На кордоні Європи та Азії лежить країна, яка за останнє десятиліття стала популярним туристичним напрямком. Економіка відновлюється після радянського глухого кута, громадянське суспільство прагне демократизації, а співпраця з ЄС чітко відображена в місцевих концепціях та проєктних банерах. Необізнаному туристу може здатися, що війна давно минула, проте вона залишила по собі 290 000 внутрішньо переміщених осіб. Це число відповідає населенню Ісландії.
Разом із Департаментом досліджень розвитку та довкілля Університету Палацького в Оломоуці, Чехія, ми мали можливість вирушити в одинадцятиденну навчальну поїздку до Грузії в межах проєкту з освіти в галузі розвитку. Він був співфінансований Чеською агенцією розвитку (CRA – CzechAid). Окрім інших візитів до офісів міжнародних інституцій, некомерційних організацій та місцевих ініціатив, ми провели день у місті Кутаїсі — в організації «Фонд жінок-підприємниць» (Fund of Women Entrepreneurs), заснованій внутрішньо переміщеними особами (ВПО) з Абхазії. Дуже схожа організація «За краще майбутнє» (For Better Future) підтримує жінок-соціальних підприємниць серед ВПО в місті Цхровані, і вона була створена ВПО з Південної Осетії. Їхніми цільовими групами є люди з конфліктних регіонів, люди за межею бідності та етнічні меншини. Їхній пріоритет — підтримка жінок у пошуку роботи та становленні соціальними підприємцями.
ВПО (внутрішньо переміщені особи) — це, згідно з визначенням УВКБ ООН, «особи або групи осіб, які були змушені або зобов'язані тікати чи залишити свої домівки або місця звичайного проживання, зокрема в результаті або з метою уникнення наслідків збройного конфлікту, ситуацій загального насильства, порушень прав людини або стихійних чи техногенних катастроф, і які не перетинали міжнародно визнаний державний кордон. ВПО вразливі до позбавлень, подальшого переміщення та інших ризиків захисту, таких як відсутність доступу до базових послуг, розлука з сім'єю, сексуальне та гендерно зумовлене насильство, торгівля людьми, дискримінація та переслідування». Обов'язком місцевої влади є запобігання їхньому переміщенню та забезпечення їхньої безпеки.
Абхазія та Південна Осетія є автономними сепаратистськими територіями Демократичної Республіки Грузія. Не слід сприймати їх як цілісний термін, що описує однорідні зони. Насправді це етнічні групи з різним історичним розвитком та національними цілями, проте вони поділяють однакову роль пішаків у політичній грі в шахи. Їх зазвичай описують як російські протекторати, що підкреслюється тим фактом, що вони де-факто залежні від російських фінансових вливань. Тим не менш, їхні майбутні цілі розходяться — тоді як абхазький уряд виступає за повну незалежність, Південна Осетія прагне приєднатися до Росії.
Історія втечі Натрулі з дому
Оскільки грузинське суспільство переважно патріархальне, «Фонд жінок-підприємниць» (FWE) у Кутаїсі зосереджується на статусі жінок. Як змінилося життя ВПО через десять років після війни і яка робота проводиться FWE? Про це розповідає проєктна асистентка FWE Натрулі Начкебія, яка залишила Абхазію в 1993 році разом із чоловіком та двома дітьми.
Вони жили в столиці Абхазії — Сухумі. Вона працювала в компанії під назвою «JSC Orgtecnik», а її чоловік працював у Міністерстві торгівлі. Натрулі пояснює причину залишення дому: «У жовтні 1993 року ми були змушені залишити наш дім у Сухумі, тому що російські та абхазькі об'єднані сили проводили військові операції проти Грузії і тому що вони планували геноцид проти грузинів. Ми стали б жертвами війни, якби не залишили Абхазію».
Після втечі її сім'я залишилася в столиці Тбілісі без доходу. Вони вирішили переїхати до міста Кутаїсі, де два роки працювали в компанії, заснованій ВПО, «Org. Technics». Після цього вона повернулася до Тбілісі і десять років працювала в американській компанії «Finca». Однак вона знову повернулася до Кутаїсі і почала працювати у «Фонді жінок-підприємниць» (FEW). Натрулі часто думає про повернення, але це не так просто: «Абхазія завдає мені багато болю, і я сподіваюся одного дня повернутися. Проте я дізналася, що наша колишня квартира в Абхазії була продана багато разів без нашого відома».
Жодної надії на завтрашній день
Інтеграція не була для неї важкою: «Мої діти мають грузинське громадянство, а також статус ВПО. Хоча ми можемо вільно подорожувати, вони не можуть повернутися до Абхазії». Загалом ВПО асоціюються з бездомними та меншинами. Вона вважає це дуже гнітючим.
Ситуація з ВПО щодо умов проживання не є приємною. Можливостей працевлаштування немає, соціально-економічні умови неефективні, а процес інтеграції дуже повільний. У цих людей немає надії на завтрашній день. ВПО не можуть повернутися додому, тому що держава не може забезпечити їм безпеку. Крім того, абхазька влада забороняє їхнє повернення.
Це була одна з причин, чому в липні 2003 року була заснована некомерційна благодійна організація «Фонд жінок-підприємниць» (FEW). Але це також означає, що FEW працював із людьми з хвиль міграції ще до російсько-грузинської війни 2008 року. Натрулі розповідає про розташування офісу FEW: «Наш офіс знаходиться в Кутаїсі (регіон Імереті). ВПО були змушені мігрувати з Абхазії і залишилися в регіонах, які перебували під юрисдикцією Грузії, сподіваючись, що незабаром повернуться. Проте вони не могли повернутися 26 років. FEW використовує знання та досвід ВПО, а також місцевих жителів».
FEW: місія допомагати людям з однаковою долею
Однією з головних цілей та проєктів FWE є «Крок за кроком до кращого майбутнього», що означає, що вони працюють над процесом інтеграції та реабілітації людей, які мають конфлікт із законом. Вони роблять це через психологічні та юридичні консультації, неформальну освіту та курси перекваліфікації. Натрулі описує ще один проєкт FEW: «Ще однією нашою метою та проєктом є "Освітньо-реабілітаційний центр FEW". Мета центру — служити закладом для жінок, які стали жертвами насильства або перебувають у небезпеці. Ми пропонуємо психологічні та юридичні послуги, а також допомогу в пошуку роботи».
Грузинський уряд реагує дуже недостатньо. FWE часто замінює роль держави — FWE пропонує підтримку в пошуку роботи, і ми допомагаємо в процесі інтеграції. Але це не має жодного впливу на роботу Натрулі.
Ця асистентка проєкту пишається своєю роботою у FEW: «Я здобула великий досвід завдяки роботі з різними соціальними групами. Щодня я вислуховую багато історій від жінок-ВПО – дуже схожих на мою або навіть гірших. Тому я вважаю свою роботу місією допомагати людям з такою ж долею, як була в мене».
Автор: Anna Lodinova, Department of Development and Environmental Studies of Palacky University in Olomouc, Czechia Фото: Department of Development and Environmental Studies of Palacky University in Olomouc Примітка: Стаття, як і вся навчальна поїздка до Грузії, є частиною проєкту з розвитку освіти «Development Cooperation First Hand», що підтримується Czech Development Agency (CRA – CzechAid).