Вступ

Кожен соціальний працівник час від часу потрапляє в ситуацію, коли працює з сім'єю як з цілісністю. Однак, якщо ми говоримо про соціальну роботу з сім'єю, необхідно зазначити, що це надзвичайно складна сфера соціальної роботи, яка характеризується насамперед тим, що протягом останніх років вона зазнає різних змін і модифікацій, до яких повинна адаптуватися і сама соціальна робота.

У межах цієї роботи ми насамперед визначимо з теоретичного погляду поняття сім'ї, після чого опишемо основні труднощі соціальної роботи з сім'єю, наголошуючи на змінах, які проявилися переважно внаслідок змін у суспільних умовах протягом останніх років. У цій роботі ми намагатимемося спиратися на якомога актуальніші джерела, що висвітлюють досліджувану нами проблематику. У всьому тексті ми намагатимемося надавати читачеві достовірну інформацію, яка якомога актуальніше відображає сучасний стан досліджуваної нами проблематики.

Сім'я

З традиційного погляду основа сім'ї закладена в інституті шлюбу. Шлюб як такий ми можемо реально сприймати як стосунки між чоловіком і жінкою, які були офіційно підтверджені перед законною особою. З погляду католицької церкви це також стосунки, які є нерозривними протягом життя. Таким чином, сім'я утворюється шлюбом чоловіка і жінки та їхнім потомством (незалежно від того, чи виникає потомство на основі репродуктивної діяльності, чи через усиновлення). Шлюб є, по суті, невіддільним від сім'ї головним чином тому, що шлюб являє собою зобов'язання двох людей, які належать одне одному. Із самого шлюбу на основі сексуального співжиття вони народжують дітей, завдяки чому виникає цілісна сім'я. (BEGANY, 2018)

Водночас ми вважаємо за доцільне вказати на той факт, що в наш сучасний час виникають також різні деномінації шлюбу та сім'ї. У цьому випадку ми говоримо, наприклад, про пари, які просто не хочуть укладати офіційний шлюбний союз, оскільки їм так зручніше. У таких стосунках ми часто стикаємося з тим, що пари, які живуть разом таким чином, потребують залишити собі певні «запасні двері». Однак із практики соціальної роботи часто випливає, що саме в таких парах, які живуть у вільному союзі, народжуються діти, які спочатку не сприймаються як плід сім'ї, а як небажані або навіть як тягар. Ще одну форму деномінації сім'ї ми могли б вбачати в образі матерів-одиначок. Переважно протягом останніх років можна сприймати як деномінацію сім'ї також союзи людей однієї статі, які з певного погляду є прямою протилежністю нормального і природного шлюбу та сім'ї. (BEGANY, 2018)

З сімейним життям пов'язаний також певний спосіб життя. Цей спосіб життя ми можемо сприймати як комплекс надзвичайно важливих дій і стосунків, які супроводжуються різними практиками. Окремі члени сім'ї повинні знати, що їхній спосіб життя після створення сім'ї неминуче зміниться. Сім'ю ми практично могли б сприймати як благо насамперед для тих, хто вбачає в сімейному житті можливість розвитку та збагачення своєї особистості. (MACHALOVÁ, 2017) По суті, ми могли б сказати, що сама сім'я прямо, а також опосередковано відображає стан суспільства та умови, в яких ця сім'я перебуває. Тут ми натрапляємо на умови, які створюються для цієї сім'ї суспільством. Необхідно вказати на той факт, що суспільство протягом останніх двадцяти років зазнало таких змін, яких не було зафіксовано за цілі десятиліття до цього.

Усі серйозніші проблеми в межах суспільства, які ми спостерігали протягом останніх років, значною мірою позначилися на репродукції, сім'ї та міжособистісних стосунках. Ці трансформації суспільства ведуть, по суті, надзвичайно часто до дестабілізації інституту сім'ї. Однак вони також ведуть до розпаду структури в приватній сфері та до диверсифікації можливостей прожитих реальностей. Одним із вагомих факторів цього розвитку сфери сім'ї є також проблема заборгованості сімей, яка протягом останніх років у кілька разів вища, ніж це було в минулому. (KRAUS, 2017)

Соціальна робота з сім'єю

Соціальна робота з сім'єю, по суті, являє собою одну з основних форм соціальної роботи. У цій площині ми, проте, повинні вказати на той факт, що сьогодні ми реально розрізняємо соціальну роботу з сім'єю та соціальну роботу з індивідом. Проте реально діє те, що навіть цей індивід є частиною певного соціального середовища. Найближчим середовищем, яке надає допомогу та підтримку, але водночас є також можливим джерелом конфліктів, є саме сім'я. Навіть на основі цього факту ми можемо поєднати ці дві основні форми соціальної роботи між собою, причому в деяких випадках вони можуть навіть переплітатися. (LOVAŠOVÁ, 2016)

Ми вважаємо важливим вказати на те, що під час соціальної роботи ми повинні за будь-яких обставин сприймати сім'ю як цілісність, причому ми повинні працювати з нею саме так. Причина, чому ми реально вказуємо на цей факт, полягає в тому, що сім'ю необхідно сприймати як функціональну систему, яка має свою встановлену структуру, циркулярний характер і внутрішні правила. Усі ці присутні властивості та функції сім'ї постійно впливають одна на одну. На основі цього факту діє те, що якщо перестає функціонувати одна функція, вплив цієї дисфункції практично проявиться також на функціонуванні, або ж нефункціонуванні інших функцій. (GABURA, a iní, 2016)

Вищезгаданий факт необхідно брати до уваги також під час соціальної роботи з сім'єю та під час спроби виправити дисфункцію. У разі успішності цього виправлення можна припустити, що відбудеться також виправлення інших функцій. У цьому випадку особливо діє те, що важливість сприйняття сім'ї як цілісності є для фахівця, який працює з сім'єю, однозначним незаперечним фактом. У сім'ї як цілісності необхідно ідентифікувати члена сім'ї, який є основою дисфункції. Проблеми з цією ідентифікацією виникають у тому випадку, якщо сім'я має порушення в комунікації, інші уявлення про функціонування сім'ї, брак задоволення емоційних потреб своїх членів, взаємне відчуження членів сім'ї, непроводження спільного часу в колі сім'ї, а згодом і втечу з сім'ї. Усі ці фактори неминуче відображаються насамперед на найслабшому члені сім'ї, який зазвичай є найбільш чутливим і який лише важко справляється з присутніми проблемами. Цей член сім'ї часто страждає від порушень поведінки, залежностей, агресивності, безробіття тощо. Проблематика в цьому випадку ґрунтується на тому, що вся увага зосереджується на одному члені сім'ї. Замість того, щоб сім'я вирішувала причини виникнення різних дисфункцій окремого члена, вона зосереджується на вирішенні його проблеми, через що їм вислизає суть початкової, невирішеної проблеми. (GABURA, a iní, 2016)

Самі соціальні стосунки ми можемо сприймати як стосунки між людьми взаємно. Соціальні стосунки — це, проте, також стосунки людей та їхніх різних інституцій, аж до світового глобального рівня. Кожен із нас водночас усвідомлює, що повинен забезпечити собі базові життєві умови.

Авторка: PhDr. Tímea Csikósová, DiS

Авторка є докторанткою Вищої школи охорони здоров’я та соціальної роботи св. Єлизавети у Братиславі.

Список використаної літератури

BEGANY, J. 2018. Faktory ovplyvňujúce stabilitu manželstva v pohľade študentov teológie. In : Výstup z riešenia projektu APVV 15-0189 „Vybrané faktory pro-rodinnej stratégie a podpora stabilnej rodiny v multikulturálnom prostredí“ : zborník esejí zo seminára pastorácia... Trnava : Dobrá kniha, 2018. s. 24-32. ISBN 978-80-8191-145-3. GABURA, J. a GABURA, J. ml. 2016. Rodinný konflikt a rodinná mediácia. Nitra : ZKF Nitra, 2016. ISBN 9788055811208. KRAUS, B. 2017. Vliv životního stylu současních rodin na život dětí. In : Rodina, tolerancia inakosti a kvalita života detí a mládeže. Bratislava : Univerzita Komenského v Bratislave, 2017. s. 7-17. ISBN 978-80-223-43534. LOVAŠOVÁ, S. 2016. Sociálna práca: formy, postupy a metódy. Košice : Unverzita Pavla Jozefa Šafárika, 2016. ISBN 978-80-8152-386-1. MACHALOVÁ, M. 2017. Láskyplná komunikácia v rodine. In : Súčasná rodina a nežiaduce sociálne a sociálnopatologické javy : odborný časopis 01(17). Bratislava : Národné osvetové centrum, 2017. s. 10-11. ISSN 1336-1679. TKÁČ, V. 2019. Prečo sa štát musí postarať o sociálne slabších? Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety v Bratislave, 2019.