Тунісці хочуть вчитися і на словацьких помилках
Люди в Тунісі вже знають, що зміни в їхній країні не будуть такими швидкими, як вони собі уявляли. Саме тому вони розчаровані. «У суспільстві є напруга. Я також належу до тих, хто незадоволений нинішньою ситуацією у нас», — каже Asma Mansour. Вона є однією з чотирнадцяти представників туніського громадянського сектору, які відвідали Словаччину в межах проєкту організації PDCS. Тунісці саме створюють нову конституцію, яка окреслить спрямування країни в майбутньому. Ключове питання звучить так: чи залишиться Туніс однією з найбільш ліберальних мусульманських країн, чи стане на радикальний шлях іранського типу?
«Відносини ісламу та політики є найчутливішою темою цих днів», — стверджує Omar El-Matri з неурядової організації Асоціація Нова Республіка. «Хоча при владі перебувають помірковані сили, але в урядовій партії є також радикальне крило. Країна перебуває в напрузі, множаться напади на митців, журналістів, активістів. Деякі політики стверджують, що Іран є демократичною країною, і в проєктах нової конституції є пункти, які схожі на параграфи іранської конституції. Люди переконані, що Іран також фінансово підтримує урядову партію», — змальовує Omar. Він додає приклад блогерів, які за критику вчення пророка Мухаммеда отримали сім з половиною років в'язниці. Радикальних мусульман роздратувала також справа навколо відзначеного нагородами анімаційного фільму Persepolis, у якому режисерка Marjane Satrapiová на основі власних спогадів з дитинства описує, як жорстоко іранська революція втрутилася в її життя. «У нас цей фільм демонструвався вже довше, але нещодавно його переозвучило одне приватне телебачення. Воно використало при цьому висловлювання туніських радикалів, які помітно нагадували ті іранські, що прозвучали у фільмі», — пояснює Omar. Радикали організовували демонстрації, виправдовувалися нападом на іслам, спробували навіть підпалити телебачення», — додає він.
Після революції жити важче
Звичайних людей мучить невпевненість і страх. «На деяких демонстраціях радикали напали на людей. Навіть я не дозволю собі будь-де на вулиці сказати все, що думаю», — зізнається Asma. «Хоча тунісці ніколи не були надмірно релігійно спрямованими, частина політиків зараз зловживає ісламом для промивання мізків і досягнення своїх цілей. Важко передбачити, на чий бік схилиться більшість, адже у нас немає опитувань громадської думки. У будь-якому разі, дебати про запровадження ісламського права шаріат витісняють на узбіччя теми, які є для країни справді важливими», — скаржиться Asma. За словами Omar, звичайні люди не відчувають підтримки і в юстиції, бо суди залежні від уряду. Закон про свободу медіа підготовлений вже давно, але його схвалення постійно відкладається. І до того ж тунісці борються зі зростаючими економічними проблемами. «Подібно до нас після революції, вони також очікували, що за рік або два проблеми вирішаться і вони стануть другою Швейцарією. Проте фактом є те, що їхня економічна ситуація від часу революції погіршилася, зросли ціни на бензин, їх турбує корупція», — нагадує Katarína Bajzíková, проєктна менеджерка PDCS.
Зміни відбуватимуться повільно
У Тунісі вирішується питання про характер країни в майбутньому. Громадянські активісти та неурядові організації є одним із інструментів, як впливати на події в суспільстві та створення нової конституції. Саме їм має допомогти проєкт PDCS. На чотирнадцятьох тунісців у Словаччині чекали тренінги, публічні дискусії, зустрічі з депутатами, представниками міністерств та неурядових організацій. У наступній фазі проєкту після повернення додому вони ділитимуться новими знаннями та досвідом. Метою проєкту є насамперед зміцнення громадянського суспільства та пропозиція досвіду перехідного періоду, який після революції пройшла Словаччина. «Ми приїхали подивитися, як функціонують неурядові організації у вас, почерпнути ідеї та спробувати домовитися про співпрацю», — каже Asma, чия організація займається переважно безробітними людьми. «На вашому прикладі ми бачимо, що зміни потребують значного часу. Хоча вже давно після революції, транзитний процес у вас досі не завершений. Навіть у нас це не піде швидко, але принаймні ми знаємо, що не повинні панікувати — адже це нормально, що деякі речі змінюються повільно і поступово, через це пройшли багато інших країн. Тільки ми повинні дотримуватися приказки, яка каже — вчися на помилках інших», — додає Omar.
Marián Szûcs
Стаття вийшла у бюлетені Rozvojová pomoc - Jar 2012. Його видає Platforma mimovládnych rozvojových organizácií (MVRO), яка є об'єднанням юридичних осіб — головною організацією 31 (23 дійсних членів та 8 спостерігачів) словацьких неурядових організацій, що займаються переважно іноземною допомогою на розвиток та гуманітарною допомогою. http://www.mvro.sk
Повний номер журналу Rozvojová pomoc - jar 2012 у форматі PDF