Шкільний консультативний центр як інструмент професіоналізації профілактики у шкільному середовищі

Шкільний консультативний центр як професійний інструмент для профілактики у школі Анотація: Стаття зосереджується на проблематиці шкільного консультативного центру як можливого інструменту професіоналізації профілактики у шкільному середовищі. Стаття представляє пілотні результати картографування середовища початкових шкіл та досвіду педагогів як у проблематиці профілактики ризикованої поведінки, так і в практичній реалізації шкільного консультативного центру в чеських школах. Далі вона відображає потребу в цьому центрі, компетенції та завдання шкільного методиста з профілактики, виховного консультанта, шкільного психолога та шкільного спеціального педагога. Annotation: The paper focuses on the issue of the school counseling center as a possible tool for professionalization of prevention in the school environment. The paper presents the pilot results of the mapping of the environment of primary schools and the experience of teachers both in the field of prevention of risk behavior and in the practical implementation of the school counseling center at Czech schools. It further maps the need for this workplace, the competencies and tasks of the school prevention methodology, the educational counselor, the school psychologist and the school special pedagogue.

1. Вступ

Проєкт специфічного дослідження Педагогічного факультету Університету Градець-Кралове, який реалізується на Кафедрі соціальної патології та соціології, зосереджується на проблематиці можливої професіоналізації профілактики ризикованої поведінки у шкільному середовищі з акцентом на середовище початкових шкіл. Він відображає сучасний стан профілактики у школах, проєкти, якими вони займаються, погляд педагогів на шкільний консультативний центр та можливі шляхи покращення його кадрового забезпечення.

Стаття наближає «шкільний консультативний центр» як інструмент для реалізації профілактики, який визначений законодавством (наприклад, постанова № 72/2005 про надання консультативних послуг у школах та шкільних закладах), у якій окреслені компетенції окремих суб'єктів профілактики всередині школи.

Їхня спрямованість на визначені ризиковані явища описана як у законодавстві, так і в інших концептуальних документах (наприклад, Національна стратегія профілактики ризикованої поведінки у шкільному середовищі на 2013-2018 роки).

2. Система профілактики ризикованої поведінки у чеських школах

Профілактику ризикованої поведінки у чеських школах забезпечують як суб'єкти всередині шкільного середовища, які визначені шкільним консультативним центром (включаючи співпрацю з іншими педагогічними працівниками та батьками), так і установи, так звані шкільні консультативні заклади.

Шкільний консультативний центр — це інститут, завданням якого є допомога в реалізації профілактики ризикованої поведінки у шкільному середовищі. Поряд із традиційним наданням фахової допомоги для підтримки навчання, вибору освітнього шляху та поступового побудування професійної кар'єри, шкільні консультативні послуги повинні передусім спрямовуватися на:

• посилення діяльності соціальної профілактики,
• підтримку та створення умов для розвитку особистості окремих учнів,
• посилення консультативної діяльності для дітей та молоді зі специфічними виховними та освітніми потребами,
• підтримку дітей із різними типами проблем під час навчання у звичайних типах шкіл та шкільних закладів,
• підтримку навчання всього населення.

Шкільний консультативний центр формують педагогічні працівники, до яких належать передусім виховний консультант, шкільний психолог, шкільний методист із профілактики, спеціальний педагог. Із зовнішніх суб'єктів це, зокрема, педагогічно-психологічні консультації, спеціально-педагогічні центри або центри виховної опіки.

Школа забезпечує наступні консультативні послуги у таких сферах:

• профілактика шкільної неуспішності учнів,
• первинна профілактика ризикованої поведінки,
• кар'єрне консультування, тобто, зокрема, інтегруюче навчання, інформаційна та консультативна підтримка правильного вибору освітнього шляху та подальшого професійного працевлаштування,
• фахова підтримка при інтеграції учнів зі спеціальними освітніми потребами, включаючи учнів з іншого культурного середовища та учнів із соціальним неблагополуччям,
• турбота про навчання обдарованих та надзвичайно обдарованих учнів,
• постійна та довгострокова турбота про учнів із неуспішністю,
• методична підтримка вчителям. (Постанова № 72/2005 Зб.)

До основних функцій установ, які надають консультативні послуги у шкільному середовищі, належать:

• Діагностика проявів ризикованої поведінки та інших проблем, які мають діти,
• консультування у вищевизначених сферах,
• терапевтична діяльність, за яку з психологічного боку відповідає шкільний психолог, а для школи — зовнішні суб'єкти; якщо ж сприймати поняття терапії із соціального погляду, то за неї відповідає весь шкільний консультативний центр,
• інформаційна сфера — просвітницька та освітня,
• методична сфера, яка є важливою передусім для вчителів.

Шкільні консультативні заклади складаються з Педагогічно-психологічних консультацій, Спеціально-педагогічних центрів та центрів виховної опіки. Згідно з Knotová (2014, с. 18), послуги педагогічно-психологічних консультацій (PPP) призначені дітям (приблизно від трьох років, коли вони вступають до дитячого садка), учням та студентам до закінчення середньої, або вищої професійної освіти. PPP надають послуги також батькам, педагогам та школам. З PPP можуть зв'язатися самі батьки дітей або школи за згодою з батьками. Головним змістом діяльності PPP є діагностика, консультування (включаючи кар'єрне), інтервенція, корекційна допомога та профілактика. Вони беруть участь у діяльності у сферах профілактики ризикованої поведінки дітей та молоді, деякі PPP готують реабілітаційні та дозвіллєві заходи або інтервенційні програми для шкільних класів, у яких є проблемні стосунки, включаючи цькування.

Спеціально-педагогічні центри — це заклади, створені для підтримки дітей та молоді від 3 до 19 років, які мають різний тип вад здоров'я та обмежень (вади мовлення, зору, слуху, фізичні вади, розумова відсталість, розлади аутистичного спектра або діти з комбінованими вадами). Діяльність забезпечується або амбулаторно, або в закладах із денною, тижневою чи цілорічною опікою про учнів із вадами здоров'я. Центри виховної опіки (ŠVP) — це, згідно з Knotová (2014, с. 21), заклади, які відвідують діти, учні та студенти з ризиком виникнення та розвитку розладів поведінки, виховних проблем та соціально негативних явищ, щодо яких не призначено інституційне виховання або не застосовано захисне виховання. ŠVP надають свої послуги також батькам та школам. ŠVP реалізують діагностику, консультування та профілактично-виховну діяльність.

Схема № 1. Схема так званої Шкільної консультативної системи (Bělík, Hoferková, 2016)

3. Шкільний консультативний центр із погляду педагогів

Поряд із традиційним наданням фахової допомоги для підтримки навчання, вибору освітнього шляху та поступового побудування професійної кар'єри, шкільні консультативні послуги повинні передусім спрямовуватися на:

• Посилення діяльності соціальної профілактики,
• підтримку та створення умов для розвитку особистості окремих учнів,
• посилення консультативної діяльності для дітей та молоді зі специфічними виховними та освітніми потребами,

• підтримку дітей із різними типами проблем під час навчання у звичайних типах шкіл та шкільних закладів,

• підтримці освіти всього населення.

Його формують педагогічні працівники (наприклад, виховний радник, шкільний психолог або шкільний методист із профілактики, спеціальний педагог). Із зовнішніх суб'єктів це, зокрема, педагогічно-психологічні консультації, спеціально-педагогічні центри або центри виховної опіки.

Два моделі реалізації шкільного консультаційного робочого місця Kucharská (2013, с. 42) представляє дві моделі того, як у чеських школах зазвичай концептуалізується шкільне консультаційне робоче місце. Йдеться про різний погляд на залучення фахівців до процесу консультування. В обох варіантах передбачається співпраця в системі школи (співпраця з учителями – класні керівники, вчителі виховання, координатори RVP у школах, асистенти педагога) і поза нею.

Модель базова, у якій консультаційні послуги забезпечуються виховним радником та шкільним методистом із профілактики. Ці фахівці є вчителями з подальшою спеціалізаційною підготовкою для виконання відповідних функцій. За потреби система доповнюється вчителями виховання, координаторами RVP.

Цікавою в цьому контексті є таблиця NUOV (Національного інституту професійної освіти, який займався картографуванням діяльності методистів із профілактики в педагогічно-психологічних консультаціях у межах первинної профілактики ризикованої поведінки, і в межах цього картографування з'ясовував також стан шкільних консультаційних робочих місць (NUOV, 2015)).

Таблиця № 1 Кількість шкіл у середньому на одного методиста з профілактики

Модель розширена є характерною залученням інших фахівців – шкільного психолога або шкільного спеціального педагога, залежно від можливостей школи, можливо, обох.

Система шкільного консультування спрямована на допомогу учням із певними обмеженнями. За допомогою спеціальних методів педагогічні працівники допомагають визначати та усувати виниклі труднощі (Michalík, 2008, с. 6). Цей гандикап ми можемо сприймати як на рівні психосоматичного гандикапу, так і, насамперед, на рівні соціальної депривації, яка має вплив на якість життя дитини, її соціальні стосунки та виникнення можливих патологічних явищ. Тут настає так звана соціальна терапія, в етопедії частіше використовується термін соціальна інтервенція.

У початкових, середніх або навіть вищих професійних школах консультаційну діяльність забезпечує насамперед шкільний методист із профілактики, далі також виховний радник. У наш час уже також шкільний психолог чи спеціальний педагог. Надання консультаційних послуг у школі гарантує директор школи або його заступник. Школа забезпечує такі консультаційні послуги в цих сферах:

• профілактика шкільної неуспішності учнів,
• первинна профілактика ризикованої поведінки,
• кар'єрне консультування, тобто, зокрема, інтегруюча освіта, інформаційна та консультаційна підтримка належного вибору освітнього шляху та подальшого професійного працевлаштування,
• фахова підтримка при інтеграції учнів зі спеціальними освітніми потребами, включаючи учнів з іншого культурного середовища та учнів із соціальною депривацією,
• турбота про освіту обдарованих та надзвичайно обдарованих учнів,
• поточна та довгострокова турбота про учнів із неуспішністю,
• методична підтримка вчителям. (Постанова № 72/2005 Зб.)

У межах пілотного дослідження ми опитували 395 педагогів початкових шкіл щодо таких питань, які стосуються шкільного консультаційного закладу:

1. Чи має Ваша школа шкільне консультаційне робоче місце?

З результату випливає, що більше половини шкіл або не мають окремого шкільного консультаційного робочого місця, хоча це вимагає законодавство. Або тут виникає варіант, який нам здається більш імовірним, що самі опитані педагоги часто не знають, чи має їхня школа окреме шкільне консультаційне робоче місце, хто має бути його членами, які заходи воно реалізує, чи реалізується воно за базовою або розширеною моделлю.

2. Якщо так, то хто є його членами (посада в школі) і хто є його керівником (посада в школі)?

У контексті дослідження NUOV на перший погляд ситуація здається кращою, ніж подає таблиця. Однак ми не знаємо, як ситуація реалізована на конкретних школах насправді. З першої таблиці, яка картографує членів шкільного консультаційного робочого місця, зрозуміло, що найбільше представництво в профілактиці та консультаційних послугах має шкільний методист із профілактики та виховний радник. З цієї причини ми можемо констатувати, що на досліджуваних школах переважає так звана базова модель шкільної консультаційної системи. Розширена модель є приблизно на 1/3 шкіл і включає додатково шкільного психолога, шкільного спеціального педагога та директора школи. Інші педагогічні працівники залучаються менше, переважно за потреби.

З погляду аспекту, хто відповідає за Шкільне консультаційне робоче місце як керівник, зрозуміло, що і тут ми бачимо як переважаючу базову модель – тобто активність переважно перенесена на шкільного методиста із профілактики та виховного радника.

4. На завершення

Наведені погляди на проблематику є лише невеликим зондуванням теми. Проте результати цього та інших досліджень (Bělík, 2015, Kraus, 2014, Hladík2014 та інші) показують, що необхідно займатися проблематикою і шукати шляхи для комплексного охоплення теми.

Роль шкільного консультаційного робочого місця в сучасній школі є абсолютно ключовою для консультування, профілактики, діагностики явищ та інших тем. Йдеться про простір, у якому можна реалізовувати заходи, спрямовані на соціально-виховну роботу. У наведеному дописі ми окреслили сучасні погляди на проблематику як з боку персонального складу робочого місця, так і з боку можливих проблем, які супроводжують роботу окремих акторів профілактики всередині школи.

Одним із шляхів, як професіоналізувати проблематику шкільного консультаційного робочого місця, є запровадження шкільного соціального педагога, тобто виховного працівника, який би як професіонал займався депістажем, діагностикою та консультуванням (більше за Hladík a kol., 2014) згідно з моделлю, реалізованою у словацьких школах. У чеському середовищі, однак, попри очевидні позитиви цього погляду, не реалізуються кроки для такої спрямованої професіоналізації профілактики у шкільному середовищі.

Автор: PhDr. Václav Bělík, Ph.D. Автор працює як керівник Кафедри соціальної патології та соціології Педагогічного факультету Університету Градець-Кралове. Займається профілактикою ризикованої поведінки у стосунку до шкільного середовища. Список використаних джерел:

BĚLÍK, V. a S. HOFERKOVÁ. Профілактика ризикованої поведінки у шкільному середовищі. Брно: Tribun EU, 2016, 142 с. ISBN 978-80-263-1015-0. HLADÍK, J., KRAUS, B., LORENZOVÁ, J., ÖBRINK HOBZOVÁ, M. & POSPÍŠILL, J., 2014. Пояснювальна записка: Пропозиція щодо включення професії соціального педагога до закону № 563/2004 Зб. про педагогічних працівників. Asociace vzdělavatelů v sociální pedagogice. HOFERKOVÁ, S. Ризикована поведінка молоді та шкільна консультативна система. In.: Acta sociopathologica III. Градець-Кралове: Gaudeamus, 2016. с. 118 – 134. ISBN 978-80-7435-637-7. KNOTOVÁ, D. Шкільне консультування. Прага: Grada, 2014, с. 51-54. ISBN 978-80-247-4502-2. KUCHARSKÁ, A. Шкільний консультативний пункт. In: VALENTOVÁ, L. Školní poradenství I.. Прага: PdF UK, 2013, с. 40-47. ISBN 978-80-7290-710-6. MICHALÍK, J. Шкільна консультативна система в Чеській Республіці. Оломоуць: Katedra speciální pedagogiky, 2008. Доступно за адресою: http://www.uss.upol.cz/cz/clenove/ profil/michalik/SPZ-expert-stanovisko.pdf Національна стратегія первинної профілактики ризикованої поведінки дітей та молоді на період 2013-2018 рр. Min. školství, mládeže a tělovýchovy ČR [онлайн]. 2013 [цитовано 2015-11-17]. Доступно за адресою: http://www.kr-kralovehradecky.cz/cz/krajsky-urad/skolstvi/prevence-soc-patologickych-jevu/narodni-strategie-primarni-prevence-rizikoveho-chovani-deti-a-mladeze-na-obdobi-2013---2018-62422/ OPEKAROVÁ, O. Розділи з виховного консультування: шкільні консультативні послуги. Вид. 2., випр. і доп. Прага: Univerzita Jana Amose Komenského, 2010. 72 с. ISBN 978-80-86723-96-9. Указ № 72/2005 Зб. про надання консультативних послуг у школах та шкільних закладах. Указ № 147/2011 Зб., яким вносяться зміни до указу № 73/2005 Зб. про освіту дітей, учнів та студентів зі спеціальними освітніми потребами. Указ № 317/2005 Зб. про подальшу освіту педагогічних працівників, акредитаційну комісію та кар'єрну систему педагогічних працівників. ZAPLETALOVÁ, Jana. Шкільні консультативні пункти. Národní ústav pro vzdělávání [онлайн]. 2011 [цит. 2014-04-01]. Доступно за адресою: http://www.nuv.cz/poradenstvi/skolni-poradenska-pracoviste