Вступ
Булінг — це серйозне явище, яке має фундаментальний негативний вплив і з'являється у більшості сфер суспільства — у школах, на робочих місцях, у сімейних стосунках, пенітенціарному середовищі, професійних спільнотах і загалом усюди, де існує звичайна ієрархія (Svobodová, 2008, Monks et al., 2009). Походження терміна «булінг» (šikana) можна знайти у французькому слові chicane, яке перекладається як заподіяння шкоди, переслідування, дотримання правил і законів за будь-яку ціну стосовно підлеглих (Říčan, 1995), і на практиці означає повторюване заподіяння шкоди певній особі (або кільком особам), яка не вміє або не може захиститися (Říčan a Janošová, 2010). У чеських школах тривалий час відстежується поширеність булінгу, і дослідницькі розвідки неодноразово підтверджують його високий рівень (Kollerová et al. 2020; ČŠI, 2019). Kollerová et al. (2020) зазначають, що приблизно 10 учнів зі 100 мають особистий досвід агресії і що кожна школа на сьогодні має принаймні мінімальний досвід цього негативного явища. Огляд поширеності також представлений у таблиці № 1.
Таблиця 1: Міжрічне порівняння ідентифікованих випадків ризикованої поведінки учнів (у %)
MŠMT (2016a, с. 1) вважає булінг «агресивною поведінкою з боку учня/учнів щодо учня або групи учнів чи вчителя, яка повторюється в часі (не обов'язково) і ґрунтується на свідомому, навмисному, цілеспрямованому і зазвичай прихованому прагненні завдати шкоди фізично, емоційно, соціально та/або, у випадку булінгу вчителя, також професійно. Булінг далі характеризується диспропорцією сил, безпорадністю жертви, неприємністю нападу для жертви та самоцільністю агресії».
Булінг у школах є дуже серйозним типом агресії, оскільки він впливає на реалізацію цілей та дотримання принципів освіти. Цькування часто тривалий час приховується, і це може призвести до серйозного порушення стосунків, розвитку та навчання особистості (MŠMT, 2016b). З огляду на загальну серйозність явища, ми вирішили у цьому дослідженні зосередитися на поглядах директорів та їхніх конкретних підходах до профілактики та вирішення булінгу в їхніх школах. Отже, метою дослідження є опис підходу обраних директорів дитячих садків, початкових та середніх шкіл до шкільного булінгу — від профілактики до способів вирішення — на основі якісних даних із напівструктурованих інтерв'ю. З огляду на поставлену мету, ми обрали методологічний підхід, що спирається на якісний опис та тематичний і контент-аналіз отриманих даних (Granneheim et al., 2017). Для досягнення мети ми визначили загалом три основні дослідницькі питання:
- Який досвід шкільного булінгу мають директори шкіл?
- Яка профілактика впроваджена в школі?
- Яким чином вони діють при вирішенні булінгу?
Загалом ми провели вісім інтерв'ю, які вела членкиня авторського колективу (KČ), що також забезпечила інформовану згоду на участь у дослідженні. Інтерв'ю тривали в середньому близько двадцяти хвилин. Відповідно до поставлених дослідницьких питань, вісь інтерв'ю була схожою, і всіх респондентів запитували про їхній досвід, способи профілактики та вирішення шкільного булінгу. У сфері досвіду ми також зосередилися на поточній ситуації та досвіді, пов'язаному з можливими змінами з огляду на пандемію Covid-19. Інтерв'ю записувалися, а потім аналізувалися за допомогою відкритого кодування. Окремі коди згодом групувалися в категорії та індуктивно інтерпретувалися (Strauss a Corbinová, 1999, Švaříček a Šeďová, 2007). Сім інтерв'ю було проведено безпосередньо з директорами шкіл, а одне — із заступником директора разом зі шкільним психологом через раптову відсутність директора школи. Шість інтерв'ю відбулися особисто, а два — по телефону. Респондентами були шість чоловіків і дві жінки середнього віку 51 рік із середнім стажем роботи 13 років; інтерв'ю проводилися у чотирьох середніх школах, трьох початкових школах та одному дитячому садку. Для збереження анонімності кожному респонденту було присвоєно псевдонім, який використовується як позначення особи в оцінці. Псевдоніми такі: Tomáš, Jakub, Zdeněk, Antonín, Radek, Karel, Tereza та Monika.
Результативна частина структурована відповідно до поставлених дослідницьких питань, висловлювання респондентів залишені як автентичні. У заключній частині представлені та інтерпретовані зв'язки між окремими категоріями.
Досвід булінгу
З інтерв'ю випливає, що з булінгом стикалися всі, і в тій чи іншій формі майже всі вирішують його в школі. Karel, наприклад, підтверджує незначний досвід: «Дуже рідко це тут, наприклад, за ці 30 років з'являлося». Zdeněk, Jakub, Antonín, Tomáš та Radek — усі підтверджують минулу або теперішню наявність булінгу в школі та його регулярне вирішення. Зокрема, Jakub підтверджує, що має відчуття, ніби булінг є в усіх класах. Так само Radek: «Булінг завжди був, є і буде».
Респонденти вирішували питання булінгу як з позиції директора чи керівництва школи, так і з позиції вчителя, як зазначив, наприклад, Zdeněk: «Як директор, звичайно, так, і зараз я не маю на увазі фізично або фізичний булінг щодо мене, а те, що я вирішую ці проблеми між дітьми, звичайно. На посаді вчителя — так, і хто каже, що ні, той бреше, а що стосується тієї дитини чи студента, то, мабуть, не щодо себе, але я сприймаю, що ми там у класі, наприклад, мали типи, яких ми цілеспрямовано цькували. У наш час я б назвав це булінгом, але тоді, коли я туди ходив, ніхто це так не сприймав. І тут ми постійно це вирішуємо, питання лише в тому, чи маємо ми називати це булінгом чи ні. У наш час найбільша проблема — це кібербулінг».
Респонденти також згадали, що дії, які сьогодні позначаються як булінг, раніше не вирішувалися або називалися інакше. Вони також визнають, що в минулому частіше зустрічався фізичний булінг, який є більш помітним, має більше свідків, а також легше вирішується. Сьогодні йдеться про психологічний булінг, часто прихований, у якому важко успішно дійти до вирішення.
В інтерв'ю респонденти згадували патологічні явища, які, на їхню думку, можуть призвести до булінгу. Йдеться про психічні проблеми, самоушкодження, розлади харчової поведінки, тривожність, замкнутість, вживання ліків та перебування в психіатричних лікарнях, як зазначила, наприклад, Monika: «Ми вирішуємо індивідуальні проблеми дітей, коли у них почалися якісь психічні розлади, це ми тут відчуваємо». Jakub підтверджує явища і у своїй школі: «Ми вирішуємо речі типу того, що там десь є підозра в середній школі на самоушкодження в учня, або ментальна анорексія, або різні такі психічні проблеми, що деякі дуже замкнуті, що досі не вдалося їх активізувати».
Karel: «Ми відчуваємо підвищену поширеність патологічних явищ, це пов'язано з ковідом, але чи це тільки ковід, це також, на мою думку, "підмітання доріжок", що приходить найменша проблема, а дитина не вміє її вирішувати. Деякі перебувають у стаціонарі або навіть деякі полежать у Bohnice, або просто перебувають під наглядом якихось педагогічно-психологічних консультацій».
Директори сприймають, що як тільки індивід страждає від індивідуальних труднощів, він може бути більш схильним до булінгу, по-перше, як жертва, оскільки може мати проблему із захистом, або, навпаки, може стати агресором, оскільки так почне вирішувати свої проблеми нападом на когось іншого.
Деякі директори вважають, що актуальна ситуація з булінгом тісно пов'язана з системою освіти та неправильним підходом педагогічних факультетів.
Моніка бачить цю проблему так: «Абсолютно фундаментальна проблема — педагогічний факультет. Як на мене, абсолютно нездатний будь-чому навчити. Нехай не сидять на факультеті, це їм не допоможе, нехай студенти йдуть до шкіл і там жорстко зіткнуться з цією реальністю. Це єдине, що їм допоможе — там це з'ясувати, а потім на факультеті ретроспективно вчитися з цим працювати, розбирати це і чесно визначити свої можливості та оцінити свої здібності, бо не кожен може вчити». Якуб додає: «Ось цей допоміжний персонал у школах, тому що, власне, вчителі, по суті, якщо так взяти, мали б головним чином вчити».
Дуже цікаво, як ситуація в школах змінилася у зв'язку з виникненням захворювання Covid-19. Деінде йшлося про підвищення або, навпаки, зниження агресивної поведінки, виникнення чи поглиблення психологічних труднощів та інших патологічних явищ, зміну поведінки, недотримання правил і дисципліни. Ці зміни могли б призвести до виникнення конфліктів, агресивної поведінки, а також до булінгу.
Карел бачить зміни насамперед у зміненому ставленні до відвідування школи: «У поведінці нічого не змінилося, але що погіршилося страшенно, як я це називаю, та шкільна "фізичка". Те, що вони ходили щодня до школи і не були втомлені, а через те, як вони вдома валялися під час дистанційного навчання, просто вмикали і не були присутніми, то через два місяці всі були втомлені. Так, і збільшення патологічних явищ, це пов'язано з ковідом, але це також і через "підмітання доріжок" батьками, тому що приходить будь-яка проблема, і та дитина не вміє її вирішувати, бо хтось за неї це підмів, хтось за неї це вирішив. Ковід цьому сприяв, у тих психологічно слабших».
Радек вбачає зростання проблем і погіршення стосунків: «Після того ковіду випадків значно більше, в принципі, я б це узагальнив так: там, де ми в якомусь класі вирішували якусь проблему поведінки чи стосунків у класі, то після ковіду ця проблема мінімум залишилася, а в багатьох випадках була навіть глибшою».
Томаш спостерігає, проте, і зниження агресії, і позитивні зміни: «Ніякої агресії взагалі. Не думаю, що це якось драматично з правилами, скоріше справді такі підліткові прояви в межах того колективу, то нам здається, що, наприклад, цьогорічні дев'ятикласники мають такі прояви, які вже стандартним дев'ятикласникам не варті того. Навпаки, одразу після того ковіду вони уважніші одне до одного, цінують те, що можуть бути разом, замість того, щоб шкодити одне одному».
В принципі, всі опитані відчувають вплив пандемії Covid-19 на стосунки та клімат школи, але водночас зазначають, що це не завжди має бути лише на гірше.
Респонденти одностайно зазначили, що досвід зіткнення з булінгом повинен мати кожен директор, тому що «...якщо хтось стверджує, що в школі немає булінгу, то він або не поінформований, або свідомо бреше. (Антонін)»
Профілактика булінгу
Респонденти зазначили, що вони, звісно, приділяють увагу профілактиці, і кожна школа та кожен директор повинні мати опрацьовані превентивні методи, оскільки це допомагає запобігти виникненню булінгу та його поширенню. Йдеться насамперед про методиста з профілактики, лекції, воркшопи, інтервенцію шкільного психолога та спеціального педагога, соціометрію, програми на адаптаційному курсі, дебати з учнями, зовнішні та внутрішні превентивні програми, функціональні правила, класні години тощо. Кожна школа обирає профілактику відповідно до того, що виправдало себе і що працює найкраще, як свідчать вибрані висловлювання респондентів: Тереза: «У нас, як і в кожній школі за законом, є методистка з профілактики, і та профілактика вирішує все можливе. Кожному злу найкраще запобігати не повчальною лекцією, а скоріше такою щоденною практикою... ці превентивні програми зроблені в принципі як якісь "префабрикати", тому ми обираємо те, що хочемо для того чи іншого класу, включаючи, звісно, інтервенцію шкільного психолога або шкільної психологині, щоб бути точною, і з першого класу дітей якось ведуть, робляться якісь соціометрії, дивляться, де є та слабка ланка або де вона могла б бути. Але одразу вже з того першого класу програмою, яка відбувається на адаптаційному курсі». Моніка також демонструє численну профілактику: «У нас є профілактика, нею опікується методистка з профілактики, членкиня шкільного педагогічного колективу. Профілактика спрямована на все можливе, ми точно намагаємося охопити всі можливі теми, чи то транспорт, ..., булінг чи кібербулінг. Іноді ми намагаємося запропонувати батькам якусь просвіту навіть у часи дистанційного навчання. Іноді це воркшопи, іноді лекції, по-різному. Фахівці тут змінюються, у нас були тут і фахівці, як-от етопед, він цілеспрямовано працював з класом». Подібно описує профілактику і Карел, а також Антонін, який зазначає: «Усім цим опікується шкільна психологиня, яка працює у нас на пів ставки, і, по суті, має розроблений якийсь методичний план, як щодо виявлення, так і щодо реакції, і за цим планом ми, власне, діємо, щоб будь-який прояв негайно зупинити. Це лекції, ми починаємо вже на вступному зборі, де нам, своєю чергою, допомагає зовнішній фахівець, який спеціалізується на проблемах у класі, у колективах, і він їздить на вступний збір, де намагається налаштувати таку атмосферу, щоб булінг не сприймався як щось звичне, а щоб це сприймалося як щось, що необхідно викорінювати». Зденек зосереджується на кліматі та рівноправних стосунках: «Основа — це якась атмосфера і клімат у тій школі, це для мене альфа і омега, навіть згідно з якимись освітніми планами, які ми маємо, згідно з тією візією, що тут у нас є, я просто хочу, щоб тут було безпечне середовище для всіх. Ну, і одне — це декларувати, а інше — щоб це тут справді працювало. Тому вже те, що наш підхід, вчителів і педагогів, не є "начальник і підлеглий", і що є якесь партнерство в тому сенсі, що ми тут не будемо грати в якихось представників, які мають тут мудрості, а діти повинні їх слухати».
Вирішення булінгу
Якщо в школі з'являється булінг, його потрібно вирішувати, і способів, які назвали опитані респонденти, була справді ціла низка. Йшлося про підтримку жертви, з'ясування контексту, роботу з групою, зустрічі учасників та законних представників з батьками та директором, соціометрію, шкільного терапевта/психолога, зовнішніх фахівців, виховного консультанта, методичні процедури, шкільного методиста з профілактики, шкільного психолога, залучення спеціальної команди людей, супервізію, яка керується класними керівниками, поліцію, негайне втручання, бесіди з класним керівником та отримання інформації від інших вчителів, відвідування класу, допомогу батьків, комунікацію з жертвою та агресором, залякування учасників, вирішення з керівництвом школи та OSPOD.
Антонін, наприклад, висловлюється щодо вирішення проблеми булінгу у своїй школі наступним чином: «Ми хочемо говорити з обома групами, тобто як з жертвами, так і з агресорами, і за домовленістю з пані докторкою ми зазвичай запрошуємо сім'ю і спілкуємося з сім'єю. Поки що у нас не було випадків, коли нам доводилося йти далі і вирішувати це, наприклад, з OSPOD». Карел у вирішенні більш радикальний: «Я роблю це дуже просто: я передаю справу поліції, нехай поліція її вирішує, а вони потім повертають її назад, тож я вирішую це якоюсь домовленістю або зустрічаюся з батьками, ми створюємо якийсь консенсус». Якуб приділяє велику увагу комунікації: «тобто йдеться про якусь розмову з класним керівником, потім саме візит у той клас, колега потім також окремо запрошував і тих, хто мав стояти за цим, і, власне, відбулася також якась розмова з батьками, де я теж був присутній». Томаш діє стандартно: «Коли булінг уже виявлено, ми діємо згідно з встановленими стандартами».
Специфічною темою в процесі вирішення булінгу є його складність, зокрема те, що вважається найскладнішим. В інтерв'ю саме частина, присвячена складності вирішення булінгу, була найбільш різною з точки зору відповідей. Респонденти згадували передусім наступні сфери: правильно все назвати і розібрати, переконати батьків у правді, запобігти повторним атакам, розрізнити булінг від інших форм, отримати правдиву інформацію, з'ясувати, що є причиною, бути справедливим і емпатичним, довести вирішення булінгу до кінця, нікому не нашкодити і говорити з батьками агресорів. Карел дивиться на справу з боку того, хто вирішує: «Найважче — бути справедливим, нікому не нашкодити і довести справу до кінця так, щоб я міг спокійно з цим жити, що я нікому не нашкодив і що я зробив це так, як це має бути зроблено. Вжитися в це і розрізнити, чи це була дитяча витівка, чи булінг. Не бути алібістом, і при цьому нікому не нашкодити». Зденек зазначив, що: «На мою думку, найважче — це взагалі дізнатися про нього. На мою думку, найважче — це той стан, щоб діти були готові ділитися цією інформацією і щоб, можливо, інші діти були здатні помічати це і допомагати тим дітям. Отже, власне, самий початок цього, виявити це».
Моніка знову ж таки одностайна: «Назвати речі своїми іменами, батьки найбільше здивовані тим, на що здатні їхні діти. Мабуть, найважче — переконати тих батьків, що проблема часто буває з обох сторін, а не тільки з іншого боку, як думає той батько чи мати. Часто батьки своїх дітей, навіть проблемних дітей, захищають, тому часто сприймають їх як саму жертву. Тим не менш, визнати, щоб той батько чи мати визнали, що їхня дитина, можливо, не така, якою вони її сприймають, це, мабуть, найважче». За словами Терези, найважче: «Отримати свідчення жертви і ту мужність також від батьків, тому що навіть з нашого невеликого досвіду реальність була такою, що той хлопець завжди все заперечував, бо боявся. І те саме батьки».
Висновок
Виникнення булінгу певним чином підтвердилося в кожній школі, і кожен директор описав його по-своєму. Досвід булінгу випливає або з позиції, з якої він був пережитий, або з часу, коли він був зафіксований. Що стосується позиції, це може бути вчитель, директор або учень, а що стосується часу — це залежить від контексту. У профілактиці важливо, як часто вона проводиться і хто все може долучитися до профілактики, це можуть бути внутрішні (наприклад, шкільний психолог) або зовнішні суб'єкти (наприклад, батьки). Далі важливими є способи профілактики, тобто методи, які можуть бути або загальними (можуть впливати і на булінг; наприклад, позитивний клімат), або конкретними, які спрямовані безпосередньо на булінг (наприклад, соціометрія). До вирішення можуть бути залучені різні сторони, які значною мірою схожі на ті, що й у профілактиці, і способи вирішення також можуть перетинатися з тими профілактичними заходами. При висловлюванні щодо того, що є найскладнішим у вирішенні булінгу, виникли три підпорядковані поняття. Перше — це комунікація з певними сторонами (батьки), мета комунікації (переконання) та отримання інформації про ситуацію за допомогою комунікаційних шляхів. Друге — це вибір правильного напрямку при вирішенні (правильно назвати, розпізнати булінг, бути справедливим, емпатичним тощо), і третє — це уникнення (повторення ситуації чи заподіяння шкоди особам). На булінг як такий вплинуло і захворювання Covid-19. Відбулося зниження або підвищення агресії, виникнення або поглиблення вже раніше виниклих патологічних явищ і загалом зміна поведінки, дотримання дисципліни та правил, або навіть не відбулося жодних змін.
Директори взаємно коментували підхід інших директорів. Вони також зазначили, що ті, хто стверджує, що у них немає булінгу, або не поінформовані, або брешуть. Булінг пов'язаний і із загальною освітньою системою, про яку деякі директори не мають гарної думки, вона, на їхню думку, має прогалини і над нею варто попрацювати. Зокрема, над підходом педагогічного факультету та ставленням до вчителів, які можуть бути не завжди добре підготовлені до цієї ролі. Водночас вчитель може не мати відповідного характеру. Далі вони вбачають проблему з непедагогічним персоналом, якого не вистачає, і частину роботи за них змушені виконувати звичайні вчителі, які не мають стільки часу в розпорядженні, оскільки вони насамперед викладають. Вони зазначили, що школам також часто бракує фінансів, з яких вони могли б оплатити необхідний персонал.
Авторки: Mgr. Zuzana Svobodová Ph.D. та Mgr. Kateřina Čížková
Джерела
GRANNEHEIM, Ulla H., Britt-Marie LINDGREN a Berit LUNDMAN, 2017. Methodological challenges in qualitative content analysis: A discussion paper. Nurse education today. 56, 29-34.
KOLLEROVÁ, Lenka, Anna POSPÍŠILOVÁ a Pavlína JANOŠOVÁ. Šikanování na školách. Věda kolem nás [online]. Praha 5: Academia, 2020, (1), 15 [cit. 2021-09-15]. ISSN 2464-6245. Dostupné z: https://www.academia.cz/uploads/media/preview/0001/07/f49c2ce711f827d151949e9115f2edeb86a62f8d.pdf
Kvalita a efektivita vzdělávání a vzdělávací soustavy ve školním roce 2018/2019: Výroční zpráva České školní inspekce. Praha: Česká školní inspekce, Prosinec 2019. ISBN 978-80-88087-23-6.
Metodický pokyn ministryně školství, mládeže a tělovýchovy k prevenci a řešení šikany ve školách a školských zařízeních. Ministerstvo školství, mládeže a tělovýchovy [online]. c2013-2021, 2016b-09-02 [cit. 2021-09-08]. Dostupné z: https://www.msmt.cz/file/38988/
MONKS, Claire P., P.K. SMITH, Naylor P., Barter C., Ireland J.L. a Coyne I. Bullying in different contexts: Com-monalities, differences and the role of theory. Aggression and Violent Behavior. 2009, (14), 146-156.
MŠMT AKTUALIZUJE METODICKÝ POKYN K ŘEŠENÍ ŠIKANY VE ŠKOLÁCH. Ministerstvo školství, mládeže a tělovýchovy [online]. Praha, c2013-2021, 2016b [cit. 2021-09-07]. Dostupné z: https://www.msmt.cz/ministerstvo/novinar/msmt-aktualizuje-metodicky-pokyn-k-reseni-sikany-ve-skolach
ŘÍČAN, Pavel. Agresivita a šikana mezi dětmi: jak dát dětem ve škole pocit bezpečí. Praha: Portál, 1995. Pedagogická praxe. ISBN 80-7178-049-9. ŘÍČAN, Pavel a Pavlína JANOŠOVÁ. Jak na šikanu. Praha: Grada, 2010. Pro rodiče. ISBN 978-80-247-2991-6.
STRAUSS, Anselm L. a Juliet CORBIN. Základy kvalitativního výzkumu: postupy a techniky metody zakotvené teorie. Brno: Sdružení Podané ruce, 1999. SCAN. ISBN 80-85834-60-X.
SVOBODOVÁ, Lenka. Nenechte se šikanovat kolegou: mobbing – skrytá hrozba. Praha: Grada, 2008. Poradce pro praxi. ISBN 978-80-247-2474-4.
ŠVAŘÍČEK, Roman a Klára ŠEĎOVÁ. Kvalitativní výzkum v pedagogických vědách (Якісне дослідження в педагогічних науках). Прага: Portál, 2007. ISBN 978-80-7367-313-0.