Цього року відбулася наймасштабніша подія для людей, відданих соціальній роботі. Це була спільна всесвітня конференція під назвою «Соціальна робота та соціальний розвиток: дія та результат» (http://www.swsd-stockholm-2012.org). Два роки тому цей захід проходив у Гонконзі. Тоді розпочалася активність щодо глобального соціального порядку денного. У 2014 році естафету переймає далекий Мельбурн в Австралії. Прикро, що участь Словаччини у Стокгольмі була як пасивно, так і активно недооцінена. Подорож до Австралії, очевидно, буде фінансово більш витратною.

Неможливо оцінити або розповісти про все те, що всесвітня конференція принесла для соціальної роботи та суспільства загалом. У ній взяли участь близько 2500 делегатів із понад 200 країн та самоврядних територіальних одиниць, тобто більше, ніж країн-членів в ООН. Програма включала 5 конференційних днів, 13 симпозіумів та 170 робочих семінарів. Наприклад, паралельно проходило 27 різних робочих семінарів. Збірник тез конференції налічує 448 сторінок. Крім того, були передконференційні заходи, післяконференційні заходи, виїзди на місця, показ фільмів, виставка постерів/плакатів, консультації, зустрічі тощо. Конференція була організована Міжнародною федерацією соціальних працівників (IFSW), Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи (IASSW) та Міжнародною радою з питань соціального розвитку (ICSW). З цього випливає, що захід відвідали насамперед соціальні працівники — люди з практики, представники шкіл соціальної роботи — освітяни, педагоги та неурядові організації — звичайні люди, які займаються соціальною роботою та соціальним розвитком на громадських засадах. Захід створив живу глобальну соціальну мережу людей, які займаються соціальною роботою та соціальним розвитком, і людей, яким не байдужа соціальна справедливість.

Під час конференції відбулася низка супутніх заходів, і багато організацій скористалися можливістю зібратися разом для проведення своїх регулярних зустрічей, загальних зборів, виборів тощо. Наприклад, під час засідання загальних зборів ICSW (її європейської організації) я передав лист Постійної конференції III сектору Словацької Республіки та поінформував про стан словацького суспільства (занедбаність, бідність, безробіття, соціальні розбіжності). У дискусії щодо стану суспільства низка країн визнала, що має подібні проблеми, хоча й не настільки обтяжливі. На засіданні ICSW (Europe) також були узгоджені кроки щодо виконання Глобального соціального порядку денного, зокрема як діяти згідно з рекомендацією Міжнародної організації праці щодо соціального мінімуму. 15 червня 2012 року відбулася революційна зміна в Женеві на засіданні Міжнародної конференції праці. Можливість визнання соціального мінімуму перетворюється на право. Це має принциповий вплив на потребу в рятівній соціальній мережі, якщо виникає право на соціальний мінімум. Ця зустріч відбулася в будівлі шведської академічної спілки Akademikerforbundet SSR. По суті, це профспілкова та професійна організація для випускників спеціальності соціальної роботи та соціальних наук, що налічує близько 62 тисяч членів.

Міжнародна федерація соціальних працівників (IFSW) підготувала спільну акцію для своїх членів та друзів (індивідуальних членів). На жаль, Словаччина не має тут повноправного членства. Подібний захід здійснила і Європейська асоціація шкіл соціальної роботи (EASSW), членами якої є також деякі словацькі школи. Її голова Sue Lawrence нещодавно відвідала Словаччину. Східноєвропейська асоціація шкіл соціальної роботи (EEASSW) на чолі з активною Darja Zaviršek також мала свої координаційні та інформаційні наради.

Окрім уже згаданої та, очевидно, нової парадигми щодо зміни можливості на право на соціальне забезпечення, можна навести деякі інші висновки. Насамперед це заклик знову згадати про розуміння соціальної роботи як професії прав людини. Це було неодноразово схвалено та досліджено. Нагадую лише для пам'яті посібник для шкіл соціальної роботи та професії соціальної роботи «Human Rights and Social Work: a Manual for Schools Social Work and Social Work Profession» (ООН, 1994) та стандарти професії соціальної роботи у ставленні до прав людини «Standards in Social Work Practice Meeting Human Rights» (IFSW, 2012), стандарти професії соціальної роботи у ставленні до економічних, соціальних та культурних прав «Standards in Social Work Practice Meeting Economic, Social and Cultural Rights» (IFSW-Europe, 2009) або визначення соціальної роботи, прийняте в Копенгагені 27 червня 2001 року організаціями соціальних працівників (IFSW) та шкіл соціальної роботи (IASSW). Під час передконференційного семінару з викладання соціальної роботи було констатовано необхідність навчати прав людини майбутніх соціальних працівників. У сфері застосування прав людини залишається питання універсального застосування та культурного релятивізму. Залишається питання «західного» індивідуалізму та «східного» відносно вищого значення колективу та спільноти. Для нас може бути повчальним стандарт (3.6.6.9) соціальної роботи у ставленні до прав людини, який передбачає рівну оплату праці соціальних працівників, порівнянну з іншими професіями.

Можна загалом констатувати, що конференція мала три головні теми та низку другорядних тем:

  1. Права людини та соціальна рівність, що є основою для соціальних працівників у всьому світі під час їхньої роботи з клієнтами або пацієнтами. 1.1. Активне та гідне старіння 1.2. Інвалідність та зусилля щодо інклюзії 1.3. Перспективи дітей у групі ризику 1.4. Молодь та проблеми, сучасні виклики 1.5. Повага до духовних прав та віросповідання 1.6. Насильство щодо жінок 1.7. Виконання прав LGBT 1.8. Право на медичну та соціальну рівність

  2. Екологічні зміни та сталий розвиток, оскільки зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі, спричиняють дедалі більші соціальні проблеми. 2.1. Менеджмент стихійних лих та катастроф. Перспективи соціальної роботи та соціального розвитку 2.2. Зміни навколишнього середовища корінного населення та їхні соціальні наслідки 2.3. Інтегрування економічних, екологічних та соціальних перспектив 2.4. Соціальна акція за питну воду 2.5. Соціальна економіка та сталий розвиток: місцевий досвід та глобальні виклики 2.6. Сталий соціальний розвиток: дослідження, освіта та практика

  3. Глобальна соціальна трансформація та соціальна робота. 3.1. Боротьба з бідністю та розвиток соціального забезпечення 3.2. Соціальна робота в контексті політичних та військових конфліктів 3.3. Міграція: виклики та можливості 3.4. Сім'я в трансформації 3.5. Міжнародні НУО в транснаціональній соціальній активності 3.6. Соціальні медіа та їхній вплив на соціальний розвиток 3.7. Трансформація організації для креативності

Згідно з відомим визначенням Міжнародної федерації соціальних працівників (IFSW) та Міжнародної асоціації шкіл соціальної роботи (IASSW) від 2001 року, соціальна робота сприяє соціальним змінам, допомагає вирішувати проблеми в міжособистісних стосунках, зміцнює та звільняє людей для досягнення гідного життя. У солідарності з маргіналізованими групами соціальна робота як професія повинна підтримувати соціальну інклюзію.

Під час пленарного засідання Michael Marmot, голова Комісії з соціальних детермінант здоров’я Всесвітньої організації охорони здоров’я та професор епідеміології, констатував, що відмінності у стані здоров’я випливають із соціальних відмінностей. Тому здоров’я є проблемою також і для соціальної роботи. Якщо держава не приділяє цьому питанню належної уваги, здоров’я та задоволеність громадян знижуються. Він також навів приклад Словаччини як країни з недостатньою увагою до соціальної сфери, що згодом спричиняє високу смертність. Словаччина належить до слабших країн у європейському масштабі, зокрема щодо шансів дітей не бути дискримінованими у матеріальній сфері, в освіті та в медичному обслуговуванні. Очевидно, у Словаччині існують проблеми з реальною солідарністю.

Michael Marmot також приділив увагу безробіттю та його соціальним наслідкам. Згідно з його даними, зростання безробіття на 1% спричиняє зростання кількості самогубств на 0,8%, а також вбивств на 0,8%. Твердження деяких членів урядів про безробіття як про «необхідне зло» в інтересах підтримки економічних результатів тому в цьому світлі звучать справді асоціально. Словаччина має тривалий час високий рівень безробіття та загалом найвищий рівень довготривалого безробіття. Суть словацької економіки, побудованої на «дешевій» робочій силі та слабкій соціальній сфері, тому має свою ціну у вигляді захворюваності, найкоротшої тривалості здорової старості, незадоволеності життям у Словаччині та коротшої тривалості життя. Нас випередили багато держав, які ще нещодавно були країнами, що розвиваються. Як зазначив M. Marmot, проблеми та відмінності у здоров’ї не є неминучими та нерозв’язними. Для цього потрібне справедливе суспільство для нас і для наших дітей.

Malcolm Payne (професор соціальної роботи, активіст, публіцист, відомий також у Словаччині) навів деякі ключові думки, де зазначав, що соціальна робота — це робота з людьми так, ніби вони наші брати і наші сестри. Соціальна робота — це про людські стосунки, навіть якщо робота ведеться в громадах та групах. Зобов’язання щодо соціальної справедливості недостатньо, необхідно досягти соціальної солідарності.

Hans Rosling (професор міжнародного здоров’я, Karolinska Institutet, Стокгольм) вказав на межі зростання та старіння населення світу. Усі країни наближаються до своєї рівноваги. Всюди відбувається демографічна зміна, або вона вже відбулася щодо кількості дітей (близько 2 дітей на матір). Багато так званих країн, що розвиваються, вже поводяться демографічно так само, як багаті держави, що існують у свідомості людей. Однозначне зниження кількості дітей, як правило, пов’язане зі зростанням ВВП на душу населення та зниженням дитячої смертності. Це глобальна зміна, яку не зупинила різноманітність культур і релігій. Населення світу у 2050 році досягне кількості 9 мільярдів без подальшого зростання. У своїй презентації він також продемонстрував відмінність населення Словаччини та Чехії.

Walter Lorenz (ректор Free University, Bozen-Bolzano, Італія) застеріг від приватизації та застеріг від вибору рішення, хто заслуговує на допомогу, а хто ні. Сучасна криза викликала загрозу для соціальної роботи. Криза в багатьох країнах і особливо в ЄС виправдовує скорочення витрат на здоров’я та соціальну сферу. За його словами, приватизація публічної сфери була обґрунтована тим, що соціальна держава знизила соціальну солідарність, підтримуючи залежність. Зростає розрив між багатими та бідними, і це не лише між державами. Сучасна соціальна ситуація нагадує часи виникнення соціальної роботи.

На завершення цієї інформації можу навести обґрунтування того, навіщо відвідувати такі заходи. Це можливість вести відкритий діалог і дискутувати в позитивному значенні цього слова. Люди часто мають побоювання через свою відмінну від медійно нав’язуваної думку. Тут є можливість не погоджуватися, дискутувати про усталені уявлення. Ви маєте можливість відкриття та можливість відкласти щоденну рутину. Можна зустріти людей з різних країн, регіонів, організацій, яких би ви не зустріли, не отримали б знань через брак часу перебувати у спільній міжнародній спільноті. Не в останню чергу це можливість конфронтації своєї роботи та з’ясування, що ми у своїх знаннях не такі вже й погані.