Вступ

У представленій статті автор використає одну з технік, що застосовуються під час шкільної та тренінгової супервізії. Вертикально один під одним ми напишемо слово «супервізія» і в межах групи шукатимемо асоціації, пов'язані з супервізією, завжди так, щоб вони починалися на одну з літер, які містить це слово. Той, хто наводить асоціацію, потім може ближче уточнити, що він мав на увазі.

Супервізія

Перше питання, на яке ми можемо шукати спільну відповідь, має епістемологічний характер і могло б звучати так: «Що таке супервізія?» Проте ми розширимо його специфікацією на сферу нашого професійного інтересу до вигляду: «Що ми розуміємо під супервізією в соціальній роботі та соціальних службах?» Якби ми пішли шляхом етимології, ми б шукали значення у поєднанні двох латинських слів: super та videre. Прислівник super виражає в латині позицію або місце, що знаходиться вгорі, зверху, згори, над іншим об'єктом. Латинське дієслово video, videre позначає діяльність, пов'язану із зоровим чуттєвим сприйняттям: бачити, дивитися, споглядати. Супервізія тоді загалом позначала б будь-який погляд згори, тобто з іншої перспективи, ніж погляд того, хто дивиться на певну дійсність лише з перспективи «того, хто внизу». У суспільстві та організаціях, які суворо ієрархічно впорядковані і де важливі «ті, хто нагорі», поняття супервізія нерідко викликає та асоціюється з контролем і наглядом. З таким значенням супервізії ми б зустрілися в історії та деяких професіях. Однак у соціальній роботі до важливих етичних обов'язків належить «пріоритетність інтересів клієнта» (тобто «того, хто внизу»). Одним із найефективніших – якщо не прямо найефективнішим – інструментів соціальної роботи є соціальний працівник або соціальний консультант. І саме супервізія належить до найефективніших інструментів підтримки та допомоги соціальним консультантам, соціальним працівникам і через них також самим клієнтам. Супервізія допомагає їм дивитися на свою професійну діяльність з іншої перспективи, замислюватися, займатися саморефлексією та набувати ширшого погляду на свою діяльність.

Супервізія в соціальній роботі здебільшого розуміється як консультативний метод, що використовується для забезпечення та підвищення якості професійної діяльності, відповідно компетенції соціальних працівників (Oláh, Schavel et al., 2009, с. 127). Вона створює передумови та умови для професійного розвитку, навчання та фахового зростання працівників у допоміжних професіях, при цьому одночасно слугує і як засіб самопізнання на користь покращення роботи з людьми (Schavel, Tomka, 2010, с. 14).

Учасники супервізії

Супервізія може бути дуже рекомендованим інструментом професійного зростання фахівців у допоміжних професіях, може бути стандартом якості соціальних послуг, ба навіть розпорядженням законодавства, але ніколи не буде впроваджена в реальну практику без осіб, організацій, установ чи груп, які будуть усвідомлювати її значення для себе та професійної діяльності, яку вони здійснюють. Індивіди, які є учасниками супервізії, зазвичай називаються супервізантами. У соціальних службах ними можуть бути соціальні консультанти, соціальні працівники та інші працівники. Якщо учасниками супервізії є кілька індивідів, ми говоримо про супервізійну групу. Розмір групи залежить від кількості супервізованих, за яких відповідає супервізор. За Schavel, це загалом мають бути чотири або п'ять супервізантів, виняток можуть становити супервізійні зустрічі за принципом балінтовських груп (Schavel, Tomka, 2010, с. 29). Супервізор має бути високопрофесійним соціальним працівником, який діє з високою мірою емпатії, поваги, правдивості, гнучкості, інтересу, неупередженості та відкритості (Oláh, Schavel et al., 2009, с. 127). Супервізори не надають клієнту прямих послуг, але опосередковано впливають на послуги, які надаються клієнту безпосередньо супервізованим (Schavel, 2010b, с. 10).

Професійність супервізора

Кваліфікаційні вимоги до супервізора у Словаччині регулює закон № 448/2008 З. з. Супервізію згідно з ним здійснює фізична особа, яка має вищу освіту, здобуту шляхом навчання за бакалаврською або магістерською навчальною програмою, спрямованою на соціальну роботу, соціальну педагогіку, спеціальну педагогіку, лікувальну педагогіку, психологію, або має визнаний документ про таку вищу освіту, виданий закордонним вищим навчальним закладом, і пройшла фахову акредитовану підготовку супервізора у сфері соціальної роботи або консультативної роботи (пор. § 84 абз. 8). На сьогодні акредитоване навчання супервізорів у соціальній роботі в обсязі 240 годин надає Asociácia supervízorov a sociálnych poradcov та Inštitút ďalšieho vzdelávania sociálnych pracovníkov при Vysokej škole zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety в Братиславі (Schavel, 2010b, с. 93). Супервізор повинен постійно навчатися, причому conditio sine qua non його компетенції, що розвивається, має бути його власна супер-супервізія.

Етика в супервізії

Супервізія як особливий метод соціальної роботи та специфічна діяльність соціальних працівників потребує особливої етичної уваги. До її ключових цінностей належать компетентність, важливість людських стосунків та довіра (Mátel, Roman, 2010). За Schavel (2010, с. 339), етичним зобов'язанням супервізора є задоволення обґрунтованих вимог супервізованого, об'єктивне та справедливе оцінювання, уникнення зловживання владою та застосування супервізії сумлінно і відповідально. Завданням супервізора є захист інтересів клієнта. Обов'язком супервізора також є уникнення подвійних стосунків із супервізованими, особливо сексуальних.

Роль супервізора

У британському та австралійському етичних кодексах соціальної роботи (2002) ми знайдемо згадку, що роль супервізора може бути виховною, підтримуючою, розвивальною та спрямованою на діяльність соціального працівника (In: Mátel, Roman, 2010). Особливість супервізії випливає насамперед із її специфічних цілей та функцій. Понад шістдесят років тому Robinson (1949) наголосив на виховних (освітніх) цілях супервізії в соціальній роботі. Трохи пізніше почали акцентувати на її керівних (адміністративних) аспектах, які включали зусилля щодо контролю та координування соціальних працівників під час виконання своєї професії. Kadushin (1976) до цих двох додав підтримуючу функцію, яка включає емоційну опору та підтримку в робочих труднощах (Shulman, In: Edwards et al., 2004, с. 2373).

Реляційні рамки супервізії

У процесі супервізії її учасники перебувають у кількох реляційних рамках, як виражає схема № 1. Супервізор перебуває у взаємному та динамічному стосунку до супервізанта, відповідно окремих членів супервізійної групи, далі до замовника супервізії (якщо він не є ідентичним із супервізантом), професії та професійної спільноти. Крім того, необхідно в супервізії зважати на взаємні стосунки між членами супервізійної групи і, не в останню чергу, на стосунки супервізованих соціальних працівників до клієнтів (Mátel, Roman, 2010).

Важливість людських стосунків на сьогодні належить до ключових цінностей супервізії в соціальній роботі. Модель супервізії, що базується на стосунках, є близькою до теорії соціальної роботи, яка ґрунтується на стосунках. Супервізія, подібно до консультування та терапії, є процесом, що спільно створюється в межах стосунків (Hawkins, Shohet, 2004, с. 44). Важливість «контексту позитивних стосунків» наголошував також Kadushin (1976, с. 21).

Законодавча опора супервізії

Законодавче регулювання супервізії на сьогодні визначено законом № 305/2005 Зб. з. про соціально-правовий захист дітей та про соціальну опіку, а також про зміну та доповнення деяких законів у редакції пізніших нормативних актів. Згідно з ним, з метою підвищення професійності роботи в закладах, що здійснюють заходи соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки (дитячий будинок, дитячий будинок для неповнолітніх без супроводу, кризовий центр, ресоціалізаційний центр), розробляється та впроваджується програма супервізії. Частиною програми супервізії є також спосіб забезпечення цієї програми (пор. § 47, ч. 7).

Подібно до цього, закон № 448/2008 Зб. з. приніс у Словаччині важливу законодавчу опору для супервізії в закладах соціальних послуг. Згідно з ним, надавач соціальної послуги зобов’язаний з метою підвищення фахового рівня та якості надаваної соціальної послуги розробити та впроваджувати програму супервізії (§ 9 ч. 10). Вона стала одним зі стандартів якості надання соціальної послуги.

Інституції, що надають соціальні послуги

З огляду на інституції та організації, що надають соціальні послуги, зазначені в законі № 448/2008 Зб. з., здійснення супервізії є законодавчим обов’язком. З огляду на види соціальних послуг, у законі вказані нічліжка, притулок, будинок на пів шляху, низькопороговий денний центр, заклад екстреного проживання, заклад підтримуваного проживання, заклад для людей похилого віку, заклад доглядової служби, реабілітаційний центр, будинок соціальних послуг, спеціалізований заклад, денний стаціонар, доглядова служба, моніторинг та сигналізація потреби допомоги, кризова допомога, що надається за допомогою телекомунікаційних технологій, послуга перепочинку, допомога при забезпеченні опікунських прав та обов’язків, надання соціальної послуги в інтеграційному центрі.

Якщо в цих закладах не реалізується супервізія, йдеться не лише про порушення закону. Соціальним працівникам не надається можливість використання одного з найважливіших інструментів професійного зростання, навчання впродовж життя, і підвищується ризик виникнення синдрому вигорання. Кінцевим наслідком може стати завдання шкоди клієнтам та загальне зниження якості надаваної послуги.

Асертивність та висновок

На основі законодавства кожен соціальний працівник повинен мати можливість регулярної супервізії, що, однак, ще автоматично не означає, що він її дійсно має. Попри чималі труднощі з її реалізацією, якщо соціальний працівник усвідомлює її ключове значення для себе та користувачів послуг, він повинен діяти достатньо асертивно, щоб її дійсно досягти (пор. Parrott, 2010, с. 115). Те саме стосується і надавачів соціальних послуг та організацій-роботодавців. Якщо вони достатньо усвідомлять величезне значення та важливість супервізії для соціальних працівників та клієнтів, поруч із десятьма аргументами, чому це неможливо, вони шукатимуть і один, як це зробити.

Автор: PhDr. ThDr. ThLic. Andrej Mátel, PhD. Вища школа охорони здоров’я та соціальної роботи св. Єлизавети в Братиславі

Список бібліографічних посилань

[1] HAWKINS, P. – SHOHET, R. 2004. Supervize v pomáhajících profesích. Praha : Portál, 2004. 202 s. ISBN 80-7178-715-9. [2] KADUSHIN, A. 1976. Supervision in Social Work. New York : Columbia University Press. 486 s. ISBN 0-23103-657-4. [3] MÁTEL, Andrej – ROMAN, Tibor. 2010. Etika v supervízii – kľúčové hodnoty a vybrané etické aspekty. In: Prohuman, odborný internetový časopis. [online 2010-30-09]. Dostupné na internete: . ISSN 1338-1415. [4] OLÁH, M. – SCHAVEL, M. – ONDRUŠOVÁ, Z. – NAVRÁTIL, P. 2009. Sociálna práca – vybrané kapitoly z dejín, teórie a metód sociálnej práce. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2009. 228 s. ISBN 80-969449-6-7. [5] PARROTT, L. 2010. Values and Ethics in Social Work Practice. 2nd Ed. Exeter : Learning Matters Ltd., 2010. 173 s. ISBN 978-1-84445-370-2. [6] SCHAVEL, M. 2010a. Etika v supervízii. In: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Aplikovaná etika v sociálnej práci a ďalších pomáhajúcich profesiách. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 s. ISBN 978-80-89271-89-4, s. 338-343. [7] SCHAVEL, M. 2010b. Supervízia v sociálnej práci pre sociálnych pracovníkov. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 106 s. ISBN 978-80-89392-18-6. [8] SCHAVEL, M. – TOMKA, M. 2010. Základy supervízie a supervízia v praktickej výučbe v sociálnej práci. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 193 s. ISBN 978-80-89271-87-0. [9] SCHULMAN, L. 2004. Supervision and Consultation. In: EDWARDS, R. L. Encyclopedia of Social Work. 19th Ed. Washington, DC : NASW, 2004. ISBN 0-87101-256-1, s. 2373-2379. [10] Zákon č. 305/2005 Z.z. o sociálnoprávnej ochrane detí a o sociálnej kuratele a o zmene a doplnení niektorých zákonov v znení neskorších predpisov. [11] Zákon č. 448/2008 Z.z. o sociálnych službách a o zmene a doplnení zákona č. 455/1991 Zb. o živnostenskom podnikaní v znení nasledujúcich predpisov.

Лекція була виголошена на науковій конференції Соціальні послуги в регіоні. Збірник наукової конференції, яка відбулася 18 листопада 2010 року в Скаліці, і була опублікована у збірнику цієї конференції: MÁTEL, Andrej – KOVAĽOVÁ, Mária – ŠTEPANOVSKÁ, Martina (eds.) Видала Вища школа охорони здоров’я та соціальної роботи св. Єлизавети в Братиславі, ISBN 978-80-970567-0-4, EAN 9788097056704