Висміювання освіти на практиці в Словаччині триває (Перше історичне дослідження кар'єрної практики докторантів у СР підтвердило жалюгідну оплату знань)

Висміювання освіти на практиці в Словаччині триває (Перше історичне дослідження кар'єрної практики докторантів у СР підтвердило жалюгідну оплату знань)

Криза в усій своїй наготі показала досі і продовжує показувати, наскільки поверхово в нашому суспільстві цінують справжні цінності. Наприклад, поряд зі здоров'ям — мудрість і освіту. Словаччина маленька, не має власної сировинної бази, ані розвиненої економіки. Якщо вона на щось і приречена, то лише на експорт якісних послуг, продаж винаходів, патентів та найсучасніших технологій. Але де їх взяти, коли замість хоча б одного науково-технологічного парку вона наразі має лише занадто багато неефективних промислових парків, частина з яких банкрутує? Ця країна потребує знаннєвої економіки та високотехнологічних, надскладних технологій і продуктів для експорту з одного боку. Водночас — величезний контраст і небажання винагороджувати знання, обізнаність та здобутки в межах отриманої доданої вартості (як здатності до креативності та оригінальної інвенції) з іншого боку.

Заблокований шлях до знаннєвого суспільства З освічених людей та високотеоретично підкованих фахівців практика вже довгі роки лише жалюгідно і сумно насміхається. Словаччина підтримує Лісабонську угоду і пишається в ЄС тим, що декларує побудову знаннєвої економіки. Найсильніші економіки та найякісніші демократії в Європі мають амбіцію виділяти на науку, дослідження та освіту принаймні 3% ВВП. Словаччина смішно відстає не лише в низьких інвестиціях (навіть не 0,5% ВВП на рік!) у науку та дослідження. Але насамперед у довгі роки помилковій ціннісній суспільній ієрархії. Середня зарплата в СР у 2008 році коливалася лише трохи вище позначки 21 тисяча крон на місяць. Двадцятирічний футболіст або хокеїст у першій лізі (екстралізі), який не створює, окрім розваг, жодної доданої вартості для суспільства, заробляє в нашій країні 100-200 тисяч крон на місяць. Натомість освічений сорокарічний лікар з двома атестаціями — навіть не 30 тисяч крон. Я навмисно наводжу всі ціни в цій статті ще в кронах, а не в євро, щоб читач легше побачив цей величезний безглуздий контраст. До того ж, історично перше дослідження про кар'єрне застосування мізків на практиці виявилося катастрофічним з точки зору диспропорції між рівнем освіти та голодом ринку за мізками.

Тренди, від яких страждає інтелект У нашій країні шанують не мізки, а лише гроші, гроші, гроші, гроші, гроші, гроші, гроші, гроші. Ринкова економіка та якість життя в ній є дуже дискусійними та спірними, особливо з точки зору нерівності та парадоксів вічного конфлікту між потенціалом і мудрістю людини (інтелект, ноу-хау, етика, чесна гра) з одного боку, і здатністю бути адекватно фінансово винагородженим та володіти достатньою кількістю грошей, що забезпечують суспільне визнання більшості оточення, з іншого боку. Сім'я і країна, де матеріальна лінія в стилі «МАТИ» витісняє ціннішу площину духовної лінії в стилі «БУТИ», не може функціонувати довгостроково без проблем. Можливо, вона здатна акумулювати більше капіталу і грошей як універсального, викривлено найвищого мірила цінностей для більшості людей у ринковій економіці. Однак вона не здатна запобігти розкладу людяності, моралі, етики та добрих міжособистісних стосунків у сім'ї, на робочому місці та в оточенні. Наприклад, з високоосвіченого та атестованого вчителя або лікаря сьогодні глибоко фінансово насміхається більшість підприємців, половина з яких не має навіть закінченої якісної середньої школи та атестата зрілості.

Візія та реальність у конфлікті Зазначену ситуацію спричинила і постійно продовжує спричиняти невідповідність між словами та діями врядування щодо адекватної та необхідної підтримки розвитку знань у країні. Попередні уряди в країні за роки 1990-2008 майже завжди в передвиборчих проекціях обіцянок для потенційних виборців, а згодом і в урядових програмах, декларували надзвичайні зусилля з підтримки освіти, науки та досліджень. У принципі, вони навіть погоджувалися, що єдиний шанс маленької Словаччини без достатньої кількості власних природних ресурсів — це розвивати високу додану вартість шляхом формування держави з переважаючим характером знаннєвої економіки. Це теорія, поки що з площини утопічних мрій.

Знати недостатньо, треба діяти Хороша візія, але погана реалізація не можуть ефективно привести до мети. Вже наші предки залишили нам у спадок, що шлях до пекла зазвичай вимощений найкращими намірами. Реальність практики наповнення шляху до знаннєвої економіки в СР жалюгідно мізерна. Не існують науково-технологічні парки, зарплати вчених і дослідників трагічні, стратегія розвитку унікальності та особливості двох-трьох специфік, які має розвивати маленька країна в глобально стрімкому світі, відсутні. Якщо сьогодні інтелектуал не має власного будинку, автомобіля, щороку закордонної відпустки та дачі — то оточення його не визнає і не поважає. Його вважають нездатним. Нещодавно це влучно висловив у дебатах мій друг (зріла і платоспроможна людина): «Сьогодні тебе люди визнають, лише коли маєш гроші. Не існує іншої альтернативи в безглуздому погляді більшості людей у суспільстві або на ринку. Або маєш гроші (за будь-яку ціну), або ти нездатний дурень!...»

Перше опитування про кар'єру докторантів У травні 2008 року Статистичне управління Словацької Республіки опублікувало дослідження номер 510-0088/2008, код: 100308, сфера: наука і техніка на тему «Результати надзвичайного статистичного дослідження про кар'єру власників докторських ступенів у СР (CDH 2006)». Доброю новиною для Словаччини є те, що нарешті з'явилося світло в кінці тунелю і невблаганні факти з такого дослідження побачили світ. Це дослідження виникло завдяки тому, що Статистичне управління СР у 2007 році вперше долучилося до спільного проекту OECD, Європейської комісії та UNESCO і здійснило опитування про кар'єрний поступ осіб із закінченою докторантською освітою, власників академічних, науково-педагогічних титулів та наукових ступенів. Цей міжнародний проект проходив у 40 країнах світу з метою отримати дані про основні статистичні характеристики найбільш освіченої частини населення та створити міжнародно порівнювані індикатори про кар'єрне зростання їхніх носіїв.

Найбільш освічений прошарок Дослідження було задумане як добровільне і відбулося серед усієї популяції власників зазначених титулів у СР. Воно стосувалося носіїв титулів PhD., ArtD., CSc., Dr., ThD., DrSc., доцент і професор, які станом на 31 грудня 2006 року працювали і жили на території СР. Результати цього пілотного опитування дуже цінні, йдеться про першу зібрану та статистично опрацьовану інформацію про найбільш освічений прошарок населення, яка дозволить Словацькій Республіці взяти участь у міжнародних порівняннях і може сприяти створенню бази для майбутніх опитувань. Саме міжнародне порівняння, яке також називають компарацією, є гарантією об'єктивності у висновках щодо того, що в нашій країні вдається, а що ні. У чому вона сильна, а в чому слабка. Бо покладатися на необ'єктивні судження та цільові висновки нефахівців, налаштованих переважно втручанням політиків, не варто, і вони зовсім не дають громадянину серйозної та найкращої інформації.

Беззаперечна достовірність

Висловлювальна здатність наведеного дослідження є не лише значною, а й беззаперечною, оскільки воно було реалізоване на вибірці понад 2600 учасників (інші звичайні опитування в СР з огляду на кількість населення 5,3 мільйона вважаються достатніми на вибірках близько 1000 осіб...). У структурі носіїв титулів і звань у СР переважають чоловіки, які становлять близько 65%. Опитування засвідчило, що з погляду вікової структури 61% носіїв титулів є віком понад 45 років. З погляду державної приналежності аж 99,2% учасників опитування були громадянами СР. Переважна більшість (близько 74%) власників докторських ступенів перебували у шлюбі, неодруженими були близько 16%, а розлученими або вдівцями — менше ніж 10%. Науковий ступінь у Словаччині здобули 93% власників докторських ступенів, а 7% здобули докторський ступінь за кордоном. З докторських ступенів, присуджених у Словаччині, університети надали майже 93%, а решту присудила Словацька академія наук або інша освітня установа.

Експерти є працівниками З погляду характеристик зайнятості діє те, що з активних власників докторських ступенів 98% мали статус працівника. Лише близько 2% — як самозайняті особи та підприємці. З них 1,6% — як приватні підприємці. Більше половини власників докторських ступенів працювали на постійній основі. Середній валовий місячний дохід визначався як інтервальне значення, тому результати слід вважати радше орієнтовними. В опитуванні аж 60,1% власників докторських ступенів зазначили, що отримують валову місячну зарплату до 25 тисяч Sk. Переважна більшість із них (майже 57%) перебуває в діапазоні від 20 до 25 тисяч Sk. У найнижчих зарплатних діапазонах (до 20 тисяч Sk) перебуває понад п'ята частина всіх власників докторських ступенів. У найвищих зарплатних діапазонах (понад 40 тисяч Sk) це лише меншість, тобто лише близько 12% власників титулів. З галузевого погляду найвища частка низької оплати праці (до 20 тисяч Sk) спостерігається в іншій освіті (близько 60%) та у вищому навчальному секторі (25%). Найвища частка зарплат, вищих за 40 тис. Sk, є в підприємницькому (більше третини), некомерційному (понад 19%) та в урядовому секторі (майже 16%).

Домінування інтелектуальних працівників Серед наймолодших науковців (до 35 років), які є носіями докторських ступенів, попри їхню високу кваліфікацію, аж 69,1% отримують зарплату до 25 тисяч Sk на місяць. Згідно з результатами опитування, аж 32% респондентів мали на референтну дату опитування, окрім своєї основної роботи, також додаткову роботу. У структурі зайнятості власників титулів переважають наукові та професійні інтелектуальні працівники, які становлять аж 84,5%. Менша частка (4,2%) власників титулів працевлаштована на керівних та управлінських посадах, а 12,2% працюють в інших групах зайнятості. З погляду задоволеності роботою найбільш виражене незадоволення власники докторських ступенів виявили щодо зарплат, пільг та впевненості у стабільності робочого місця. Опитування водночас показало, що майже чверть носіїв докторських ступенів працює на посадах, де їхня кваліфікація не використовується, оскільки там вимагається нижча освіта! Думки про науку та дослідження в СР Опитування засвідчило різні думки учасників щодо сучасного стану науки та досліджень, причому майже кожен десятий роздумує про те, щоб назавжди виїхати з цієї країни за кордон (переважно до однієї з країн ЄС). Багато респондентів у коментарях дуже часто висловлювали своє ставлення до виконуваної професії. Наукову працю вони вважають покликанням, де мотивацією є насамперед інтерес до досліджень, нові знання, внутрішнє переконання — бо наукою у Словаччині неможливо займатися заради грошей, а поки що переважно з любові до неї (як хобі)... З інших думок домінувало сильне відчуття, що креативність та інноваційність підтримуються дуже мало. У СР не цінується вища освіта, а тим паче наукова кваліфікація. У СР освічені люди зовсім недооцінені, і тому переважно молодь у такій великій кількості виїжджає за кордон. Навіть найздібніші, яких на мить спокусила наука та академічне середовище, через короткий час і при першій ліпшій нагоді тікають з академічного та наукового середовища. Докторське навчання в СР, на жаль, зовсім не сприяє кар'єрному зростанню і вже точно не сприяє адекватній фінансовій винагороді.

Висновки:

• Практика ринку жорстко диктує, що якщо людина не вміє використовувати знання, це ніби вона ними й не володіє.
• Чистих теоретиків (наприклад, випускники університету з червоним дипломом, відмінники) практика завжди відкидала на користь фаворитизації практиків (роки досвіду). Це можна зрозуміти.
• Проте неможливо зрозуміти аномальний дисбаланс між занепадом і суспільною недооцінкою освіти в СР та задекларованим бажанням цієї країни стати суспільством знань.
• І над цим компетентним особам варто було б не лише гнучкіше замислюватися, а й швидше діяти згідно зі староримською перевіреною риторикою (Acta, non verba = Дії, а не слова!).

Про автора:

Ing. Emil Burák, PhD., 46 років, освітянин та економіст з різноманітним досвідом (наприклад, 10 років як топменеджер — у приватному та державному секторі, податковий експерт, колишній банкір, аналітик, проєктний менеджер, консультант) та автор (фінансово-податковий експерт, лектор управлінських курсів для підприємців, викладач університету) 10 монографій та понад 1000 фахових статей з економічної та консультаційної тематики вдома та за кордоном. У разі, якщо вас зацікавив цей допис і ви хочете дізнатися більше, перегляньте сторінку Osobnosti.sk, де ви знайдете інформацію про автора та його творчість.