Singles та їх сприйняття суспільством Фото: Peter Senko (2018)

У сучасному суспільстві ми все частіше зустрічаємося з людьми, які вирішили жити вільним і незалежним стилем життя, який ми називаємо англійським терміном singles — одинаки. Варто зазначити, що феномен singles не є нововиниклим, оскільки в нашому суспільстві він з'являється вже кілька десятків років. Феномен singles останнім часом стає поширеною та актуальною темою, завдяки чому зростає інтерес до вивчення цієї проблематики. Дослідження феномену singles не зосереджується на індивідуальному досвіді цього стилю життя, а відбувається на рівні суспільного явища. Головною проблемою є постійно існуючі упередження та стереотипи щодо singles-людей, яких вважають вигнанцями суспільства. Хоча сьогодні singles-людей оцінюють більш позитивно, їхній вибір залишатися singles і ніколи не укладати шлюб сприймається в негативному сенсі. У цьому контексті метою нашої роботи є з'ясування того, як singles-люди сприймаються суспільством і чи існують релевантні відмінності в цій перцепції між singles-людьми та людьми, що живуть у шлюбному союзі.

Життя сучасної сім'ї вже тривалий час зазнає значних змін, які пов'язані з самим способом життя сім'ї та її історичним розвитком. Усі зміни в сім'ї ми виводимо від повороту так званої традиційної нормальної сім'ї, вихідною ознакою якої є форма сімейного життя, коли батьки подружжя та самі чоловік і дружина зі своїми дітьми живуть в одному спільному домогосподарстві. Йдеться про так звану багатопоколінну структуру сім'ї (Ondrejkovič & Majerčíková, 2006). На початку XX століття багатопоколінні сім'ї відходять на другий план, і починають утверджуватися нуклеарні — двопоколінні сім'ї, що складаються лише з подружньої пари та дітей. Ця сім'я характеризується як неолокальна, тобто подружжя зі своїми батьками вже не ділить спільне домогосподарство. Міжпоколінна залежність значно знижується, проте стосунки та контакти з батьками, братами, сестрами чи іншими родичами не перериваються повністю (Sedláková, 2009). Вже наприкінці 60-х і на початку 70-х років XX століття в інституції сім'ї відбуваються значні трансформації, і поява зазначених моделей сім'ї стала радше винятком (Ondrejkovič & Majerčíková, 2006). Значний спад, а також значення традиційних нормальних сімей призвели до того, що шлюб втрачає свій священний характер і радше стає лише цивільним договором. Говорять про виникнення постмодерної сім'ї, яку характеризує самостійність жінок та їхня можливість реалізуватися у професійній сфері, виникнення ціннісної дисконтинуальності між кількома поколіннями та парна нестабільність (Sedláková, 2009). Як наслідок економічної самодостатності жінок та зростаючої зайнятості, шлюб втрачає частину своєї легітимності і стає лише інструментом, за допомогою якого ми задовольняємо свої первинні та вторинні потреби. Сьогодні молоде покоління віддає перевагу так званому шлюбу на пробу. Пара спільно живе в одному домогосподарстві, спільно веде господарство і своє тимчасове співжиття сприймає як переддень шлюбу. Специфічною формою сімейного та подружнього життя є так званий living apart together, коли партнерські пари не живуть у спільному домогосподарстві, а тривалий час живуть окремо.

Суспільні зміни у ставленні до сім'ї та трансформація партнерських стосунків призвели на початку 80-х років XX століття в західному суспільстві до зростання кількості так званих singles. «Цей нововиниклий феномен вважається найвиразнішим проявом індивідуалізації у сфері сімейного та партнерського життя (Sedláková, 2009, с. 62)». Drotován (2008) визначає феномен singles на основі сімейного стану. Його визначення ґрунтується на дослівній перекладі терміну singles, який позначає осіб з їхнім сімейним статусом «неодружений/незаміжня». Так визначена група включає також матерів-одиначок чи батьків-одинаків, але також осіб, які живуть у декларованій співжитті. З різних точок зору це різні групи людей, тому дане визначення, що ґрунтується на сімейному статусі, ми не вважаємо цілком достатнім. Інше визначення феномену singles ґрунтується на первинній мотивації людей жити самостійно. Jandourka (2009) позначає singles-індивідів як осіб, які не хочуть укладати шлюб, оскільки їм вільне життя в принципі підходить. Первинною мотивацією є можливість присвятити себе кар'єрі, особистим захопленням та можливість підтримувати багато сексуальних стосунків. Попри те, що феномен singles у сучасному суспільстві вийшов на перший план, не існує єдиного загальноприйнятого визначення, що пояснює, хто належить до групи singles. Істотною спільною ознакою феномену singles у більшості чинних визначень є життя без постійного партнера та їхня незацікавленість укладати шлюб. Ще однією важливою ознакою є їхня незалежність та різна ціннісна орієнтація. На вершині ціннісної ієрархії знаходиться потреба самореалізації, побудова кар'єри, можливість присвятити себе захопленням та мінімальна міра відповідальності перед партнером (Sedláková, 2009).

Мотиви життя singles

Бути singles в останні десятиліття стає все більш вільним вибором, і шлюб не вважається універсальною життєвою метою. Якщо феномен singles ми сприймаємо як вільний вибір індивіда, ми повинні також займатися мотивацією, яка привела індивіда до рішення бути single. За Adamczyk (2016), singles-люди говорять переважно про чотири найважливіші причини, чому вони вирішили не укладати шлюб: з власного добровільного вибору, їм не дозволяють це зовнішні обставини, вони відчувають особистісні недоліки або мають потребу виражати індивідуалізацію через свою незалежність від суспільної традиції. Czernecka (2016) реалізувала дослідження, яке ґрунтувалося на з'ясуванні причин, чому люди добровільно обирають життя singles. Через вільні розмови з учасниками вона виявила сім релевантних мотивів, чому люди залишаються singles:

  1. нерівномірна участь у побудові стосунків — респонденти в побудову стосунків інвестували свій час та емоції, тоді як їхні партнери зосереджувалися лише на власних потребах,
  2. зрада та залишення — одна група учасників зазначила, що не хоче бути знову пораненою та розчарованою, тоді як інша група має страх, що саме вони могли б зрадити свого партнера,
  3. високі очікування від потенційних партнерів — їхні високі очікування спричиняють те, що вони відмовляють тим, хто на перший погляд не відповідає їхнім вимогам,
  4. неготовність до побудови дому — індивіди не шукають стабільного партнера, оскільки відчувають себе емоційно та морально незрілими для створення сім'ї,
  5. відпочинок після спільного життя в парі — singles-люди звикли бути самі, вважають це природним станом і не хочуть його змінювати або намагатися створити стабільні стосунки,
  6. нерозділене кохання — вони мають відчуття, що їм не щастить у коханні, і тому відмовляються від нього через невдачу, водночас бажаючи уникнути негативних емоцій,
  7. труднощі у стосунках з протилежною статтю — учасники вказували на проблеми з підтриманням розмови з протилежною статтю.

Гендерні відмінності

До 70-х років XX століття дорослі одинаки вважалися вигнанцями суспільства, проте це оцінювання було диференційованим для чоловіків і жінок. Одинак-чоловік був енергійним холостяком, якого суспільство приймало, попри те, що він змінював партнерок і насолоджувався своєю незалежністю. Навпаки, одиначка-жінка сприймалася як стара діва, яка все життя боролася з самотністю та бажанням знайти партнера. Жінки-одиначки часто піддавалися зневазі з боку суспільства більше, ніж чоловіки-одинаки, і їх сприймали лише як жалюгідних кар'єристок, які не здатні відмовитися від своєї роботи, подорожей чи інтересів заради сім'ї (Haňková, 2010). У наш час до людей-одинаків ставляться більш позитивно, але їхній вибір залишатися одинаками й ніколи не укладати шлюб сприймається в негативному сенсі. Якщо індивід вільно вирішує не укладати шлюб, суспільство сприймає це як невдачу у спробі вийти заміж або одружитися. Навіть у цьому випадку виникають гендерні відмінності між чоловіками-одинаками та жінками-одиначками. Суспільство чинить більший тиск на жінок, щоб вони пристосувалися до ідеології шлюбу та сім'ї, оскільки для повноцінного виконання жіночої ролі необхідне піклування про сім'ю. Щоб жінка реалізувала свою жіночність і успішно пройшла через життєві етапи, вона повинна пережити романтику та шлюб. З іншого боку, незалежність і автономія вважаються елементами, несумісними з її жіночим існуванням (Budgeon, 2015). Гендерні відмінності можна знайти й у самому виборі жити як одинак. Життя жінки-одиначки не подається як вільний вибір, а як наслідок нездатності знайти партнера, тому вони нібито віддали перевагу життю одиначки. З іншого боку, життя чоловіка-одинака сприймається як вільне рішення залишатися вільним і незалежним, оскільки він так добровільно вирішив, і його можлива нездатність підтримувати тривалі стосунки не відіграє жодної ролі у його виборі. Феномен одинаків експліцитно належить до сильно гендерно зумовлених явищ. До вільних жінок і вільних чоловіків застосовуються інші критерії, і їх сприймають по-різному. Також вони мають різні мотиви для свого життя як одинаки й водночас отримують вигоду з цієї ситуації різними способами (Radimská & Tomášek, 2003).

Дослідницькі цілі, гіпотези

Первинною метою роботи є з'ясувати, чи сприймаються люди-одинаки суспільством інакше порівняно з людьми, що живуть у шлюбі. Вторинною метою роботи є з'ясувати, чи існує різниця у сприйнятті суспільством людей-одинаків з погляду віку та статі.

Гіпотеза 1: Ми припускаємо, що існує значуща різниця у сприйнятті суспільством між людьми-одинаками та людьми, що живуть у шлюбі. Гіпотеза 2: Ми припускаємо, що існує значуща різниця у сприйнятті суспільством між молодшими людьми-одинаками та старшими людьми-одинаками. Гіпотеза 3: Ми припускаємо, що існує значуща різниця у сприйнятті суспільством між жінками-одиначками та чоловіками-одинаками.

Дослідницька вибірка та дослідницькі методи

Наша дослідницька вибірка складається зі 110 респондентів, яких ми отримали за допомогою цілеспрямованого відбору. Цільову групу складають жінки та чоловіки віком від 20 до 40 років, які перебувають у постійних трудових відносинах або є студентами. Ще однією умовою є те, щоб усі учасники мали словацьке походження та водночас проживали у Словаччині.

Збір даних ми здійснили за допомогою анкети, яку у своїй роботі використали Hertel (2007) та Slonim (2015) щодо стереотипів. Перша інформація, яку вимагали від респондентів, стосувалася їхньої статі, віку, сімейного стану, національності, найвищої досягнутої освіти та того, чи вони наразі працевлаштовані або є студентами. Анкета складається з восьми описових історій людей, які виникли шляхом комбінації базової інформації, такої як стать, вік (20- або 40-річні) та поточний сімейний стан (неодружений/незаміжня або одружений/заміжня). Анкета також містить додаткову інформацію до історій, до якої ми додали імена описуваних осіб, обрані на основі дослідження найбільш поширених імен у Словаччині, а як місце проживання описуваної особи ми обрали чотири найбільші за площею міста Словаччини. Історії осіб також містять інформацію про дозвілля, професії та улюблені кольори описуваних осіб, які зустрічаються зі сталою частотою. Кожна описова історія містить 32 характерні риси особистості, щодо яких респонденти висловлюють свою міру згоди або незгоди за допомогою 5-бальної шкали Лайкерта. Кожна історія містила інший порядок окремих характерних рис особистості через наше прагнення запобігти автоматизованій поведінці. Анкета адмініструвалася лише в електронному вигляді. На початковій сторінці респондентам було представлено інформацію про добровільність, анонімність та використання результатів лише для цілей дослідницької роботи. Дані були оброблені в програмі SPSS.

Результати

Першим кроком у нашому аналізі було зменшення кількості змінних шляхом використання експлораторного факторного аналізу. Результатом факторного аналізу є три фактори, які загалом пояснюють 61,07 % варіативності. Фактор 1 пояснює 30,06 % варіативності, має власне значення 9,62 і включає атрибути, спрямовані на щирість і турботливість (18 атрибутів). Фактор 2 пояснює 16,44 % варіативності, має власне значення 5,26 і включає атрибути, пов'язані з самотністю та нещастям (7 атрибутів). Фактор 3 пояснює 14,58 % варіативності та має власне значення 4,67. Цей фактор містив атрибути, спрямовані на витонченість і товариськість (7 атрибутів).

Гіпотеза 1: Ми припускаємо, що існує значуща різниця у сприйнятті суспільством між людьми-одинаками та людьми, що живуть у шлюбі.

Результати показують, що людей у шлюбі вважають більш турботливими та щирими (AM = 68,77) порівняно з людьми-одинаками (AM = 47,36). Значення t(677,17) = 34,19; p < 0.05 (p = ,000), отже, ми можемо прийняти альтернативну гіпотезу. Навпаки, людей-одинаків сприймають як більш самотніх і нещасних (AM = 29,42) порівняно з людьми, що живуть у шлюбі (AM = 15,98). Значення t(826,67) = -33,89; p < 0.05 (p = ,000), отже, ми приймаємо альтернативну гіпотезу. Людей-одинаків вважають більш витонченими та товариськими (AM = 26,14) порівняно з людьми, що живуть у шлюбі (AM = 19,52). Значення t(774,31) = -16,68; p < 0.05 (p = ,000), отже, ми приймаємо альтернативну гіпотезу. Результати свідчать про те, що між людьми-одинаками та людьми, що живуть у шлюбі, існує різниця у сприйнятті суспільством. Наша перша гіпотеза підтвердилася.

Табл. № 1: Порівняння між людьми-одинаками та людьми, що живуть у шлюбі

Гіпотеза 2: Ми припускаємо, що існує значуща різниця у сприйнятті суспільством між молодшими людьми-одинаками та старшими людьми-одинаками.

Результати показують, що молодші одинаки сприймаються як більш турботливі та сердечні (AM = 16,68) порівняно зі старшими одинаками (AM = 15,28). Значення t(438) = 2,23; p < 0.05 (p = ,026), отже, ми приймаємо альтернативну гіпотезу. Молодші одинаки вважаються більш самотніми та нещасними (AM = 26,66) порівняно зі старшими одинаками (AM = 25,62). Значення t(403,83) = 2,34; p < 0.05 (p = ,020), отже, ми приймаємо альтернативну гіпотезу. Результати показують, що немає статистично значущої різниці у факторі витонченості та товариськості між молодшими одинаками (AM = 48,22) та старшими одинаками (AM = 46,51). Значення t(438) = 1,56; p > 0.05 (p = ,119). Результати доводять відмінності у сприйнятті суспільством молодших та старших одинаків за двома факторами, отже, наша друга гіпотеза підтвердилася.

Табл. № 2: Порівняння між молодшими та старшими одинаками на основі трьох факторів

Гіпотеза 3: Ми припускаємо, що існує значуща різниця у сприйнятті суспільством між жінками-одиначками та чоловіками-одинаками.

Результати показують, що різниця між чоловіками-одинаками та жінками-одиначками у сприйнятті суспільством існує лише у факторі 2. Жінки-одиначки сприймаються як більш самотні та нещасні (AM = 29,92) порівняно з чоловіками-одинаками (AM = 28,91). Значення t(438) = - 2,09; p < 0.05 (p = 0,037), отже, ми приймаємо альтернативну гіпотезу. Результати показують, що немає статистично значущої різниці у факторі сердечності та турботливості між чоловіками-одинаками (AM = 46,80) та жінками-одиначками (AM = 47,91). Значення t(438) = -1,01; p > 0.05 (p = ,314). Також немає статистично значущої різниці у факторі витонченості та товариськості між чоловіками-одинаками (AM = 25,85) та жінками-одиначками (AM = 26,43). Значення t(438) = -1,31; p > 0.05 (p = ,190). Результати, попри це, вказують на різницю у сприйнятті суспільством між жінками-одиначками та чоловіками-одинаками у факторі самотності та нещастя, отже, наша третя гіпотеза підтвердилася.

Табл. № 3: Порівняння між жінками-одиначками та чоловіками-одинаками на основі трьох факторів

Обговорення

Метою нашої роботи було з'ясувати, чи сприймаються одинаки суспільством інакше порівняно з людьми, які живуть у шлюбі. Це первинне припущення було основою нашої першої гіпотези. Наші результати показують, що існують відмінності у сприйнятті суспільством між одинаками та людьми, які живуть у шлюбі. Одинаки вважалися більш самотніми, нещасними, більш витонченими та товариськими, але водночас менш турботливими та сердечними порівняно з людьми, які живуть у шлюбі. Наші результати корелюють із висновками попередніх досліджень. Slonim (2015) у своєму дослідженні дійшов двох головних висновків. Попри поступове зростання кількості одинаків у суспільстві, одинаки сприймаються більш негативно порівняно з людьми, які живуть у шлюбних стосунках, незалежно від їхнього віку та статі. Одинаки вважаються більш самотніми, нещасними та менш товариськими, ніж люди, які підтримують партнерські стосунки. До подібних результатів у своєму дослідженні дійшов і Hertel (2007). Його результати доводять, що одинаки сприймаються як більш нещасні, самотні та менш сердечні й турботливі порівняно з людьми, які живуть у шлюбі. Однак одинаки вважалися більш витонченими та товариськими порівняно з людьми у партнерських стосунках. Головною причиною, чому одинаки вважаються більш самотніми, є досі панівне переконання, що вони «не мають нікого». Якби одинаки не мали у своєму житті жодних важливих осіб, тоді ми могли б вважати їх самотніми. Під поняттям «не мають нікого» ми часто розуміємо, що вони не мають чоловіка/дружини. Але людський зв'язок — це не лише романтичні, близькі стосунки, що виникають між двома людьми. Одинаки можуть піклуватися про інших людей і бути коханими, наприклад, друзями, братами, сестрами, батьками. Ми дотримуємося думки, що панівна ідеологія щодо одинаків з погляду визначення «не мають нікого» випливає із самої назви цього феномену. Одинаки визначаються через те, чого їм у житті бракує — життєвого партнера. На цей факт вказує і DePaulo (2005), наголошуючи на тому, що людей у шлюбі ми не позначаємо терміном unsingles, тобто вони не визначаються на основі того, чого не мають — свободи. Визначення людей на основі відсутності того, чого вони не мають у житті, може мати потенційний вплив на виникнення упереджень щодо цієї групи.

У межах другої гіпотези ми зосередилися на дослідженні того, чи існує різниця у сприйнятті суспільством між молодшими та старшими одинаками. Наші результати показують, що молодші одинаки вважаються більш турботливими та сердечними, але водночас більш нещасними та самотніми порівняно зі старшими одинаками. Для порівняння результатів ми наводимо дослідження, яке реалізував Hertel (2007). У своєму дослідженні він дійшов висновку, що молодші одинаки сприймаються як більш турботливі та сердечні порівняно зі старшими одинаками. Водночас він виявив, що старші одинаки вважаються більш самотніми та нещасними порівняно з молодшими одинаками. Ми дотримуємося думки, що можливе пояснення того, чому молодші одинаки сприймаються як більш самотні та нещасні порівняно зі старшими одинаками, пов'язане з кількома факторами. Однією з причин є прийняття свого способу життя одинака. Старші одинаки прийняли свій стан і змирилися з ним. Вони присвячують час своїм захопленням і підтримують стосунки з друзями, які надають їм підтримку. Суспільство не чинить на них тиску, щоб вони осіли та знайшли партнера. Навпаки, тиск суспільства переноситься на молодших людей, які живуть без партнера, і від них очікують укладення шлюбу та створення сім'ї. Непідкорення цьому тиску суспільства може призвести до викривленого уявлення про молодших одинаків, нібито спосіб життя одинака вони обрали не добровільно, а під впливом зовнішніх обставин. Це може бути потенційною причиною, чому суспільство сприймає їх як нещасних і самотніх. Однак молодші одинаки водночас піддаються іншому новочасному феномену — «дорослості, що зароджується» (emerging adulthood). Цей феномен відсуває молодість глибоко в доросле життя і дозволяє відкласти прийняття ролей, типових для дорослості, на пізніший час. Суспільство дивиться на них як на успішних людей, які, проте, не задоволені своїм способом життя, який вони обрали.

У третій гіпотезі ми зосередилися на з’ясуванні того, чи існує різниця у сприйнятті суспільством самотніх жінок та самотніх чоловіків. Наші результати показують, що самотні жінки сприймаються як більш самотні та нещасні порівняно із самотніми чоловіками. Між самотніми жінками та самотніми чоловіками ми не виявили жодних відмінностей у сприйнятті сердечності, турботливості, витонченості та товариськості. Byrne (2003) провів дослідження і дійшов висновків, що в суспільстві частіше переважають стереотипи щодо самотніх жінок, яких вважають егоїстичними, перебірливими старими дівами, що ненавидять чоловіків. Shachar (2013) у своєму дослідженні виявив, що самотні жінки сприймаються як нещасні особи, які не мають засвоєних соціальних навичок і досягають нижчого рівня задоволеності життям порівняно із самотніми чоловіками. Ми дотримуємося думки, що відмінності у сприйнятті самотніх жінок та самотніх чоловіків випливають насамперед із панівної ідеології шлюбу. На жінок суспільство чинить більший тиск щодо укладення шлюбу та підпорядкування ідеології сім’ї. Жінка, яка вирішує не укладати шлюб, вважається егоїстичною особою, яка віддала перевагу своїй кар’єрі та своїм інтересам перед сім’єю. Жінка для виконання жіночої ролі повинна пережити романтичні стосунки та створити сім’ю. Невиконання первинних завдань у житті жінки призводить у суспільстві до позиції, що самотні жінки є нещасними і проживають несповнене, незадовільне життя.

Висновок

У нашій роботі ми займалися експлікацією феномену «синглз» та їх сприйняттям суспільством. У теоретичній площині ми наблизили зміни в суспільстві у сфері сімейного та партнерського життя, які мали значний вплив на зростання популяції «синглз». Увагу ми зосередили також на потенційних мотивах самотніх індивідів, які спонукають їх до вибору стилю життя «синглз». Ми зосередилися на окремих відмінностях у сприйнятті та на різноманітності критеріїв, які застосовуються до самотніх жінок та самотніх чоловіків. Головною метою нашої роботи було з’ясувати, чи сприймаються самотні люди суспільством у відмінний спосіб порівняно з людьми, які живуть у шлюбному союзі. Наші результати показують, що самотні люди сприймаються як більш самотні, нещасні, витончені, товариські і як менш сердечні та турботливі порівняно з людьми, які живуть у шлюбному союзі. Наші результати також вказують на те, що молодші самотні люди вважаються більш турботливими, сердечними, але водночас більш самотніми та нещасними порівняно зі старшими самотніми людьми. У витонченості та товариськості не було виявлено жодних статистично значущих відмінностей. У нашому дослідженні ми також зосередилися на відмінному сприйнятті самотніх жінок та самотніх чоловіків. Результати показують, що самотні жінки сприймаються як більш самотні та нещасні порівняно із самотніми чоловіками. Самотні жінки та самотні чоловіки однаково сприймаються з погляду сердечності, турботливості, витонченості та товариськості. Наші результати вказують на те, що самотні люди сприймаються суспільством інакше порівняно з людьми, які живуть у шлюбному союзі, а також на те, що існують відмінності у сприйнятті самотніх людей суспільством з погляду їхнього віку та статі.

Подальше дослідження феномену «синглз» могло б стосуватися і самої суті даного феномену, дослідження конкретних особистісних характеристик групи «синглз». Більшість досліджень присвячені проблематиці «синглз» з погляду суспільного явища, і забувається про дослідження індивідуального досвіду стилю життя «синглз». Вони зосереджувалися б також на їхніх потребах, панівних соціальних мережах, колах інтересів та якості життя, завдяки чому створився б унікальний образ самотньої людини. Ми беремо до уваги факт, що результати нашого дослідження можуть бути зумовлені багатьма факторами. Головну роль міг відіграти об’ємний опитувальник, який міг призвести до автоматизованої поведінки, виснаження учасника та подальшого викривлення результатів. Наша робота приносить можливість отримати новий, специфічний погляд на дану проблематику. Робота пропонує актуальний погляд на панівні стереотипи щодо самотніх людей, які в нашому суспільстві зберігаються, попри значне зростання кількості самотніх індивідів у популяції. Теоретичне, а також емпіричне опрацювання надає унікальні знання про феномен «синглз», які можуть бути первинним вихідним пунктом для подальших потенційних напрямків досліджень.

Автор: Mgr. Katarína Poperníková Список бібліографічних посилань

ADAMCZYK, Katarzyna. An investigation of loneliness and perceived social support among single and partnered young adults. In: Current Psychology, 2016, roč. 35, č. 1, s. 674 – 689. ISSN 1936-4733.

BUDGEON, Shelley. The problem with single women: choice, accountability and social change. In: Journal of Social and Personal Relationships, 2015, roč. 33, č. 3, s. 401 – 418. ISSN 1460-3608.

BYRNE, Anne. Developing a sociological model for researching women´s self and social identities. In: The European Journal of Women´s Studies, 2003, roč. 10, č. 4, s. 443 – 464. ISSN 1461-7420.

CZERNECKA, Julita. Being single as a result of failures in building a relationship. In: ADAMCZYK, Katarzyna. Singlehood from individual and social perspectives. Krakow: Libron, 2016, s. 37 – 54. ISBN 978-83-65148-69-8.

DEPAULO, Bella, MORRIS, Wendy. Singles in society and in science. In: Psychological Inquiry, 2005, roč. 16, č. 2 – 3, s. 57 – 83. ISSN 1532-7965. DROTOVÁN, Michal. Analýza fenoménu singles v Európe a na Slovensku. In: Sociológia, 2008, roč. 40, č. 1, s. 62-81. ISSN 1875-7138.

HAŇKOVÁ, Ľudmila. Single: takhle to chtěli, nebo jen zustali na ocet?. In: Psychologie dnes, 2010, roč. 16, č. 9, s. 18 – 19. ISSN 1212-9607.

HERTEL, Janine et al. She's single, so what? How are singles perceived compared with people who are married? In: Zeitschrift fűr Familienforschung, roč. 19, 2007, č. 2. s. 139 – 158. ISSN 1437-2940.

JANDOURKA, Jan. Úvod do sociologie. Praha: Portál, 2009. ISBN 978-80-7367-644-5.

ONDREJKOVIČ, Peter, MAJERČÍKOVÁ, Jana. Zmeny v spoločnosti a zmeny v rodine – kontinuita a zmena, príspevok k diskusii o charaktere rodiny na Slovensku. In: Sociológia, 2006, roč. 38, č. 1, s. 5 – 30. ISSN 1336-8613.

RADIMSKÁ, Radka. TOMÁŠEK, Marcel. Singles – nový životní styl a jeho genderová specifika v České republice. In: Gender, rovné příležitosti, výzkum, 2003, roč. 4, č. 1 – 2, s. 10 – 11. ISSN 1805-7632.

SEDLÁKOVÁ, Renáta. Vybraná sociologická témata : kapitoly ze sociologie pro kombinované studium. České Budějovice: Jihočeská univerzita, 2009. ISBN 978-80-7394-178-9.

SHACHAR, Razi et al. Exploring discourses that affect therapists regarding single women. In: Journal of Feminist Family Therapy, 2013, roč. 25, č. 4, s. 257 – 280. ISSN 0895-2833.

SLONIM, Gal et al. By choice or by circumstance?: Stereotypes of and feelings about single people. In: Studia Psychologica, 2015, roč. 57, č.1, s. 35 – 48. ISSN 0039-3320.