Вступ

Втрата слуху різного ступеня вимагає вищої здатності до комунікації, вираження своїх думок, почуттів та взаємодії зі своїм оточенням (Rachdito – Hidayat, 2021). Водночас вимагається здатність приймати інформацію за допомогою різних комунікаційних форм, які є для них придатними та доступними. Ними є розмовна мова, письмова форма мови та жестова мова як автономна, вербальна та невербальна візуально-моторна мова спільноти нечуючих, яка має власну лексику та граматику.

У сучасному суспільстві комунікаційні технології вважаються надзвичайно важливими для онлайн-взаємодії, обміну інформацією та демонстрування власної ідентичності. Йдеться про сучасний тренд суспільного життя, який впливає і на групу осіб із порушенням слуху, включаючи нечуючих (там само). Вони використовують різні доступні платформи соціальних медіа для зв'язку з друзями або групами людей. Особи з порушенням слуху (пор. Hovorková – Rzymanová – Tarcsiová, 2018) водночас швидше отримують більше інформації, яку зазвичай не отримують так швидко, як чуючі особи, що слухають новини по радіо чи дивляться телевізор. Комунікаційні пристрої, такі як телебачення, телефон та радіо, які залежать від звукових компонентів, вийшли на передній план особистої взаємодії та передачі актуальних подій, причому нечуючі особи були ізольовані від більшості суспільства (Valentine – Skelton, 2009, in Boderman, 2012). У період до впровадження інтернету та появи мобільних телефонів і планшетів особи з порушенням слуху для отримання та надсилання повідомлень частіше використовували інші комунікаційні пристрої, а саме факси.

Новіші форми соціальних медіа значно подолали бар'єр між нечуючими та чуючими особами, а також широким загалом. Одним із головних етапів на платформі соціальних медіа був винахід інтернету, який приніс велике розширення знань та досвіду (Johnston – Napier, 2010, in Boderman, 2012). Комунікація нечуючих ґрунтується насамперед на візуальному способі комунікаційного каналу, який зазвичай передається за допомогою жестової мови, письмової форми розмовної мови або читання текстових повідомлень. Не всі нечуючі особи мають здатність читати по губах (Boderman, 2012).

Способи комунікації, які використовують особи з порушенням слуху, залежать не лише від комунікаційних здібностей, а й від людей, з якими вони спілкуються. Використання сучасних соціальних медіа допомагає нечуючим особам висловлювати свої думки та почуття іншим, спілкуватися з родиною та друзями і будувати міжособистісні стосунки. Доступ до інформації та знань про особисте життя індивідів та їхні спільноти за допомогою соціальних медіа підвищив згуртованість спільноти нечуючих (пор. Rachdito – Hidayat, 2021).

Сьогодні нечуючі мають можливість стежити за актуальною інформацією з дому та зі світу, а також досліджувати безліч доступної інформації. Спільнота нечуючих радіє доступності цифрової комунікації – соціальних медіа. Вони сприймають це як альтернативний вид комунікації, оскільки тривалий час були виключені з легкого доступу до традиційних медіа. Своїми чудовими індивідуальними враженнями вони діляться в цій спільноті. Нечуючі люди спілкуються між собою, і соціальні медіа стають для них домом для розмов та дружби. Індивідуальні або групові враження виражаються в текстах, промовах і через комунікаційні канали передаються іншим нечуючим людям та ширшій спільноті (пор. Rachdito – Hidayat, 2021). Численні дослідження свідчать, що первинна письмова комунікація в соціальних мережах у багатьох випадках допомагає маскувати втрату слуху, через що особи з порушенням слуху почуваються менш стигматизованими (Schäfer – Miles, 2023). Емодзі також мають велике значення для нечуючих людей, оскільки підсилюють значення як заміна паралінгвальних засобів, людських голосів або звуків, які вони не чують (Rachdito – Hidayat, 2021). Вони використовуються для вираження почуттів радості, болю, смутку, розчарування, гніву або щастя. З іншого боку, відеозаписи, які з'являються в соціальних медіа, є записаним аудіовізуальним твором, що поєднує рухомі зображення та звук. Особи з порушенням слуху можуть стикатися зі звуковими бар'єрами, якщо не додані субтитри.

Соціальні медіа

Соціальні медіа — це онлайн-медіа, у межах яких контент створюють і поширюють користувачі. V. Janouch (2010, in Gburová – Fedorko, 2019) розділив соціальні медіа таким чином: соціальні мережі (напр., Facebook, MySpace, LinkedIn), блоги (напр., Open Diary, WordPress, Blogger – особисті сторінки, на яких люди публікують дописи на різні теми), спільні мультимедіа (напр., YouTube, Picasa, SlideShare – платформи, які дозволяють обмін та завантаження відеозаписів і фотографій), вікі (напр., Wikipedia, Google Knol – характеризуємо їх як енциклопедії, створені користувачами), дискусійні форуми, Q&A портали (напр., Yahoo!, Answer, Askville – сторінки, на яких люди зустрічаються та обговорюють спільні теми), віртуальні світи (напр., Second Life, Active Worlds, The Sims Online – системи, у межах яких люди можуть зустрічатися у 3D віртуальному світі), соціальні системи закладок (напр., Digg, Jagg, Google Reader – сторінки, які дозволяють пошук, керування, обмін контентом із різних джерел). Словацька дослідницька агенція Go4insight (2024) до соціальних мереж зараховує Facebook, YouTube, Instagram, TikTok, Pinterest, Pokec, LinkedIn, X/Twitter, Snapchat, Twitch, Discord, Reddit, Threads, Tumblr.

Соціальні медіа надають такі функції використання та задоволення: інструментальність як функціональна мета інструменту (виконання завдань або вирішення справ, домовленості про зустрічі), поінформованість (отримання знань, новин та інформації про події), соціабельність (підтримання контакту з друзями та родиною, чатування), соціальна ідентичність (бути частиною групи, наприклад, організації нечуючих або чат-групи) та розваги (пошук розваг або проведення часу за іграми) (Power та ін., 2006).

Дослідження в галузі соціальних медіа

Метою дослідження є вивчення вподобань, цілей та моделей використання наявних соціальних медіа серед осіб із порушенням слуху сьогодні. З огляду закордонних досліджень про соціальні медіа, які використовують нечуючі або особи з порушенням слуху, ми сформулювали вісім дослідницьких запитань для словацьких респондентів:

  1. Які платформи соціальних медіа віддають перевагу особи з порушенням слуху?
  2. Через які технологічні пристрої використовують особи з порушенням слуху платформи соціальних медіа?
  3. Як часто використовують особи з порушенням слуху соціальні медіа?
  4. Якій формі комунікації активно та пасивно віддають перевагу особи з порушенням слуху – візуальній чи текстовій?
  5. Якими є цілі використання соціальних медіа в осіб із порушенням слуху?
  6. Як часто використовують особи з порушенням слуху емодзі та гіфки для вираження емоцій та почуттів?
  7. У яких групах людей віддають перевагу особи з порушенням слуху особистій чи цифровій комунікації?
  8. З якими перешкодами в доступності сьогодні стикаються особи з порушенням слуху на платформах соціальних медіа?

На основі сформульованих дослідницьких питань ми зосереджуємося на ідентифікації та аналізі ключових аспектів використання соціальних медіа особами з порушеннями слуху. У цій частині ми представляємо три гіпотези, які випливають із наших питань і передбачають можливі зв’язки між різними аспектами використання соціальних медіа. Ми визначили такі гіпотези: H1: Між чоловіками та жінками з порушеннями слуху існує статистично значуща різниця у середньому часі, проведеному в соціальних мережах. H2: Між рівнем використання емодзі або гіфок у соціальних мережах та освітою існує статистично значущий зв’язок. H3: У середньому часі, проведеному в соціальних мережах залежно від бажаної форми спілкування вдома, існує статистично значуща різниця.

Методологія дослідження

Структуровані анкети у форматі форми, що належить програмному забезпеченню Google Disk, заповнили 212 респондентів у період з 18 жовтня по 25 листопада 2024 року. Спочатку анкету перевірили двоє респондентів, щоб з’ясувати, чи була вона для них зрозумілою та практичною. Дослідник додав вступний текст із відеозаписом перекладу тексту на словацьку жестову мову та посиланням на анкету на таких семи сторінках у Facebook, як особистий профіль дослідника, особистий профіль дружини дослідника, Sluchovo postihnutí Slovenska – neposunkujúci: Pomoc, poradenstvo, podnety, Informácie pre Nepočujúcich, NEPOČUJÚCI – NAŠE PRÁVA, ##nepočujúci kultúra## та Zábava pre nepočujúcich SR a ČR. Останні чотири сторінки у Facebook призначені насамперед для нечуючих, які володіють жестовою мовою, де вони інформують одне одного про різні теми та виклики, а також можуть порадитися. Анкета містила 26 пунктів, з яких перші 22 пункти становили закриті запитання, з яких респонденти повинні були вибрати одну або кілька відповідей відповідно до завдання окремих пунктів. Згодом 3 пункти містили відкриті запитання, на які респонденти мали можливість добровільно відповісти, а останній пункт містив закрите запитання.

Під кожним пунктом було створено відеозапис із перекладом запитання та варіантів відповідей на словацьку жестову мову, оскільки деякі респонденти з порушеннями слуху віддають перевагу словацькій жестовій мові як мові спілкування, а також для того, щоб уникнути нерозуміння запитань і вибраних відповідей респондентами. Перші 8 пунктів анкети були зосереджені на соціально-демографічних даних. Згодом 3 пункти були зосереджені на перевагах форми спілкування вдома, з нечуючими друзями та чуючими друзями. Наступні 6 пунктів стосувалися запитань про активне та пасивне використання різних видів соціальних медіа та їхню частоту. Після цих пунктів йшли 4 запитання щодо мети використання соціальних медіа, переваги особистого чи цифрового спілкування з певними особами, частоти використання емодзі та гіфок, а також використання технічних засобів. Наступний, 22-й за порядком пункт, досліджував, з якими бар’єрами стикаються респонденти в соціальних медіа. Останні 4 пункти, крім одного, респонденти могли заповнити добровільно. Вони мали можливість висловити свою суб’єктивну оцінку, наприклад, що їм подобається в соціальних медіа, які зауваження чи коментарі вони мали до анкет, чи хочуть вони взяти участь у розіграші подарунків. В останньому пункті йшлося про висловлення того, чи було для них важко заповнювати анкети.

Дескриптивна статистика дослідницької вибірки

Усі учасники дослідження були особами з порушеннями слуху різного ступеня втрати слуху, розділеними на п’ять категорій. У першій категорії легкої втрати слуху (26 – 40 дБ) взяли участь 3 респонденти (1,4 %), у другій категорії середньої втрати слуху (41 – 55 дБ) також 3 респонденти (1,4 %), у третій категорії середньо-тяжкої втрати слуху (56 – 70 дБ) 20 респондентів (9,4 %), у четвертій категорії тяжкої втрати слуху (71 – 90 дБ) 45 респондентів (21,3 %) і в п’ятій категорії дуже тяжкої втрати слуху (91 дБ і більше) 141 респондент (66,5 %). З 212 респондентів дев’ятеро (4,3 %) використовують кохлеарні імплантати, 98 респондентів (46,2 %) використовують слухові апарати, а решта 105 респондентів (49,5 %) не використовують жодних засобів.

Респонденти за статтю були представлені 134 жінками (63,2 %) та 78 чоловіками (36,8 %). У зв’язку з віком вони були розділені на чотири групи. У групі від 18 до 24 років було 13 респондентів (6,1 %), групу від 25 до 44 років становили загалом 111 респондентів (52,4 %), у групі від 45 до 64 років було 79 респондентів (37,3 %), а до групи понад 65 років належали загалом 9 респондентів (4,2 %).

Розподіл вибірки за територіальною ознакою: 59 респондентів (27,8 %) походили з Братиславського краю, 26 респондентів (12,3 %) з Трнавського, 21 (9,9 %) з Пряшівського, 21 (9,9 %) зі Жилінського, по 19 (двічі по 9,0 %) з Банськобистрицького та Нітранського, 16 (7,5 %) з Тренчинського, 15 (7,1 %) з Кошицького краю, а решту 16 респондентів (7,5 %) становили словаки, які проживають за кордоном.

У зв’язку з отриманою освітою найбільше респондентів, загалом 101 респондент (47,6 %), мали середню освіту з атестатом зрілості. Згодом 71 респондент (33,5 %) здобув середню освіту без атестата зрілості, потім 39 респондентів (18,4 %) здобули вищу освіту, а решта 1 респондент (0,5 %) мав початкову освіту.

За типом початкової школи 171 респондент (80,7 %) відвідував початкову школу для учнів з порушеннями слуху, 30 респондентів (14,1 %) — початкову школу звичайного типу, а 11 респондентів (5,2 %) — початкову школу для учнів з порушеннями слуху та початкову школу звичайного типу. Ті самі респонденти відповідали також на запитання про тип середньої школи, причому 154 респонденти (72,6 %) закінчили середню школу для учнів з порушеннями слуху, 54 респонденти (25,5 %) — середню школу звичайного типу, 3 респонденти (1,4 %) — середню школу для учнів з порушеннями слуху та середню школу звичайного типу, а решта 1 респондент (0,5 %) не відповів (ймовірно, йдеться про студента, який ще відвідує середню школу).

Аналіз результатів дослідження щодо використання соціальних медіа

Табл. 1: Перевага певної форми спілкування з деякими особами (вибір одного варіанта)

На основі результатів, наведених у таблиці 1, ми з’ясували, що вдома жестову мову віддають перевагу дві третини респондентів (66 %), тоді як менше третини респондентів (29,7 %) використовують вдома розмовну мову. Переважна більшість респондентів (94,3 %) спілкуються з нечуючими друзями жестовою мовою. Лише невелика частина респондентів (3,8 % та 1,9 %) використовує розмовну мову або письмову форму розмовної мови під час спілкування з нечуючими друзями. При спілкуванні з чуючими друзями переважає розмовна мова у майже двох третин респондентів (63,2 %). Менше третини респондентів (29,2 %) використовують письмову форму розмовної мови під час спілкування з чуючими друзями. Невеликий відсоток респондентів (7,6 %) використовує жестову мову під час спілкування з чуючими друзями.

Графік 1: Використання різних видів соціальних медіа 212 респондентами (вибір кількох варіантів)

На основі результатів, наведених у графіку 1, Facebook з 92,9 % користувачів (197) є найпопулярнішою соціальною мережею серед респондентів. Messenger використовують 85,3 % респондентів (181), що ставить його до числа найбільш вживаних комунікаційних платформ. WhatsApp з 84 % респондентів (178) близький до Messenger за популярністю. Instagram є кращим для перегляду візуального контенту, і його використовують 77,8 % респондентів (165). YouTube переглядають 46,2 % респондентів (98) для перегляду відеозаписів. Telegram використовують 19,8 % респондентів (42) для надсилання повідомлень. Такі додатки, як TikTok, Snapchat, X (Twitter) та Viber, використовуються меншістю респондентів. У графі «інше» двоє респондентів зазначили, що використовують Discord, ще п'ятеро індивідуально вказали, що використовують електронну пошту, фільми, Pinterest, SMS та Tinder.

Табл. 2: Використання різних видів соціальних медіа 212 респондентами (вибір одного варіанта)

На основі результатів, наведених у таблиці 2, найбільша частка респондентів (39,2 %) надає перевагу Facebook як платформі соціальних медіа. Instagram є другим за популярністю соціальним медіа, яке використовують 26,4 % респондентів. WhatsApp для онлайн-комунікації використовують 16 % респондентів. Messenger є кращою платформою для 14,6 % респондентів. YouTube для перегляду відео використовують лише 2,4 % респондентів. TikTok віддають перевагу найменше респондентів, лише 0,9 %. Telegram для спілкування використовують 0,5 % респондентів.

Табл. 3: Використання технічних засобів 212 респондентами (вибір кількох варіантів)

На основі результатів, наведених у таблиці 3, найпопулярнішим технічним засобом для доступу до соціальних медіа є смартфон, який використовують 90,1 % респондентів. Ноутбук як засіб для соціальних медіа використовують 35,4 % респондентів. Комп'ютер використовують 22,2 % респондентів для доступу до соціальних медіа. Планшет використовують 15,1 % респондентів для соціальних медіа. Лише 0,5 % респондентів використовують інтернет-телебачення. Дані вказують на перевагу мобільних пристроїв (смартфони, планшети) для доступу до соціальних медіа. Більшість респондентів використовують більше ніж один пристрій для доступу до соціальних медіа, оскільки була дозволена можливість вибору кількох варіантів.

Табл. 4: Частота використання соціальних медіа 212 респондентами (вибір одного варіанта)

Таблиця 4 відображає частоту використання соціальних медіа цими респондентами. Найбільша група респондентів, а саме 39,2 %, проводить у соціальних медіа 1–2 години на день. Певна частина респондентів, тобто 23,1 %, приділяє соціальним медіа 3–4 години на день. 18,4 % респондентів використовують соціальні медіа менше ніж 30 хвилин на день. 11,3 % респондентів переглядають соціальні медіа лише кілька разів на тиждень. Малий відсоток респондентів, лише 8 %, використовує соціальні медіа понад 5 годин на день. Аналіз базується на відповідях 212 респондентів.

Графік 2: Переваги форм пасивного перегляду 212 респондентами (вибір кількох варіантів)

Стовпчиковий графік 2 показує, що 74,5 % (158) респондентів віддають перевагу пасивному перегляду відеозаписів словацькою жестовою мовою (SPJ). 71,7 % (152) респондентів віддають перевагу перегляду відеозаписів словацькою мовою (SJ) із субтитрами. Така ж частка, 71,7 % (152), респондентів надає перевагу читанню письмової інформації, текстів словацькою мовою (SJ). Більше половини (53,3 %) респондентів (113) люблять переглядати відеозаписи міжнародною жестовою мовою (MP) та фотографії/зображення. 41,5 % (88) респондентів переглядають відеозаписи чеською жестовою мовою (ČZJ). 24,5 % респондентів (52) переглядають відеозаписи лише словацькою мовою (SJ). Лише мала частина респондентів (15,1 % – 32 та 6,1 % – 13) читає письмову інформацію англійською мовою або іншими іноземними мовами. Меншість респондентів, а саме 12,3 % (26), переглядає відеозаписи без словесної чи жестової комунікації.

Табл. 5: Переваги форм активного вираження 212 респондентами (вибір кількох варіантів)

Таблиця 5 показує, у яких формах респонденти активно виражають себе в соціальних медіа. Більшість (64,2 %) активно виражає себе в соціальних медіа словацькою жестовою мовою. Майже дві третини респондентів (62,3 %) активно використовують письмову форму словацької мови для вираження своїх думок. Обмін фотографіями та зображеннями популярний у 43,9 % респондентів. 40,6 % респондентів діляться відеозаписами словацькою мовою із субтитрами. 27,8 % респондентів активно беруть участь у міжнародній жестовій комунікації. Обмін відеозаписами словацькою мовою є активним у 18,9 % респондентів. 17 % респондентів активно виражають себе чеською жестовою мовою. Лише малий відсоток респондентів (11,6 % та 3,8 %) виражає себе письмово іноземними мовами. 10,8 % респондентів активно діляться відеозаписами без словесної або жестової комунікації.

Табл. 6: Переваги форм активного вираження 212 респондентами (вибір одного варіанта)

На відміну від таблиці 5, яка відображає кілька варіантів, таблиця 6 з одним варіантом показує, що більше третини респондентів (34,4 %) віддають перевагу активному вираженню себе словацькою жестовою мовою. Майже третина респондентів (34 %) любить активно виражати себе шляхом написання тексту словацькою мовою. 13,2 % респондентів віддають перевагу додаванню відеозаписів із мовленням та субтитрами. 6,1 % респондентів воліють додавати фотографії та зображення в соціальні медіа. Мала кількість респондентів віддає перевагу додаванню відеозаписів лише з мовленням словацькою мовою. Ще менша кількість респондентів використовує чеську жестову мову та міжнародну жестову мову для активного вираження. Використання тексту англійською та іноземними мовами, крім англійської, є кращим лише для мінімальної кількості респондентів.

Табл. 7: Цілі використання соціальних медіа 212 респондентами (вибір кількох варіантів)

Таблиця 7 показує, що більшість респондентів (71,2 %) використовує соціальні медіа для спілкування з друзями або колегами. Дві третини респондентів (67,5 %) використовують соціальні медіа для спілкування з родиною. Більше третини респондентів (39,6 %) використовує соціальні медіа для отримання інформації з різних тем. Багато респондентів (36,8 %) використовують їх для кращого розуміння граматики словацької жестової мови. 35,8 % респондентів використовують їх для розвитку словникового запасу словацької мови. 35,4 % респондентів використовують соціальні медіа для отримання інформації з різних тем. Майже 35 % респондентів використовують соціальні медіа для розвитку жестового запасу словацької жестової мови. 31,6 % респондентів — для кращого розуміння граматики словацької мови, 23,1 % респондентів — для вдосконалення вираження жестовою мовою, 21,7 % респондентів — для спілкування з незнайомими особами, 17,9 % респондентів — для вдосконалення вираження у письмовій формі, 14,6 % респондентів — для розвитку словникового запасу іноземної мови, 9,4 % респондентів — для вдосконалення вираження усною мовою, і лише мала частина респондентів (8 %) використовує соціальні медіа для кращого розуміння граматики іноземної мови.

Таб. 8: Частота використання емодзі, гіфок у соціальних мережах 212 респондентами (вибір одного варіанта)

Таблиця 8 чітко показує, що використання емодзі та гіфок варіюється у широкому спектрі частот. Майже половина респондентів (47,2 %) використовує емодзі та гіфки час від часу. 22,6 % респондентів використовують їх рідко. 21,2 % респондентів використовують емодзі та гіфки дуже часто. Лише 7,6 % респондентів використовують їх завжди/постійно. Тільки 1,4 % респондентів ніколи не використовують емодзі чи гіфки.

Графік 3: Переваги у спілкуванні 212 респондентів з певними особами (вибір одного варіанта)

Результати на графіку 3 вказують на різні переваги у спілкуванні залежно від комунікаційного партнера. Особисті стосунки відіграють ключову роль у перевагах щодо особистого спілкування. Більшість респондентів (80,2 %, 170 осіб) віддають перевагу особистому спілкуванню зі своєю родиною. Майже дві третини респондентів (66 %, 140 осіб) віддають перевагу цифровому спілкуванню з незнайомими нечуючими людьми. Більше половини (60,8 %, 129 осіб) респондентів віддають перевагу особистому спілкуванню з нечуючими друзями. 59,4 % респондентів (126) віддають перевагу цифровому спілкуванню з незнайомими чуючими людьми. 55,7 % респондентів (118) віддають перевагу особистому спілкуванню з чуючими друзями.

Таб. 9: Бар'єри в соціальних мережах за оцінкою 212 респондентів (вибір кількох варіантів)

Таблиця 9 вказує на важливість доступності контенту в соціальних мережах для осіб з комунікаційними труднощами. Більшість респондентів (77,3 %) зазначають як бар'єр інформаційний контент, зокрема відеозаписи без субтитрів. Дві третини респондентів (67 %) мають труднощі з розумінням читання з губ у відеозаписах. Приблизно одна п'ята респондентів (18,9 %) не розуміє письмових текстів у соціальних мережах. Невелика частина респондентів (7,5 %) зазначає, що не розуміє жестової мови. Один респондент вказав на неточний синхронний переклад як на перешкоду. Інший респондент зазначив, що йому важко розуміти фахові терміни.

На передостаннє відкрите запитання Що вам подобається в соціальних мережах? А що б ви змінили? добровільно відповіли 63 респонденти (29,7 %). З них 24 респонденти висловили однакову думку, що вітали б запровадження субтитрів до відеозаписів, 9 респондентів вітали б присутність перекладача або нечуючого модератора, який би надавав інформацію у відеозаписах, і 6 респондентів хотіли б бачити повторні актуальні відеозаписи цікавинок зі Словаччини та світу. Наведемо вісім вибраних оригінальних висловлювань респондентів (письмова мова нечуючих може містити граматичні помилки):

  • «Чуючі люди, крім розмовної мови, подбали і про субтитри, на відмінно.»
  • «Хочу змінити, і це водночас є моєю мрією. Щоб можна було зробити так, що я вставляю відео на словацькій жестовій мові (SPJ) або записую відео наживо, і воно потім автоматично перекладається на словацьку мову (SJ), щоб мені не доводилося витрачати багато часу на переклад на словацьку мову, оскільки SJ не є моєю першою мовою.»
  • «Хочемо покращити додаток для перетворення мовлення на текст.»
  • «Мені дуже подобається, що деякі чуючі люди намагаються робити субтитри для всіх людей з порушеннями слуху, щоб ми мали більше інформації та збагачували словниковий запас.»
  • «Полегшення письмового спілкування між собою в соціальних мережах.»
  • «Найбільше мені подобається, що в Instagram вже є деякі відео із субтитрами. Наприклад, коли там двоє або більше людей розмовляють і дуже швидко, то я не встигаю, не розумію. Але коли там вже є субтитри до цього, це мені дуже допомагає, і я нарешті розумію, про що йдеться. Тож у соціальних мережах я б змінила те, щоб абсолютно всі відео були із субтитрами.»
  • «Це корисно для нечуючих — спілкуватися з людьми, оскільки ми, нечуючі, не можемо телефонувати.»
  • «Мені подобається, як вони можуть об'єднувати людей з усього світу і дозволяти ділитися думками, культурами та досвідом. Чудово бачити, як вони можуть взаємно надихати та підтримувати одне одного. Але з іншого боку, є ризики, наприклад, поширення неправдивої інформації, кібербулінг тощо.»

На останнє закрите запитання, чи було заповнення анкети складним, 145 респондентів (68,4 %) обрали варіант «легко», 60 респондентів (28,3 %) обрали варіант «середньої складності» і 7 респондентів (3,3 %) — «складно».

Інтерпретація результатів дослідження та дискусія про використання соціальних мереж

У цьому дослідженні взяла участь більшість респондентів, а саме 67,4 %, які мають дуже тяжку втрату слуху, тобто є нечуючими, а інші респонденти є слабочуючими різного ступеня. Використання соціальних мереж серед осіб з порушеннями слуху залежить від бажаної форми спілкування в різних соціальних контекстах. Більшість респондентів використовують жестову мову у спілкуванні з нечуючими друзями, тоді як розмовна мова є бажаною при спілкуванні з чуючими друзями. З ними використовує письмову форму розмовної мови ще майже третина респондентів. Також у межах їхніх домогосподарств переважає використання жестової мови, але значна частина респондентів використовує і розмовну мову. З цього випливає, що багато нечуючих, які володіють жестовою мовою, можуть порозумітися з чуючими друзями. Більшість респондентів, які взяли участь у цьому дослідженні, є бімодально-білінгвальними, тобто використовують білінгвізм з двома різними модальностями: моторно-візуальною, в межах якої інформація артикулюється рухом рук і верхньої частини тіла, включаючи голову, і сприймається зором, та орально-аудитивною, в межах якої інформація артикулюється мовленнєвими органами і сприймається слухом.

Щодо першого дослідницького питання Яким платформам соціальних медіа надають перевагу особи з порушенням слуху? – найпопулярнішою соціальною мережею серед словацьких осіб із порушенням слуху є Facebook, який спробували вже 92,9 % користувачів інтернету. Далі йде Instagram, який переглядали 77,8 % респондентів. Найбільш затребуваним додатком для надсилання текстових повідомлень, відеоповідомлень словацькою жестовою мовою, зображень, а також емодзі та гіфок є Messenger, яким користуються 85,3 % респондентів, одразу за ним знаходиться WhatsApp із 84 % респондентів. Натомість інше дослідження осіб із порушенням слуху з Гани (Marco – Phineas, 2023) свідчить, що всі респонденти надавали перевагу додатку WhatsApp, далі 89,1 % респондентів використовували Facebook і потім 76,1 % Telegram. Ці згадані соціальні медіа надають особам із порушенням слуху можливості для спілкування, соціалізації, підтримки окремих осіб, співпраці та передачі інформації. Найбільш використовуваною соціальною мережею у Словаччині тривалий час є Facebook, який досі лідирує в рейтингу (Go4insight, 2024). Особи з порушенням слуху перебувають у меншості та пристосовуються до більшості, щоб мати змогу спілкуватися. Водночас Facebook пропонує кращі та практичніші можливості, як-от: а) можливість завантаження довших відеозаписів, виражених жестовою мовою, чого не дозволяє Instagram, б) можливість додавання посилання на відеозаписи з YouTube, причому натискання на посилання є простішим, тоді як Instagram не дозволяє пряме натискання на посилання. Що стосується вибору одного варіанта, дослідження аналізує вподобання 212 респондентів щодо використання різних платформ соціальних медіа, вказуючи на домінантну позицію Facebook із 39,2 % перевагою, далі йде Instagram із 26,4 %. Далі воно зосереджується на перевазі комунікаційних додатків, таких як WhatsApp і Messenger, та мінімальних перевагах для платформ, орієнтованих на відеоконтент, як-от YouTube і TikTok.

Щодо другого дослідницького питання Через які технологічні пристрої особи з порушенням слуху використовують платформи соціальних медіа? – для доступу до соціальних медіа особи з порушенням слуху дедалі частіше використовують смартфони. Минулого року цю технологію завжди або переважно обирали 89,8 % із них. Окрім смартфона, також використовуються ноутбуки, комп’ютери та планшети, хоча й меншою мірою. Ми припускаємо, що це практичний і портативний технологічний пристрій, який можна взяти з собою і використовувати будь-де. Цікавим є використання інтернет-телебачення одним респондентом. Цікаве дослідження (Pew, 2018, in Sweet та ін., 2019) демонструє, що більшість американських жителів володіють якимось типом технологічного пристрою, причому 77 % мають смартфон, майже 73 % комп’ютер і 53 % планшет.

Щодо третього дослідницького питання Як часто особи з порушенням слуху використовують соціальні медіа? – з частоти використання соціальних медіа серед 212 респондентів дослідження показало, що найбільша частина респондентів (39,2 %) проводить у соціальних медіа в середньому 1–2 години на день, тоді як більший відсоток (23,1 %) проводить 3–4 години на день. Менша частина (18,4 %) приділяє соціальним медіа менше ніж 30 хвилин на день, і мала частина респондентів (8 %) використовує їх понад 5 годин на день. Подібне американське дослідження (Boderman, 2012) демонструє результат, що 60 % респондентів використовують соціальні медіа кілька разів на день, 20 % час від часу протягом дня, 10 % раз на день і 10 % кілька разів на тиждень. Особи з порушенням слуху через втрату слуху більш схильні до використання текстового спілкування, соціальних медіа та серфінгу в інтернеті (Toofaninejad та ін., 2017), і тому проводять багато часу в соціальних мережах. Німецьке дослідження 38 студентів із порушенням слуху Кельнського університету (Schäfer – Miles, 2023) свідчить, що студенти проводять у соціальних медіа в середньому 203,31 хвилини на день (понад 3 години), але бімодально-білінгвальні респонденти проводять щодня в середньому 269,91 хвилини, тобто 4 з половиною години.

Щодо четвертого дослідницького питання Якій формі спілкування активно та пасивно надають перевагу особи з порушенням слуху – візуальній чи текстовій? – дослідження проаналізувало вподобання пасивного перегляду контенту в соціальних медіа у 212 респондентів, підкреслюючи сильну перевагу відеозаписів словацькою жестовою мовою, відеозаписів зі словацькими субтитрами та письмових текстів словацькою мовою. Понад половина респондентів також полюбляє споживати контент міжнародною жестовою мовою та у візуальних формах, як-от фотографії та зображення, тоді як меншість надає перевагу іншим мовам і форматам. Отримані дані свідчать, що вподобання щодо доступності відіграють важливу роль у споживанні контенту в соціальних медіа в осіб із порушенням слуху. З цього дослідження випливає, що багато респондентів є бімодально-білінгвальними. Інший результат показує, що лише одна п’ята респондентів суб’єктивно оцінила, що переважно не розуміє письмових текстів у соціальних медіа.

Результати щодо бажаних форм активного вираження показують, що найпопулярнішим є вираження думок словацькою жестовою мовою та в письмовій формі словацької мови. Далі респонденти активно виражаються, ділячись фотографіями, відеозаписами із субтитрами та долучаючись до міжнародної жестової мови. Цей результат свідчить, що більшість респондентів активно реалізуються в письмовій формі, попри низьку компетентність у письмі, з таких причин: а) жестові мови не мають стандартизованих письмових форм, б) багато осіб із порушенням слуху публікують відеозаписи чи фотографії одночасно із супровідним текстом, в) письмова форма для деяких комунікантів є швидшою та зручнішою, натомість процес запису та надсилання відеозаписів триває занадто довго, г) через економію заряду акумулятора смартфона та споживання даних під час запису та надсилання відеозаписів, д) через прагнення до соціальної взаємодії та участі в цифровій комунікації (Mack та ін., 2020).

Дослідження проаналізувало бажані способи активного вираження користувачів соціальних медіа, виявивши, що найбільше респондентів надають перевагу активному вираженню словацькою жестовою мовою або написанню тексту словацькою мовою. Решта респондентів надають перевагу вираженню через відеозаписи із субтитрами, використання інших мов і форм жестової мови або додавання фотографій і зображень, оскільки багато людей із порушенням слуху сприймають світ насамперед візуально. З цього та попереднього дослідження випливає, що понад половина респондентів, а саме 53,3 %, полюбляє переглядати відеозаписи іноземних користувачів, які спілкуються міжнародною жестовою мовою, що розуміється як lingua franca, тобто змішана мова, що складається з кількох національних жестових мов. Натомість 27,2 % респондентів активно долучаються до міжнародної жестової мови. Нас здивував результат, що 41,4 % респондентів активно завантажують відеозаписи словацькою мовою із субтитрами. Проте, на наш погляд, реальність така, що в соціальних мережах їх значно менше, майже немає. З іншого боку, можна сказати, що це створення є часозатратним. Крім того, особи з порушенням слуху повинні мати гарне та зрозуміле мовлення і добре володіти письмовою формою словацької мови для створення субтитрів.

До п'ятого дослідницького питання Якими є цілі використання соціальних медіа в осіб із порушенням слуху? – використання соціальних медіа серед 212 респондентів демонструє, що переважна більшість використовує їх для спілкування з друзями та колегами, а також із сім'єю. Значна частина респондентів також використовує їх для отримання інформації з різних тем та для покращення своїх мовних навичок, особливо в галузі жестової мови та словникового запасу. Менша частина респондентів використовує соціальні медіа для покращення комунікаційних здібностей у висловлюванні думок усною мовою та іноземними мовами.

До шостого дослідницького питання Як часто використовують особи з порушенням слуху емодзі та гіфки для вираження емоцій і почуттів? – використання емодзі та гіфок є звичною частиною спілкування в соціальних медіа. З аналізу даних випливає, що майже половина респондентів використовує їх час від часу/іноді, що вказує на середній рівень їхньої інтеграції в онлайн-взаємодії. Попри це, існує значна різниця у частоті використання: від тих, хто використовує їх завжди, до тих, хто не використовує їх ніколи. Багато респондентів у своєму спілкуванні використовують також жестову мову, яка є вербальною невокальною моторно-візуальною мовою. На перший погляд вона схожа на невербальну комунікацію, і тому вони також використовують емодзі та гіфки.

До сьомого дослідницького питання З якими групами людей особи з порушенням слуху віддають перевагу особистому чи цифровому спілкуванню? – результат аналізує вподобання щодо спілкування у 212 респондентів, причому з'ясувалося, що особисте спілкування найбільше бажане з сім'єю, тоді як цифрове спілкування домінує у спілкуванні з незнайомими нечуючими та чуючими особами, що вказує на різний підхід до різних груп. Зі своїми друзями (як чуючими, так і нечуючими) респонденти віддають перевагу особистому спілкуванню. Ці вподобання відображають важливість особистих стосунків і зручність цифрового спілкування в специфічних контекстах. Ми можемо підкреслити, що для нечуючих або осіб із порушенням слуху в соціальній комунікації важливішими є такі цінності, як довіра до знайомих осіб, яка може реалізовуватися в особистому спілкуванні, а також повноцінність чи плинність спілкування з певними особами. Цифрове спілкування з незнайомими чуючими особами передусім сприймається як полегшення, оскільки воно вимагає менше зусиль і стресу, ніж спілкування віч-на-віч або, у випадку осіб із вадами слуху, ускладнена телефонна розмова (Kožuh – Debevc, 2020).

До восьмого дослідницького питання З якими перешкодами в доступності наразі стикаються особи з порушенням слуху на платформах соціальних медіа? – результат описує бар'єри, з якими стикаються респонденти при використанні соціальних медіа. Найвагомішим бар'єром є відеозаписи без субтитрів, які становлять проблему для трьох чвертей респондентів. Значною перешкодою є також нерозуміння читання з губ, тоді як менший відсоток має проблеми з письмовим текстом та жестовим висловлюванням. Вміст відеозаписів без субтитрів у соціальних медіа є досі поширеною проблемою, яка викликає розчарування в осіб із порушенням слуху. J. O´Neill (2013, in Mariorana-Basas – Pagliaro, 2014) стверджує, що «на жаль, онлайн інформаційні, інструктивні та розважальні відеозаписи або звукові відеозаписи, незалежно від того, чи вони записані, чи транслюються наживо, лише зрідка мають субтитри, і наразі невідомі жодні закони, які б вимагали субтитрування всього відео- або аудіоконтенту в інтернеті, якщо цей контент спочатку не транслювався по телебаченню із субтитрами». Так само дві третини респондентів здебільшого не розуміють читання з губ людей у відеозаписах. Розуміння читання з губ — це мистецтво, оскільки не все, що говориться, можна побачити на губах. Приблизно 35 % усної мови можна отримати шляхом читання з губ, наприклад, звуки «а» та «о» чітко помітні за формою рота, але звуки «к» та «г» чітко розрізнити неможливо. Також неможливо розрізнити різницю між звуками, що вимовляються зімкненими губами – «п», «б» та «м». При читанні з губ важливу роль відіграють два фактори: частка мислення та стовідсоткова ментальна енергія; особа з порушенням слуху повинна навчитися доповнювати незрозумілі звуки, слова та цілі речення, що вимагає максимальної уваги.

Тестування гіпотез щодо використання соціальних медіа

Для статистичного аналізу з огляду на встановлені три гіпотези та характер даних ми використали U-критерій Манна-Вітні для двох незалежних вибірок та кореляційний тест Спірмена. Кожен із цих тестів ми застосували до окремих гіпотез відповідно до характеру конкретних даних, які з'являлися в даній гіпотезі. Статистичний аналіз ми проводили в програмі SPSS 22.

H1: Між чоловіками та жінками з порушенням слуху існує статистично значуща різниця в середньому часі, проведеному в соціальних мережах. – у цій гіпотезі присутні змінні, а саме середній час, проведений у соціальних мережах, та стать.

Табл. 10: Час, проведений у соціальних мережах чоловіками та жінками

З таблиці 10 ми можемо спостерігати, що з погляду часу, проведеного в соціальних мережах, найбільше чоловіків із порушенням слуху зазначили, що в середньому проводять у соціальних мережах від 1 до 2 годин на день, причому вони становили 37,2 % своєї групи. Так само найбільше жінок із порушенням слуху відповіли, що в середньому проводять у соціальних мережах від 1 до 2 годин на день, причому вони становили 40,3 % своєї групи.

На основі характеру змінних для тестування гіпотези 1 ми використали непараметричний тест, оскільки обидві групи мають однаковий розподіл, а саме U-критерій Манна-Вітні.

Табл. 11: Час, проведений у соціальних мережах за середнім значенням рангу

Табл. 12: U-критерій Манна-Вітні

На основі результатів, наведених у таблицях 11 та 12, ми можемо констатувати, що в середньому часі, проведеному в соціальних мережах, не існує статистично значущої різниці між чоловіками та жінками з порушенням слуху. H1 не підтвердилася.

H2: Між рівнем використання емодзі або гіфок у соціальних мережах та освітою існує статистично значущий зв'язок. – у цій гіпотезі присутні змінні, а саме рівень використання емодзі або гіфок у соціальних мережах (табл. 8) та освіта (у дескриптивній статистиці досліджуваної вибірки). На основі характеру змінних для тестування гіпотези № 2 ми використали непараметричний тест, який слугує для вимірювання статистичної залежності між двома змінними, а саме кореляційний тест Спірмена.

Табл. 13: Кореляційний тест Спірмена (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена)

На основі результатів, наведених у таблиці 13, ми можемо констатувати, що між рівнем використання емодзі або гіфок у соціальних мережах та освітою респондентів із порушенням слуху не існує жодного статистично значущого зв'язку. H2 не підтвердилася.

H3: У середньому часі, проведеному в соціальних мережах залежно від бажаної форми спілкування вдома, є статистично значуща різниця. – у цій гіпотезі присутні змінні, а саме середній час, проведений у соціальних мережах, та бажана форма спілкування вдома.

Табл. 14: Час, проведений у соціальних мережах за бажаною формою спілкування вдома

На основі результатів, наведених у таблиці 14, ми можемо спостерігати, що з точки зору середнього часу, проведеного в соціальних мережах, найбільше респондентів, які використовують у побуті розмовну мову, зазначили, що в середньому проводять у соціальних мережах 3–4 години на день, при цьому вони становили 34,7 % своєї групи. Натомість найбільше респондентів, які використовують у побуті жестову мову, зазначили, що в середньому проводять у соціальних мережах 1–2 години на день, і це становило 42,9 % їхньої групи. На основі природи змінних для тестування гіпотези 3 ми використали непараметричний тест – U-критерій Манна-Вітні.

Табл. 15: Час, проведений у соціальних мережах, відповідно до бажаної форми спілкування в побуті

Табл. 16: U-критерій Манна-Вітні

На основі результатів, наведених у таблицях 15 та 16, ми можемо констатувати, що в середньому часі, проведеному в соціальних мережах серед людей із порушенням слуху, з огляду на бажану форму спілкування в побуті, не існує статистично значущої різниці. H3 не підтвердилася.

Висновок

Порушення слуху часто вважається обмежувальним явищем, оскільки воно може створювати значні інформаційні та комунікаційні бар'єри, особливо у взаємодії з чуючими особами. Дані цього дослідження свідчать про те, що соціальні медіа, як невід'ємна частина сучасної соціальної комунікації, допомогли людям із порушенням слуху, включаючи нечуючих, надавати інформацію, знання, формальну та неформальну освіту та нові форми розваг, розвивати та підтримувати контакти чи дружні стосунки між особами з однаковим інвалідністю та іншими, а також покращувати здатність висловлюватися та ділитися своїми думками. Соціальні медіа, такі як Facebook та WhatsApp, є для осіб із порушенням слуху ключовими комунікаційними каналами в повсякденному житті. Вони дозволяють їм висловлюватися або шляхом письма, надсилання відеозаписів словацькою жестовою мовою, відеочату в режимі реального часу, або обміну зображеннями. Нечуючі, які в спілкуванні використовують жестову мову, можуть між собою природно та спонтанно домовлятися без необхідності подорожувати на менші чи більші відстані. Соціальні медіа також мають вплив на постійне об'єднання нечуючих членів в одну велику спільноту або в малі групи, оскільки останніми роками зменшується кількість нечуючих, які фізично відвідують клуби для нечуючих. Особисто ми вважаємо, що це дослідження має визначне значення, оскільки в ньому взяла участь велика кількість нечуючих, що є радше рідкістю. Важливою цінністю дослідження була доступність анкети з вбудованими відеозаписами з перекладом тексту на словацьку жестову мову для нечуючих.

Ми твердо віримо, що в майбутньому штучний інтелект ще більше вдосконалиться, щоб мати змогу автоматично створювати субтитри до всіх відеозаписів та адекватно інтерпретувати жестові виступи, перетворюючи їх на субтитри, щоб їх могли краще розуміти й особи, які не володіють жестовою мовою.

Автор: PaedDr. Bc. Roman Vojtechovský Кафедра словацької мови та літератури Відділення словацької мови в комунікації нечуючих Педагогічний факультет Трнавського університету в Трнаві

Список бібліографічних посилань

BODERMAN, Margaret. 2012. Building Interaction With An Isolated Population Through Social Media: The Deaf Community. Fayetteville : University Of Arkansas, 2012. 20 s.

GBUROVÁ, Jaroslava – Fedorko, Igor. 2019. Sociálne média ako súčasť elektronickej komercie a ich vplyv na nákupné správanie spotrebiteľa. In Journal Of Global Science. ISSN 2453-756X, 2019, 4. roč., č. 4 (špec.). Go4insight: Slováci a sociálne siete v roku 2024. [online]. Bratislava : Go4insight s.r.o. [cit. 2024-12-12]. Dostupné na www.go4insight.com.

HOVORKOVÁ, Silvia – RZYMANOVÁ, Martina – TARCSIOVÁ, Darina. 2018. Máme dieťa s poruchou sluchu. Bratislava : Nadácia Pontis, 2018. 552 s. ISBN 978-80-89895-11-3.

KOŽUH, Ines – DEBEVC, Matjaž. 2020. The Utilisation Of Social Media Among Users With Hearing Loss: An Analysis Of Facebook Communities. In Universal Access in the Information Society. ISSN 1615-5297, 2020, roč. 19, č. 3, s. 541–555.

MACK, Kelly – BRAGG, Danielle – MORRIS, Meredith Ringel – BOS, Maarten W. – ALBI, Isabelle – MONROY-HERNÁNDEZ, Andrés. 2020. Social App Accessibility For Deaf Signers. In NICHOLS, Jeff. Proceedings of the ACM on Human-Computer Interaction. New York : Association for Computing Machinery, 2020. ISSN 2573-0142, s. 1–31.

MARCO, Nyarko Stanley – PHINEAS, Dzeani Okai. 2023. Deaf Community Perception On Social Media Applications And Platforms. In Disability And International Development. ISSN 2516-5313, 2023, roč. 34, č. 3, s. 23–29.

MARIORANA-BASAS, Michelle – PAGLIARO, Claudia M. 2014. Technology Use Among Adults Who Are Deaf And Hard Of Hearing: A National Survey. In The Journal Of Deaf Studies And Deaf Education. ISSN 1465-7325, 2014, roč. 19, č. 3, s. 400–410.

POWER, Mary R. – POWER, Des – HORSTMANSHOF, Louise. 2007. Deaf People Communicating Via Sms, Tty, Relay Service, Fax, And Computers In Australia. In The Journal Of Deaf Studies And Deaf Education. ISSN 1465-7325, 2007, roč. 12, č. 1, s. 80–92.

RACHTIDO, Eka Bagus – HIDAYAT, Zinggara. 2021. Emoticons As Self-Disclosure In Social Media And Its Meaning For People Who Are Deaf. In Disability Cbr & Inclusive Development. ISSN 2211-5242, 2021, roč. 32, č. 4, s. 40–62.

SCHÄFER, Karolin – Miles, Felix. 2023. Social Media Use And Mental Health In Deaf Or Hard Of Hearing Adults – Results Of An Online Survey. In Frontiers In Communication. ISSN 2673-5310, 2023, roč. 8, s. 1-13.

SWEET, Kayla S. – LEBLANC, Jennifer K. – STOUGH, Laura M. – SWEANY, Noelle W. 2019. Community Building And Knowledge Sharing By Individuals With Disabilities Using Social Media. In Journal Of Computer Assisted Learning. ISSN 1467-8497, 2019, roč. 36, č. 1, s. 1-11.

TOOFANINEJAD, Ehsan – ZAVARAKI, Esmaeil Zaraii – DAWSON, Shane – POQUET, Oleksandra – DARAMADI, Parvíz Šarífi. 2017. Social Media Use For Deaf And Hard Of Hearing Students In Educational Settings: A Systematic Review Of Literature. In Deafness & Education International. ISSN 1469-9745, 2017, roč. 19, č. 3-4, s. 144–161.