Вибрані соціально-патологічні явища у шкільному середовищі та їх профілактика

ВСТУП

У сучасну добу швидкого темпу розвитку суспільства виникає все більше соціально-патологічних явищ. За Ондрейковичем (In Kraus, Hroncová, 2007, с. 9), «соціальна патологія — це збірний термін для позначення хворих, ненормальних і загалом небажаних суспільних явищ. Сюди належать як санкціоновані форми девіантної поведінки (що порушують загальновизнані норми), так і вивчення причин їх виникнення та існування». За Конечною (2008), у шкільному середовищі ми стикаємося з дедалі ширшим колом проблем не лише навчання, а й виховання учнів. До найсерйозніших проявів можна віднести насильство між однокласниками, зниження віку дітей, які пробують вживати алкоголь і наркотики, за чим можуть стояти сімейні проблеми. Такі ситуації потребують досвідчених фахівців, які впораються з молоддю та усунуть загрози часу. У наступних підрозділах ми розглянемо соціально-патологічні явища, які трапляються у початкових школах Нітранського краю. Вибрані явища ми отримали на основі оцінки нашої анкети.

Агресивність

За Байтошем (2008), ми сприймаємо агресивність як рису особистості, що характеризується не лише як прояв ворожості зі схильністю до нападу, а й як прагнення утвердити самого себе, відстояти свої інтереси та цілі, навіть якщо нещадно і безжально. Агресивну людину він описує як таку, що намагається нав'язати свої погляди за рахунок інших, не поважає вимоги та права інших осіб, часто є маніпулятором і не вміє контролювати емоції. Агресивність може проявлятися також у формі фізичного та психічного заподіяння шкоди особам і пошкодження майна. За Матушковою (2006), агресивність найчастіше пов'язують із негативними проявами. Вона може виникнути як слабка ненависть і перерости у різні форми заподіяння шкоди або у словесну чи фізичну агресію. Мартінек (2015) розділяє агресію, яка може виплескуватися на тварину або на неживий предмет. У шкільному середовищі агресивність часто проявляється щодо неживих предметів, таких як зошит чи лінійка; предмет як такий стає засобом для розрядки агресора. Часто, однак, трапляється, що учень такою поведінкою хоче вказати на свою фізичну силу. У переважній більшості так поводяться учні зі зниженою самооцінкою. Особливим випадком агресивності є цькування (булінг), про яке ми поговоримо у наступному підрозділі.

Цькування (булінг)

Цькування позначається як агресивна поведінка, яка зазвичай характеризується повторюваністю та дисбалансом влади. У багатьох групах воно може вважатися нормативним, але соціально неприйнятним у межах частини демократичного суспільства (Smith, 2000). Коларж (2005) описує цькування у шкільному середовищі як соціальну хворобу, де один учень або група учнів свідомо і неодноразово принижує та поневолює слабшого однокласника чи однокласників, використовуючи для цього агресію та маніпуляцію. Що стосується профілактики цькування, педагогічні працівники повинні спрямовувати учнів на те, щоб вони рішуче не підтримували агресивну поведінку своїх однокласників, не засуджували слабших дітей і, навпаки, не виявляли неприродних симпатій до популярних однокласників. Вчитель повинен пояснити учням, щоб вони не дозволяли агресивному однокласнику впливати на себе. Вони, однак, не повинні залишатися байдужими до поведінки, яка їм неприємна, не повинні висміювати учня, який будь-яким чином відрізняється від інших, висловлює свої погляди, що відрізняються від їхніх, чи має інші захоплення (Bendl, 2003). Іноді учні можуть думати, що цькування є нешкідливим і веселим, проте з погляду закону № 372/1990 Зб. про проступки у редакції пізніших змін, цькування учнів може містити склад проступків, а з погляду кримінального закону (№ 300/2005 Зб. Кримінальний закон) цькування учнів може містити навіть склад кримінальних злочинів.

Прогулювання школи

«Прогулювання школи — це поширений розлад поведінки, який проявляється умисним пропусканням шкільних занять, коли учень з власної волі, здебільшого без відома батьків (іноді й з їхнього відома), не ходить до школи (уникає шкільних обов'язків). Ці пропущені години не є виправданими ні батьками, ні лікарями. Це традиційна і одна з найпоширеніших проблем, яка з'являється у початкових та середніх школах» (Oľšavská, 2014, с. 43). Прогулювання школи — це дуже серйозне соціально-патологічне явище, яке нелегко виявити. Здебільшого батьки дізнаються про цю проблему лише за сигналом зі школи, а до того часу можуть нічого не помітити (Čiburková, 2009). Чібуркова (2009) далі згадує, як має поводитися батько, якщо виявить таку поведінку. Батьки повинні з'ясувати, що спонукало дитину до такої поведінки; якщо самі не знають, як діяти, повинні звернутися за порадою до фахівця, який підкаже, як діяти у даній ситуації. Далі авторка радить, що батьки рішуче не повинні чекати, що ситуація вирішиться сама, важливою є мотивація дитини до повернення до школи. У Словаччині шкільне навчання регулює Закон № 245/2008 З.з. про виховання та освіту. Де визначено, що обов'язкове шкільне навчання триває 10 років. Прогулювання школи може мати несприятливі наслідки не лише для самого учня, а й для його родини у формі позбавлення соціальних виплат, а у найгіршому випадку може бути подана заява про кримінальний злочин на законних представників учня за підозрою у вчиненні кримінального злочину загрози моральному вихованню молоді.

Профілактика

За «першу станцію» соціально-патологічних явищ ми вважаємо саме шкільне середовище, в якому ми проводимо час ще з дитинства. Оскільки виникненню ситуацій потрібно запобігати, а вирішувати вже виниклу проблему запізно, першочергові зусилля ми повинні спрямувати на профілактику та вказати на виникнення і наслідки соціальної патології. Новітнім феноменом XXI століття є виникнення соціально-патологічних явищ уже в початкових школах, оскільки учні не мають твердої волі, легко піддаються впливу, а тому вважаються групою високого ризику (Látalová, Kopťárová, 2008). Початкові школи вже багато років мають опрацьовані питання профілактики в планах профілактичних заходів. Профілактичні заходи належним чином сформовані відповідно до цільових груп з огляду на вік, розумові здібності та особливості конкретної початкової школи (Oľšavská, 2014). «Умовою досягнення мети профілактики є також фахово підготовлений педагогічний працівник у сфері застосування компетентнісного підходу у виховно-освітньому процесі та у соціально-психологічній сфері так, щоб він міг позитивно впливати на когнітивний, особистісний та соціальний розвиток учня. Не в останню чергу це також спільна відповідальність сім’ї, органів соціально-правового захисту дітей, консультаційних установ та інституцій шкільної політики» (Oľšavská, 2014, стор. 20). Про профілактику йдеться також у Законі 245/2008 про виховання та освіту (шкільний закон) §132 Центр педагогічно-психологічного консультування та профілактики: «Центр педагогічно-психологічного консультування та профілактики у співпраці з сім’єю, школою та шкільним закладом надає профілактичну виховну та психологічну допомогу дітям згідно з пунктом 1 та їхнім законним представникам, зокрема у випадках виникнення розладів психічного розвитку та розладів поведінки, а також виникнення соціально-патологічних явищ у популяції дітей у межах своєї територіальної компетенції». На нашу думку, важливо, щоб профілактика агресивної поведінки та булінгу була включена до шкільної профілактичної програми.

МЕТОДИ

Вибіркова сукупність

Вибір дослідницької вибірки був цілеспрямованим. Цільову групу складали педагогічні працівники початкових шкіл. Дослідження нам вдалося провести у 4 початкових школах Нітранського краю, анкети заповнили 52 вчителі, з цієї кількості було 32 класних керівники, а середній стаж педагогічної практики становив 15,8 років. Із загальної кількості класних керівників 17 працювали в початкових класах (перший ступінь) і 15 — у середніх класах (другий ступінь) початкових шкіл.

Техніки дослідження

Анкета є головним засобом збору кількісних первинних даних. Вона дозволяє зібрати інформацію так, щоб вона була зручною та зрозумілою для аналізу (Questionnaire Designing for a Survey, 2012). За Gavora, анкета — це спосіб письмового ставлення запитань та масового отримання відповідей. Тому він вважає анкету економічним дослідницьким інструментом — за її допомогою можна отримати багато інформації за короткий проміжок часу (Gavora, 2008). Метод збору даних за допомогою анкети ми обрали саме тому, що хотіли ближче дізнатися про щирі думки вчителів щодо соціальної роботи в галузі освіти та виявити соціально-патологічні явища, які трапляються в цих школах. Ми використали закриті запитання з варіантами відповідей. Закриті запитання пропонують респондентам варіанти відповідей. Оскільки нам потрібно було з’ясувати думку педагогічних працівників щодо важливості соціального працівника в освіті, ми використали також відкриті запитання. На відкриті запитання респонденти повинні відповідати самостійно, вони не мають запропонованих варіантів. Перевагою є фіксація думки та ставлення до певної теми (Almášiová, Kohútová, 2014).

Аналіз даних

Анкету після погодження з директорами заповнили вчительки та вчителі обраних початкових шкіл у Нітранському краї. Відповіді в анкетах ми порівнювали, з’ясовували, у чому думки респондентів збігаються або, навпаки, різняться. Запитання, які мали найбільшу кількість однакових відповідей, ми оцінили, а також оцінили успішність нашої анкети та загалом кількісного дослідження. Відкриті запитання ми оцінювали за допомогою контент-аналізу. Контент-аналіз — це дослідницький метод, під час якого відбувається вивчення та поєднання контекстів, значень, підтекстів та намірів, що містяться в повідомленні (Content Analysis, 2017).

РЕЗУЛЬТАТИ

Запобігати соціально-патологічним проявам поведінки непросто. Тут з’являється місце для допоміжної професії, якою є посада шкільного соціального працівника. Саме шкільний соціальний працівник із здобутими знаннями та практичним досвідом здатний працювати з учнями, які демонструють ознаки соціально-патологічної поведінки. Ми звернулися до респондентів із запитанням, з якими соціально-патологічними явищами вони вже стикалися. Ми обрали ті, що найчастіше згадуються у фахових джерелах: прогулювання занять, булінг, алкоголь, наркотики, хуліганство, агресивність та лудоманія.

Графік №1 З якими зі згаданих соціально-патологічних явищ ви стикалися у своїй практиці?

Джерело: Власна розробка

Найбільше респондентів стикалися з булінгом — 35 (31%), потім слідували прогулювання занять — 29 (26%), агресивність — 28 (25%), хуліганство — 9 (8%), алкоголь — 8 (7%), наркотики — 4 (3%) та лудоманія — 1. Оскільки деякі наші респонденти обирали кілька варіантів одночасно, ми можемо припустити, що одне соціально-патологічне явище супроводжується іншим, і тому між ними може бути зв’язок. Про те, що в словацьких початкових школах справді трапляється булінг, свідчить також Міністерство праці, соціальних справ та сім’ї, яке щороку оприлюднює звіти про виконання заходів соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки. Однак йдеться про офіційно зафіксовані випадки насильства над дітьми. У 2018 році Словацький національний центр з прав людини розпочав дослідження булінгу та кібербулінгу в словацьких школах.

Метою було змапувати рівень поширеності та переважаючі форми цькування в школах, жертвами яких стають учні та вчителі. Дослідження було реалізоване на вибірці з 2 895 учнів початкових шкіл, восьмирічних гімназій та середніх шкіл, а також 145 вчителів з усієї Словаччини. Дослідженням було встановлено, що цькування в школі дійсно існує, це підтвердили 51,8% учнів. Ми припускаємо, що на практиці кількість випадків цькування дітей є вищою. Можливо, школа не хотіла публічно вирішувати ці питання або ж цькування в школі не було виявлено. У нашому дослідженні ми запитували респондентів, чи зустрічаються в наш час соціально-патологічні явища в їхній початковій школі. 29 (56%) респондентів відповіли «так», а 23 (44%) відповіли «ні». Ми вважаємо, що результати є реальними, оскільки анкетування було анонімним, ми розраховуємо на те, що респонденти відповідали правдиво. Опитування про сучасний стан вирішення соціальних проблем учнів та про потребу впровадження професії шкільного соціального працівника в школах, яке реалізує громадська організація Persona, виявило, що бракує рішень соціальних проблем з боку мультидисциплінарних команд фахівців. Вирішення проблем учнів часто зводиться до репресивних заходів, доган або «залякувань» з боку авторитетів (поліція, директор школи). Що стосується профілактики соціально-патологічних явищ та ризикованої поведінки учнів, вони з'ясували, що профілактика в школах хоч і присутня, але з результатів їхнього опитування випливає, що їй здебільшого не приділяється достатньо уваги. Профілактичні програми часто реалізуються в малих масштабах, несистематично, при цьому використовуються малоефективні (іноді навіть недоречні) форми. Так само їхнє опитування показало, що респонденти вітали б у школі фахівця з вирішення соціальних проблем учнів.

Ми хотіли б згадати дослідження Jurišová (2015), яка вивчала думки вчителів щодо того, чи зменшується кількість соціально-патологічних явищ у школі після введення посади соціального працівника. На запитання відповіли 106 вчителів з 250, відповідь була «скоріше так». Вчителі зазначають покращення загальної атмосфери в школі після введення посади шкільного соціального працівника. Вона також говорить про те, що в школі стається менше серйозних соціально-патологічних явищ. Мовляв, учні бачать, що ними хтось цікавиться, що їм хтось хоче допомогти, і виникає все більше довіри не лише між учнем і соціальним працівником, а й між вчителем і соціальним працівником, завдяки чому відбувається прийняття цієї професії.

Графік № 2 Хто повинен організовувати профілактичні заходи, спрямовані на запобігання соціально-патологічним явищам у школі?

Джерело: Власна розробка

Варіанти відповідей були такими ж, як і в попередньому запитанні, і респонденти знову обирали кілька відповідей. 32 (43%) опитаних вчителів відповіли, що такою особою має бути соціальний працівник. На думку вчителів, найменш підходящим для цієї посади був би спеціальний педагог, якого обрали 10 разів (3%). Оскільки в школах, де ми проводили наше дослідження, соціальний працівник не працює, нас цікавило, хто наразі вирішує вищезгадані соціально-патологічні явища, що виникли в школі. Респонденти мали на вибір сім варіантів. Деякі педагоги обирали кілька відповідей. Найбільше респондентів, у кількості 37, обрали варіант «директор», «класний керівник» — 34, і «виховний радник» — 27. Ми припускаємо, що директор був обраний головним чином через те, що він є найвищим авторитетом у школі.

ДИСКУСІЯ

Найважливішим висновком нашого дослідження ми вважаємо те, що переважна більшість наших респондентів має позитивне ставлення до цієї теми, що ми вважаємо потенціалом для того, щоб система освіти почала приймати цю професію і використовувати послуги соціального працівника. Школа може найняти соціального працівника, проте шкільна соціальна робота офіційно не закріплена навіть у законі про соціальну роботу. Наша робота приносить лише аргументи на користь введення посади шкільного соціального працівника, оскільки ми вважаємо, що це суттєво сприяє покращенню та підвищенню ефективності шкільної системи. У дослідженні ми з'ясували, що педагоги дійсно прийняли б серед себе фахівця, яким є соціальний працівник. Який мав би досвід роботи з соціально-патологічними явищами, який вмів би спілкуватися з дітьми та спрямовувати їх при вирішенні окремих ситуацій, і тим самим полегшив би роботу педагогів, які й без того досить завантажені навчанням та адміністративною діяльністю, щоб приділяти увагу кожному учню окремо. Слід усвідомлювати, що школа лише доповнює і формує виховний процес, який повинен насамперед створюватися в домашньому середовищі. Шкільний соціальний працівник у школах мав би бути в контакті з учнями та їхніми батьками, щоб мати змогу реально допомогти їм при виникненні проблеми.

ЛІМІТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Під час дослідження ми усвідомили найсуттєвіший ліміт, а саме те, що в Словаччині відсутня посада соціального працівника в системі освіти, з чого випливає і брак ресурсів на створення робочого місця для соціального працівника в школах. Так само і реалізація досліджень у даній сфері. Тому ми б рекомендували більше досліджень, спрямованих на думку педагогів щодо соціального працівника в галузі освіти. Переважна частина досліджень, реалізованих у Словаччині на тему соціальної роботи в галузі освіти, має респондентами учнів, ми ж працювали з педагогічними працівниками, що ускладнило нам порівняння. Більшість досліджень було реалізовано щодо соціально-патологічних явищ, де не розкривалася суть впровадження соціального працівника в практику. У нашій дослідницькій частині роботи ми вважаємо лімітом також те, що більшість опитаних шкіл не долучилися до дослідження.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

На сьогодні соціальні працівники в системі освіти працюють приблизно в 50 країнах по всьому світу, найближчою до нас країною є сусідня Австрія. На нашу думку, було б необхідно, щоб цій проблематиці приділялося більше уваги. У проблематиці, якою ми займаємося, були б корисними дослідження, спрямовані не лише на вчителів, а й на самих учнів, ідеально також на їхніх батьків, як вони сприймають посаду соціального працівника в системі освіти. Адже це особи, які найбільше контактують з учнями/дітьми. Ми вважаємо, що за допомогою анонімної анкети ми могли б дізнатися справді багато про проблематику соціально-патологічних явищ у початкових школах.

ВИСНОВОК

У дослідженні ми з'ясували, що педагоги дійсно прийняли б серед себе фахівця, яким є соціальний працівник. Який мав би досвід роботи з соціально-патологічними явищами, який вмів би спілкуватися з дітьми так, щоб спрямувати учасників до вирішення ситуації, і тим самим полегшив би роботу педагогів, які й без того досить завантажені навчанням та адміністративною діяльністю, щоб приділяти увагу кожному учню окремо. Ми вважаємо, що вони не мають навіть достатніх знань щодо профілактики соціально-патологічних явищ. Слід усвідомлювати, що школа лише доповнює і формує виховний процес, який повинен насамперед створюватися в домашньому середовищі. І тут ми знову бачимо місце, де міг би реалізуватися соціальний працівник — робота з родиною учня. Шкільний соціальний працівник у школах мав би бути в контакті з учнями та їхніми батьками, щоб мати змогу реально допомогти їм при виникненні проблеми.

Авторки: Mgr. Nina Jašeková

Кафедра соціальної роботи та соціальних наук, Університет Костянтина Філософа в Нітрі

Bc. Dominika Šmíkalová Факультет соціальних наук та охорони здоров'я, Університет Костянтина Філософа в Нітрі

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

ALMÁŠIOVÁ,A.-KOHÚTOVÁ,K. 2014. Tvorba a štatistické vyhodnotenie dotazníka. Ružomberok. Verbum,2014. 96s. ISBN 978-80-561-0190-2. BAJTOŠ, J. – HONZÍKOVÁ, J. – OROSOVÁ R., 2008: Učebnica základov pedagogiky. Košice: Eqilibria, s.r.o., 2008. 201 s. ISBN 978-80-89284-14-6. BENDL, S. 2003. Prevence a řešení šikany. Praha : ISV nakladatelství, 2003. 197 s. ISBN 80-86642-08-9. Content Analysis. 2017. [онлайн]. [цит. 2020-03-15]. Доступно в інтернеті: https://www.researchgate.net/publication/318815342_Content_Analysis?fbclid=IwAR2p0s jqrJ-JoZ74ersTlXHcz0l4wxjSJKZM5XPWHIojRVuAT-NcdLO-o2U ČIBURKOVÁ,J. 2009. Záškoláctvo-aktuálny problém súčasnej školy. In Vychovávateľ.roč. 57. č.10. ISSSN 0139-6919. GAVORA, P. 2008. Úvod do pedagogického výskumu. 4 vyd. Bratislava: Univerzita Komenského. 2008. 236 s. ISBN 978-80-223-2391-8. JURIŠOVÁ,A. 2015. Systematizácia miesta sociálneho pracovníka v rezorte školstva. [онлайн]. Katolícka univerzita v Ružomberku. Дисертаційна робота. 2015. Доступно в інтернеті: https://opac.crzp.sk/?fn=detailBiblioForm&sid=63B76DDB09E75D014439E84D4D47 KONIECZNA, E.J. 2008. Miesto arterapie v prevencii sociálnej patológie detí a mládeže . In: Sociálna prevencia.2/2008. ISSN 1336-9679. KOLÁŘ, M. 2005.Bolest šikanování. Praha : Portál, 2005. 255 s. ISBN 80-7367014-3 KRAUS, B.-HRONCOVÁ, J. 2007. Sociální patologie. Hradec Králové : Gaudeamus, 2007. ISBN 978-80-7041-896-3. LÁTALOVÁ, L. – KOPŤÁROVÁ, Ľ. 2008. Spolupráca školského sociálneho pracovníka s poradenskými zariadeniami v oblasti prevencie sociálno – patologických javov. In Školská sociálna práca.Trnava : FZaSP TU 2008. ISBN 978-808082-246-0. MARTÍNEK,Z. 2015. Agresivita a kriminalita školskej mládeže. Praha, CZ: GRADA. MATÚŠKOVÁ,R. 2006. Ako eliminovať agresivitu u detí? In Naša škola. 2005/2006,roč.9,č.8. ISSN: 1335-2733. OLŠAVSKÁ,O. 2014. Niektoré základné informácie k prevencii sociálno-patologických javov. Bratislava:Metodicko-pedagogické centrum. 2014. Доступно в інтернеті: https://mpcedu.sk/sites/default/files/09e06125f17b0b38af1d2d299164fd88 O.Z.PERSONA. 2019. Prieskum. [цит. 2020-03-15]. Доступно в інтернеті: http://coolschool.ozpersona.sk/socialna-praca-v-skolstve/prieskum/ SMITH, P.K.,BRAIN, P., 2000. Bullying in schools: Lessons from two decades of research. Aggressive Behavior: Official Journal of the International Society for Research on Aggression. Questionnaire Designing for a Survey. 2012. [онлайн]. [цит. 2019-12-05]. Доступно в інтернеті: https://www.researchgate.net/publication/235801675_Questionnaire_Designing_for_a_Survey?fbclid=IwAR2WObinau1BgOd4t1LWMPhFNTDIjsj2DVOYFEGNvfpgXodRjoxBWMguMg