Творчі майстерні – воркшопи в музеї та їхнє значення
Останнім часом і в наших умовах до свідомості музейників потрапляють так звані творчі майстерні для відвідувачів, які спрямовані насамперед на дитячу аудиторію, чи то як частина виставкового сценарію, програми музею («музей як школа та гра», «школа в музеї»), чи як канікулярна програма окремих музеїв. Проблематика воркшопів уже має розроблену методику за кордоном, особливо в скандинавських країнах, а також у сусідній Чеській Республіці. Прикладом є програма «Brána muzeí otevřena», реалізована фундацією Open Society Found у Празі, яка в 1997–2002 роках була спрямована на можливості розширення діяльності регіональних та міських музеїв у Чеській Республіці. Програма фокусувалася на двох головних напрямках: «розвиток освітньої функції музею та формування взаємин між музеєм і місцевою спільнотою, а також пов'язана з цим діяльність музею в межах громадянського суспільства». (1) Публікація, видана з цієї нагоди, містить методичний матеріал щодо можливостей різних програм у межах співпраці музеїв і шкіл у різних галузях (мистецтво, історія, регіональна історія, традиції...). До проєкту були залучені й музеї з археологічною програмою – Villa Nova Uhřínov з програмою «Okno do minulosti – Artefakty», «Metalurgie železa» – Orlické Hory (2); Středočeské muzeum, Roztoky u Prahy з програмою «Hledání minulosti» (3); Muzeum města Ústí nad Labem з програмою «Pravěká vesnice» (4); Západočeský institut pro ochranu a dokumentaci památek v Plzni з програмою «Dny otevřených sond – prezentace národní kultúrní památky Hradiště Hůrka ve Starém Plzenci». (5)
Усі проєкти спрямовані на шкільну молодь, яка за допомогою творчих майстерень може перевірити здобуті знання з історії на практиці. Творчі майстерні є частиною оглядів не лише в скансенах і музеях просто неба, але винятком не є також замкові чи кам'яні музеї. Головною ідеєю є виконання певних дій, що відбувалися в минулому, на основі наданої інтерпретації. Метою таких заходів є розвиток мануальної діяльності (наприклад, приготування страв на відкритому вогні, ручна праця, оранка плугом), реконструкція духовного життя в минулому (наприклад, під час творчих майстерень у таборах у формі модельних історій), драматизація та підвищення історичної свідомості. (6)
Музеї створюють творчі майстерні до виставок та експозицій. Навіть фахово інстальовану виставку можна наблизити до відвідувача через творчу майстерню та диференційований підхід (залежно від віку, менталітету тощо). Кожен музей може бути також дитячим – музей як школа та гра має провокувати людину до мислення, бути допитливою і прагнути знати більше. При намірі створення розважальних заходів у музеї ми не повинні скотитися до комерційності та маємо втримуватися на культурному рівні. (7)
SNM у 2005 році розпочало проєкт «Школа в музеї». SNM – Archeologické múzeum пропонує кілька варіантів освітніх і творчих програм, які спрямовані на дитячі садки (Чому археологи копають у землі?, Археологія очима дітей, Доісторичні графіті), початкові школи (Слідами доісторичної людини, Щоденне життя середньовічної людини, Пограймося в археологів, Творчі майстерні, спрямовані на методи експериментальної археології) та середні школи (Архітектура найдавніших цивілізацій, Як жили в середньовіччі). Окремі програми адаптовані до віку відвідувача та відповідають шкільній програмі. У такий спосіб діти – студенти можуть перевірити здобуті знання на практиці. (8)
Значення творчих майстерень (воркшопів) слід вбачати насамперед у їхній можливості впливати на сенсорне сприйняття відвідувача (дотик – нюх – моторика), на закріплення навичок, зміцнення та повторення вже відомої інформації чи доповнення нової. Творчі майстерні в музеях також підходять для відвідувачів з інвалідністю (фізичними та ментальними порушеннями), оскільки дозволяють використовувати гру та драматизацію для надання доступу до необхідної інформації.
Не лише SNM – Archeologické múzeum відкриває нові можливості презентації археологічних джерел у формі освітніх програм, але й інші регіональні та міські музеї подібним чином реагують на цей спосіб передачі інформації. Галузь музейної педагогіки є усталеною робочою позицією в більшості музеїв Західної та Північної Європи (Австрія, Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія, Данія та ін.), а також на американському континенті.
Музейна педагогіка розуміється як сучасна міждисциплінарна наука, що виходить насамперед із підходів педагогіки та музеології. (9) Її проблематикою та методологією займається низка музеологів. Серед багатьох згадаємо, наприклад, Fridrich Waidacher, Zbyněk Z. Stránský, Jozef Beneš чи Vladimír Jůva.
Авторка: PhDr. Stanislava Gogová, PhD. Katedra muzeológie, Filozofická fakulta, Univerzita Konštantína Filozofa v Nitre
Використана література: Brabcová, A. (ed.): Brána muzea otevřena. Praha, 2007. Bay, J.: Představení dánských historických workshopů. REA 5, 2006, s 49 - 50. Číž, M.: Každé múzeum môže byť aj detské, Děti, mládež ... a muzea? III., Sborník příspěvků ze stejnojmenné konference. Brno, 2003, s. 11 - 14. Gogová, S.: Archeológia a múzejná prezentácia. Nitra, 2011. Jůva, V.: Dětské muzeum. Edukační fenomén pro 21. století. Brno 2004. www.snm.sk
(1) Brabcová, A. (ed.): Brána muzea otevřena, s. 14. (2) Brabcová, A. (ed.): Brána muzea otevřena, s. 361 - 363. (3) Brabcová, A. (ed.): Brána muzea otevřena, s. 364 - 365. (4) Brabcová, A. (ed.): Brána muzea otevřena, s. 366. (5) Brabcová, A. (ed.): Brána muzea otevřena, s. 369 - 370. (6) Bay, J.: Představení dánských historických workshopů, s. 49. (7) Číž, M.: Každé múzeum môže byť aj detské, Děti, mládež...a muzea? III., s. 11. (8) www.snm.sk. (9) Jůva, V.: Dětské muzeum. Edukační fenomén pro 21. století, s. 108.