Вступ

Проєктне навчання або метод проєктного навчання — це один із методів, який використовувався вчителями ще у XX столітті, і попри це він досі не набув достатньої популярності, щоб його повсякденно застосовували в навчальному процесі. Водночас цей метод є великим внеском для багатьох учнів, а також для вчителів, але водночас і справжнім викликом. Для учнів найважливішим є те, що вони не вивчають знання напам'ять, а здобувають їх власною працею — тобто поєднують школу або знання з практикою. Вчитель при використанні цього методу повинен залучити свою креативність, а також під час навчання випробувати кілька ролей, як-от роль критика, порадника, організатора чи співпрацівника. Таким чином, під час цього навчання формуються і стосунки між вчителями та учнями, які ґрунтуються на співпраці над конкретним проєктом.

Історія виникнення проєктного навчання

Сама історія методу проєктного навчання, як зазначає (Knoll, 2012), сягає 1952 року, коли в школах архітектури в Європі почали використовувати проєктний метод. Протягом наступних років він почав поширюватися і в Сполучених Штатах Америки, де цей метод здобув велику популярність. Його використовували переважно в загальноосвітніх трудових школах. З часом цей метод повернувся до Європи, і педагоги заново відкрили ідеї проєкту в школах. Dvořáková (2009), на відміну від Knoll, вбачає зародження проєктного навчання значно пізніше, де ми можемо виходити з гербартівської школи, яку почала критикувати лікарка E. Keyovová, яка висловила думку, що XX століття є «століттям дитини», а головною цінністю цього століття стали допитливість та активність учнів. J. Dewey є дуже важливим іменем для проєктного навчання, оскільки він вважається батьком проєктного навчання, який створив необхідну теорію для цього цікавого методу навчання (Coufalová, 2010).

Методи навчання vs. проєктний метод

Під методами навчання ми можемо розуміти цілеспрямовані та свідомі способи роботи вчителя та визначені ним способи роботи учнів, що реалізуються в навчальному процесі та спрямовані на досягнення встановлених навчально-виховних цілей (Šlosár – Novák, 2009). Для вчителів дуже важливо усвідомити, що вибір методу навчання для своїх учнів є дуже суттєвим і важливим, оскільки це впливає не лише на подальший, а й на загальний перебіг навчально-виховного процесу. Вчителі мають можливість обирати не лише з класичних методів навчання, а й з сучасних, які ми вважаємо активізуючими методами, оскільки їхнє завдання — урізноманітнити або пожвавити навчання. Одним із таких активізуючих методів навчання є проєктне навчання або метод проєктного навчання. Цей метод навчання (Průcha, 2009), на відміну від класичного навчального процесу, базується на проєктному методі. При цьому методі учні спрямовуються на самостійне опрацювання проєктів та здобуття досвіду шляхом експериментування та практичної діяльності. До головних ознак (Hanuliaková, 2012) проєктного навчання належать відповідальність, самоорганізованість, інтереси, орієнтація на продукт та міжпредметність. При цьому методі навчання учні не лише навчаються в нетрадиційний спосіб, а й цей метод сприятливо впливає на самих викладачів, змінюється і сама роль вчителя на заняттях (Coufalová, 2010), оскільки викладач не просто передає своїм учням сукупність знань та відомостей, а вчитель повинен діяти для цих учнів також як організатор, співпрацівник, порадник чи критик. Важливо зазначити, що цей метод навчання додає нові передумови для розвитку стосунків між учнем і вчителем, оскільки ці два суб'єкти стають партнерами, які несуть відповідальність — кожен за свою частину роботи. Під час проєктного навчання виникає також багато непередбачуваних ситуацій, на які вчитель повинен вміти правильно і вчасно зреагувати. Тому це навчання дозволяє не лише учням, а й самим вчителям розвивати креативність, гнучкість, а також логічність. З практики можу з упевненістю сказати, що, окрім вищезгаданих основних ознак та стимулів, які дозволяє розвивати це проєктне навчання, воно також розвиває комунікабельність, винахідливість, критику, самокритику, саморефлексію, емпатію, дозволяє розвивати особисті цінності, оцінювання, просоціальність чи здатність йти на компроміси.

До головних цілей цього методу навчання, безумовно, належать «наближення школи до життя, зміна системи засвоєння нових знань — вчитель і підручник не є єдиним джерелом нових знань — нові знання учні здобувають шляхом вирішення проєктного завдання — шлях до активного навчання, зміна організаційних форм навчання з погляду місця та самостійності роботи учнів, ідентифікація учнів з навчальними цілями через орієнтацію навчання на їхні потреби» (Petrášková, 2007, с. 18).

Як реалізується проєкт?

Як і традиційне навчання, так і використання проєктного навчання має свою певну послідовність, яку ми не можемо порушити, оскільки при порушенні цієї послідовності може статися невиконання цілей проєктного навчання.

Послідовність кроків, запропонована авторкою Petrášková (2007), є такою:

  1. проєктна ініціатива, задум (головну ініціативу на цьому етапі має вчитель, завданням якого є мотивувати учнів — потім на цьому першому кроці найважливішим є насамперед обрати правильну тему, далі — правильне і чітке формулювання завдання, яке завжди має бути реальним, конкретним, корисним і цікавим, ми повинні також визначити головні цілі, встановити обсяг вирішення та опрацювати необхідну літературу),
  2. проєктне планування (окрім планування вчителя, який уточнює задану тему, призначає терміни проєктів та збирає інформацію про дану проблематику, на другому кроці після вчителя ініціативу перебирають самі учні, а вчитель тут діє вже лише як порадник),
  3. реалізація проєкту (сама реалізація проєкту полягає у власному вирішенні призначеного проєктного завдання та опрацюванні матеріалів і документації),
  4. оцінювання проєкту (після цієї реалізації проєктів учнями при кожному проєкті має відбутися захист та оприлюднення рішення, аналіз рішення та використання на практиці).

Навіть проєктне навчання має свої переваги та недоліки

Проєктне навчання приносить, як і все в житті, свої переваги, але й недоліки. У цьому випадку ми можемо оцінити та визначити переваги з обох сторін — як у вчителів, так і у самих учнів. Переваги, які я вбачаю при виборі вчителем проєктного навчання, для вчителя є такими (Zormanová, 2012):

  • вчитель вчиться новій ролі — ролі порадника,
  • вчитель вчиться сприймати учня як цілісність,
  • вчитель розширює свій репертуар навчальних стратегій,
  • вчитель розширює свої організаційні навички,
  • вчитель використовує нові можливості оцінювання, а також самооцінювання.

З іншого боку, щодо труднощів чи недоліків цього обраного вчителем методу навчання, можу сказати, що в цьому питанні я погоджуюся з авторкою Slavkayová (2005), яка наводить деякі труднощі цього методу навчання:

  • усе має бути ретельно продумано та організовано,

  • вчитель повинен адекватно оцінювати міру свободи та відповідальності учнів,

  • у виграші той вчитель, який є хорошим організатором, діагностом, а також знавцем навчального матеріалу та педагогіки,
  • вчитель повинен на основі внутрішніх систем, що формують знання окремих наук, оцінити міру використання проектів у навчальному процесі,
  • важливо змиритися з фактом, що життєва практика чи ситуації не дотримуються принципу послідовності викладання знань чи принципу адекватності.

Саме проектне навчання має не лише плюси та мінуси для вчителя, який обрав цей метод навчання, але також має дуже багато переваг саме для самих учнів. Для кращого уявлення наведу деякі вибрані позитивні впливи на учня (Slavkayová, 2005):

  • має високу мотиваційну силу,
  • формує особистість учнів,
  • має зв'язок із реальним життям,
  • вчить учнів співпрацювати,
  • вчить їх вирішувати проблеми,
  • вчить їх дискутувати чи формулювати думки,
  • вчить творити та розвивати фантазію,
  • має моральний вимір (вчить відповідальності, етиці, дисципліні, повазі, справедливості, толерантності, чесності, стосункам до себе, а також до інших тощо).

Також, окрім вищезгаданих позитивів, можу навести позитиви, які, згідно із Zormanová (2012), також є дуже важливими. Йдеться про навчання учнів розвивати в них самостійність, здобуття, а також використання отриманих знань та навичок, а також базових навичок, як-от планування, організування чи керування якоюсь/певною діяльністю. Після наведення всіх позитивів, а також негативів цього сучасного активізуючого методу, можу підсумувати, що цей метод має багато позитивів не лише для самих учнів, а й для вчителів, але ще як бонус він може дуже ефективно та приємно урізноманітнити сам навчальний процес як для об'єкта, так і для суб'єкта навчання. І саме тому він, безумовно, заслуговує на значно більшу увагу вчителів, ніж мав або має досі. Цей метод навчання зацікавив мене настільки, що я провела дослідження у вибраній середній школі, і результати цього дослідження наводжу нижче.

Дослідження проектного навчання на практиці в середній школі

Метою цього дослідження було з'ясувати, як і якою мірою у вибраній середній професійній школі економічного спрямування використовується метод проектного навчання. Для отримання вихідних матеріалів для цього дослідження були використані такі методи, як розмова з директоркою школи та педагогами, аналіз внутрішніх матеріалів школи та інтернет-сторінки, а також анкетне опитування. З вибраними педагогами ми розмовляли про підготовку до проектного навчання, сам перебіг проектного навчання та задоволеність реалізацією цього проекту. Анкетне опитування було реалізоване серед учнів обох статей, а саме 2–4 курсів, яких стосувалося це навчання.

Результати анкетного опитування

У вибраній середній школі, де проводилося дослідження, ми з'ясовували, як часто на вибраних предметах використовується проектне навчання. З анкетного опитування ми дізналися від учнів, що найчастіше проектне навчання використовувалося на вибраних предметах аж на 4-му курсі, коли учні вже мали достатньо знань та навичок, щоб ефективно працювати над призначеними проектами. Далі нас також цікавило, яка форма чи форми найчастіше зустрічалися під час цього навчання на даних предметах. Ми з'ясували, що на предметах на 4-му курсі використовувалася переважно групова, міжпредметна та довгострокова форма проектного навчання. Учні таким чином не лише повинні були співпрацювати в групах, а й використовували знання та отримані навички з інших предметів під час роботи над проектом, над яким працювали тривалий час. Ми також запитували учнів, як вони сприймають класичну форму навчання порівняно з методом проектного навчання. Тут ми з'ясували, що учні вважають, що проектне навчання є для них більшим внеском, ніж класичне фронтальне навчання. Учні зазначили, що завдяки опрацюванню проектів, які були їм призначені на основі проектного навчання, вони бачать переваги в тому, що завдяки цьому методу швидше засвоюють навчальний матеріал і розуміють його, здобувають нові навички та досвід, а також цей метод приніс їм важливе поєднання теорії з практикою. Нас також здивував результат, що учням проектне навчання настільки подобається, що понад 80 % учнів на всіх предметах вітали б значно більший обсяг проектного навчання. Також нас цікавило, які переваги, а також недоліки цього активізуючого методу навчання бачать самі учні. З опитування нам вдалося з'ясувати, що найбільші переваги учні бачать у тому, що це навчання допомогло їм у покращенні комунікативних здібностей, у покращенні креативного мислення, також учні навчилися краще працювати зі своїми однокласниками та ладнати з людьми, опанували подолання різних ситуацій і навчилися їх вирішувати. Також вони навчилися під час співпраці з людьми бути більш емпатичними, діяти просоціально, асертивно спілкуватися, визначати свої цінності тощо. Як уже було згадано, все має свої переваги, а також недоліки. І так само, як це навчання мало для учнів свої переваги, недоліки ці учні в проектному навчанні бачать головним чином у часовій витратності. До інших негативів вони відносять те, що окрім школи повинні працювати над додатковими завданнями, повинні самі шукати багато додаткової інформації та відчувають стрес від фінальної презентації свого проекту. Нарешті, нас цікавило також те, наскільки реалізація проектів була для самих учнів складною з різних точок зору. Найбільш складними були проекти для учнів з часової точки зору, а також з психологічного боку.

Висновок

Читач мав можливість у цій статті дізнатися, що існує й інший метод навчання, ніж лише фронтальний, коли вчитель передає знання учням в усній формі. Звісно, альтернативних методів навчання ми знаємо кілька, але метод проектного навчання допомагає учням не лише поєднати свої знання з реальним життям, розвивати їхню креативність, комунікативні чи презентаційні навички, але й може зосередитися на розвитку самої людини та підтримати в ній емпатію, просоціальність, чесність, справедливість чи визначення своїх цінностей. Тому ми можемо при проектному навчанні, як при одному з небагатьох, бачити, що воно вчить учнів не лише знанням з навчальних предметів у досвідній та практичній формі, але й здатне, зрештою, формувати їхню особистість.

Авторка: Mgr. Zuzana Uličná

Список бібліографічних посилань

COUFALOVÁ, J. 2010. Projektové vyučování pro první stupeň základní školy. Praha: Fortuna, 2010. 136 s. ISBN 80-7168-958-0.

HANULIAKOVÁ, D. 2012. Tvorba a hodnotenie projektového vyučovania (Premena plastov). Prešov: Metodicko-pedagogické centrum, 2012. 41 s. ISBN neuvedené

PETRÁŠKOVÁ, E. 2007. Projektové vyučovanie. Prešov: Metodicko-pedagogické centrum, 2007. 85 s. ISBN 978-80-8045-463-0.

PRŮCHA, J. – WALTEROVÁ, E. – MAREŠ, J. 2009. Pedagogický slovník. Praha: Portál, 2009. 400 s. ISBN 978-80-7367-647-6.

SLAVKAYOVÁ, S. 2005. Projektová metóda v školskom klube. Prešov: Metodicko-pedagogické centrum, 2005. 40 s. ISBN 80-8045-367-5.

ŠLOSÁR, R. – NOVÁK, J. 2009. Didaktika odborných ekonomických predmetov. 2. vyd. Bratislava: Ekonóm, 2009. 190 s. ISBN 978-80-2252-730-9.

TOMKOVÁ, A. – KAŠOVÁ, J. – DVOŘÁKOVÁ, M. 2009. Učíme v projektoch. Praha: Portál, 2009. 176 с. ISBN 978-80-7367-527-1.

ZORMANOVÁ, L. 2012. Výukové metody v pedagogice. Grada, 2012. 155 с. ISBN 978 80-247-4100-0. www.scholar.lib.vt.edu, 2012 [цит. 22.04.2022]. Доступно на вебсторінці: http://scholar.lib.vt.edu/ejournals/JITE/v34n3/Knoll.html