Розвиток поширеності ризикованої поведінки дітей та молоді в Чеській Республіці

Ризиковану поведінку молоді можна вважати міждисциплінарною проблемою, яка є предметом вивчення багатьох наукових дисциплін: педагогіки (передусім спеціальних педагогічних дисциплін, таких як етопедія, що займається вихованням та перевихованням осіб з порушеннями поведінки, а також соціальної педагогіки), соціології (соціальна патологія), психології (наприклад, у межах синдрому ризикованої поведінки в підлітковому віці), кримінології чи адиктології. Терміни «ризиковані явища», «ризиковані прояви поведінки» або «ризикована поведінка» в наш час домінують у вітчизняному середовищі, проте, як зазначає Širůčková (2015), визначення ризикованої поведінки різняться і відображають предмет інтересу конкретної наукової галузі.

Як певний передступ до більш серйозних форм поведінки визначають ризиковану поведінку, наприклад, автори Moravcová та ін. (2015, с. 46): «неконформна поведінка, яка характеризується негативним відхиленням від норм та порушенням встановлених суспільних, шкільних та інших правил. Певна міра прояву такої поведінки протягом підліткового віку, однак, одночасно вважається певною мірою нормальною і вказує скоріше на складність цього періоду для кожної особистості в межах її розвитку». До ризикованих дій автори відносять вживання психоактивних речовин, особливо алкоголю, тютюну та марихуани, а також прогулювання занять. Також авторський колектив Miovský (2015) розуміє ризиковану поведінку як таку, при якій ще не відбувається досягнення ознак патології.

Міністерство освіти, молоді та спорту у своїх актуальних документах використовує виключно термін «ризиковані явища» і визначає їх як «різноманітні форми поведінки, які мають негативний вплив на здоров'я, соціальне чи психологічне функціонування особистості та/або загрожують її соціальному оточенню. Ризикована поведінка представляє різні типи поведінки, які варіюються на шкалі від екстремальних проявів «звичайної» поведінки (наприклад, заняття екстремальними видами спорту) до проявів поведінки на межі патології (наприклад, надмірне вживання алкоголю, сигарет, кофеїну чи нелегальних наркотиків, насильство).» (MŠMT, 2013, с. 9). Які форми поведінки належать до групи «ризикованої поведінки», вирішують на рівні відомства освіти кілька документів з різним ступенем обов'язковості. До головних з них належать: Методична рекомендація щодо первинної профілактики ризикованої поведінки у дітей та молоді та Національна стратегія первинної профілактики ризикованої поведінки дітей та молоді на період 2013-2018 років. До ризикованих явищ Міністерство освіти, молоді та спорту включає наступне (MŠMT, 2013, с. 9; подібно Sobotková та ін., 2014, с. 40-41):

  • міжособистісна агресивна поведінка — агресія, цькування (булінг), кібербулінг та інші ризиковані форми комунікації за допомогою мультимедіа, насильство, нетерпимість, антисемітизм, екстремізм, расизм та ксенофобія, гомофобія,
  • делінквентна поведінка стосовно матеріальних цінностей — вандалізм, крадіжки, графіті та інші злочини та правопорушення,
  • прогулювання занять та невиконання шкільних обов'язків,
  • адиктивна поведінка — вживання всіх психоактивних речовин, нетолізм, азартні ігри,
  • ризиковані спортивні заходи та ризикована поведінка на транспорті, профілактика травматизму,
  • спектр розладів харчової поведінки,
  • негативний вплив сект та
  • сексуальна ризикована поведінка.

З переліку зрозуміло, що ризикована поведінка включає як дії, що загрожують здоров'ю самої особистості (прогулювання занять, розлади харчової поведінки, адиктивна поведінка, ризиковані види спорту), так і дії, що загрожують її оточенню (делінквентна поведінка). Вона також містить «ризики» у соціальному оточенні особистості, наприклад, домашнє насильство або катування, зловживання та нехтування потребами особистості. Sobotková та ін. (2014, с. 40-41) ще додають брехню та вживання анаболіків і стероїдів.

Ще у 80-х роках XX століття Jessor сформулював так званий синдром проблемної поведінки, визначаючи його як таку поведінку, яка (суспільством, групою) сприймається як проблема, як джерело побоювань або як неприйнятна з огляду на загальнообов'язкові норми суспільства. Позначення «синдром» означає, що підліток, який поводиться ризиковано в одній сфері, буде поводитися ризиковано також в інших сферах. До синдрому проблемної поведінки Jessor (1977) відносив, наприклад, негативне ставлення до навчання, прогулювання занять, вживання психоактивних речовин, агресивність та делінквентність, уникаючу поведінку стосовно батьків або ризиковану сексуальну поведінку (зокрема ранній сексуальний контакт).

У новіших (зокрема психологічних та адиктологічних) фахових працях використовується термін «синдром ризикованої поведінки в підлітковому віці» (SRCH-D). Експериментування з ризиками в підлітковому віці є типовим, здебільшого тимчасовим, проте не можна ігнорувати можливі ризики для здоров'я та наслідки, які можуть зберігатися або з'явитися в дорослому віці. Говорять про так звану нову захворюваність молоді, яка наразі є головною причиною смертності в цей період розвитку. У цьому контексті Всесвітня організація охорони здоров'я (WHO) визначила підлітків як окрему ризиковану групу населення, а здоров'я підлітків визначається, крім іншого, також відсутністю ризикованої — проблемної поведінки. SRCH-D містить три головні сфери ризикованої поведінки (наприклад, Hamanová, Kabíček, 2001):

  1. зловживання психоактивними речовинами — у наших умовах серйозною проблемою є, зокрема, вживання легальних психоактивних речовин та марихуани, зростають неречовинні залежності, пов'язані з інформаційними технологіями; знижується вік споживачів і зростає кількість дівчат;
  2. негативні явища у сфері психосоціального розвитку — порушення поведінки та прояви соціальної дезадаптації (жорстокість до слабших, нищення майна, крадіжки, брехня, шкільна неуспішність, прогулювання занять, втечі, агресія, аутоагресія та суїцидальна поведінка, делінквентність та злочинність), характерною є часта психіатрична коморбідність;
  3. ризикована поведінка у сфері репродуктивного здоров'я — раннє статеве життя, зміна партнерів, ранні та небажані вагітності, статеві хвороби.

Прояви зазначених сфер не виникають ізольовано, вони значною мірою мають спільні ризиковані та захисні фактори. Саме термін «синдром ризикованої поведінки в підлітковому віці» акцентує одночасну появу та характерне групування кількох ознак у контексті специфічного періоду розвитку.

У Чеській Республіці, як і в інших європейських країнах, проводяться численні дослідження для визначення поширеності ризикованої поведінки у зв'язку зі стосунками між обраними рисами особистості, соціальними аспектами (наприклад, структурою сім'ї) чи іншими видами поведінки (наприклад, проведенням вільного часу). У наступній частині ми вкажемо на обрані результати, що стосуються розвитку поширеності ризикованої поведінки в обраних репрезентативних дослідженнях або в міжнародних студіях.

Європейське шкільне опитування щодо алкоголю та інших наркотиків (ESPAD) є найбільшим загальноєвропейським дослідженням, спрямованим на визначення масштабів вживання психоактивних речовин серед 16-річних студентів. Проєкт реалізується кожні 4 роки, починаючи з 1995 року, і відстежує, наприклад, місячну та довічну поширеність куріння, споживання алкоголю та нелегальних наркотиків, а також тенденції адиктивної поведінки. У 2015 році дослідження було розширено і тепер також охоплює комп'ютерні ігри, азартні ігри та інші інтернет-активності. У європейському контексті досвід чеських 16-річних студентів є вищим за середній, особливо це стосується довічного досвіду вживання легальних та нелегальних наркотиків. Основні тенденції у вживанні психоактивних речовин серед 16-річних у 1995–2015 роках (Csémy, Chomynová, Mravčík, 2016, с. 2) вказали на:

  • значне зниження поширеності куріння сигарет, зниження поширеності щоденного куріння та інтенсивного куріння (тобто куріння 11 і більше сигарет на день),
  • значне зниження споживання алкоголю, включаючи ризиковане споживання (наприклад, вживання надмірних доз алкоголю),
  • у 2015 році продовжилося зниження досвіду молоді щодо вживання нелегальних наркотиків,
  • значне зниження досвіду вживання канабіноїдів серед хлопців; у дівчат ситуація в останні роки не змінилася, і відмінності між хлопцями та дівчатами вирівнюються,
  • зростання середнього віку першого досвіду з сигаретою та алкоголем; таким чином, споживання психоактивних речовин зміщується до старшого віку, навіть у випадку наркотиків на основі канабісу.

Подібні результати вказує і Міжнародне дослідження здоров'я та способу життя дітей та школярів (HBSC), дослідження Всесвітньої організації охорони здоров'я. Дослідження відстежує з чотирирічними інтервалами специфічні сфери, які мають значний зв'язок із фізичним та психічним здоров'ям дітей та молоді, наприклад, куріння та вживання алкоголю, проблеми зі здоров'ям та психосоматичні розлади, харчові звички, фізичну активність, дозвілля тощо. Останній збір даних відбувся у 2013/2014 навчальному році (Rozsáhlá výzkumná studie o životním stylu mladé generace v Evropě, 2016; Growing up unequal: gender and socioeconomic differences in young people's health and well-being, 2016).

Щорічний аналітичний огляд розвитку зареєстрованої злочинності в Чеській Республіці на основі численних відомчих та позавідомчих статистичних даних надає Інститут кримінології та соціальної профілактики (IKSP) під назвою Analýza trendů kriminality (Diblíková a kol., 2016). Іншим документом, який підсумовує висновки, зокрема Міністерства внутрішніх справ та Поліції ЧР, є Zpráva o situaci v oblasti vnitřní bezpečnosti a veřejného pořádku na území České republiky (Zpráva o situaci v oblasti veřejného pořádku a vnitřní bezpečnosti na území České republiky v roce 2015, 2016).

Табл. 1: Динаміка кількості осіб, які переслідуються та розслідуються в ЧР, із фокусом на кількість та частку правопорушників – дітей та неповнолітніх

Опрацьовано з: Zpráva o situaci v oblasti veřejného pořádku a vnitřní bezpečnosti na území České republiky v roce 2015, 2016, додаток

Як показує табл. № 1, у довгостроковій перспективі кількість правопорушників стагнує, так само як і злочинність серед молоді має постійно спадний рівень (з кримінально-правової точки зору під молоддю розуміється особа від народження до досягнення повноліття, тобто до 18 років). Найпоширенішим видом злочинності є майнова злочинність, насамперед крадіжки зі зломом в інші об'єкти, прості крадіжки у квартирах, будинках, магазинах та інших об'єктах (Diblíková a kol., 2015).

На делінквентність також спрямований міжнародний дослідницький проєкт Міжнародне самозвітне дослідження делінквентності (ISRD). Перша хвиля була реалізована у 1992 році, остання — у 2013 році, і в ній взяли участь понад 30 переважно європейських країн, включаючи Чеську Республіку. Дослідження зосереджується на учнях віком приблизно 12–16 років. Перевагою цього дослідження є не лише можливість порівняння поширеності делінквентності та ризикованої поведінки в часі, а особливо те, що воно охоплює латентну злочинність, яка не відображена у зареєстрованій злочинності. Результати дослідження порівняно з попереднім дослідженням 2007 року показали, що поширеність делінквентності дітей та молоді має спадний характер, найбільше у сфері майнової злочинності (навіть у перерахунку на індекси, що вказують на частку осіб певної вікової категорії). З іншого боку, відбувається значне збільшення частки делінквентних дівчат — дані показують поступове зменшення відмінностей у делінквентності хлопців та дівчат з часом (Moravcová a kol., 2015, с. 26-45).

Центр профілактики ризикованої віртуальної комунікації Педагогічного факультету Університету Палацького в Оломоуці орієнтується на сферу ризикованих комунікаційних явищ, пов'язаних із використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Авторський колектив Kopecký (Kopecký a kol., 2015) звертає увагу на те, що кількість користувачів інтернету буде постійно зростати, так само як і у віртуальний світ будуть входити все молодші вікові категорії. Тому ми можемо очікувати збільшення кількості кібератак. Це, зокрема, підтверджує табл. № 2, яка презентує розвиток кібербулінгу в популяції чеських дітей за 2011–2013 роки:

Табл. 2: Розвиток кібербулінгу в популяції чеських дітей (2011–2013) – жертви

Серед інших важливих дослідницьких проєктів, які надають інформацію про поширеність, а також розвиток і тенденції у сфері ризикованої поведінки, є, наприклад, проєкт Rizikové faktory školního, sociálního a zdravotního vývoje školní mláдеže (SAHA), який картографує ризикові та захисні фактори способу життя шкільної молоді. Разом з авторами (Sobotková a kol., 2014; Blatný et. al, 2004) ми можемо констатувати, що результати національної частини дослідження є конгруентними з результатами інших досліджень, наприклад, ESPAD та HBSC. В Університеті Палацького в Оломоуці проводяться численні дослідження, що займаються проблематикою ризикованої поведінки підлітків (наприклад, булінгу, делінквентності або вживання психоактивних речовин), особливо у зв'язку з обраними особистісними характеристиками (наприклад, Dolejš, Skopal, Suchá, 2014). З 2015 року в Університеті Градець-Кралове триває дослідження поведінки, що впливає на здоров'я в підлітковому віці, у зв'язку з обраними особистісними та соціальними характеристиками респондента (наприклад, депресивність, психічна стійкість, соціальна підтримка або фізична активність; наприклад, Hoferková, Pelcák, 2014).

Висновок

Зрозуміло, що поведінка дітей та молоді, яка порушує чинні суспільні чи групові норми або становить ризик для здоров'я, перебуває в центрі уваги фахівців та широкої громадськості. У наш час дослідницька діяльність зосереджується саме на проблематиці ризикованої поведінки в її психосоціальному контексті. В останні роки можна спостерігати прагнення до мультидисциплінарного погляду на проблематику ризикованої поведінки дітей та молоді, що також відображається у формі та спрямованості окремих досліджень. Цінну інформацію тому надають не лише великі, репрезентативні та лонгітюдні дослідження, а й дослідження меншого масштабу, які акцентують на специфічних контекстах цього явища, зосереджуються на обраній частині популяції або використовують нетрадиційні методи дослідження.

Результати досліджень вказують на чітке зниження поширеності ризикованої поведінки серед чеської молоді – особливо щодо регулярного вживання адиктивних речовин, а також інших форм ризикованої поведінки молоді, включаючи злочинність та делінквентність. Крім того, це загальна тенденція, яка не є специфічною лише для молоді в Чеській Республіці, подібні зміни фіксуються і в низці європейських країн. У випадку зниження зареєстрованої злочинності експерти вважають, що причиною може бути не лише демографічна ситуація, а й відносно висока латентність, особливо дрібної майнової злочинності молоді (це може бути зумовлено, наприклад, меншою готовністю осіб повідомляти про дрібні правопорушення майнового характеру). Тривожним фактом може бути вирівнювання досвіду між статями. Колектив авторів Csémy, Chomynová, Mravčík (2016) зазначили, що в той час як у 90-х роках XX століття поширеність ризикованої поведінки, включаючи вживання адиктивних речовин, була вищою серед хлопців, поступово відбувається вирівнювання відмінностей між статями.

Причини описаних вище змін обговорюють як експерти, так і фахівці-практики. Ймовірно, проявляються позитивні наслідки реалізації профілактичних програм та інших заходів різних політик (кримінальної політики, протинаркотичної тощо). На перший план виходить здоровий спосіб життя (здорові та біопродукти, спортивні заходи тощо). Чіткий зсув відбувся у характері проведення вільного часу дітьми та молоддю, що, безумовно, відображається на формі ризикованої поведінки. Виявляється, що масове використання інформаційно-комунікаційних технологій має суттєвий вплив на спосіб життя дітей та молоді також у сфері ризикованої поведінки. Через скорочення часу, проведеного з однолітками «надворі», відбувається зниження деяких форм ризикованої поведінки (на цю тенденцію вказала, наприклад, Marešová, 2014, яка, погоджуючись із кримінологами, констатує, що злочинність дітей та підлітків переміщується «з вулиці в соціальні мережі»). Ризикованим є вже не реальний «світ надворі», а віртуальний, у який ми входимо вдома, у школі чи в публічному просторі через комп’ютер або мобільний телефон. Отже, бажано, щоб дослідницька та профілактична діяльність були спрямовані саме в цьому напрямку.

Автор: Mgr. et Mgr. Stanislava Hoferková, Ph.D. Авторка працює на посаді доцента на Кафедрі соціальної патології та соціології, PdF UHK. Займається проблематикою ризикованої поведінки в контексті соціальної патології, етопедії та пенології. Список бібліографічних посилань

BLATNÝ, Marek et al. Výsledky české části mezinárodního projektu SAHA I.: deskriptivní analýza rizikového chování a rizikových a protektivních faktorů vývoje mladistvých z městských oblastí. Brno : Akademie věd České republiky, Psychologický ústav, 2004. 35 listů. Zprávy - Psychologický ústav AV ČR, roč. 10/2004, č. 1. ISBN 80-239-5002-9.

CSÉMY, Ladislav – CHOMYNOVÁ, Pavla – MRAVČÍK, Viktor. Evropská školní studie o alkoholu a jiných drogách (ESPAD) 2015. Zaostřeno. Praha: Úřad vlády České republiky. ISSN 2336-8241, 2016, 5, 1–16.

DIBLÍKOVÁ, Simona a kol. 2016. Analýza trendů kriminality v České republice v roce 2015. Praha : Institut pro kriminologii a sociální prevenci, 2016. 131 s. ISBN 978-80-7338-162-2.

DOLEJŠ, Martin – SKOPAL, Ondřej – SUCHÁ, Jaroslava a kol. 2014. Protektivní a rizikové osobnostní rysy u adolescentů. 1. vyd. Olomouc : Univerzita Palackého v Olomouci, 2014. 153 s. ISBN 978-80-244-4181-8.

HAMANOVÁ, Jana – KABÍČEK, Pavel. 2001. Syndrom rizikového chování v dospívání. Zdravotnické noviny. Lékařské listy. ISSN 1214-7664, 2001, L, 4, 38–40.

HOFERKOVÁ, Stanislava – PELCÁK, Stanislav. 2015. Budoucí časová perspektiva pubescenta. Vydání první. Hradec Králové : Gaudeamus, 2015. 153 s. ISBN 978-80-7435-630-8.

JESSOR, Richard. 1977. Problem behavior and psychosocial development: A longitudinal study of youth. New York : Academic Press, 1977. 281 s. ISBN 9780123847508.

KOPECKÝ, Kamil a kol. 2015. Rizikové formy chování českých a slovenských dětí v prostředí internetu. 1. vydání. Olomouc : Univerzita Palackého v Olomouci, 2015. 169 stran. ISBN 978-80-244-4861-9.

MAREŠOVÁ, Alena a kol. 2014. Analýza trendů kriminality v roce 2013. Praha : IKSP, 2014. 121 s. ISBN 978-80-7338-142-4.

MIOVSKÝ, Michal a kol. 2015. Prevence rizikového chování ve školství. Druhé, přepracované a doplněné vydání. Praha : Klinika adiktologie 1. LF UK v Praze a VFN v Praze, 2015. 328 stran. ISBN 978-80-7422-391-4.

MORAVCOVÁ, Eva a kol. 2015. Delikvence mládeže: trendy a souvislosti. Vyd. 1. Praha: Triton, 2015. 231 s. ISBN 978-80-7387-860-3.

Národní strategie primární prevence rizikového chování dětí a mládeže na období 2013-2018 [online]. MŠMT, © 2013 [cit. 2017-01-17]. Dostupné na internetu: http://www.msmt.cz/vzdelavani/socialni-programy/strategie-a-koncepce-ap-msmt

Rozsáhlá výzkumná studie o životním stylu mladé generace v Evropě: Tisková zpráva. [online]. HBSC, 2016 [cit. 2016-09-09]. Dostupné na internetu: http://www.hbsc.upol.cz/download/tz_hbsc_olomouc_2016.pdf

SOBOTKOVÁ, Veronika a kol. 2014. Rizikové a antisociální chování v adolescenci. Vyd. 1. Praha : Grada, 2014. 147 s. ISBN 978-80-247-4042-3.

ŠIRŮČKOVÁ, Michaela. 2015. Rizikové chování. In: MIOVSKÝ, Michal a kol. Výkladový slovník základních pojmů školské prevence rizikového chování. Druhé, přepracované a doplněné vydání. Praha : Klinika adiktologie 1. LF UK v Praze a VFN v Praze, 2015, 161– 166 s. ISBN 978-80-7422-391-4.

Zpráva o situaci v oblasti veřejného pořádku a vnitřní bezpečnosti na území České republiky v roce 2015 (ve srovnání s rokem 2014). [online]. Ministerstvo vnitra České republiky, 2016, 86 s. [cit. 2017-01-08]. Dostupné na internetu: http://www.mvcr.cz/clanek/zprava-o-situaci-v-oblasti-vnitrni-bezpecnosti-a-verejneho-poradku-na-uzemi-ceske-republiky-v-roce-2015.aspx