Освіта дітей німецької національної меншини – інклюзія у звичайних школах чи спеціальні школи для меншин?

Вступ

Освіта дітей німецької національної меншини в Чеській Республіці є складною темою, оскільки для них не існує жодної конкретної школи, а також немає чіткої концептуальної підтримки для їхнього навчання. Представлене дослідження розглядає два можливі шляхи: 1) спеціальна система освіти для меншин, включаючи специфічну навчальну програму та концепцію (угорська модель), і 2) зарахування дітей до звичайних шкіл без спеціальної підтримки (ситуація в Чеській Республіці).

Методологічно дослідження спирається на так званий «desk research» і черпає інформацію з доступних законодавчих документів, декларацій, аналітичних записок (policy papers) та концептуальних документів, що описують ситуацію німецької меншини в Чеській Республіці та Угорщині. Інформацію також було отримано під час регулярних зустрічей Асамблеї німецьких об'єднань у Чеській Республіці1 (2018 та 2021 роки) та на фахових конференціях (наприклад, Deutsch als Unterrichts und Kultursprache, 2021), де регулярно зустрічаються представники меншин з різних європейських держав.

Спочатку описано модель спеціальної освіти для меншин в Угорщині, де також є сильне представництво німецьких угорців, а згодом ситуація розглядається в чеському законодавчому контексті. Заключна дискусія роздумує над обома моделями в контексті потреб дітей з меншин, які здобувають освіту у XXI столітті.

Угорська освіта для меншин

В Угорщині німецька національна меншина є найбільшою з усіх 13 зареєстрованих меншин, з чого логічно випливає низка переваг для освіти її дітей. Сучасна ситуація законодавчо базується на Хартії прав етнічних меншин 1981 року. Політичне представництво угорських німців регулює Закон про права національностей № CLXXIX/2011, який замінив Закон про права національних та етнічних меншин № LXXVII/1993. Згідно з останніми даними, існує 423 органи самоврядування на рівні муніципалітетів, приблизно 100 угорсько-німецьких мерів, 12 органів самоврядування на регіональному рівні та крайове самоврядування угорських німців.

Німецька національна меншина має право засновувати дитячі садки, початкові, наступні та гімназійні школи (тобто аналогічну освітню систему, яка існує в Німеччині). На сьогодні, окрім 278 дитячих садків, існує 291 початкова школа (з яких 29 є двомовними) та 19 шкіл з атестатом зрілості (з яких 11 є двомовними). Для освіти меншин спеціально готують і вчителів, або в рамках початкової освіти, або в рамках додаткового навчання (Herczeg-Kóthy, 2021).

Базові рамки освіти німецької національної меншини закріплені в кількох концептуальних документах, зокрема в Основній декларації щодо принципів освіти німецької національної меншини (Erb et al., 2010), і далі конкретизовані в Основних принципах та середньостроковому плані розвитку угорсько-німецької шкільної системи, який створено окремо для дошкільної та окремо для шкільної освіти (Leitsätze und mittelfristiger Entwicklungsplan für das ungarndeutsche Schulwesen, 2010).

Зазначені рамки встановлюють принципи, основні сфери та цілі, які повинні виконувати школи для меншин, щоб діти здобули освіту, яка базується на їхньому антропологічно-історичному корінні, поважає їхню культурну специфіку та розвиває рідну мову. Окрім конкретного змісту, вони також приділяють увагу співпраці між школами та їхній логічній взаємопов'язаності. Окремі школи утворюють у регіонах мережі шкіл для меншин так, щоб комплексно забезпечити освіту від дитячого садка до атестата зрілості. У мережі шкіл завжди представлені всі основні освітні можливості, щоб дозволити угорським німцям обрати відповідний освітній напрямок (академічний чи професійний). Таким чином, угорські німці мають, по суті, власну цілісну освітню систему, яка постійно розвивається та довгостроково і систематично навчає дітей цієї меншини.

Ситуація німецької національної меншини в Чеській Республіці

Захист прав національних меншин у Чеській Республіці спирається на два конституційні закони, а саме на Конституцію Чеської Республіки та Хартію основних прав і свобод. Права представників національних меншин конкретизує та детальніше регулює Закон № 273/2001 Зб., про права представників національних меншин та про зміну деяких законів, у чинній редакції (тобто так званий закон про меншини). Окрім цих законодавчих норм, захист прав представників національних меншин спирається ще на інші конвенції, двосторонні угоди та хартії, що стосуються окремих тем – мов національних меншин, культурної спадщини, статусу членів меншин тощо.

У законодавчому середовищі Чеської Республіки меншини представляє Рада уряду у справах національних меншин, яка є дорадчим органом уряду Чеської Республіки, і її повноваження визначені вже згаданим законом про меншини. Представники національних меншин, проте, тривалий час вказують на недостатнє виконання зобов'язань, що випливають із укладених договорів та угод. Однією з таких проблемних тем є статус німецької мови в чеських школах. Представники німецької меншини мають право на основі закону про меншини «на виховання та освіту своєю рідною мовою у школах, дошкільних закладах та шкільних закладах за умов, які встановлюють спеціальні правові норми» (§ 11 закону про меншини). Власні передумови для забезпечення освіти мовою національної меншини регулює положення § 14 шкільного закону. Передумовою є те, що в муніципалітеті має бути створено комітет у справах національних меншин, і водночас законом встановлено мінімальну кількість дітей, які запишуться на навчання мовою національної меншини.

Згідно з результатами перепису населення 2011 року, німецьку національність вказали 18 658 осіб, а ще 6 158 вказали подвійну національність, тобто чеську та німецьку. Результати перепису населення 2021 року поки що недоступні (Ďurčíková, 2021). Поряд із людьми, які зараховують себе до німецької національності, у Чехії проживає ще приблизно 40 тисяч людей із німецьким громадянством. Проте німецька національна меншина на території Чеської Республіки значно розпорошена, і тому практично не може скористатися можливістю створення шкіл для національних меншин згідно з положенням § 14 шкільного закону. Єдиною можливістю, як представники німецької національної меншини можуть навчати своїх дітей, є їхнє зарахування до звичайних шкіл, де, як правило, необхідно прийняти ситуацію, що діти будуть вивчати свою рідну мову як іноземну, здебільшого лише як другу іноземну мову, яка націлена на порівняно низький рівень знань. Німецька меншина тривалий час звертає увагу на те, що її специфічні потреби в освіті рідною мовою не відображаються, не створені законодавчі умови для двомовної освіти та відсутня наступність викладання німецької мови як мови меншини (Dovalil, 2018).

Німецьку мову як першу іноземну обирає логічно значно менше учнів, ніж англійську, проте від запровадження Рамкової освітньої програми для початкової освіти (RVP ZV) це було, аж до вересня 2021 року, прямим наслідком преференції англійської мови перед іншими іноземними мовами у пункті 7.2 цього документа: «переважно учням має бути запропоновано викладання англійської мови; якщо учень (його законний представник) обирає іншу іноземну мову, ніж англійська, школа повинна доказово попередити законних представників учня про той факт, що в освітній системі не обов'язково буде забезпечена наступність у навчанні обраної іноземної мови при переході учня до іншої початкової чи середньої школи».

У нещодавно виданому RVP ZV (2021) дискримінаційне положення було скасовано, і школи тепер можуть пропонувати будь-яку мову як першу за умови, що потім вони обов’язково запропонують англійську як другу іноземну мову. Однак, звісно, не варто очікувати, що ця зміна на практиці призведе до значного посилення німецької мови як першої іноземної. Роками усталені налаштування, вже створені шкільні освітні програми (ŠVP) та сформовані педагогічні колективи, ймовірно, призведуть до збереження status quo.

Ще однією проблематичною сферою з законодавчої точки зору є вступ до середніх шкіл. Рада у справах національних меншин у своєму Звіті про ситуацію національних меншин у ЧР за 2019 рік (2020) зазначає, що для навчання можна використовувати приватні багаторічні гімназії. Проте для вступу до цих багаторічних гімназій необхідно скласти державні вступні іспити з чеської мови та математики. Національні меншини не мають жодних задекларованих винятків у процесі вступу і повинні проходити його, як і інші абітурієнти. Єдине положення, яке можна було б використати при вступі представників німецької національної меншини, — це положення абз. 5 § 60b: «Іноземці, на яких поширюється § 20 абз. 4, на прохання не складають єдиний іспит з навчального предмета Чеська мова та література. Обов’язок школи перевірити під час співбесіди знання чеської мови, необхідне для навчання за даним напрямом освіти, залишається чинним. У межах критеріїв згідно з § 60 абз. 2 літ. a) директор школи встановлює спосіб оцінювання єдиного іспиту іноземців відповідно до першого речення». § 20 абз. 4 зазначає: «Особам, які здобули попередню освіту в школі за межами території Чеської Республіки, під час вступного іспиту до середніх та вищих професійних шкіл на прохання скасовується вступний іспит з чеської мови, якщо він є частиною вступного іспиту. Знання чеської мови, необхідне для навчання за даним напрямом освіти, школа у таких осіб перевіряє під час співбесіди».

Наведене положення чітко визначає, для яких абітурієнтів можна коригувати вступний процес та іспит з чеської мови. Очевидно, що воно не може стосуватися всіх дітей представників німецької національної меншини. Також воно зосереджується лише на вступному іспиті з чеської мови, але для дитини, яка має іншу рідну мову, навіть математика, викладена чеською мовою, може стати великою перешкодою. Проблематичною є також перевірка знання чеської мови при зарахуванні учнів до вищих класів середніх шкіл.

Школи, які Рада у справах національних меншин рекомендує для німецької меншини, є багаторічними гімназіями, що ще підпадають під період обов’язкового шкільного навчання. Ці школи можуть навчати німецьких учнів і без знання чеської мови, але не можуть їх прийняти, оскільки при вступі до середніх шкіл необхідно перевірити знання чеської мови, якого діти часто не мають на достатньому рівні. Таким чином, виникає парадоксальна ситуація, коли діти повинні бути зараховані до другого ступеня початкової школи, яка не зобов’язана перевіряти знання чеської мови і може їх прийняти, але може бути не готова надати їм відповідну освіту їхньою мовою меншини.

Діти німецької національної меншини в Чеській Республіці не мають достатньої підтримки для навчання своєю рідною мовою, не мають забезпеченої наступності шкільного навчання німецькою мовою і стикаються з бар’єром під час вступного процесу до середніх шкіл. Загалом бракує концептуального закріплення та чітко визначених освітніх напрямів, які б уможливили інклюзивну освіту представників німецької національної меншини у звичайній системі освіти та забезпечили їм необхідну підтримку і розвиток їхньої рідної мови та культури.

Заключна дискусія

У дослідженні було представлено дві різні моделі освіти дітей німецької національної меншини — комплексно опрацьована освіта для меншин в Угорщині та неконцептуальний підхід у Чеській Республіці. Звісно, очевидно, що ситуація в Угорщині кардинально відрізняється від чеської — німецька меншина має сильне представництво і налічує багато членів, які об’єднуються і вважають себе угорськими німцями. Натомість у Чеській Республіці німецька меншина розпорошена по всій державі без конкретної концентрації, що, по суті, не дозволяє створити жодної школи для меншин, оскільки для неї не було б достатньо учнів. Отже, існують два цілком різні шляхи, і завданням заключної дискусії є замислитися над ними в контексті освіти у XXI столітті. Чи справді краще відокремити дітей німецької національної меншини і створити для них специфічну освітню систему? Чи відповідає цей спосіб актуальним освітнім трендам?

У наш час в освіті наголос робиться насамперед на розвитку (ключових) компетенцій, які представляють знання, навички, ставлення та цінності, важливі для особистісного розвитку індивіда, його активного залучення до суспільства та працевлаштування (Veteška a Tureckiová, 2020, с. 56-57). Тому необхідно, щоб і освіта дітей національних меншин розвивала у дітей такі компетенції та підтримувала особистісний розвиток для належного майбутнього залучення до суспільства. Питання в тому, чи призведуть відокремлені школи та прагнення до гомогенних груп учнів до бажаного особистісного розвитку та здобуття важливих компетенцій.

Далі, в актуальних стратегічних документах освітньої політики значно акцентується інклюзивний підхід та врахування індивідуальних освітніх потреб індивіда (наприклад, також Strategie 2030+2, 2020). Тому необхідно поставити ще одне питання: чи є меншина як така гомогенною і чи має вона єдину особливу освітню потребу, чи це гетерогенна група з багатьма індивідуальними освітніми потребами, різними ступенями білінгвізму, різним соціокультурним походженням та іншими особливостями.

Під час дискусії на зустрічі меншин на конференції Deutsch als Unterrichts- und Kultursprache (20. 10. – 22. 10. 2021) з чеськими представниками німецької національної меншини прозвучали думки, що угорську модель вони сприймають скоріше як сегрегаційну і вдячні за необхідність записувати дітей до звичайних чеських шкіл. Учасники дискусії сприймали як позитив те, що їх ніяк не маркують, і зазначали, що якщо людині пощастить із початковою школою, то набагато краще бути зі звичайними дітьми, ніж окремо в школі для меншин. З наведеного необхідно виділити меседж, спрямований на загальну якість школи, в якому, можливо, і криється ключ до правильного підходу до дітей з будь-якої національної меншини. Якби чеські школи були матеріально та кадрово підготовлені до специфічних потреб учнів з меншин і вміли з ними належним чином працювати, їх можна було б успішно інтегрувати у звичайний освітній процес без необхідності створення спеціальної освіти для меншин.

Чеська Республіка зробила принаймні перший крок до покращення загальної ситуації шляхом скасування дискримінаційного положення в RVP ZV, чим дозволила школам гнучкіше реагувати на мовні потреби своїх учнів. Також існують специфічні програми, спрямовані на інтеграцію дітей з меншин до звичайних шкіл, які дозволяють школам отримати фінансові ресурси та кадрове підсилення.

Заключна дискусія відкрила простір і теми для подальших досліджень у сфері освіти дітей німецької національної меншини, розкрила деякі інші складні теми та, по суті, поставила основне питання — окремо чи разом? Відповідно до цих думок, доцільним видається зосередитися на дослідженні молодшого покоління меншини, яке саме зараз вирішує питання освіти своїх дітей, описати їхні погляди та потреби, і лише після цього присвятити увагу створенню відповідної концепції для їхньої початкової освіти.

Авторка: Mgr. Zuzana Svobodová, Ph.D., DBA Кафедра андрагогіки та менеджменту освіти Педагогічний факультет Карлового університету

Джерела

ČESKÁ REPUBLIKA, 2001. Zákon č. 273/2001 Sb., o právech příslušníků národnostních menšin a o změně některých zákonů, ve znění pozdějších předpisů. In: 104/2001.

ČESKÁ REPUBLIKA, 2004. Zákon č. 561/2004 Sb., o předškolním, základním, středním, vyšším odborném a jiném vzdělávání (školský zákon). In: 561/2004 Sb.

DOVALIL, Vít, 2018. Diskriminace němčiny. In: Konference Landesversammlung: 1918–2018: Proměna němčiny jako menšinového jazyka v českém školství. Praha: Landesversammlung.

ĎURČÍKOVÁ, Petra, 2021. K německé národnosti se v Česku hlásí kolem 25 tisíc lidí. Podle odhadů jich tu ale žije mnohem víc. In: Regiony21.cz [online]. [cit. 2021-11-18]. Dostupné z: https://www.regiony24.cz/83-237361-k-nemecke-narodnosti-se-v-cesku-hlasi-kolem-25-tisic-lidi--podle-odhadu-jich-tu-ale-zije-mnohem-vic

ERB, Maria et al., 2010. Wurzeln und Flügel – Leitbild für das ungarndeutsche Bildungswesen. Budapešť: LdU.

HERCEG-KÓTHY, Maria, 2021. Deutsch in der Minderheitenschulen in Ungarn. In: Deutsch als Unterrichts- und Kultursprache. Opava: ProLingua. Leitsätze und mittelfristiger Entwicklungsplan für das ungarndeutsche Schulwesen, 2010. Budapešť: LdU.

Rámcový vzdělávací program pro základní vzdělávání, 2017. Praha: NÚV.

Rámcový vzdělávací program pro základní vzdělávání, 2021. Praha: MŠMT.

Shromáždění německých spolků v České republice: Landesversammlung [online]. [cit. 2021-10-21]. Dostupné z: http://landesversammlung.cz/cs

Strategie vzdělávací politiky České republiky do roku 2030+. Praha: Ministerstvo školství, mládeže a tělovýchovy, 2020. 119 s. ISBN 978-80-87601-46-4.

VETEŠKA, Jaroslav a Michaela TURECKIOVÁ, 2020. Kompetence ve vzdělávání a strategie profesního rozvoje. Praha: Česká andragogická společnost. ISBN 978-80-907809-1-0.

Zpráva o situaci národnostních menšin v České republice za rok ..., [2001?]. Praha: Úřad vlády ČR, Rada vlády pro národnostní menšiny. ISBN 978-80-7440-256-2.

1 Landesversammlung der deutschen Vereine in der Tschechischen Republik e.V. 2 Strategie vzdělávací politiky České republiky do roku 2030+ (2020).