Доглядальниця коней чи доглядальниця людини. Яка професія краща, а яка важливіша? Або які існують відмінності в цих професіях? Хто є хто? І чому люди віддають перевагу тваринам, а не людям?
Я тоді цього не досліджувала. Можливо, це правда, а можливо, ні. Мені розповіла про це одна доглядальниця на курсі під назвою «Роль доглядальниці» близько чотирьох років тому. Мовляв, перед тим, як стати доглядальницею в закладі соціального обслуговування для людей з фізичними та ментальними вадами, вона була доглядальницею коней. Увага, не ветеринаром. Вона фактично робила те саме, що робить зараз. Тільки тоді вона доглядала за тваринами, а тепер — за людьми.
Цікавість все ж таки не дала мені спокою, щоб не запитати у дядечка «Google», як там із зарплатою. Одразу з першого разу, а потім з другого, я знайшла такі оголошення:
«Pro péči o koně v našem hřebčínu hledáme spolehlivou a pečlivou ošetřovatelku, co má radost z práce s koňmi. Požadujeme: zkušenosti s koňmi, spolehlivost a pečlivost při výkonu práce. Náplň práce: péče o koně a vodění koní, případně lonžování. Nabízíme velmi dobré finanční ohodnocení, eventuelně ubytování. Plný nebo částečný úvazek dle dohody. Máte-li zájem o samostatnou a pestrou práci, zasílejte životopisy». Оголошення від наших братів чехів.
А друге було зі Словаччини: «катання на конях з дітьми та дорослими, катання на поні з дітьми, базовий догляд за кіньми, годування коней, чищення боксів. Робоче місце підходить також для випускника-підлітка, умови праці з 9:00 до 20:00. Однозмінний робочий час, освіти достатньо і базової, але може бути й вища освіта другого ступеня. Постійне працевлаштування. Досвід роботи не менше 6 місяців. Загальні здібності: комунікація (взаємодія з людьми), культурне мовлення, здатність висловлюватися, самостійність, природнича грамотність, фізична витривалість. Особистісні якості: надійність, комунікабельність. Переваги: адекватна фінансова винагорода, у разі потреби серйозне корпоративне житло, чудове харчування, робота в молодіжному орієнтованому колективі, бонуси для сім'ї у вигляді безкоштовного входу на атракціони та дитячий майданчик».
Доглядальниця коней чи доглядальниця людини. Яка професія краща, а яка важливіша? Або які існують відмінності в цих професіях? Хто є хто?
Кінь належить до прекрасних тварин. Ми відчуваємо до нього повагу. Кінь належить до Божого творіння, але людина є вінцем творіння. І це навіть тоді, коли вона хвора, з інвалідністю або стара. Вона створена за образом Божим. Чи є сьогодні людина справді вінцем творіння, чи забутим живим предметом, який, якщо не може сам про себе подбати, то має проблему гідно прожити кожен свій день?
Кілька років тому я змінила братиславську спеку на тижневе перебування у батьків. Ніколи не забуду дуже сильні емоції, які я переживала того чудового літа. До найприємніших спогадів належить мій перший ранок. Мене розбудив шум на подвір'ї, і я зрозуміла, що батьки разом із сестрою, яка з ними жила, вже прокинулися. У піжамі я спустилася вниз і знайшла всіх за кавою. Двері я залишила відчиненими, бо хотіла насолодитися співом птахів, сонцем і сільським повітрям. Невдовзі після цього мама торкнулася мене і сказала: «Подивися назовні. Пея прийшла побажати нам доброго ранку».
«Що, хто?» — запитала я. Наша Пея. І в ту мить я її побачила. Прекрасне лоша, яке просунуло голову у двері і гарно заіржало. Це було прекрасне видовище, але й відчуття. Очі лошати мали в собі щось ніжне, ласкаве. Завдяки Пеї весь тиждень був для мене чудовою відпусткою. Я бачила, що навколо неї багато роботи, але також і те, що мій батько і брат роблять це з любов'ю. Навіть якщо це були «лише тяглові коні» для лісу. Чому я про це згадала? Два тижні тому я знову була вдома на сході. Цього разу я читала лекції для вищого та середнього менеджменту, тобто директорів, директорок, старших медсестер та соціальних працівників, які працюють у закладах соціального обслуговування. І знову був прекрасний теплий вечір, коли мені зателефонувала подруга, «колишня пані староста», що хоче взяти мене до хороших людей. Я була невідповідно одягнена і, правду кажучи, не планувала після лекційного дня кудись іти, але оскільки я її знала, то одразу погодилася. Я знала, що вона не бреше і не перебільшує. Я сіла в машину і дозволила везти себе, поки ми не зупинилися посеред ферми. Коли я вийшла, я відчула, а також побачила рай на землі. Навколо паслися коники, які одразу підійшли до огорожі, і я змогла до них доторкнутися. Навпроти стояв чудовий кам'яно-дерев'яний будиночок, про який я мріяла і досі мрію. І прекрасний вечір не закінчувався, я справді змогла поговорити і випити трав'яного чаю з хорошими людьми.
Чому я про це розповідаю? Бо іноді мені достатньо такого прекрасного дня або тижня, щоб зберегти віру в добро людини і мати надію, що людина справді є вінцем творіння і заслуговує на гідне життя. Поки ще є хороші люди, поки ще знайдеться достатньо доглядальниць з добрим серцем, які навіть за таку низьку зарплату будуть виконувати справді важку, часто неприємну, невдячну роботу і з любов'ю будуть дивитися на старого, буркотливого, іноді навіть агресивного літнього громадянина, або молоду людину чи дитину з аутизмом або розумовою відсталістю, тоді я зможу знову вранці одягнутися і піти читати лекції або порадити колегам, які щодня дбають про таких людей.
Сьогодні ми маємо великий дефіцит доглядачів і доглядальниць. Ви знайдете повно оголошень. Так само як починає бракувати медсестер у лікарнях, заклади соціального обслуговування також мають проблему з тим, щоб залучити або втримати хороших доглядачів за такі зарплати та умови праці. Якщо щось не зміниться в соціальній системі догляду, тоді настане ситуація, що людина замінить людину на тварину.
Бо вона німа, мила і, можливо, вдячніша за людину. Якщо це станеться, я вже не буду з радістю вставати на роботу, тому що почну відчувати справжній страх. Страх, що коли мої найближчі потребуватимуть догляду, я не знайду хорошу доглядальницю. Власне, не знайду жодної. А можливо, одного разу це буду я, хто потребуватиме доглядальниці. І тоді мені доведеться вимовити слова з Біблії: «Господи, не маю людини». Якщо це станеться, тоді я вже не захочу тут бути, тому що в мене зникне почуття вдячності за новий ранок і почуття радості від того, що я живу.
На завершення я хочу звернутися до вас, щоб ви також відвідали дядечка «Google» і прочитали оголошення. Я думаю, що ви побачите ту різницю, яку помітила і я, коли порівняла оголошення на доглядальницю коней і доглядальницю людини.
Автор: PhDr. Mária Kovaľová, PhD. MHA
Авторка — теологиня зі спеціалізацією на дияконічній соціальній роботі та магістерка громадського здоров'я зі спеціалізацією на керованій документації та управлінні ризиками. З 1991 року займається доглядом за літніми людьми. Вона є консультанткою та аудиторкою якості в соціальних послугах. З 2014 року є президенткою Асоціації фахівців соціальних послуг та співзасновницею Громадського об'єднання Planéta malého prínca. www.aopss.sk