Якщо ви не зможете особисто взяти участь у дискусіях про розпізнавання маніпуляції та проявів домашнього насильства у партнерських стосунках, знайдіть час на прочитання справжніх історій жертв, які вийшли із зачарованого кола насильницьких стосунків завдяки фахівчиням Кризового інтервенційного центру (KIT). Ви можете цим допомогти собі або комусь у вашому оточенні.

Історії пані Zuzana (https://bit.ly/2MSxEps) та Dominika (https://bit.ly/2tajDur) є класичними прикладами зловживання владою з боку партнера та маніпуляції чоловіком. Проте ми не повинні забувати, що жертвою домашнього насильства може стати будь-хто з нас, незалежно від статі, гендеру, соціального статусу, економічної ситуації. Це не є питанням освіти чи сімейного походження – навіть впевнена в собі жінка може піддатися маніпуляції з боку партнера (особливо у стані закоханості). У процесі встановлення довіри та кордонів у стосунках жодна особа, що вступає у новий партнерський союз, не очікує, що її гармонійні стосунки можуть перетворитися на насильницькі.

Першою ознакою маніпуляції та насильницької поведінки є те, що партнер намагається відокремити жінку від її оточення, яке могло б надати їй критичний зворотний зв'язок. Це сталося саме з пані Dominika, коли на її весілля не був запрошений ніхто з її кола близьких: «Під час планування весілля з боку партнера прозвучало кілька раціональних причин, чому та чи інша особа з мого боку не повинна там бути. Тоді я сприймала це так, що нічого не відбувається і все гаразд – адже фінансово весілля забезпечував він...» Проте з часом пані Dominika додала: «Коли я зараз про це думаю, це був не просто його поступливий крок, за який багато жінок були б вдячні, а це була буквально купівля, заздалегідь продуманий крок. Я була страшенно закохана, тому окремі попереджувальні сигнали маніпулювання у стосунках засліплено ігнорувала – адже на кожне моє запитання чи заперечення з його боку завжди була готова реакція... Мені тоді було достатньо того, що я його жінка, офіційна дружина».

Після одруження послідувало прохання чоловіка, щоб Dominika почала працювати з дому. Коли вона хотіла піти позайматися до спортзалу, він облаштував їй спортзал вдома, а коли хотіла піти поплавати, відправив її до басейну біля будинку. До цього додалися заборони на зустрічі з подругами та друзями: «навіть мої батьки були в його очах поганими, і в цьому він переконував і мене», – зазначає вона. Вона почала почуватися як пташка у золотій клітці.

Фахівчині KIT попереджають, що другий найпоширеніший спосіб маніпуляції у стосунках – це створення так званих залежних стосунків – переконання жінки в тому, що лише з цим партнером вона у «безпеці», захищена і має «все, що їй потрібно». Партнер тоді має простір для підриву її впевненості в собі та її думок. Чоловік Dominika таким чином різними цілеспрямованими атаками розтоптав її особистість: «Минуло кілька років, і я знала, що вже не є тією амбітною та впевненою в собі жінкою, як колись. Я не знала, хто може допомогти мені з цієї пастки, і чи хочу я цього сама. Я змирилася з життям».

Погіршення ситуації після народження дитини

Насильницька поведінка часто може проявитися, коли в сім'ї народжується дитина. Це сталося і з обома клієнтками KIT – пані Zuzana та Dominika, які погодилися на оприлюднення своїх історій, щоб відкрити іншим потенційним жертвам домашнього насильства очі та додати сміливості говорити вголос про те, що вони пережили і переживають.

Коли у пані Dominika через рік після одруження народилася донька, чоловік не виявив до неї жодних почуттів: «Мене ж він міг нескінченно повчати, наказував мені – як я маю про неї дбати», – зазначає вона, згадуючи також про те, як він атакував її через зовнішній вигляд: «Оскільки після пологів я погладшала, він дорікав мені тим, як я йому огидна. Щоразу, коли він бачив, що я тримаю їжу, він сварив мене за те, яка я огрядна, і виривав їжу з рук... І хоча я відчувала, що він іноді перегинає палицю, я все ще сподівалася, що все зміниться – адже неможливо, щоб людина, яка мене колись так сильно кохала, так нескінченно завдавала мені болю».

Пані Zuzana описала подібний злам у стосунках та охолодження почуттів саме після народження їхнього спільного сина, причому вона шукала провину в собі: «Я терпіла таку його поведінку переважно через виховання дитини та фінансову залежність від нього, оскільки на той час я була лише отримувачкою батьківської допомоги». Але чоловік Zuzana також влаштовував сцени ревнощів: «Кожен чоловік, який дозволяв собі привітатися зі мною на вулиці, був, на його думку, моїм коханцем, і в неприємний, навіть вульгарний спосіб він звинувачував мене у розпусті. У разі, якщо я затримувалася в магазині або деінде, він постійно телефонував мені і з'ясовував – де я, з ким я, і головне – коли саме я повернуся».

Поруч із психологічними ранами і фізичні атаки

Найгіршим, проте, для пані Zuzana стало виявлення того, що чоловік має десь іншу сім'ю: «Одного дня зі мною зв'язалася його дружина, яка, проте, за його словами, мала загинути в аварії разом із їхнім сином». Також вона зустрілася з мамою та батьком чоловіка, яких він від неї приховував. Коли пані Zuzana поставила чоловіка віч-на-віч із фактами, які про нього дізналася, це призвело до відкритого конфлікту: «Він штовхнув мене так сильно, що я вдарилася об стіну, втратила рівновагу і впала на землю. Поки я підводилася, він уже біг до сходів... Ми почали боротися за дитину на сходах, де він так сильно викрутив мені руку, що я кричала від болю». Коли вона пригрозила поліцією, він лише спокійно говорив їй, щоб вона викликала поліцейських, вони все одно їй не допоможуть – вони їй просто не повірять.

Викликаний поліцейський патруль, на жаль, поводився саме так, як передбачав цей насильницький і маніпулятивний партнер. Після складання протоколу про подію та з'ясування того, що будинок, який вони будували і оплачували разом, насправді записаний лише на нього, знищена жінка поїхала геть із дитиною: «Я припаркувалася біля озера, як безхатченко, вклала сина спати і почала шукати допомогу в інтернеті».

Важливий перший контакт із KIT

Пані Dominika також у своїй історії детально описує, як до словесних принижень та психологічного тиранування з боку чоловіка дедалі частіше додавалися фізичні атаки. Одна з таких сварок призвела до виклику поліцейського патруля: «Під час однієї з наступних наших сварок, які знову провокував він (через якусь дурну, несуттєву причину), він підійшов до мене ззаду, обмотав кабель навколо шиї і почав мене душити». Як вона і побоювалася, викликані поліцейські не надавали всій цій ситуації значення. Їй важко згадувати про цю подію: «Я була дезорієнтована – не лише в усій ситуації, яка швидко розгорнулася, а й у власних емоціях... Голова була повністю порожньою, а тіло охоплювали почуття страху, безнадії та провини». Одна поліцейська, проте, написала їй на папірці якесь ім'я та номер зі словами: «Зателефонуйте цій пані. Вона з організації, де вам можуть допомогти».

В обох випадках йшлося про перший телефонний контакт саме з юристкою з організації ADRA та керівницею Кризової інтервенційної команди (KIT), Даніелою Борзовою. Пані Зузана згадує про цей перший контакт так: «Ми провели всю ніч у телефонній розмові. Нарешті хтось зі мною розмовляв, вірив мені. Ми тоді розібрали все – його поведінку, вчинки, причому пані Борзова згадала всі можливості – як ситуацію можна вирішити. Я раптом зрозуміла, що я не одна, і що допомога існує – тут є люди, які можуть і вміють допомагати». Пані Домініка має дуже схожий досвід контактування з KIT: «Вже саме те, що раптом тут була якась конкретна особа, яка хоче Вам допомогти, було для мене неймовірним. Від телефонної розмови у мене було відчуття, що цій жінці я можу довіряти. Вона дала мені відчути, що я зовсім не зайва, що це все відбувається не з моєї вини, і що я теж маю право вибору».

Після першого контакту слідує комплексна допомога

Пані Домініка згодом зустрілася з правовою експерткою KIT, з якою вела ту важливу телефонну розмову, в офісі ADRA і раптом дізналася, що «тут була не лише ця пані, а ціла команда чудових людей, з якими я в контакті донині... Вона надає мені не лише правову, а й психосоціальну допомогу та підтримку, і саме завдяки їй я знову стала тією сильною, впевненою в собі жінкою – з амбіціями та посмішкою на обличчі». Завдяки Кризовій інтервенційній команді вона вирвалася з-під влади та контролю насильницького чоловіка, і усвідомила, що у шлюбі з чоловіком не жила гідним життям. Воно не було придатним навіть для виховання їхньої доньки – маленької Мішки.

Обидві клієнтки KIT, пані Домініка та Зузана, наприкінці своїх історій розповідають, як змінилися їхні життя, причому дякують саме працівницям ADRA KIT. Пані Зузана навіть допомагає команді особистою участю та долучається до публічних дискусій, організованих не лише для жертв насильства. Свої дії вона пояснює так: «Свою історію я передаю далі як мотивацію та натхнення для інших з тим, що допомога існує і що тут є люди, яким ми небайдужі. Тільки їхню допомогу треба знайти».

Звертати увагу на тривожні сигнали у найближчих

Членкині KIT виокремлюють важливість підтримки з боку родини, друзів, а також ширшого оточення, яке не повинно приймати дедалі рідший контакт та поступову ізоляцію (керовану партнером жертви), а звертати увагу на можливі зміни та тривожні сигнали. Також вчасна інтервенція з боку фахівців та фахівчинь з окремих галузей (правова допомога, психологічна підтримка, соціальна реабілітація тощо) здатна охопити кожну потребу клієнтки та допомогти їй знову побудувати гідне життя.

Даніела Борзова, юристка та керівниця KIT, попереджає, що велика частина клієнток пережила схожі ситуації, як пані Зузана та Домініка: «Їхні історії ніби написані під копірку. Наші клієнтки, однак, часто переживають не лише насильницьку та маніпулятивну поведінку з боку її партнера, а й з боку компетентних органів, тобто поліції. Фахово це називається вторинною віктимізацією, коли жінка як жертва піддається нефаховій поведінці з боку державних та громадських органів». Саме для таких випадків створена Кризова інтервенційна команда організації ADRA Slovensko, яка діє комплексно і безпосередньо в полі.

Текст: ADRA KIT команда https://www.adra.sk/pomoc-obetiam-nasilia-kit/ Фото: ADRA Slovensko, UN Women