У людях треба шукати джерело психічної сили та сенс їхнього життя «Переказують, що Сократ на Афінському ринку запитував людей, чому вони живуть так, як живуть, і таким чином з’ясовував їхню життєву філософію, а також те, чи є їхній спосіб життя результатом свідомого вибору, чи лише випадковим збігом обставин. У дискусії він показував їм, що вони насправді не знають, чому живуть».1

Теоретично можна припустити, що задекларовані правила та реальне сьогодення життя людей для багатьох є заплутаними. Це стосується і феномену задекларованої людської гідності з одного боку, і реального порушення людської гідності негідними способами маніпуляції свідомістю людей — з іншого. Декларують духовні та душевні цінності буття людей, тобто автентичного переживання (за висловом E. Fromm — декларується розвиток Буття людини: духовний та психічний аспект життя), проте у повсякденному житті стимулюються цінності матеріального забезпечення, володіння та відволікання людей до віртуального проживання власного життя (за висловом E. Fromm — у житті практикується Мати: володіти, накопичувати, споживати).

Наше уявлення про поєднання освіти з вирішенням життєвих проблем людей ґрунтується на міркуванні про «містичне весілля» внутрішнього психологічного середовища буття людини із зовнішнім соціальним середовищем людини. З суспільної точки зору освіта — це превентивна системна допомога людям у їхньому житті та для їхнього життя. Старою, але все ще важливою є функція освіти у соціалізаційних, персоналізаційних та енкультураційних процесах формування особистості людини.

Підтримуючи навчання людей протягом усього життя, з’являється шанс і спосіб:

  1. захисту, розвитку та культивування індивідуального духовного, психічного та соціального потенціалу осіб — тобто захист і примноження внутрішнього середовища людини (тобто духовного та психічного середовища) та
  2. зовнішнього середовища людини (тобто природного, соціального, культурного середовища).

Психічна зрілість (тобто духовна, психічна та соціальна зрілість) є очевидною з поведінки людей і проявляється у діях людей насамперед тоді, коли вони потрапляють у стресові ситуації, опиняючись віч-на-віч із життєвими проблемами. Загальноприйнятою думкою мислителів, філософів, а також гуманістично орієнтованих психологів є те, що найвищою метою пізнання для окремої людини є самопізнання. Ми знаємо, що через саморефлексію особа протягом усього життя формує свою персональну, соціальну та культурну ідентичність. Психічний образ своєї особи значною мірою зумовлює спосіб і рівень життєвої реалізації конкретної людини. Словами J. A. Komenský: «Мудрість корисно служить людині тим, що вона розуміє свій шлях і все, що робить: з цього випливає, що вивчення мудрості має підготувати людський розум до всього, що в діяльності чи пасивно ми повинні переживати протягом цього життя».2

Індивідуальний потенціал

Таємниця суб’єктивності індивідуального потенціалу, тобто психіки людини, проникає у світ через конкретні прояви та вчинки людини. В індивідуальному потенціалі імпліцитно міститься психічний потенціал, який впливає на природу індивідуального потенціалу. Навіть тіло є вираженням «функціонування» психіки, воно не може існувати без організації та керування психікою. Експліцитно індивідуальний потенціал проявляється та реалізується через якості психічного потенціалу.

Психічний потенціал складається із сукупності диспозицій особи, перетворених протягом життя на психічну якість, яка називається: A. Світогляд, ціннісна орієнтація (що є перетвореними диспозиціями до оцінювання) — йдеться про суб’єктивний спосіб розуміння життя. B. Психічні властивості (що є перетвореними характерологічними диспозиціями) — йдеться про психічно унікальний індивідуальний прояв життя у таких формах:

  • У формі здібностей (що є перетвореними диспозиціями до діяльності) — йдеться про індивідуальні розумові та сенсорно-рухові дії.
  • У формі темпераменту та емоцій (що є перетвореними диспозиціями до збудливості) — йдеться про унікальний індивідуальний спосіб відчуття та його проявів.
  • У формі спонукань / мотивації (що є перетвореними інстинктами та потребами) — йдеться про психічну енергію, психічну спрямованість та психічну динаміку. 3

Сила індивідуального потенціалу без психічної та духовної саморегуляції може загрожувати іншим людям, суспільству, природі, планеті Земля та Всесвіту.

Відсутність духовного виміру в житті людей призводить до того, що людина не інтегрується в устрій і порядок (дисципліну) Життя. Індивідуальний потенціал таким чином може зашкодити самому носію цього потенціалу — людині. Це влучно підкреслюють слова A. Einstein про те, що доля людства відтепер залежить більше від його моральних принципів, ніж від рівня технологій. 4

Зміни індивідуального потенціалу протягом життя5

Ми припускаємо, що індивідуальний потенціал формується і розвивається:

  • залежно від місткості індивідуальних диспозицій,
  • від перетворення диспозицій на психічні якості,
  • від природи та обсягу діяльності,
  • від різноманітних і розмаїтих контрольованих та неконтрольованих людиною впливів зовнішнього середовища (включаючи виховання, освіту, навчання людей).

Можна очікувати, що протягом життя в процесі розвитку індивідуальний потенціал осіб змінюється інтенсивно — тобто якістю перетворених диспозицій, а також екстенсивно — тобто обсягом перетворених диспозицій та реалізації потенціалу в житті конкретної людини.

Виразні зміни індивідуального потенціалу, у значенні перетворення кількості на нову якість, відбуваються переважно у перехідні періоди життя особи. Індивідуальний потенціал може суттєво змінитися під впливом складних завдань і ситуацій у «переломні періоди життя», які поетично називають життєвими поворотами, кризами особистості, кризами певного віку або життєвими кризами.

Індивідуальний потенціал у стані диспозицій людини є за стандартних обставин життя стабільним утворенням. Він виражає людську сутність. 6 Політичні, економічні та культурні умови постійно змінюються, але людина у своїй суті залишається незмінною. І тому зрозуміти людський індивідуальний потенціал можна лише через пізнання глибини людської природи, поза будь-якими сучасними трендами в поглядах на суспільство та поглядах на людину. У людях треба шукати джерело психічної сили та сенс їхнього життя. 7

Індивідуальний потенціал з погляду освіти людини

В освіті дорослих не є суттєвим пояснювати імпліцитність індивідуального потенціалу (що є завданням психології), а важливо знати експліцитність індивідуального потенціалу (що є завданням освіти). У контексті освіти людей відповідних фахівців цікавить реалізація індивідуального потенціалу людини та розвиток цього потенціалу в процесі освіти. 8 Індивідуальний потенціал визначає A. Tokárová9 наступним чином: «поняття людський (індивідуальний, особистий) потенціал виражає функціональну цінність людського індивіда в соціокультурних відносинах, тобто існування властивостей, які можуть бути якимось чином розвинені та суспільно використані».

Індивідуальний потенціал є, на нашу думку, 10 комплексною диспозицією особи, детермінованою генотипом, а також є психічною здатністю (готовністю та спроможністю) людини, яку вона набула в процесі соціалізації, персоналізації, енкультурації.

Індивідуальний потенціал є поєднанням унікальних диспозицій та здібностей людини до певного способу і характеру переживання — тобто мислення, відчуття, а також до певного способу і характеру поведінки — тобто вияву себе, діяння: 11 В індивідуальному потенціалі поєднані два аспекти:

  • Аспект потенційності — у формі цілісності диспозицій (генотип).
  • Аспект реалізації — у формі цілісності психічної спроможності (фенотип).

Унікальні психічні диспозиції людини, які завдяки її пожиттєвому навчанню перетворюються на конкретні психічні властивості, зумовлюють і визначають те:

  • що особа може, спроможна зробити — що залежить від здібностей людини;
  • що особа переживає, як переживає — що залежить від емоцій людини;
  • чого особа хоче, до чого прагне — що залежить від потреб і мотивів людини. 12

Соціальна освіта дорослих13 та розвиток системної спроможності до життя

Людина за належних умов упродовж усього свого життя володіє здатністю вдосконалюватися психічно та змінювати свою поведінку. Психологічно йдеться про природний процес досягнення цілісності особи. Індивід має тенденцію до самокерування та самоусвідомлення. Виникає питання, як змістовно обґрунтувати людям, чому необхідно, щоб вони навчилися вчитися, і не розучилися вчитися, та привести їх до розуміння, що єдине, що вони можуть використати у соціальній небезпеці без будь-яких обмежень, — це їхні власні здібності.

Значення освітньої соціальної роботи виводиться з розвитку спроможності людей до життя, яку ми як системну охоплюючу спроможність назвали «життєздатністю».14 Спроможність людей до життя — «життєздатність» інтегрує в одному цілому такі здібності: а) Здатність соціалізуватися — у соціальному мікросередовищі та в соціальному макросередовищі: вчитися шляхом набуття соціального досвіду. б) Здатність ідентифікуватися — соціально, психологічно, культурно: вчитися шляхом ідентифікації з кимось, з чимось у соціальному середовищі. в) Здатність адаптуватися у соціальному середовищі. г) Здатність інтегруватися — бути психічно, соціально та духовно інтегрованою людиною: як член/членкиня соціальних груп. д) Здатність ідентифікувати та реалізувати свій психічний і соціальний потенціал: для покращення свого життя. е) Спроможність ідентифікувати та поважати власні можливості, ліміти та обмеження особистого розвитку: у межах соціальних груп та соціальних відносин. є) Здатність до пожиттєвого процесу психічного та духовного розвитку, це означає ріст, розвиток, розгортання індивідуального психічного потенціалу: в інтересах пожиттєвого процесу досягнення духовної, психічної та соціальної зрілості, тобто психічної дорослості та вивершеності.

Сенс соціальної освіти дорослих полягає у формуванні розумової, емоційної, мотиваційної, ціннісної та соціальної готовності дорослих осіб до оцінки життєвої реальності та до оптимального прийняття рішень і діяння.

Сенс освіти дорослих полягає у підтримці людей у тому, щоб адекватно оцінити соціальну ситуацію та проблему і діяти конструктивно, з наміром подолати стресову життєву ситуацію і при цьому, наскільки це можливо, зберегти здоров'я.15 Соціальна функція освітніх заходів (виховних, навчальних, консультативних заходів) випливає з того, що ці заходи є засобом освітньої соціальної допомоги людям у соціальній депривації та небезпеці.

Загальною метою соціальної освіти дорослих є16

  • Соціальна адаптація та інтеграція особистості — тобто соціальне виживання та безперервність розвитку особистості в межах соціальних груп, відносин та комунікації.

Психологічною метою освіти дорослих є

  • інтеграція особистості та формування її ідентичності — тобто психічної цілісності, самообразу, світогляду, способу життя.

Змістами соціальної освіти має формуватися готовність людей до життя у складних соціальних умовах життя, яку ми висловимо так: бути чутливою людиною — думати та розуміти події у соціальному оточенні — відрізняти, що є для їхнього життя шкідливим, а що їхньому життю сприяє — знання вміти застосувати у завданнях життя — діяти свідомо та відповідально — бути у житті дисциплінованим — перетворювати та творити життя — мати совість і поважати вищі принципи життя (цінності, віру). 17 Що означає бути дисциплінованою людиною у ситуації викликів життя?

Психологічною проблемою людей сьогодення є домінантність і перевага контролю над дисципліною в житті. Що означає посилений контроль власного мислення, діяння, поведінки, комунікації, власних соціальних відносин, але так само і контроль інших осіб. Треба усвідомити, що дисципліна є основою готовності людей до життя.

У наступному тексті ми спробуємо перекласти та підкреслити власними словами і на основі нашого розуміння думки мислителя Osho: 18 Дисципліна не має нічого спільного з контролем. Між контролем і дисципліною є різниця. Контроль виходить з его, є маніпуляцією з самим собою та з іншими людьми, тоді як дисципліна є розумінням самого себе. Дисципліна є спонтанною, контроль є певним видом придушення. Дисципліна вимагає від людини того, щоб вона зрозуміла і стала свідомою, і свідомо приймала рішення та діяла. Дисципліна веде людину до цілісності, оскільки якщо людина ситуацію зрозуміє, вона діє у згоді з розумінням. Немає потреби її контролювати. Контроль зв'язує, оскільки він пов'язаний з тим, «що б мало бути» і «чого б не мало бути». Люди багато в чому є в полоні надмірного контролю, ніби вони не мають власного розуму і відчуттів і не живуть власним життям. Однак дисциплінований розум не потрібно контролювати. Людина усвідомлює, як і що має робити. Розуміння пов'язане з чутливим реагуванням на динаміку життя та багато його змін.

Людина, яка має над собою контроль, не має візії життя, не є чутливою до життя. Недисциплінований розум однак потребує контролю, оскільки недисциплінований розум притаманний несвідомій людині, розум не може вірити сам собі, бо не розуміє, що відбувається, не може себе опанувати, особа не справляється сама з собою і потребує якогось контролю ззовні. Людина боїться сама себе — що скаже, що вчинить, як вирішить, як буде поводитися.

Людина має бути дисциплінованою і не повинна намагатися мати все під контролем. Її єдиним законом життя мало б бути розуміння життя і самого себе в ньому. Але життя під контролем є зручним і безпечним, людям не потрібно покладатися на самих себе, не потрібно перейматися проблемами, вони можуть від них втекти, вимагати допомоги ззовні. З іншого боку, життя з розумінням — це життя, що супроводжується небезпекою. Людина живе згідно зі своїм найкращим сумлінням, згідно зі своїм розумом, серцем і своїми почуттями. Людина повинна покладатися сама на себе. Якщо люди намагаються втекти від якоїсь проблеми і не хочуть протистояти ситуації, вони нищать цим власне життя так, що відкидають одну за одною можливості для того, щоб по-людськи дозріти і психічно стати дорослими.

Що означає бути відповідальною людиною у викликах життя?

„Ті, хто тікають від світу і суспільства... відмовляються нести відповідальність, але водночас не розуміють, що як тільки вони відмовляються від відповідальності, вони відмовляються і від свободи. Чим більше ви любите свободу, тим більше ви готові прийняти відповідальність. Жити поза світом,...поза суспільством не дає можливості приймати відповідальність... усе, чого ми вчимося, ми вчимося через прийняття певної відповідальності.“ 19

Людина може діяти двома способами: одним є реакція, іншим є відповідь. Реакція є механічною. Відповідь виходить із свідомості, з усвідомлення теперішнього моменту. Відповідь є важливим принципом росту особистості. Особистість не керується жодними вказівками ззовні, вона керується лише своєю свідомістю. Ріст (розвиток) вимагає ситуації, в якій особа чомусь протистоїть, зустрічається з чимось, приймає виклики до несення відповідальності. ... Якщо особа відповідає відгуком, вона діє свідомо, якщо відповідає реакцією, вона діє несвідомо, лише механічно реагує на подразник ззовні. Тому діями несвідомої людини легко маніпулювати.20

Психічно доросла (зріла) людина відповідає відгуком, а не реакцією. Відгуком і подоланням життєвих труднощів вона досягає самоусвідомлення. „Лише те, що ми переживемо і відчуємо в усіх проявах, ми здатні досконало зрозуміти. Для свого шляху ми маємо досконале спорядження, що полягає у здібностях, які ми маємо в собі.“ 21

Свідома людина є для оточення непередбачуваною — на подразники вона не реагує, а відповідає свідомим відгуком. Тому нею неможливо маніпулювати, вона робить у даний момент лише те, що, на її свідомий погляд, є доречним.

Несвідома людина є передбачуваною, і нею легко керувати. Ви можете змусити її щось зробити, щось сказати, навіть те, чого вона не хотіла робити і чого не хотіла говорити. Тому нею можна маніпулювати, бо вона робить у даний момент те, чого від неї вимагають, реагує на подразник. 22

Процес індивідуалізації в соціальній освіті для життя

Процес індивідуалізації — це процес навчання, результатом якого є: 23

  • розширення свідомості про свою особу
  • формування власної ідентичності особи
  • психічна автономія особи
  • цілісність та інтегрованість духовного, психічного, соматичного та соціального вимірів особи.

Навчання — це інтеріоризація (внутрішнє засвоєння). Вчиться вся людська істота, а отже, навчання є живим і творчим процесом. 24 Інтеріоризацію можна розуміти як комплексний процес творення, у якому розвиваються і проявляються усвідомлені та неусвідомлені аспекти психіки людини. Інтеріоризація — це процес навчання, у якому беруть участь когнітивні (пізнавальні) здібності, темперамент, риси особистості, мотивація, ціннісна орієнтація людини. Інтеріоризація — це психічний механізм, яким формується особистісна (персональна) ідентичність, соціальна ідентичність та культурна ідентичність людини. 25

Роздуми:

Що слід враховувати в соціальній освіті людей для їхнього життя? Підвищений інтерес до внутрішнього пошуку є «безсумнівно одним із небагатьох надійних шляхів для нашого стражденного і загроженого світу». Якщо ним іти далі, внутрішня трансформація людства могла б стати головною силою, яка може змінити сучасний світ мислення, цінностей і дій людей. Розвиток свідомості «є, ймовірно, критичною умовою для збереження життя на цій планеті».26 Ми переконані в тому, що дорослим необхідно надати такі програми соціальної освіти, які є школою справжньої свідомості, тобто підтримувати розвиток їхнього індивідуального потенціалу і надавати їм можливість здобути знання про те, що є справді цінним для їхнього життя. Тому що залишатися в ігноранції, у наш час масового доступу до інформації, вже буде неможливо.

Авторка: Doc. PhDr. Mária MACHALOVÁ, CSc. Katedra kresťanskej antropológie a sociálnej práce Pravoslávna bohoslovecká fakulta Prešovskej univerzity, Prešov, SR

Література

FROMM, Erich. 1969. Lidské srdce – jeho nadání k dobru a zlu. Praha: Mladá fronta.136 s. GROF, Stanislav. 1992. Dobrodružství sebeobjevování. Praha: GEMMA89. 257 s. ISBN80-85206-15-3. MACHALOVÁ, Mária. 2013. Preventívna sociálna práca - Edukačná paradigma v sociálnej práci. Prešov: Prešovská univerzita. 272 s. ISBN 978-80-555-0932-7. MACHALOVÁ, Mária. 2014. Edukačná sociálna práca. Prešov: Prešovská univerzita.327 s. ISBN 978-80-555-1118-4 MAREŠ, Antonín – ZENTRICH, Jos. A. 2007. Hovory s Akášou. Olomouc: FONTÁNA. 286 s. ISBN 978-80-7336-35-7. OSHO. 2007. Kniha poznání. Praha: PRAGMA. 270 s. ISBN 978-80-7349-082-9. ŠULAVÍKOVÁ, Blanka. 2006. Autenticita a dobrý život. Bratislava: Album. 198 s. TOKÁROVÁ, Anna.1997. K teórii rozvoja ľudského a sociálneho potenciálu. In: Vzdelávanie dospelých, 1997, roč.2, s.15-23. ISSN 1335-2350

1 B.ŠULAVÍKOVÁ, 2006,s.114. 2 J.A.KOMENSKÝ, 2010,s. 36. 3 M.MACHALOVÁ, 2013,s. 64. 4 ТАМ ЖЕ, s. 64 – 65. 5 MACHALOVÁ,M., 2013,2014. 6 З філософської точки зору поняття людська сутність виражає сукупність глибинних властивостей, відносин і закономірностей, які визначають існування системи людини. Сутність проявляється в явищах, і цими явищами є властивості та стани людини, які можна спостерігати ззовні — екстраспекцією, і зсередини — інтроспекцією, самоспостереженням. (Примітка: M. Machalová). 7 M.MACHALOVÁ, 2013, s.65 – 66. 8 ТАМ ЖЕ, s.66. 9 A.TOKÁROVÁ, 1997, s.19. 10 M.MACHALOVÁ, 2013, 2014. 11 ТАМ ЖЕ. 12 M.MACHALOVÁ, 2013,1014. 13 Едукацію ми розуміємо як ширше поняття, яке субсумує (охоплює) виховання та освіту. Едукацію ми використовуємо як системне поняття і водночас міжнародно вживане поняття. 14 M. MACHALOVÁ, 2013, s.72 – 73. 15 M.MACHALOVÁ, 2013, 2014. 16 ТАМ ЖЕ. 17 ТАМ ЖЕ. 18 OSHO, 2007, s. 203 – 205. 19 OSHO, 2007, s. 209. 20 ТАМ ЖЕ, s. 211. 21 A. MAREŠ - JOS.A.ZENTRICH, 2007, s. 254. 22 OSHO, 2007, s.213. 23 M.MACHALOVÁ, 2013, 2014. 24 M.MACHALOVÁ, 2013, s.73. 25 ТАМ ЖЕ. 26 S.GROF, 1992,s.218.