На початку літа відбувся моніторинг річного проєкту Словацької католицької благодійної організації (SKCH) у Грузії, який був фінансово реалізований за рахунок грантової схеми підтримки SlovakAid. Про те, як саме було надано допомогу 22 сім’ям переселенців з Абхазії, що проживають у грузинському місті Хобі, розкажуть проєктна координаторка SKCH Юлія Агуадо (JA) та генеральний секретар SKCH Радован Гумуляк (RG).

Як і чому людина стає переселенцем? JA: Переселенцем стає особа, яка з різних причин (через збройний конфлікт, стихійне лихо, погану економічну ситуацію тощо) змушена залишити своє природне середовище, свою рідну країну. Йдеться про так звану вимушену міграцію. Часто вживаним терміном для такої особи є також слово «біженець».

Чому цілі сім’ї були змушені переїжджати з Абхазії до Грузії? JA: Переселенці з Абхазії є наслідком грузино-абхазького збройного конфлікту 1991–1993 років, який закінчився поразкою грузинських військ, проголошенням незалежної Республіки Абхазія та подальшим насильницьким виселенням або вимушеною втечею мешканців грузинської національності з цієї де-факто незалежної республіки. Багато з цих людей мусили тікати буквально з дня на день, якщо не хотіли зіткнутися із загрозою смерті від розстрілу.

На чому конкретно був зосереджений проєкт допомоги SKCH переселенцям у Грузії? RG: Проєкт мав дві основні мети: забезпечити покращення соціально-економічних умов вразливих сімей переселенців, їхню інтеграцію в місцеве суспільство; а також розробити стратегію розподілу допомоги для переселенців у регіонах Грузії та, як наслідок, план дій для впровадження пріоритетної допомоги для переселенців. Важливим було створення методології та конкретних рекомендацій для регіональних установ у Грузії, що працюють з біженцями, а також для інших потенційних надавачів допомоги. Документи вже зараз використовуються Міністерством з питань переселенців, біженців та розселення Грузії та Регіональним центром для переселенців у регіоні Зугдіді, до якого належить і наша цільова спільнота, що знаходиться в місті Хобі (у частині Торса).

Скільки людей брало участь у ньому в СР та безпосередньо на місцях від імені SKCH? RG: Провідною організацією в проєкті була Словацька католицька благодійна організація (SKCH). Вона реалізовувала проєкт у співпраці з місцевим партнером — Міністерством з питань переселенців, біженців та розселення Грузії (MPUB). У реалізації проєкту брав участь експертний колектив, що складався з чотирьох словацьких та чотирьох грузинських експертів. Проєктна команда, яка забезпечувала загальний менеджмент проєкту, складалася з одного проєктного менеджера та проєктної координаторки — як зі словацького, так і з грузинського боку.

У яких сферах у 2011 році надавалася допомога (житло, зайнятість, освіта, охорона здоров’я тощо)? JA: Одним із пріоритетів було покращення існуючих умов проживання переселенців та розбудова інфраструктури. Попри те, що грузинський уряд забезпечив переселенців тимчасовим житлом у цій віддаленій частині західної Грузії, спільнота опинилася в будинках без електрики, опалення чи водопостачання питної води. Завдяки проєкту нам вдалося побудувати водопровід для питної води для центру Торса. Ми збудували 12 димоходів у багатоквартирних будинках, швидке завершення яких забезпечило те, що сім’ї (і особливо діти) не страждали від холоду протягом зимових місяців. Навколо (раніше болотистої території) були прокладені доріжки, а також встановлено огорожу з двома металевими воротами, що замикаються, — для підвищення безпеки в цій житловій зоні, а також для захисту сільськогосподарської техніки чи свійських тварин.

Як справи із зайнятістю та забезпеченням засобів до існування в цій області? JA: У проєкті ми також поставили за мету покращення можливостей переселенців забезпечувати себе засобами до існування через сільськогосподарське виробництво. Оскільки в цій місцевості обмежені можливості працевлаштування не лише для переселенців, а й для місцевих жителів. Безробіття тут дуже високе, тому створення альтернативних джерел заробітку є просто необхідним. Спільнота отримала від уряду в оренду 5 гектарів орної землі, проте не мала ні коштів, ні досвіду, необхідних для її обробітку. У межах проєкту ми забезпечили їх необхідним технічним обладнанням (трактор, робочий інструмент), а також різними видами насіння та добривами. Не менш важливим було навчити переселенців методам належної сільськогосподарської практики та навчити їх, як реалізовувати свою фермерську продукцію на місцевому ринку. Діяльність проєкту, спрямована на розвиток сільськогосподарських та маркетингових навичок переселенців, досягла своєї мети. Сім’ї переселенців навчилися обробляти орну землю, сіяти кукурудзу, сою, а також садити квасолю чи цибулю. З осіннього врожаю вони змогли забезпечити самодостатність і навіть продати частину продукції.

SKCH забезпечила постачання техніки для обробітку землі. Як підвищилася продуктивність праці та як реагували люди, що отримали допомогу в спільноті? RG: Спільнота переселенців від самого початку активно долучалася до проєкту. Її лідерів закликали надавати коментарі щодо окремих рішень та заходів. Їхні реакції, спостереження, а також вияви задоволення чи незадоволення бралися до уваги. Саме вони мають отримувати вигоду від результатів проєкту і надалі відповідально дбати про те, що отримали. Ситуація після впровадження проєкту є непорівнянною з тією, що була два роки тому. Вся спільнота активно долучилася до сільськогосподарських робіт, для обслуговування трактора та його навісного обладнання одразу були навчені обрані особи зі спільноти, які тепер пропонують свої послуги також сусіднім громадам. Про підвищену продуктивність праці свідчить і сам минулорічний багатий врожай, зібраний приблизно з 5 гектарів землі.

Як можна забезпечити сталість розпочатих змін (навіть після завершення проєкту SKCH)? JA: Сталість проєкту та позитивних змін, що відбулися в спільноті, прямо залежить від подальшої залученості всіх зацікавлених сторін. Самоврядування міста Хобі письмово зобов’язалося перед спільнотою взяти на себе відповідальність за обслуговування новозбудованого водопроводу. Важливою є також велика мотивація та залученість грузинського партнера (MPUB) у проблематику біженців. Саме міністерство було важливим посередником у просуванні та засвоєнні нових методик координації допомоги в регіоні через Регіональний центр для переселенців у регіоні Зугдіді.

Як були налаштовані планування та інструменти для довгострокового збереження сільськогосподарської діяльності?

RG: Експерти проєкту розробили, переклали грузинською мовою та розповсюдили серед сімей стислий посібник із «належної сільськогосподарської практики». У межах методичних рекомендацій для переселенців вони також розробили простий проєкт щодо експлуатації та фінансування наданої сільськогосподарської техніки. Для її обслуговування було створено так званий Фонд технічного обслуговування та ремонту, до якого переселенці мали б регулярно робити внески. Обрані словацькі фермерські родини з села Lokca на Orave за допомогою двох збірок: «Цукерка для Грузії» (залучення дітей з Lokca до діяльності зі збору фінансових коштів) та «Зерно для Грузії» (внески дорослих людей з Lokca на підтримку вирощування сільськогосподарських культур у Khobi) забезпечили сім’ям переселенців насіння, добрива та пальне для трактора. Між родинами з Khobi та родинами з Lokca під час проєкту були створені партнерства, які продовжують існувати й надалі.

Яку роль в успішності проєкту відіграли обрані експерти як зі словацької, так і з грузинської сторони, і як конкретна спільнота переселенців долучилася до проєкту в новому середовищі? JA: Експерти проєкту були фаховими гарантами проєкту. Проєкт потребував кваліфікованих осіб із досвідом та знаннями у сфері будівництва, водогосподарських робіт, сільського господарства, а також осіб, досвідчених у роботі зі спільнотами внутрішньо переміщених осіб у Грузії. Думаю, нам вдалося сформувати саме таку команду фахівців, чия взаємна співпраця була дуже важливою для успіху проєкту.

Кілька тижнів тому працівники та працівниці з MZV SR повернулися з контрольного моніторингу проєктної діяльності SKCH у Грузії. Якими були реакції та які особливості проєкту були відзначені (і чому)? RG: У червні 2012 року делегація Міністерства закордонних справ SR здійснила моніторингову поїздку до Грузії — саме з метою оцінки результатів проєкту. Усі учасники висловили велике задоволення результатами проєкту. Моніторинг був зосереджений на таких аспектах: рівень досягнення поставлених цілей, рівень участі цільової групи в проєкті та його заходах, а також рівень публічності проєкту. Було відзначено високий рівень співпраці партнерів проєкту та значну міру залученості спільноти до заходів, а також загальну поінформованість навколишньої громадськості про проєкт і позитивний відгук серед установ на місцевому та регіональному рівнях. У цій місцевості наразі працює лише дуже мало надавачів допомоги, що ще більше підсилює значення проєкту SKCH у регіоні Zugdidi.

Чи можливо, що Грузія в майбутньому знову потрапить до списку пріоритетних країн у межах Словацької офіційної допомоги з метою розвитку? JA: Хоча Грузія на 2012 рік була включена до переліку пріоритетних країн Словацької офіційної допомоги з метою розвитку, це було лише в межах програми технічної допомоги, ключові сфери якої стосувалися трансформаційних процесів у країні та розбудови громадянського суспільства. Проте Міністерство не виключило можливості, що в майбутньому знову розширить галузеву спрямованість у країні на інші сфери. При виборі галузевих пріоритетів воно також братиме до уваги зауваження та рекомендації неурядових організацій з розвитку, активних у межах Платформи неурядових організацій з розвитку.

Фоторепортаж до проєкту Текст: Božena Baluchová, фото: Júlia Aguado, SKCH