Vzťah medzi emocionálnou inteligenciou a osobnou pohodou študentov vysokých škôl

Вступ

Поняття емоційного інтелекту (ЕІ) запровадили психологи Salovey та Mayer на початку 90-х років XX століття, а до широкого загалу його доніс Daniel Goleman своєю книгою Emocionálna inteligencia: Prečo môže byť dôležitejšia ako IQ? (Goleman, 1995). На основі їхньої теорії (Mayer, Salovey, 1990) виникло кілька пояснювальних моделей емоційного інтелекту (Mancini a kol., 2022). Моделі здібностей, що базуються на концепції Salovey та Mayer, розуміють ЕІ як здатність сприймати, розпізнавати та регулювати власні та чужі емоції, оцінюючи її як когнітивну навичку за допомогою тестів на продуктивність. Натомість моделі рис — як-от ті, що описали Petrides a kol. (2007) — розглядають емоційний інтелект як особистісну рису, що проявляється у способі емоційного сприйняття та оцінюється за допомогою опитувальників. Змішані моделі, запропоновані Goleman (1995) та Bar-On (1997), інтегрують обидва підходи та розуміють ЕІ як комбінацію здібностей та особистісних рис. Отже, емоційний інтелект представляє здатність розпізнавати, використовувати та спрямовувати емоції з метою кращого розуміння їхнього значення та наслідків (Al-Qadri, Zhao, 2021). Wiginton (2024) визначає його як здатність ідентифікувати, розуміти та опановувати власні емоції, а також емоції інших людей. Індивіди з вищим рівнем ЕІ, як правило, мають більш повноцінні стосунки та краще психічне здоров'я. На відміну від когнітивного інтелекту, який є відносно стабільним протягом життя, емоційний інтелект може розвиватися з часом (Dhliwayo, Coetzee, 2020).

Зв'язок між емоційним інтелектом та особистим благополуччям

Особисте благополуччя тісно пов'язане зі щастям та задоволеністю життям. Воно настає тоді, коли людина має достатні психічні, соціальні та фізичні ресурси для подолання щоденних викликів. Однак, якщо негативні обставини переважають позитивні, особисте благополуччя слабшає (Dodge a kol., 2012). Marks та Shah (2004) поділяють особисте благополуччя на два особисті виміри — задоволеність життям та особистий розвиток — і один соціальний вимір, яким є відчуття приналежності до спільноти. Davis (2024) описує його як стан здоров'я, щастя та процвітання, що включає душевну рівновагу, високу задоволеність життям та здатність справлятися зі стресом. У ширшому розумінні особисте благополуччя представляє загальний стан душевної та емоційної рівноваги. Дослідження, спрямовані на особисте благополуччя студентів, вказують на те, що на нього також впливає середовище, у якому перебуває студент. За словами Tan та Lee (2022), особисте благополуччя студентів виражає їхню внутрішню здатність долати труднощі, пов'язані з навчанням, та адаптуватися до академічного середовища.

Maalouf, Hallit та Obeid (2022) зазначають, що емоційний інтелект є значущим предиктором особистого благополуччя, здоров'я та загальної якості життя. Цей висновок підтверджують й інші дослідження, наприклад, Loon a kol. (2019), які описують особисте благополуччя як розвиток людського потенціалу, що включає самоприйняття, самореалізацію, автономію, позитивні стосунки з іншими та особистісний ріст. Тому емоційний інтелект вважається ключовим елементом особистого та професійного життя, оскільки він суттєво впливає на здатність людей регулювати поведінку, вирішувати складні соціальні ситуації та приймати рішення, що ведуть до позитивних результатів (Maalouf, Hallit, Obeid, 2022). Як підкреслюють Guasp a kol. (2020), емоційний інтелект має фундаментальний вплив на психічне здоров'я, якість міжособистісних стосунків та загальне життєве благополуччя індивіда.

Методологія дослідження

Проведене дослідження мало дескриптивний, поперечний та кількісний характер і було спрямоване на вивчення зв'язку між емоційним інтелектом та особистим благополуччям, а також на оцінку їхнього рівня у студентів вищих навчальних закладів.

Мета дослідження

Метою цього дослідження є вивчення зв'язку між емоційним інтелектом та особистим благополуччям студентів вищих навчальних закладів. Ідентифікувати, які фактори емоційного інтелекту найсуттєвіше впливають на суб'єктивно сприйняте благополуччя.

Дослідницька вибірка та використані методи

Дослідницька група складалася з 82 студентів вищих навчальних закладів із середнім віком 22,7 року, причому 76 % учасників становили жінки. До дослідження були включені студенти віком понад 18 років, які навчалися у вищих навчальних закладах і виявили бажання взяти участь у дослідженні. Опитувальники спочатку заповнили 107 студентів, проте 25 із них, які мали перерву в навчанні, були виключені з дослідження. Збір даних тривав із грудня 2024 року до квітня 2025 року. Опитувальники розповсюджувалися особисто, а також електронною поштою та через онлайн-платформи.

У межах дослідження були застосовані перевірені психодіагностичні методи — зокрема шкали WLEIS та IOP-PWI. Для вимірювання емоційного інтелекту студентів вищих навчальних закладів ми використали опитувальник WLEIS (Wong & Law, 2002), який розроблений для оцінки здатності індивіда працювати з емоціями. Цей інструмент містить 16 тверджень, що охоплюють чотири основні сфери емоційного інтелекту: сприйняття власних емоцій, сприйняття емоцій інших, використання емоцій при прийнятті рішень, регуляція емоцій. Учасники дослідження висловлювали ступінь згоди з окремими твердженнями за допомогою 7-бальної шкали Лайкерта, де 1 означало «рішуче не згоден», а 7 — «рішуче згоден». Вищий отриманий бал вказував на вищий рівень емоційного інтелекту.

Для визначення рівня особистого благополуччя студентів вищих навчальних закладів було використано Індекс особистого благополуччя (IOP), розроблений International Wellbeing Group (2013). Цей інструмент зосереджується на когнітивному вимірі благополуччя, зокрема на рівні задоволеності різними аспектами життя. Опитувальник містить одне окреме запитання, яке оцінює загальну задоволеність життям, та ще сім пунктів, що стосуються задоволеності конкретними сферами: рівень життя, стан здоров'я, досягнення цілей, міжособистісні стосунки, відчуття безпеки, включеність у спільноту та перспективи на майбутнє. Респонденти висловлюють свою задоволеність за 11-бальною шкалою Лайкерта від 0 (повна незадоволеність) до 10 (повна задоволеність). Загальний бал IOP розраховується як середнє значення із семи або восьми пунктів, залежно від використаної версії опитувальника. Отриманий бал можна трансформувати у відсоткову шкалу від 0 до 100%, що дозволяє спростити інтерпретацію. IOP вважається надійним та валідованим інструментом для вимірювання суб'єктивного благополуччя.

Математико-статистична обробка

Отримані дані були проаналізовані за допомогою програмних засобів PSPP (версія 25) та Microsoft Excel. У межах дескриптивного аналізу ми використали частотні статистичні методи, зокрема розрахунок абсолютних значень (N) та відсоткового представлення (%). Для перевірки зв'язків між змінними ми застосували біваріаційний аналіз із використанням непараметричного статистичного методу — коефіцієнта кореляції Спірмена. Результати інтерпретувалися при рівні статистичної значущості α = 0,05, що представляє стандартну межу для оцінки значущості виявлених зв'язків.

Результати

Вивчення зв'язку емоційного інтелекту та особистого благополуччя студентів вищих навчальних закладів

У таблиці відображено зв’язки між окремими компонентами емоційного інтелекту та рівнем особистого благополуччя. Було встановлено, що особисте благополуччя позитивно пов’язане з оцінюванням власних емоцій (0,000), їх використанням (0,000) та їх регуляцією (0,003). Подібні взаємозв’язки спостерігаються також між загальною задоволеністю життям та елементами емоційного інтелекту. Ці результати вказують на те, що здатність усвідомлювати, використовувати та керувати власними емоціями сприяє вищому рівню особистого благополуччя.

Табл. 1 Оцінка зв’язку емоційного інтелекту та особистого благополуччя

Дискусія

Під час аналізу значущих зв’язків було встановлено, що особисте благополуччя позитивно корелює з оцінюванням власних емоцій (0,000), їх використанням (0,000) та регуляцією (0,003). Подібні взаємозв’язки проявилися також між загальною задоволеністю життям та окремими компонентами емоційного інтелекту. Результати вказують на те, що здатність розпізнавати, використовувати та керувати власними емоціями сприяє вищому рівню особистого благополуччя. Дослідження, проведене Shuo та Xuyang (2022) на вибірці китайських студентів вищих навчальних закладів, продемонструвало сильну позитивну кореляцію між емоційним інтелектом та особистим благополуччям. Студенти з високим рівнем емоційного інтелекту могли краще розуміти власні емоції, а також емоції інших людей, що покращило їхні комунікативні навички та ефективність у соціальних взаємодіях. Ці фактори згодом сприяли покращенню їхнього особистого благополуччя у повсякденному житті. Подібні висновки отримали також Loi та Pryce (2022), які підтвердили позитивний вплив емоційного інтелекту на особисте благополуччя. Автори наголошують, що розвиток емоційного інтелекту у студентів може покращити їхнє загальне життєве благополуччя, а також діяти як профілактика проти негативних наслідків академічного вигорання. Емпіричні докази від багатьох авторів (Nag та ін., 2023; Rany та ін., 2024; Lye та ін., 2023; Shengyao та ін., 2024; Malayila та ін., 2024) підтверджують сприятливий вплив емоційного інтелекту на особисте благополуччя студентів вищих навчальних закладів та вказують на його значення у зниженні психологічного навантаження.

Висновок

Метою роботи було дослідити зв’язок між емоційним інтелектом та особистим благополуччям студентів вищих навчальних закладів, а також ідентифікувати, які фактори емоційного інтелекту найсуттєвіше впливають на суб’єктивно сприймане особисте благополуччя. На основі проаналізованих теоретичних засад та результатів нашого дослідження можна констатувати, що цю мету було досягнуто. Наші результати показують, що між окремими факторами емоційного інтелекту та особистим благополуччям існують значущі позитивні кореляції. Найсильніші зв’язки підтвердилися між особистим благополуччям та оцінюванням власних емоцій, їх використанням та регуляцією. Ці три фактори виявилися ключовими для підтримання душевної рівноваги, задоволеності життям та загального психологічного благополуччя. Наведені теоретичні знання вказують на те, що емоційний інтелект є важливим фактором, який впливає на особисте благополуччя індивіда. Здатність розпізнавати, розуміти та регулювати власні емоції, а також сприймати емоції інших, є ключовим фактором підтримання душевної рівноваги, задоволеності життям та сприяє загальному психологічному здоров’ю. Багато досліджень підтверджують, що розвиток емоційного інтелекту допомагає краще долати стресові та складні ситуації, будує позитивні міжособистісні стосунки і тим самим підвищує якість життя. У контексті студентської популяції емоційний інтелект має особливо важливе значення, оскільки допомагає долати не лише особисті, а й академічні виклики, покращує адаптаційний процес у середовищі вищої школи та діє як захисний фактор перед негативними наслідками психологічного навантаження та вигорання. Розвиток емоційного інтелекту має бути частиною підтримки особистісного зростання та психічного здоров’я, завдяки чому опосередковано відбувалося б і підвищення рівня особистого благополуччя індивідів.

Авторка: PhDr. Valéria Parová, PhD. Univerzita Pavla Jozefa Šafárika Lekárska fakulta, Ústav ošetrovateľstva

Список бібліографічних посилань

AL-QADRI, A. H. – ZHAO, W., 2021. Emotional intelligence and students’ academic achievement. In: Problems of Educations in 21st Century. ISSN 1822-7864, vol. 79, č. 3, 2021.

BAR-ON, R., 1997. The Bar-On Emotional Quotient Inventory (EQ-i): Technical Manual. In: Psicothema. ISSN 0214-9915, vol. 18, 1997, s. 13–25.

DAVIS, T., 2024. What is well-being? Definition, types, and well-being skills. Psychology Today [online]. Dostupné na: https://www.psychologytoday.com/intl/blog/click-here-for-happiness/201901/what-is-well-being-definition-types-and-well-being-skills [cit. 2025-09-23].

DHLIWAYO, P. – COETZEE, M., 2020. Cognitive intelligence, emotional intelligence and personality types as predictors of job performance: exploring a model for personnel selection. In: Journal of Human Resource Management. ISSN 2331-0715, vol. 18, 2020.

DODGE, R. – DALY, A. – HUYTON, J. – SANDERS, L., 2012. The challenge of defining wellbeing. In: International Journal of Wellbeing. ISSN 1179-8602, vol. 2, č. 3, 2012, s. 222–235.

GOLEMAN, D., 1995. La Inteligencia Emocional. London: Vergara, 1995. 397 s. ISBN 9789501516418.

GUASP COLL, M. – PALMER, J. – SANTOS, R. – MUÑOZ, J., 2020. Emotional Intelligence, Empathy, Self-Esteem, and Life Satisfaction in Spanish Adolescents: Regression vs. QCA Models. In: Frontiers in Psychology. ISSN 1049-431, vol. 11, 2020.

INTERNATIONAL WELLBEING GROUP, 2013. Personal Wellbeing Index – Adult (5th ed.). Melbourne: Australian Centre on Quality of Life, Deakin University.

LOON, M. – OTAVE-EBEDE, L. – STEWARD, J., 2019. The paradox of employee psychological well-being practices: An integrative literature review and new directions for research. In: The International Journal of Human Resource Management. ISSN 1466-4399, vol. 30, č. 1, 2019, s. 156–187.

MAALOUF, E. – HALLIT, S. – OBEID, S., 2022. Personality traits and quality of life among Lebanese medical students: any mediating effect of emotional intelligence? A path analysis approach. In: BMC Psychology. ISSN 2050-7283, vol. 10, č. 1, 2022, s. 1–12.

MANCINI, G. – ADRIANI, M. – TASSO, A. – MASCIA, M. L., 2022. Emotional intelligence: Current research and future perspectives on mental health and individual differences. In: Frontiers in Psychology. ISSN 1049-431, vol. 13, 2022.

MARKS, N. – SHAH, H., 2004. A well-being manifesto for a flourishing society. In: Journal of Public Mental Health. ISSN 1746-5729, vol. 3, č. 4, 2004, s. 9–15. PETRIDES, K. V. – FURNHAM, A. – MIKOLAJCZAK, M., 2007. The location of trait emotional intelligence in personality factor space. In: British Journal of Psychology. ISSN 2044-8295, vol. 98, 2007, s. 273–289.

TAN, T. H. – LEE, J. H., 2022. Residential environment, third places and well-being in Malaysian older adults. In: Social Indicators Research. ISSN 0303-8300, vol. 162, č. 2, 2022, s. 721–738.

WIGINTON, K., 2024. What is emotional intelligence? [online]. Dostupné na: https://www.webmd.com/mental-health/what-is-emotional-intelligence [cit. 2025-09-25].

WONG, C. – LAW, K., 2002. The effects of leader and follower emotional intelligence on performance and attitude: An exploratory study. In: The Leadership Quarterly, том 13, с. 243–274. ISSN 1048-9843.