Дослідницький проєкт «Турбота про себе при подоланні негативних наслідків у допомагаючих професіях» був ініційований та реалізується Кафедрою психології Філософського факультету UPJŠ у Кошицях, а також за участі Кафедри соціальної роботи FF UPJŠ у Кошицях. Проєкт, що підтримується Агентством з підтримки досліджень та розробок СР (APVV), запланований на період 2015–2019 років. Його основною метою є перевірка взаємозв'язку між турботою про себе та негативними наслідками виконання допомагаючих професій, а також з'ясування того, які форми турботи і яким чином можуть сприяти підвищенню якості виконання допомагаючих професій, а також створення та перевірка програм, орієнтованих на подолання негативних наслідків допомоги, на основі науково обґрунтованих доказів.

Дослідження зосереджується на емпіричному встановленні того, які форми турботи про себе підтримують адаптивне подолання вимог, пов'язаних із виконанням допомагаючих професій, які форми негативних наслідків виконання допомагаючих професій можна усунути завдяки турботі про себе, і які з них одночасно діють як профілактика негативних наслідків виконання допомагаючих професій.

Основні цілі проєкту:

  • Теоретико-методологічний аналіз результатів досліджень щодо турботи про себе у фахівців, які виконують допомагаючі професії, та негативних явищ під час їх виконання, що супроводжується адаптацією методів.
  • Вивчення турботи про себе та негативних наслідків виконання допомагаючих професій за допомогою емпіричного дослідження у вибраних типах закладів соціального забезпечення, аналіз результатів якого має сприяти розумінню наслідків виконання цих професій.
  • Вивчення взаємозв'язку між турботою про себе та негативними наслідками виконання допомагаючих професій, зокрема визначення прогностичної сили турботи про себе стосовно негативних наслідків виконання допомагаючих професій.
  • Підготовка та впровадження інтервенційних програм, спрямованих на зміну турботи про себе, орієнтованих на вибір активностей для інтервенційних програм, а також вибір критеріїв для оцінки ефективності програм.

У Словацькій Республіці та Чеській Республіці досі не проводилося досліджень щодо вивчення турботи про себе та виправлення негативних наслідків у людей, які виконують допомагаючі професії у соціальній сфері. Ця проблематика відсутня і в ширшому масштабі, вона не стосується лише виконання допомагаючих професій.

На першому етапі дослідження, у 2015 та 2016 роках, було:

  • створено два інструменти щодо турботи про себе у допомагаючих професіоналів у соціальній сфері, які служать для з'ясування того, як вони дбають про свій фізичний та психічний стан у зв'язку з виконуваною роботою,
  • перевірено відповідні інструменти для виявлення стресу, професійної якості життя, вторинної травматизації, вигорання, задоволеності роботою, а також суб'єктивного благополуччя, які певною мірою виявилися адекватними для цільової популяції, проте їх необхідно модифікувати для цільової популяції допомагаючих професіоналів, що буде предметом подальшого вивчення,
  • створено модель турботи про себе, яка як важливі компоненти містить активності, що виконуються індивідом та організацією, які призводять до активностей на рівні особистої турботи про себе.

Дослідження на першому етапі проводилося на репрезентативній вибірці допомагаючих працівників різних професій (N = 760) з усіх восьми регіонів Словацької Республіки за значної підтримки крайових та районних управлінь праці, соціальних справ та сім'ї, а також Центрального управління праці, соціальних справ та сім'ї Словацької Республіки з пропорційним представництвом усіх надавачів соціальних послуг, у якому взяли участь працівники різноманітних професій – соціальні працівники, вихователі, доглядальники, психологи, соціальні та спеціальні педагоги, медичні сестри та опікуни, а також студенти допомагаючих професій.

Результати дослідження у сфері наслідків виконання допомагаючих професій вказують на певні тенденції: У загальній турботі про себе домінуючою виявляється турбота про фізичне здоров'я, зокрема прагнення до гарної фігури, контроль ваги та фізичні вправи; задовільним було також прагнення до особистісного зростання (прагнення до прогресу та досягнення своїх цілей). Було доведено, що рівень вигорання нижчий у тих допомагаючих працівників, які частіше виконують активності у сфері турботи про себе (спорт, здоровий спосіб життя, турбота про здоров'я, прагнення підтримувати сприятливі сімейні та робочі стосунки). Це вказує на те, що вигорання можна усунути за допомогою належним чином підібраних інтервенцій. Самі допомагаючі працівники зазначають, що вітали б більше можливостей, за допомогою яких вони могли б зменшити навантаження, пов'язане з їхньою роботою, наприклад, у формі супервізій, регулярніших зустрічей із фаховою спільнотою, соціально-психологічних тренінгів, релаксації, спортивних заходів або оздоровчих поїздок.

Більшість працівників у закладах соціальної сфери (62 %) відчувають амбівалентне задоволення своєю роботою, що проявляється, з одного боку, задоволеністю роботою щодо деяких компонентів та характеристик своєї роботи (таких як, наприклад, сама природа роботи, дії керівників та стосунки з колегами), проте, з іншого боку, почуття незадоволеності роботою пов'язані з рівнем заробітної плати, можливостями кар'єрного росту та підвищення, а також із використовуваними робочими процедурами та умовами. Загалом усіма аспектами своєї роботи задоволені лише 21 % працівників, а незадоволені — 16 %. Порівняно з іншими країнами — наприклад, північноамериканськими чи азійськими — загальна задоволеність роботою значно нижча. Високе задоволення від роботи, суттю якої є надання підтримки, висловлення співчуття та співпереживання, а також супровід клієнта на шляху вирішення його проблем та життєвої ситуації, відчувають 29 % опитаних допомагаючих професіоналів, але аж 69,25 % оцінюють своє задоволення у цій сфері як середнє, а решта 1,75 % — як низьке.

Допомагаючі працівники у своїх свідченнях найчастіше називали такі причини робочого стресу: робота з людьми, зіткнення з проблемами клієнтів, нечіткі вимоги від клієнтів, втручання роботи в особисте життя, адміністративне навантаження, часова виснажливість роботи, брак часу, брак підтримки в робочому колективі, відповідальність за дитину-клієнта, підопічного, неприйняття допомоги клієнтом, відсутність зворотного зв'язку щодо роботи, низьке визнання результатів праці.

Вигорання, пов'язане з допомогою іншим та відчуттям безнадії й низької ефективності своєї роботи, яке, однак, пов'язане з високим робочим навантаженням через велику кількість клієнтів, з якими працює працівник, досягає у 59,5 % професіоналів середнього рівня.

Сприятливим висновком є той факт, що про низький рівень вигорання повідомляють 40-56% респондентів. Середній рівень загального вигорання вказують 43% працівників допоміжних професій, а наявність високого рівня вигорання виявилася лише у 1% фахівців, що надають допомогу. Вторинний травматичний стрес на середньому рівні вказують 33-50% опитаних, про низький рівень свідчать 49,7-67%, залежно від професії та установи. Показники, що стосуються вигорання та вторинного травматичного стресу, є сприятливішими порівняно з дослідженнями, проведеними у багатьох країнах світу; так звану втому від допомоги, яка є їхньою комбінацією, як середню переживають до 56,25% фахівців, що надають допомогу, при цьому лише 43,25% повідомляють про низьку втому від допомоги. Ми з'ясували, що інтенсивніше переживання вторинного травматичного стресу та вигорання пов'язане з переживанням інших негативних симптомів, такими як вищий рівень тривоги та депресії, частіше переживання негативних емоцій (гнів, страх, смуток, провина) або песимістичний погляд у майбутнє.

На основі дослідження здійснюваного піклування про себе було однозначно доведено, що соціальні працівники в межах піклування про себе найбільше дбають про дотримання гігієни на роботі (аж 88% працівників вважають це дуже важливим), оскільки щодня контактують із клієнтами. У соціальному компоненті піклування про себе соціальним працівникам також особливо важливо створювати хорошу атмосферу на робочому місці (понад 90% опитаних соціальних працівників), а також формувати хорошу атмосферу у стосунках зі своїми клієнтами (аж 87% соціальних працівників). У межах дослідження підтвердилося, що медичні поради для них у сфері піклування про себе є особливо важливими (80%). З іншого боку, пошук інформації про можливості покращення піклування про себе чи подальшого навчання через робоче навантаження вони майже не здійснюють.

Працівники допоміжних професій здійснюють або вітали б можливість здійснювати такі заходи з метою зменшення переживання робочого стресу: супервізії, частіші наради, консультації з колегами або фаховою громадськістю, фахові лекції, тренінги, внутрішнє навчання, заходи, спрямовані на зміцнення колективу (тімбілдінг), соціально-психологічні тренінги, консультації з психологом на робочому місці, рекондиційні перебування, спортивні заходи, релаксації та більше днів відпустки.

На основі дослідження, проведеного серед студентів допоміжних професій, ми можемо констатувати, що загалом вони відчувають лише помірний рівень вигорання та стресу і водночас переживають значно більше і частіше скоріше позитивні емоції порівняно з негативними. Однак при детальнішому розгляді було виявлено, що студенти та студентки — майбутні працівники допоміжних професій — часто не здатні контролювати роздратування і часто не відчувають впевненості у своїх здібностях впоратися з особистими проблемами, що зрештою призводить до переживання стресу.

Висновок Перший етап дослідження приніс набір результатів, що стосуються створення та перевірки відповідних методів дослідження феноменів піклування про себе, пережитих наслідків виконання допоміжних професій. Серед найчастіших негативних наслідків, з якими доводиться стикатися працівникам у цих професіях і на які будуть спрямовані згадані програми, є стрес, синдром вигорання, втома від співчуття та допомоги, а також незадоволеність роботою. Ці результати дослідження є підґрунтям для подальшого вивчення цієї сфери, спрямованого насамперед на створення інтервенційних програм як ефективних шляхів їх подолання. Оригінальним результатом проєкту будуть інтервенційні програми, спрямовані на підтримку таких форм піклування про себе, які підтвердилися як ефективні на основі результатів емпіричного дослідження у 2016 році. Дослідження, орієнтоване на створення та перевірку інтервенційних програм, буде реалізовано у 2017 та 2018 роках.

Автор: doc. PhDr. Margita Mesárošová, CSc. Керівник проєкту APVV 14-0921 Піклування про себе при подоланні негативних наслідків у допоміжних професіях