити, чи є респондент жертвою цькування, якщо він має більше чи менше друзів, або навіть якщо їх немає зовсім.

Таблиця № 8

У випадку, якби респондент дізнався, що хтось піддається цькуванню, з’ясовувалося, кому б він про це повідомив: найбільше відповідей респонденти вказували, що вони рішуче сказали б агресору, тобто тому, хто цькує, щоб він цього не робив — 54 (62,79%) респонденти SZŠ, але лише 21 (35,59%) респондент SOPgŠ; повідомили б про це школі: 37 (43%) респондентів SZŠ, аж 35 (59%) респондентів SOPgŠ; запропонували б тому, кого цькують, уникати агресора: 13 (15,12%) респондентів SZŠ, 5 (8,48%) респондентів SOPgŠ; інше — 1 (1,16%) респондент SZŠ застосував би силу, тобто побив би агресора, але 3 (3,49%) респонденти SZŠ та 4 (6,78%) респонденти SOPgŠ сказали б про це батькам агресора. Респонденти SZŠ у більшості (62,79%) вирішували б цю ситуацію віч-на-віч з агресором, кажучи йому, щоб він цього не робив, тоді як 59% респондентів SOPgŠ повідомили б про це школі.

Таблиця № 9

З нашого дослідження випливає, що більше дівчат, ніж хлопців, стикаються з цькуванням, найбільше цькування відбувається в школах та на вулиці. На питання, чи піддавалися респонденти цькуванню, більше половини відповіли «ні», і лише близько 20% вказали, що були жертвами цькування. Найбільше цькування проявляється у псуванні особистих речей — аж 84,75% респондентів SOŠPg із загальної кількості 59 респондентів, але SZŠ вказує найчастішим проявом цькування тілесні ушкодження у відсотковому співвідношенні 29,07% із загальної кількості 86 респондентів. З дослідження очевидно, що учні використовують різні форми цькування, і шляхом порівняння відповідей ми бачимо, що в окремих школах відбуваються різні форми цькування, зокрема, серед дівчат у SOŠPg частіше відбувається псування особистих речей, а в SZŠ респонденти вказали, що йшлося про тілесні ушкодження.

Рекомендації щодо профілактики цькування:

  • профілактика має бути спрямована не лише на учнів та вчителів, а й на батьків, які отримують інформацію на батьківських зборах. Через соціального педагога або іншого фахового педагога брати участь у дискусіях, бесідах, які можуть бути реалізовані безпосередньо в шкільному середовищі, або шукати такі дискусії;

  • вчителі повинні бути уважнішими до учнів, зацікавлювати учнів на уроках, дискутувати з ними, підтримувати в них інтерес до навчання — створювати позитивний клімат у класі;

  • на уроках використовувати модельні ситуації цькування, де учні можуть увійти в роль жертви, а потім обговорити це;
  • учні, які є жертвами, не повинні боятися говорити про це в школі, вдома або друзям;
  • залучати учнів до діяльності з мотивом відмови від насильства, наприклад, створення стінгазет, які будуть на очах у всіх;
  • навчати учнів асертивній поведінці — вміти приймати людей такими, якими вони є, поважати їхні погляди, віросповідання, цінності, але водночас не відстоювати свої інтереси та погляди за рахунок інших.

Висновок

Школа має створити для учнів хороший, позитивний клімат шкільного середовища, щоб вони усвідомлювали, що якщо виникне якась ситуація, вчитель поруч і допоможе її вирішити. Завдання класних керівників — бути уважними, щоб вчасно виявити цькування. Завдяки взаємній дискусії та хорошій атмосфері в класі вчитель може завоювати довіру та повагу своїх учнів, які натомість будуть йому довірятися.

Першочерговою є профілактика цькування в школах, дискусії з батьками учнів-агресорів, які провокують молодших або фізично слабших учнів, щоб запобігти психологічному, фізичному насильству і, таким чином, можливій трагедії.

Авторка: Mgr. Miriama Pačnárová, PhD.

Список бібліографічних посилань

ĎURKOVIČOVÁ, T. 2003. Agresivita a šikanovanie v školách: metodický list. Trenčín: Krajská pedagogicko-psychologická poradňa. 2003. HATÁR, C. 2004. Termonilogické poznatky k agresii agresívnemu správaniu detí. In. Mládež a spoločnosť, Bratislava, 2004, č.1/2004, s.13-20. HUCÍKOVÁ, M. 2004. Poruchy správania a učenia. Aktualizácia č.2. Expert na včasné odhaľovanie porúch a poradca pri práci s problémovými deťmi a rozhovoroch s rodičmi. Bratislava: RAABE, 2004. ISBN 80-968117-6.2. PETLÁK, E. 2006. Klíma školy a klíma triedy. Bratislava: Iris, 2006. 119 s. ISBN 80-890189-7-1. PIOVARĆIOVÁ, Z. 2014. Problémy v správaní. [online]. [cit. 2019-05.15]. Dostupné na: https://www.ppppoprad.sk/ako-zvladnut-problemy-v-spravani.html ŘIČAN, P. 1995. Agresivita a šikana medzi deťmi. Praha: Portál, 95 s. 1995. ISBN 80-7178- 049-9 Smernica č. 36/2018 k prevencii a riešeniu šikanovania detí a žiakov v školách a školských zariadeniach. [Online]. Bratislava: MŠVVaŠ SR. Dostupné na: https://www.minedu.sk/smernica-c-362018-k-prevencii-a-rieseniu-sikanovania-deti-a-ziakov-v-skolach-a-skolskych-zariadeniach/