Наше сьогодення відоме життєвим контекстом людей, який можна назвати «глобалізованою соціальною психікою». Люди живуть своїм життям у середовищі складного мережування та невичерпної пропозиції способів матеріального споживання, розваг, соціальної комунікації та соціальних стосунків, які потужно спрямовані на населення переважно економічно розвиненіших країн. І цим населенням вони охоче приймаються. Образно кажучи, сьогоднішні люди в економічно розвинених державах мають постійне відчуття духовного голоду, відчуття душевного (психічного) голоду, відчуття тілесного голоду.

Embedded media: https://open.spotify.com/embed/episode/7HTg9Lz4U2QlnmkeuJ0dNe?utm_source=generator&theme=0

Чим характеризується сьогоднішня доба «голодного духу»? Фактично, всього матеріального і часто квазі- чи насправді духовного і душевного є багато, і люди попри це переживають брак наповнення потреб власного духу і власної душі, а також власного тіла. Проте правдою є те, що люди повинні мати право і так само реальну можливість:

  • Розвивати та захищати свою духовність, бо не виживуть без цієї енергії віри та сенсу життя, тобто без своєї духовної сили.
  • Розвивати та захищати свою душевність, бо не виживуть без цієї енергії мислення, емоцій, почуттів, цінностей, ставлень та вчинків, тобто без своєї душевної сили.
  • Розвивати та захищати свою тілесність, бо не виживуть без цієї життєвої енергії, здоров’я, тобто без своєї тілесної сили.

Думку про зв’язок духу, душі та тіла людини підкріпимо твердженням Longchenpa, тибетського вчителя XIV століття, який описав три аспекти непорочного або бездоганного існування людини так: (In: D. Boadella, 1996, с. 10, 11)

  • «Неподільність. Що означає психічну цілісність людини та її інтеграцію в середовищі.
  • Радість. Що означає фундаментальний досвід власної психічної цілісності.
  • Випромінювання. Що означає радість від буття, тобто від об’єднання духовної, душевної та тілесної сили, що проявляється сяючою привабливістю».

У тому випадку, якщо ці три первинні якості непорочного — бездоганного існування людини від себе «відірвані», то вони «повертаються» (відповідно, перевертаються). Наслідком «повернення радості» є зниження біоенергетичного рівня людини, опанування інстинктами, незадоволеність, цільове мислення та діяння. Наслідком «повернення випромінювання» є підвищена діяльність серця, посилюється подразнення та опір, підкреслюється відхід від позитивного ставлення до життя, вноситься сум’яття в життя та порушення спокою людини. Наслідком «повернення неподільності» є бездуховність, депресивна, млява, лінива і важко зрозуміла душа людини» (тобто психіка людини — її мислення, переживання, діяння).

Згідно з H. Guenter (In: D. Boadella, 1996, с. 11):

  • «Нерозірваний» життєвий процес (цілісність) веде до вищих форм психіки людини, до оптимальних станів життєвих цінностей, до психічної відкритості людини. Неподільність людини (цілісність) підтримує буття та життя людини.
  • «Розірваний» життєвий процес веде до психічної закритості людини, яка втрачає психічну гнучкість та енергію, стає закостенілою, втрачає життєву енергію, хворіє і гине. Втрата цілісності людини є ентропійною.

Зупинімося на серйозному твердженні, що «втрата цілісності людини є ентропійною». Ми запитуємо, що це означає для людей? Існування людини ґрунтується на принципі інтеграції. Порушення інтеграції, тобто суворого впорядкування психіки, комунікації та стосунків людини, є актом розщеплення (дезінтеграції). Якщо людина психічно не інтегрується, вона втрачає свою цілісність (стає розщепленою) і не може добре функціонувати, або не може функціонувати взагалі. Людину ми сприймаємо, розуміємо, поважаємо як цілісну (холістичну) істоту. Цілісність людини є ключем до здорового життя — дезінтеграція є ключем до зникнення людини. Будь-яке буття повинно в певній формі та в певній якості даного існування «триматися купи». Порушена цілісність людини проявиться як духовний, душевний і тілесний дисгармонійний та патологічний стан. У дезінтегрованої людини «не тільки радість ослаблена, але й випромінювання втрачається. Очі перестають сяяти, а шкіра як тісто. Загалом бракує життя» (In: D. Boadella, 1996, с. 11).

Ми виходимо з переконання, що «голодний дух» сьогоднішньої доби, який бере участь у злиднях духу, душі, а також у злиднях соціальних і матеріальних, пов’язаний з порушеною особистою цілісністю та соціальною цілісністю людей.

Соціальна освіта через виховання, навчання, консультування має потенціал для того, щоб запобігти «поверненню» людей від власної сутності, яка загалом полягає в неподільності, в радості, у випромінюванні особистості. Оскільки це основа для доброго життя. Сучасне життя людей видається багато в чому як відхилення від власної сутності, а тим самим і від доброго життя. Соціальна освіта є допомогою, яка підтримує здатність людей до життя та відповідальність за власне життя.

Духовна криза

Наслідком духовної кризи в суспільстві є втручання в суспільну свідомість, а згодом і в індивідуальну свідомість. У свідомості легше вкорінюються ентропійні думки, наслідком яких є руйнівні дії. У житті суспільства відіграє важливу роль ефективна соціальна етика. Тільки так можна очікувати, що неетичні рішення та дії окремих осіб і груп не будуть вважатися нормальним проявом. І навпаки, що етична поведінка буде вважатися нормальним проявом. Це не повинно відбуватися в сучасну епоху людства, коли «наука увійшла в «людський вік», коли вся сила наукового пізнання буде спрямована на людину як свій головний об’єкт. Це, однак, вимагає розумних і гуманних соціальних умов, з яких виросте новий етос науки» (I. Frolov, 1987, с. 74), і ми самі додаємо, що виросте не тільки етос науки, а й етос соціальної поведінки та діяння людей.

Згаданий автор далі констатує: «на цій стадії людина, можливо, усвідомить свою унікальність, розумність і гуманність, але ми сьогодні не можемо оцінити, які наслідки з цього випливатимуть». Гуманістичний підхід передбачає (с. 73) «нове наукове та філософське розуміння сенсу людського життя і водночас цілісний, моральний та соціальний прогрес людства сьогодні і в майбутньому. На цьому шляху людині, безумовно, доведеться ще багато змінити та подолати».

Профілактика дисгармонійних та патологічних станів життя людей

Висловлювання I. Frolov ведуть нас до запитання: про що одного разу життя запитає людей? Можливо, життя запитає таке:

  • Як ми брали участь у творенні життя на Землі?
  • Чому і як ми завдавали шкоди собі та іншим?
  • Що ми віддали зі свого таланту життю на Землі?
  • Що ми дали зі своєї душі іншим людям і життю на Землі?
  • Як ми навчилися не піддаватися деградації життя людей і протистояти маніпуляціям та спробам опредметнення людини?
  • Як ми стали на опір прихованому глузуванню з душі, духу та особистої ідентичності?

Життя кожної людини вимірюється не кількістю результатів її діяльності, її успіхами в особистій кар’єрі, її набутою власністю матеріальних благ, а вимірюється тим, скільки мудрості та добра своїм творчим життям вона віддає Життю на Землі.

Наслідок духовного, душевного та тілесного голоду можна розпізнати:

  • На рівні духу як духовний голод у формі розладу духовного опанування життя, що проявляється: у втраті віри в життя (відраза до життя); у втраті надії, пов’язаної зі змістом життя (безвихідь у бутті); у втраті любові до життя (знечулення в бутті). Унаслідок чого люди страждають на психічні та тілесні захворювання. У людини порушена духовна енергія.
  • На рівні душі як душевний (психічний) голод у формі розладу психічного опанування життя, що проявляється: у розладах мислення; у розладах відчуттів; у розладах мотивацій, тобто потреб, мотивів і цілей діяльності; у розладах психічної регуляції та оцінки власної діяльності. Унаслідок чого люди страждають на психічні та тілесні захворювання. У людини порушена психічна енергія.
  • На рівні тіла як тілесний голод у формі розладу тілесного опанування життя, що проявляється: у психосоматичних розладах і захворюваннях; у розладі харчової поведінки; у речових і неречових залежностях; у хворобах цивілізації (серцево-судинні захворювання, онкологічні захворювання). Унаслідок чого люди страждають на психічні та тілесні захворювання. У людини порушена тілесна енергія.

Для пояснення слід додати, що енергія — це не теоретичний конструкт, а реальна сила, яка діє. Диспозиційний прогностик S. Sohr (2000, с. 131) констатує, що «енергія — це сила» і вона діє як у тілесній, так і в духовній та душевній сферах. Наступний текст ми наводимо з праці D. Boadella (1996, с. 12-13) для того, щоб надати читачам роз’яснення понять «душа» і «дух», які ми часто використовуємо в цій статті. Ми обираємо висловлювання визначних науковців і фахівців.

D. Boadella констатує, що тонкий вимір буття визнає все більше фізиків... За словами фізика D. Bohm, існує зв’язок і взаємний обмін між зовнішнім фундаментом нашого щоденного життя (тобто нашою екзистенційною подорожжю в певному тілі, протягом певного часу і в певному місці) та внутрішнім фундаментом... наших архетипних спогадів, уявлень, снів та інших сфер глибокої внутрішньої реальності, яка трансцендує поза межі часу і простору. Психолог C.G.Jung цей тонкий вимір назвав сферою Я та сферою Самости, а H. Ali говорив про людину Духу і про людину Світу. S.White писав про зв’язок «загущеного» всесвіту твердої матерії з «незагущеним» всесвітом, який постійно знаходиться за всіма формами всесвіту. Біолог R. Sheldrake схвилював науковий світ такою гіпотезою: «Створення форми і матерії визначається не лише відомими біохімічними та фізичними процесами, але так само і точно нелокалізованими морфологічними полями. Вони не переносять жодної розпізнаваної енергії, але комунікують зразки, концепції та інформацію». Гіпотеза Sheldrake підтримує погляди багатьох релігій, що тонші рівні буття організовують рівні нижчі. Так само, як хвилювання в собі містить існування частинок. Психофізик H. Andrade (раніше за Sheldrake) представив «біологічно організовану матрицю», тобто тонке інформаційне поле, яке керує і формує вигляд фізичного тіла. Поняття «душа» — це словацький переклад грецького слова «психе» і латинського слова «аніма». D. Boadella (1996, с. 15-16) наводить деякі значення душі — «психе», з яких ми наводимо такі: душа — це несвідоме (особисте і трансперсональне), надсвідоме, свідомість, протилежність тіла, життя тіла. Психотерапевт D. Boadella використовує слово «душа» (1996, с. 16) для вираження «створення і формування глибокого, значущого для особи центру протягом її життєвого шляху. У цьому сенсі наша душа не може бути відокремлена протягом життя в тілі від нашого соматичного досвіду».

Самоідентифікація як найважливіший фактор розвитку людини

Першочерговим завданням соціальної освіти є, на наш погляд: навчати людей і взаємно вчитися жити так, щоб ми не завдавали шкоди собі, не завдавали шкоди іншим людям, не завдавали шкоди всьому живому на нашій планеті Земля. Головні напрями соціального навчання людей, на наше переконання, — це теми, пов’язані із самоідентифікацією:

  • Пошук відповіді на запитання «Хто я?» Це означає пізнання і розуміння власної особистої ідентичності.
  • Пошук відповіді на запитання «Звідки я приходжу (походжу)?» Це означає пізнання і розуміння власної духовної ідентичності.
  • Пошук відповіді на запитання «Що є моїм життєвим завданням у колі людей?» Це означає пізнання і розуміння власної соціальної ідентичності.
  • Пошук відповіді на запитання «Що мені можна, а чого не можна?» Це означає пізнання і розуміння власної моральної ідентичності.

Однак, коли в житті людини з’являються такі ситуації, транзити, події, проблеми, яких особа не розуміє і не осягає їх, оскільки «від певної глибини містерії реальності вона не може їх розуміти», тоді «можливо, ми повинні відкласти свою звичайну ідентичність, якщо хочемо виявити свою найглибшу ідентичність. Подібний парадокс сказав, власне, Ісус своїм учням: хто хоче врятувати своє життя, мусить його втратити» (D. Boadella, 1996, с. 22). Зміст соціального навчання людини ми виразимо завданнями, яких ніхто з людей не може уникнути, навіть якби хотів це зробити. Людина має, на нашу думку, такі життєві завдання:

  1. Завдання: Виринути з океану власного невігластва і душевної темряви та усвідомити свою особу через самоусвідомлення. Вести розмови з собою і запитувати себе, у що вірить, що переживає, що чинить. Засобом для цього є самоаналіз. У цьому контексті цитуємо D. Boadella (1996, с. 22-23), який точно називає те, що вважаємо важливим і ми: «все, що стоїть між нашою сутністю та її проявами в нашому щоденному житті, є тінь. Ми проживаємо більшу частину нашого життя в темряві. Але тінь хоче бути побаченою. Вона голодна до світла... тінь може показати нам шлях, її палець вказує на перешкоду, яку ми повинні усунути. Її палець вказує також на світло, яке є за цією перешкодою». Повчання: Krishna Murti сказав: «Якщо маєш вирішити якусь проблему, не намагайся її вирішити, а сядь і справді її роздивись. Дай їй світло».
  2. Завдання: Поважати і гідно, а також правдиво і чесно виконувати своє власне покликання людини на цій Землі через самореалізацію. Вирішальним критерієм навчання людей упродовж життя є не економічний аспект, не професійний аспект і не кар’єрний аспект, а критерій розвитку обдарованості людини до власного життя у формі системної здатності людини до життя.

Головним завданням життя з погляду соціальної освіти людини є бути духовно, психічно, соціально зрілою людиною відповідно до власного генотипу та культурної спадщини предків. Людина має виконати обов’язок вчитися від зачаття до гробу, ба навіть за гробом. Зрештою, хто за нас опанує перехід із тимчасового життя в матеріальному світі до життя після земного життя?

Що є результатом навчання людей

Це знання, яке у кожної людини трансформується у її власний розумовий, емоційний, моральний досвід. Знання у кожної людини є оригінальним і унікальним, а тому абсолютно непередаваним. Знання особистості повинно інтерналізуватися, тобто людина повинна увібрати в себе, засвоїти те, що вона пізнає. Тільки тоді, коли знання чогось інтерналізоване (засвоєне), людина набула відомостей, тобто чогось навчилася так, що вона це знає. Знати — це вищий рівень психічної регуляції та функціонування людини, яка є цілісною (холістичною) духовною, психічною та тілесною істотою. Знати означає трансформувати знання у життя через діяння людини за допомогою її розуму (мисленням, відчуттям, оцінюванням) та серця (інтуїцією, відчуттям, оцінюванням). Людина як цілісна істота завжди мислить, відчуває та оцінює. Тоді, коли пізнає, але також і тоді, коли знає, і тоді, коли діє. Людина — це автентична істота з власним роздумуванням, переживанням, мудрістю, але також і з власною душевною незрілістю.

На що має бути спрямована соціальна освіта людини?

На формування здатності людей до життя з тим наміром, щоб вони були спроможними, готовими та відважними захищати:

  • свою унікальну ідентичність,
  • свою автономність та гідність,
  • свій природний розум та автентичне мислення,
  • свою здатність творити і бути творчою людиною.

Якщо люди на це здатні, вони стають духовно та психічно зрілими особами, які відчувають, мислять, оцінюють і діють як соціальні та культурні особи. Вони комунікують і здійснюють соціальні ролі та ідентифікують себе з духовними цінностями спільноти відповідно до власних цінностей, при цьому наповнюючи свою особисту історію людської істоти на Землі.

Значення соціальної освіти людей

За допомогою соціальної освіти можна підтримати людей у їхній мотивації до того, щоб вони стали самореалізованими людьми. Творець гуманістичної психології A. Maslow у своїх холістично-клінічних дослідженнях визначив характеристику самореалізованих людей так: (Maslow,A. 1970, s.153-174. In: Hall, C.S.- Lindzey,G., 1997, s.175):

  • Їхня життєва орієнтація є реалістичною.
  • Вони приймають себе, інших і світ людей загалом, а також природу такими, якими вони є.
  • Вони спонтанні у поведінці та діях, у комунікації, у міжособистісних стосунках.
  • Вони орієнтуються скоріше на вирішення різноманітних проблем і завдань життя, ніж на свою особу.
  • Вони створюють навколо себе соціальну атмосферу неупередженості, незаангажованості, великодушності.
  • Вони мають інтенсивну потребу бути наодинці з собою, мати своє приватне життя.
  • Людей і речі, ситуації та проблеми вони бачать по-новому, вони не є стереотипними.
  • Переважно вони мають містичні або духовні, але не лише релігійні переживання.
  • Вони ідентифікують себе з людським родом, мають почуття спільноти та соціальний інтерес.
  • Вони віддають перевагу глибоким людським стосункам лише з кількома, але особливо коханими та люблячими людьми, ніж поверхневим стосункам з багатьма людьми.
  • Вони визнають і керуються демократичними цінностями та ставленнями.
  • Вони мають скоріше філософське, ніж іронічне та саркастичне почуття гумору.
  • Вони високотворчі. Вони чинять опір конформізму щодо культури.
  • Вони середовище скоріше трансцендують, тобто духовно урізноманітнюють, ніж просто пристосовуються до нього.

Життєві еволюційні та розвиткові завдання і епоха нетерплячості

У житті людей, як окремих осіб, так і спільнот, існує між поколіннями зв'язок, взаємозалежність і пута, які неможливо стерти. Навпаки, в інтересах соціального здоров'я суспільства необхідно поважати та підтримувати взаємозв'язок соціальних груп. Усі покоління пливуть в одному потоці часу. Однак покоління мають свої власні життєві еволюційні завдання, які випливають з їхнього генотипу, і так само мають і свої власні розвиткові завдання, які випливають з культурного, соціального та освітнього середовища, в якому вони живуть. Покоління людей спрямовуються до того, щоб реалізувати власні унікальні соціалізаційні, виховні та освітні завдання у даний час і середовищі. Реалізації життєвих розвиткових завдань людей сучасність сприяє у вигляді незліченної кількості можливостей і видів самореалізації. Водночас, однак, суспільна атмосфера, кризи в суспільстві постмодерної доби, умови забезпечення повсякденного життя багато в чому обмежують і пригнічують людей.

A. Carpentier (1987, s. 169) означив сучасність як «епоху нетерплячості». Ми погоджуємося з ним. Він точно висловив те, що ми маємо на увазі у зв'язку з важливим завданням соціальної освіти для людей сьогодення. A. Carpentier пише: Наша епоха проходить під знаком нетерплячості. Весь світ кудись поспішає. Весь світ хоче негайно скуштувати плоди своїх зусиль. Одні хочуть нагромадити статки, інші — досягти успіхів. Митець і науковець хоче якнайшвидше засвоїти все багатство образотворчих і наукових засобів, щоб протягом двох-трьох років здійснити прорив у розвитку живопису, музики, літератури або науки, і подолати швидким стрибком прорив у своїй професійній кар'єрі. Кожна окрема людина, кожен людський колектив відчуває таємну і невгасиму спрагу до нового, чи то в мистецтві, науці, виробничій сфері, в особистій кар'єрі.

Висловлювання A. Carpentier ми доповнимо нашим поглядом на «епоху нетерплячості»: Причину вищезгаданих явищ у суспільстві та в людській поведінці слід шукати також у зниженні цінності людської особистості в суспільстві загалом. Людям не завжди дозволена самореалізація, яка їм належить. Але люди мають життєве завдання реалізуватися і таким чином віддати Життю те, що отримали в дарунок. Своє обдарування і свій талант вони мають примножити ціложиттєвими зусиллями. Щоб творчою самореалізацією віддавати свої духовні та душевні дари. Люди мають обов'язок, а тим самим і право здобувати освіту, працювати, творити для себе і для інших, і заслуговують на те, щоб мати для цього оптимальні умови, а також прихильну матеріальну, соціальну, культурну та духовну підтримку. Адже відома істина, що «немає кращої долі для людини, ніж добре виконати своє покликання». (Montaigne)

Чим може сприяти соціальна освіта дорослих?

Соціальна освіта дорослих є виховною, освітньою та консультативною допомогою людям для їхнього:

  • Самосвідомості, оскільки вони повинні усвідомлювати, хто вони, яке мають духовне покликання в житті, як повинні діяти і що повинні у своєму житті творити.
  • Самоповаги, оскільки вони повинні усвідомлювати, що є унікальними і неповторними людськими істотами, наділеними унікальним талантом та енергією любові до себе і до інших.
  • Саморефлексії, оскільки вони повинні усвідомити свою відповідальність за своє мислення, поведінку та дії, якими залишають по собі у світі незгладимий слід своїх почуттів, думок і вчинків.
  • Відваги духовно та душевно прогресувати і відстоювати свою особу, це означає: мати ясність у голові, працювати чесно, не боятися, залишити правдиве свідчення свого життя, дбати про душу, дотримуватися моралі, бути відповідальною людиною.

До чого соціально виховувати та навчати людей сьогодення?

Відповідь на запитання звучить так: емпатично та професійно компетентно, тобто мудро підтримувати навчання впродовж життя людей в інтересах їхнього особистісного розвитку та з великою повагою до їхніх унікальних духовних, психічних і тілесних талантів. Життя конкретної людини зовсім не полягає ні в повторенні, ні в перефразуванні життя інших людей, а має бути автентичним самовираженням та індивідуально унікальним способом Буття людини в даний час і в даних життєвих контекстах.

Авторка: Prof. PhDr. Mária Machalová, CSc. Доповідь була виголошена на Конгресі словацької інтелігенції — Ľubochňa 2016

Література

BOADELLA,D. 1996.: Soma , Jáství a Prapůvod. In: Energie & Charakter. Vedecký časopis. Roč.1, č.1, s.8-26.

CARPENTIER,A., 1987. Epocha netrpezlivosti. In: Budúcnosť v prítomnosti. Bratislava: Aurora, s.169.

FROLOV,I., 1987. Budúcnosť ľudstva. Humanistické aspekty pokroku vo vede. In: Budúcnosť v prítomnosti. Bratislava: Aurora, s. 74.

HALL,C.S.- LINDZEY,G. 1997. Psychológia osobnosti. Bratislava: Slovenské pedagogické nakladateľstvo. ISBN 80-08-00994-2.

MACHALOVÁ,M. 2004. 2006. Psychológia vo vzdelávaní dospelých. Bratislava: Rádio Print,1.vyd.ISBN 80-969339-6-5; Bratislava: Gerlach Print,2.vyd. ISBN 80-89142-07-9.

MACHALOVÁ,M. 2011. Biodromálna psychológia pre pomáhajúce profesie (sociálnych pracovníkov, sociálnych pedagógov a andragógov) Brno: Institut mezioborových studií IMS. ISBN 978-80-87182-10-9.

MACHALOVÁ,M. 2014. Edukačná sociálna práca. Prešov: Prešovská univerzita. ISBN 978-80-555-1118-4.

MASLOW,A. H. 1970. Motivation and personality (2nd ed.). New York: Harper.

SOHR,S. 2001. Legenda o životě. Havířov: Dimensis.

1Життєвим розвивальним завданням та завданням розвитку ми приділяємо велику увагу протягом тривалого часу, і результати нашої теоретичної роботи на цю тему містяться в багатьох публікаціях, напр.: MACHALOVÁ,M. Psychológia vo vzdelávaní dospelých. 1.vyd. Bratislava : RádioPrint, 2004; 2.vyd. Bratislava: Gerlach Print, 2006. MACHALOVÁ,M. Biodromálna psychológia pre pomáhajúce profesie (sociálnych pracovníkov, sociálnych pedagógov a a ndragógov). Brno : Institut mezioborových studií IMS, 2010. MACHALOVÁ,M. Edukačná sociálna práca. Prešov: Prešovská univerzita, 2014.