Проблемою на Гаїті було не лише землетрус. Це найбідніша країна Латинської Америки, яка потребує допомоги з розвитку. Нагадує Марек Соос (Marek Soós) з ADRA Slovensko після понад чотиримісячної роботи на Гаїті.
Як швидко ADRA Slovensko долучилася до акцій з допомоги постраждалим від землетрусу?
Одразу після землетрусу ми оголосили збір коштів. Гроші, які вдалося зібрати, ми разом із коштами з програми Slovak Aid використали для безпосередньої допомоги після землетрусу. Оскільки ADRA Česká republika мала в розпорядженні значно більшу суму грошей, ми вирішили, що від словацького збору буде більше користі, якщо об'єднати ці кошти з чеською Adra.
Чеська філія мала в розпорядженні шість мільйонів чеських крон на безпосередню гуманітарну допомогу та ще понад 20 мільйонів чеських крон із публічних зборів та від донорів, які вона вирішила використати на дворічний сільськогосподарський проект. Це вже вважається допомогою з розвитку. У межах цих проектів словацькі кошти були використані на будівництво притулків у Petite Goave та на відновлення джерела води в Pike. Це вирішує проблему з питною водою в регіоні назавжди, отже, по суті, це також допомога з розвитку.
На Гаїті має досить хорошу базу ООН, там також діють миротворчі сили. Чи допомогло це швидко та ефективно діяти після землетрусу?
Безумовно, важливо те, що там мають ці організації, це велика допомога, особливо при розподілі матеріалів. Але попри це, перша хвиля допомоги на Гаїті була хаотичною. На початку було виділено багато коштів на допомогу, приїхало багато малих організацій, і вони намагалися витратити свої ресурси якомога швидше. Пізніше відбувся відбір, залишилися лише великі гравці, і вони змогли краще домовитися між собою. Однак згодом виникла інша проблема – гаїтянський уряд не хотів пропускати допомогу через кордон.
Чому?
Певною мірою це було обґрунтовано. На Гаїті сплачується імпортний податок у розмірі 22 відсотків, а гуманітарні товари не оподатковуються. Звісно, були й такі, хто зловживав ситуацією після землетрусу, щоб уникнути податків. Проте уряд відреагував надмірно. Спочатку через порти та аеропорти гуманітарна допомога проходила без проблем, з середини квітня на певні види товарів почали діяти обмеження, а з липня до гуманітарних матеріалів зараховується лише медична техніка та продукти харчування. У нас виникла проблема з тим, щоб доставити туди обладнання для очищення питної води. Ми змогли вирішити це за кілька днів, але півтора місяця у нас пішло на те, щоб домогтися дозволу на ввезення в країну партії сільськогосподарського інвентарю.
Як змінилася ситуація на Гаїті за період, поки ви там працювали?
Після землетрусу багато організацій почали постачати туди продукти харчування. Люди почали ставати залежними від імпортних продуктів і залишалися в таборах замість того, щоб повернутися додому, намагатися відремонтувати свої будинки та продовжувати обробляти землю. Спочатку люди створювали табори вздовж доріг тому, що якби вони залишилися вдома у своїх маленьких поселеннях, ніхто б не прийшов їм на допомогу. Це також пов'язано з тим, що Гаїті мало багато проблем і раніше, не всі з них спричинив землетрус. Це країна, яка в багатьох аспектах навіть більш відстала, ніж деякі африканські держави, і при цьому має хороші передумови для сільського господарства та туризму. Багато речей, які були занедбані в країні – наприклад, у сфері охорони здоров'я та розподілу води – почали вирішуватися лише після землетрусу, коли туди прийшли гуманітарні організації.
Як ви вважаєте, чи змогли гуманітарні організації правильно відреагувати на ситуацію?
На Гаїті потрібні такі організації, які залишаться там надовше і сприятимуть розвитку країни. Навіть чеська ADRA намагалася мислити в цьому напрямку. Людям у таборах ми на другому етапі, наприклад, роздавали кухонні набори, в яких були каструлі, ополоники, ножі. Ми намагалися мотивувати їх до того, щоб вони повернулися додому. Тривалу користь гаїтяни повинні отримати і від дворічного сільськогосподарського проекту. Буде побудовано насіннєвий банк та навчальні центри, завданням яких є навчити людей, як ефективніше використовувати землю.
Klaudia Laszlóová
Стаття вийшла у бюлетені Rozvojová pomoc - Jeseň 2010. Його видає Platforma mimovládnych rozvojových organizácií (MVRO), яка є об'єднанням юридичних осіб – головною організацією 31 (23 дійсних членів та 8 спостерігачів) словацьких неурядових організацій, що займаються переважно іноземною допомогою з розвитку та гуманітарною допомогою.