Вступ

Людина є істотою соціальною, вона не живе як ізольована істота. Вона завжди об'єднувалася, згуртовувалася, створювала групи, які надавали їй захист, забезпечували згуртованість, стабільність, а отже, і кращий шанс на виживання та задоволення потреб.

Таке ж давнє, як і саме людство, є насильство, що чиниться щодо жінок і дітей. Це насильство є універсальним у всіх регіонах світу. Воно вражає переважно жінок будь-якого віку, усіх соціальних верств, культур, етнічних груп, релігійної приналежності, політичних та економічних систем. Не має значення навіть здобута освіта. Попри це, цілеспрямована освіта, орієнтована на правильну цільову групу, може багато змінити в цій сфері та усунути ризики виникнення самих патологічних явищ.

Злочинність та глобалізація

Міністерство внутрішніх справ Словацької Республіки поділяє злочинність за характером злочинної діяльності на насильницьку, майнову, економічну, іншу, залишкову та моральну. До моральної злочинності належать сексуальне насильство, зґвалтування, торгівля людьми.

Частка моральної злочинності у загальній злочинності становить менше одного відсотка від усієї виявленої злочинності, і її розкриття має найбільшу частку. У 2009 році за період перших 9 місяців було виявлено 636 моральних злочинів, з яких було розкрито 454. Однак моральна злочинність належить до найтяжчих форм насильства, що чиниться щодо жінок і дітей.

В офіційній статистиці, проте, не відображено багато випадків, що підпадають під цю категорію злочинності. Існує багато насильства, яке з різних причин залишається прихованим у сім'ях. Діти та жінки, які зазнають насильства, не мають достатньо сил, щоб захиститися. Вони не знають, де шукати допомоги, не знають, до кого звернутися зі своєю проблемою. Страх змушує їх мовчати, до цього додається почуття провини, сорому та нездатність точно визначити, що саме сталося.

Глобалізація веде до створення середовища, сприятливого для розквіту як існуючих, так і нових форм злочинності. Відкриття кордонів створило умови для розквіту міжнародної торгівлі, фінансів, комунікацій, а також злочинності. Торгівля наркотиками, зброєю, людьми, нелегальна міграція, відмивання грошей, корупція, тероризм тощо набувають міжнародного характеру, проникають у сфери, де цей вид злочинності був майже невідомим. Жителі цих країн ніяк не були підготовлені до такого розвитку подій. Основи виховання та поведінки діти отримують від своїх батьків та дідусів і бабусь. Оскільки вони не стикалися з цими патологічними явищами, вони не знають, як підготувати своїх нащадків до захисту від них. Отже, у первинній профілактиці бракує важливого елемента, яким є вкрай необхідні знання.

Девіантній поведінці сприяє також негативний вплив мас-медіа, насамперед телебачення з високою демонстрацією як фіктивної, так і реальної жорстокості, що веде до притуплення чутливості до злочинів. Особливо небезпечним є приховане представлення злочинців як позитивних героїв, які володіють великими статками, здобутими злочинним шляхом, і яких закон ніколи не карає.

Так само у позитивних ролях представлені жінки у секс-індустрії. Їх презентують майже як знаменитостей. Реальність, яка полягає у тому, що вони насправді є сучасними рабинями, залишається прихованою на задньому плані.

Торгівля «білим м'ясом» – сучасне рабство

Найпоширенішою формою насильства щодо жінок є знущання чоловіків над своїми інтимними партнерами. Однією з найтяжчих форм насильства щодо жінок є сексуальне насильство. Організована злочинність розвинула торгівлю жінками, під якою розуміють масове, систематичне і, головне, зростаюче переміщення жінок із бідніших регіонів світу до промислових центрів Заходу. Ця торгівля зумовлена різними причинами та цілями. Переважно йдеться про секс-бізнес. Жінок часто утримують у примусовому шлюбі, вони працюють навіть по 80 годин на тиждень як робітниці на напівлегальних виробництвах, де вони також сплять. Вони працюють як хатні робітниці з необмеженим обсягом роботи. Вони не можуть вибратися зі свого рабства, бо їх легко шантажувати їхнім напівлегальним становищем. Переважно у них відсутній дозвіл на роботу або віза. Жінки, які потрапляють у нелегальну діяльність, вважають повернення додому таким же важким, як і залишатися у свого рабовласника. Вони відчувають страх, страждають від довічних травм і втрачають значну частину своєї особистості.

Дані про цю злочинну діяльність часто навмисно приховуються. Міністерство внутрішніх справ Словацької Республіки зазначає, що одним із найбільш використовуваних джерел інформації є щорічна доповідь уряду США про торгівлю людьми (Trafficking in Persons Report), згідно з якою через міжнародні кордони щороку продають приблизно від 600 000 до 800 000 чоловіків, жінок і дітей. Ці цифри при цьому не включають осіб, якими торгували в межах території однієї держави. У звіті оцінюється, що близько 80% жертв торгівлі людьми становлять жінки та дівчата, і до 50% жертв є неповнолітніми. Більшість жертв продають з метою сексуальної експлуатації у проституції, порнографії тощо, проте зростає і кількість жертв, яких використовують для нелегальної праці в промисловості, сільському господарстві, домашньому господарстві тощо.

Поряд із торгівлею наркотиками та нелегальною торгівлею зброєю, торгівля людьми стала третім за прибутковістю типом організованої злочинної діяльності. У цьому бізнесі обертається величезна кількість грошей, які дозволяють розквітати іншим злочинам, особливо корупції, яка притуплює дію законів. Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC- United Nations Office for Drugs and Crime) зазначає, що прибутки від цієї торгівлі можуть становити від 7 до 10 мільярдів доларів на рік.

Оскільки йдеться про високоорганізовану нелегальну діяльність на міжнародному рівні, оцінки щодо точного масштабу та кількості жертв торгівлі людьми різняться. Загалом вважається, що кількість виявлених випадків становить лише верхівку айсберга. Окрім страху жертв, часто також через брак доказів, що викривають торговців людьми, на латентність цієї злочинності суттєво впливає також різниця в методології збору даних і навіть розбіжності у самому визначенні торгівлі людьми в окремих країнах.

Люди, які продають жінок, за оцінками, щомісяця заробляють мільйон доларів. При цьому існує лише мала ймовірність того, що їх хтось видасть, викриє або покарає. Найбільше торгують молодими дівчатами, але існує також багато випадків торгівлі дітьми, багатьом з яких лише 4 роки. Багато «модельних» агентств пропонують славне і багате життя. Кадрові агентства обіцяють чудову роботу з надприбутковим заробітком. Щороку так зникає кілька тисяч дівчат, яких уже ніколи не знаходять або знаходять мертвими. Існує лише дуже мала ймовірність того, що поліція вийде на слід торгівлі людьми, знайде дівчат, а сутенерів посадить до в'язниці. За оцінками, жертвами торгівлі людьми є приблизно 800 тисяч осіб. Діти, жінки... Жертви часто походять з маргіналізованих груп або з бідних районів. Для багатьох жінок виїзд на Захід є єдиною можливістю забезпечити своїх дітей, свою сім'ю, буквально врятувати їх від голоду. Ці потенційні жертви не можуть очікувати підтримки ні від держави, ні від сім'ї. Чоловіки у більшості випадків є безробітними. Вони не бачать виходу зі своєї ситуації, втрачають впевненість у собі, зловживають алкоголем, азартними іграми, вдаються до наркотиків та насильства.

Торгівля жінками має ті ж закономірності, що й будь-яка інша торгівля. З одного боку є пропозиція, з іншого — попит. Між ними — товар. Ця торгівля функціонує тому, що має збут. Покупці, споживачі — це заможні, часто дуже впливові люди. Згідно із законами, вони не вчиняють жодного кримінального злочину, вони є недоторканними. Протиправні дії вчиняють лише продавці, і, що особливо нелогічно, часто також жінки, які є товаром.

Весь процес торгівлі людьми відбувається майже за шаблоном. Торговці вишукують відповідних жертв і вивозять їх за межі батьківщини. Там у них забирають проїзні документи, гроші, мобільні телефони. Унеможливлюють їхній вільний рух і будь-який контакт із родичами. Негативну роль відіграє також незнання іноземних мов. Якщо жінку змушують до проституції насильством, то спочатку для послаблення її волі використовують побиття, тримання в голоді та спразі, зґвалтування, алкоголь, наркотики. Їх часто ґвалтують цілими групами, і так багато, і так довго, що вони почуваються настільки брудними та нікчемними, що готові робити будь-що, аби вижити. «Вони мають тяжкі фізичні ушкодження та психічні травми на все життя. Страждають від найтяжчих форм посттравматичних станів, нездатності встановлювати соціальні контакти, втрати власної гідності, сенсу життя, віри в майбутнє. Вони відчувають страх, провину та безнадію».(1)

Освіта сімей як частина первинної профілактики

На офіційній інтернет-сторінці Міністерства внутрішніх справ Словацької Республіки зазначається, що однією з головних причин торгівлі людьми є використання складної економічної ситуації частини населення в країнах походження та подальші зусилля злочинців заманити насамперед молодих людей примарою швидкого заробітку за кордоном. Метою торгівлі людьми найчастіше є експлуатація проституції, але також і інші форми експлуатації, якими є, наприклад, кріпацтво, примусова праця, рабство, вилучення органів тощо, і саме тому жертвами стають молоді люди, переважно особи жіночої статі. Цей злочин вчиняється переважно щодо жінок віком від 15 до 24 років, з базовою або середньою освітою, зі слабших соціальних верств.

«Злочинцями є більш ніж у вісімдесяти відсотках особи чоловічої статі, з яких переважна більшість віком від 30 до 40 років, менш виражена група злочинців — віком від 18 до 30 років, причому вони найчастіше мають лише базову освіту».(2)

З наведеного випливає, що здобуття вищої освіти створює передумови для профілактики у сфері моральних злочинів, наприклад, тим, що освічені люди легше знаходять роботу, яка краще оплачується, і завдяки цьому можуть забезпечити свою соціальну захищеність.

Однак не всі люди можуть мати вищу освіту. Всі, проте, мають однакове право на захист своєї особистості від насильства, яким є торгівля людьми. Щоб вони усвідомили щоденну небезпеку, жертвою якої може стати будь-хто, чи то прямо, чи опосередковано (батьки, родичі...), вони мають право бути поінформованими про цю небезпеку, мають право знати наслідки, мають право бути захищеними так, щоб не бути змушеними користуватися сумнівними обіцянками работорговців сучасності.

Законодавство загалом включає ці права, проте їх реалізація в практичному житті не перебуває на належному та адекватному рівні. У цьому напрямку відкривається можливість для освіти сімей, наприклад, через мас-медіа, збори, різні об'єднання тощо. Вирішенню проблеми повинні приділяти увагу також політичні кандидати у своїх передвиборчих обіцянках і, головне, у їх виконанні. Проте в цій сфері повинні навчатися не лише потенційні жертви бізнесу, а й споживачі. Бо без попиту не буде й пропозиції, отже, не буде потрібен і товар, тобто жертви.

Висновок

Торгівля людьми на території Словацької Республіки є відносно новим феноменом. Її поява та подальший розвиток пов'язані зі специфічною міграційною ситуацією після послаблення режиму на державних кордонах європейських держав на початку 90-х років XX століття. У той період насамперед жінки зі Східної та Південно-Східної Європи стали бажаним товаром на західноєвропейському ринку. Це явище торкнулося і Словацької Республіки, яка протягом 90-х років змінилася з суто країни походження на країну походження та транзиту, і водночас відбувся розвиток інших форм торгівлі людьми, включаючи трудову експлуатацію. Причиною цих змін був насамперед перехід на ринкову систему економіки, зростаючий попит на дешеву робочу силу в так званому секс-бізнесі, а також сусідство з Австрією та Чеською Республікою.

Різні форми торгівлі людьми тягнуться крізь усю історію людства. Кожна епоха мала свої звичаї, культуру, законодавство. Багато урядів намагалися вирішити проблему заборонами або навіть легалізацією. Проте в кожну епоху в цій торгівлі були великі прибутки, які переважали будь-які заходи.

Насильство, яке супроводжує торгівлю людьми, за своєю суттю не є лише політичною чи суспільною проблемою. Це страждання, які переживають окремі, конкретні люди, які не заслуговують жити в соромі, болю, приниженні, без кращої перспективи.

Для успішного придушення цього насильства потрібні насамперед хороші закони, якісна транскордонна боротьба проти організованої злочинності, добре ведені кримінальні процеси, програми для ризикових груп, а також підтримуючий підхід до проституції. Однією з форм первинної профілактики є освіта громадськості, спрямована на відмову від будь-яких зневажливих зловживань людьми. Вища обізнаність можливих жертв ускладнить процес постачання товару. Свідомість споживачів — покупців означатиме менший інтерес. Ретельне розслідування моральних злочинів і справедливі покарання для торговців мають бути частиною профілактики.

Талмуд зазначає: «Хто знищить одну, єдину душу, буде вважатися людиною, яка знищила цілий світ; і хто врятує одну єдину душу, буде вважатися людиною, яка врятувала цілий світ».

Автор: Ján Gurský Використана література:

  1. HRONCOVÁ, J. – EMMEROVÁ, I. 2008. Sociália 2007: Prevencia sociálno-patologických javov u detí, mládeže a dospelých (Соціалія 2007: Профілактика соціально-патологічних явищ у дітей, молоді та дорослих). Banská Bystrica: Univerzita Mateja Bela, 2008. 397 s. ISBN 978-80-8083-595-8.
  2. SCHAVEL, M. et al. 2008. Sociálna prevencia (Соціальна профілактика). Prešov: VŠ ZaSP sv. Alžbety Bratislava. 2008. 139 s. ISBN 978-80-89271-22-1.
  3. STIFTUNG, F. E., 2000. Pohľady na obchod so ženami (Погляди на торгівлю жінками). Bratislava. 2000. ISBN 80-88935-78-4.
  4. Ministerstvo vnútra SR (Міністерство внутрішніх справ СР). Obchodovanie s ľuďmi (Торгівля людьми). [цит. 2010-10-03] Доступно в інтернеті:

(1) STIFTUNG, F. E.: Pohľady na obchod so ženami (Погляди на торгівлю жінками). Bratislava: 2000, с. 14. (2) MINISTERSTVO VNÚTRA SR (МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ СР): Obchodovanie s ľuďmi (Торгівля людьми). [цит. 2010-10-03] Доступно в інтернеті: http://www.minv.sk/?obchodovaniesludmi

Доповідь була представлена на V щорічній науковій конференції з міжнародною участю під назвою 'Sociálno-patologické javy a marginalizované skupiny' («Соціально-патологічні явища та маргіналізовані групи»), яку організували Ústav Kráľovnej Pokoja z Medžugorja Bardejov, Institut mezioborovych studii Brno, Filozoficka fakulta UPJS Kosice, і яка відбулася 8 жовтня 2010 року в Бардієві.