Інтерес заявників до прийомного догляду та усиновлення в Братиславському краї Foto: Peter Senko (2017)

Вступ

Перш ніж ми розповімо щось про прийомний догляд чи усиновлення, необхідно зазначити, що існує список заявників на замісну сімейну опіку (далі — «ЗСО») та список дітей, які включені до переліку дітей, для яких необхідно забезпечити одну з форм ЗСО. Ці списки веде Управління праці, соціальних справ та сім’ї (далі — «ÚPSVR»), спеціально призначена для цього установа в межах кожного краю в Словаччині. ÚPSVR Bratislava є однією з таких визначених установ у межах Словаччини.

Перший список складають заявники на ЗСО, які зареєстровані відповідно до § 73 абз. 3 п. a/ 2. пункту та відповідно до § 39 Закону Національної ради Словацької Республіки № 305/2005 Зб. з. про соціально-правовий захист та соціальну опіку, причому вони повинні згідно із законом виконати встановлені умови для замісної сімейної опіки. Другий список — це список дітей, які включені до переліку дітей, для яких необхідно забезпечити одну з форм ЗСО. Через відповідні установи відбувається посередництво між заявниками на ЗСО та дітьми.

Як зазначено на початку статті, останнім часом зростає інтерес людей до прийомного догляду чи усиновлення. Якби ми мали знайти спільну характеристику усиновлення та прийомного догляду, ми могли б спиратися на Matějček et al. (2002), який стверджує, що дитина виховується людьми, яким вона не була народжена. Оскільки прийомні батьки ще не створили з дитиною близького зв’язку, для них дитина після приходу в сім’ю певною мірою є «невідомою». Отже, завданням прийомних батьків є навчитися розуміти дитину та змінити свій спосіб життя так, щоб він відповідав не лише їм самим чи дітям, які вже виростають у їхній сім’ї, а й дитині, яку вони прийняли у свою родину. На відміну від прийомного догляду, усиновлення є постійним рішенням для дитини. Попри спільну філософію обох форм замісної сімейної опіки, ми можемо спостерігати великі відмінності з боку інтересу заявників щодо переваги прийомного догляду та усиновлення.

Прийомний догляд — це створення замісного сімейного середовища (короткострокового, середньострокового або довгострокового) для дитини, яка не може з різних причин бути тимчасово або довгостроково вихована своїми батьками, або іншими членами сім’ї чи родичами.

У нашій країні прийомний догляд регулює Закон № 36/2005 Зб. з. про сім’ю § 48: якщо батьки дитини не забезпечують або не можуть забезпечити особистий догляд за дитиною, суд може прийняти рішення про передачу малолітньої дитини під опіку фізичної особи, яка має інтерес стати прийомним батьком і зареєстрована у списку заявників на замісну сімейну опіку. Прийомний батько має право представляти дитину та управляти її майном лише у звичайних справах. Для здійснення незвичайних справ він зобов’язаний просити згоду біологічного батька дитини або суду, якщо рішення законного представника дитини не відповідає інтересам дитини. Тоді прийомний батько може вимагати, щоб цю відповідність при конкретному рішенні батька або законного представника перевірив суд. Догляд прийомних батьків за дитиною за звичайних обставин закінчується досягненням нею повноліття, але у виняткових випадках суд за згодою дитини та прийомного батька може продовжити догляд до одного року після досягнення повноліття.

Дитина, яку суд передає під прийомний догляд, може, але не обов’язково повинна бути такою, що підлягає усиновленню, може, але не обов’язково повинна мати контакт зі своїми власними батьками. При формі прийомного догляду прийомні батьки беруть на себе певні батьківські зобов’язання, але законним представником дитини все одно залишається біологічний батько дитини. Дитині зазвичай залишається її ім’я та прізвище, але прийомні батьки у виняткових випадках можуть подати заяву на зміну імені чи прізвища. Багато авторів (Mačkinová, Musilová, 2013; Matejček et al. 2002) зазначають, що прийомні батьки з дитиною часто неформально створюють і зберігають дуже схожі стосунки, як і з власними дітьми. Часто трапляється, що діти залишаються в прийомній сім’ї навіть після досягнення повноліття до того часу, поки не стануть самостійними. І немає нічого виняткового, якщо така дитина підтримує контакт з прийомними батьками навіть тоді, коли вже сама має власну сім’ю.

Причини, чому заявники на ЗСО обирають прийомний догляд, головним чином такі:

  • Час очікування на дитину, коли під час першої інформаційної розмови вони дізнаються, що на прийомний догляд чекатимуть набагато менше, ніж на усиновлення, оскільки прийомних батьків у Братиславському краї порівняно менше, ніж усиновлювачів. Проте цей аргумент працює лише в деяких випадках. Заявники обирають прийомний догляд лише тоді, коли повернення дитини в біологічну сім’ю реально не загрожує (біологічні батьки є бездомними, наркозалежними тощо).
  • На форму прийомного догляду держава робить внесок фінансовою допомогою: для дитини — прийомною допомогою, а для прийомного батька — винагородою прийомного батька. Крім того, прийомний батько отримує також допомогу на дитину. Заявники на ЗСО переважно добре фінансово забезпечені, але, безумовно, існують випадки, коли причиною переваги прийомного догляду є також фінансова винагорода.
  • Інтерес до більшої групи братів і сестер, де нижча ймовірність можливості усиновлення через збереження родинних зв’язків між братами та сестрами. Ця причина буває рідкісною або поодинокою.
  • Заявники, які вже мають власних біологічних дітей і хочуть допомогти дітям в інституційному догляді.

У поодиноких випадках, коли дитина передана під прийомний догляд, вона може стати юридично вільною, і статус дитини може змінитися на «таку, що підлягає усиновленню». Тоді для дитини може знайтися нове постійне рішення — усиновлення, і новою усиновлювальною сім’єю стає саме її прийомна сім’я, де дитина виростає і де часто створені сильні емоційні зв’язки.

Усиновлення

Усиновлення — це стосунки, які виникають між усиновлювачем та усиновленим. Стосунки, які виникають між ними під час усиновлення, є такими ж, як між біологічними батьками та дітьми. Між усиновленим та родичами усиновлювача внаслідок усиновлення виникають родинні стосунки. Усиновлювачі мають такі ж права та обов’язки, як і батьки.

Щоб дитина могла бути усиновлена, вона повинна мати виражену «здатність до усиновлення», про що приймає рішення суд. Для вираження здатності до усиновлення у малолітньої дитини законодавець передбачає умови, які повинні бути виконані згідно із законом. Економічна нестача, а також недостатні житлові умови чи скрутне становище батьків не можуть бути причиною для оголошення дитини такою, що підлягає усиновленню. Провадження щодо здатності до усиновлення суд може розпочати за поданням органу соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки або без подання, якщо встановить, що виконані передумови для усиновлення.

Умови для вираження здатності до усиновлення У деяких випадках малолітня дитина може бути оголошена судом такою, що підлягає усиновленню, навіть без згоди батьків. Йдеться про виняткові випадки, якщо батьки:

  • Не виявляють справжнього інтересу до дитини протягом щонайменше 6 місяців. У цьому пункті ми стикаємося з проблемою того, що таке справжній інтерес батьків або одного з батьків до дитини, оскільки з погляду фахівців справжній інтерес до дитини сприймається по-різному. Наприклад, деякі біологічні батьки мають чітко визначений період у 6 місяців, протягом якого вони повинні виявити інтерес до дитини, щоб вона не стала такою, яку можна усиновити. Вони певним чином виявляють інтерес до дитини, навіть знаючи, що ніколи реально не заберуть її додому. Чим старша дитина, тим важче влаштувати її в прийомну сім'ю, оскільки більшість заявників виявляють інтерес до менших дітей.
  • Не виявили жодного інтересу до дитини протягом щонайменше 2 місяців після її народження, якщо їм у цьому не завадила серйозна перешкода (якщо біологічний батько перебуває у в'язниці, або серйозно хворий тощо).
  • Надають заздалегідь загальну згоду на усиновлення, так звану «генеральну згоду» (без зазначення конкретних усиновлювачів), а саме перед судом, або в письмовій формі перед органом соціально-правового захисту, або перед уповноваженим працівником соціально-правового захисту в медичному закладі, де народилася дитина. З усиновленням повинні погодитися обоє батьків, якщо вони записані у свідоцтві про народження дитини. Майже всі діти, яких визначений ÚPSVR Bratislava веде в переліку дітей, не мають у свідоцтві про народження зазначеного батька, тому заяву «Дозвіл на усиновлення дитини» підписує лише мати, надаючи таким чином згоду на її усиновлення.
  • Усиновленою може бути згідно із законом про сім'ю лише неповнолітня дитина, і тільки в тому випадку, якщо усиновлення відповідає її інтересам.

Усиновлюваність дитини оголошується у формі судового рішення, і дитина стає юридично вільною, придатною для усиновлення. Водночас батько (батьки) дитини позбавляються здійснення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.

ÚPSVR, який веде справу дитини, тісно співпрацює із закладом, у якому дитина розміщена, і якщо повернення дитини в біологічну сім'ю неможливе, шукає для дитини найбільш підходящу форму замісної сімейної опіки, тобто опікунство або усиновлення. ÚPSVR, який веде справу дитини, подає документацію дитини до визначеного ÚPSVR для цілей посередництва NRS і зазначає також форму NRS (опікунство чи усиновлення). У випадку, якщо судом щодо дитини оголошено усиновлюваність, відповідний ÚPSVR подає цю інформацію разом із документацією дитини до визначеного ÚPSVR для цілей посередництва замісної сімейної опіки.

Наступним випадком включення дитини, придатної до переліку дітей, яким потрібно забезпечити посередництво NRS, є випадок, коли жінка залишила дитину після пологів у медичному закладі, так звані «анонімні пологи». Згідно з § 34 ч. 2 закону № 305/2005 З. з. про SPOD a SK, якщо йдеться про дитину, яку жінка залишила після пологів у медичному закладі, якщо невідомий жоден із батьків, орган соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки надсилає основні дані про дитину згідно з частиною документації до визначеного органу соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки не пізніше наступного робочого дня після дня, коли він дізнався про цей факт. Ці діти відразу включаються до списку дітей, але ще не є юридично вільними, оскільки судом ще не було оголошено усиновлюваність.

Оголошення усиновлюваності дитини, поєднане з позбавленням батьківських прав та обов'язків і призначенням дитині опікуна, останнім часом є тривалим і може затягуватися, і затягується аж на кілька місяців, особливо після скасування Цивільного процесуального кодексу з 01. 07. 2016.

Визначений ÚPSVR після отримання документації дитини шукає для дитини у своєму краї підходящих заявників на NRS, причому не пізніше ніж через два тижні після внесення дитини до переліку дітей звертається до заявників зі списку заявників. Якщо таких заявників немає, то після закінчення двох тижнів він повинен надіслати документацію дитини до акредитованих суб'єктів у межах краю та до всіх визначених органів у Словаччині. Якщо визначений ÚPSVR знаходить для неповнолітньої дитини підходящих заявників, він інформує їх про можливість продовження проваджень, пов'язаних з оголошенням усиновлюваності, якщо дитина ще не має оголошеної усиновлюваності. Коли заявники вирішують піти на процес усиновлення, вони контактують з дитиною, проте повинні чекати на юридичну свободу дитини. Дитину вони забирають з дитячого будинку на гостьові візити, які постійно подовжуються. Деякі дитячі будинки не відпускають дитину на гостьовий візит, поки заявники не подадуть клопотання про передачу дитини під перед-усиновлювальну опіку (суд їм відмовляє, бо дитина не має оголошеної усиновлюваності) або принаймні про передачу дитини за невідкладним заходом (біологічна мати дитини, поки щодо дитини не оголошено усиновлюваність і вона не позбавлена здійснення батьківських прав, все ще є учасником провадження, і рішення про передачу дитини за невідкладним заходом надсилається їй поштою, чого заявники зазвичай не хочуть). Внаслідок згаданих ускладнень у процесі посередництва NRS заявників з різних сторін підштовхують до опікунства, навіть якщо вони внутрішньо налаштовані на усиновлення. Заявники під загрозою розкриття їхньої анонімності воліють чекати на усиновлюваність дитини, хоча це приносить їм нерозв'язні проблеми:

  • Вони не можуть офіційно піти з роботи в декретну або батьківську відпустку, бо не мають рішення суду про передачу дитини під їхню опіку. Оскільки більшість заявників є належним чином працевлаштованими (не є самозайнятими особами, не можуть працювати з дому), час, поки буде оголошено усиновлюваність дитини, вони вирішують на роботі різними формами: відпустками, неоплачуваною відпусткою тощо, причому можуть наразити себе на ризик втрати роботи.
  • Дитину утримують власним коштом, від дитячого будинку отримують лише так звані «аліменти на харчування», що є незначною сумою. Попри це, заявники з любов'ю та готовністю виявляють інтерес до дитини і, головне, терпіння в очікуванні, поки дитина офіційно прийде в їхню сім'ю.
  • До того часу, поки дитина не передана їм, біологічні батьки можуть будь-коли передумати, чи не забрати дитину назад, якщо тим часом вони владнали свої сімейні обставини. Для заявників ця альтернатива є немислимою та неприйнятною, оскільки тим часом вони звикли до дитини і між ними почав будуватися взаємний емоційний зв'язок.

Причини, через які заявники на замісну сімейну опіку бояться форми опікунства, головним чином такі:

  • Можливість повернення дитини назад до її біологічної сім'ї. У цьому випадку слід оцінити мотивацію заявників на замісну сімейну опіку. Згідно із Zezulová (2012), стимули до опікунства можуть збігатися з мотивацією до усиновлення, проте рішення на користь опікунства відрізняється більш альтруїстичними спонуканнями, до яких вона зараховує мотив допомоги покинутим дітям. Йдеться насамперед про заявників, які вже мають якусь дитину, і повернення дитини до її біологічної сім'ї вони можуть легше прийняти, оскільки передана дитина не є їхньою єдиною дитиною. У заявах на замісну сімейну опіку, проте, переважають люди, які ще не мають дітей, тому для них опікунство є неприйнятним, і ці люди майже завжди обирають форму усиновлення. Попри зазначений ризик того, що дитина повернеться назад до своєї біологічної сім'ї, таке повернення є поодиноким.

  • Розкриття анонімності прийомних батьків у стосунках із біологічною родиною дитини. У провадженні про передачу дитини під опіку прийомних батьків біологічні батьки є учасниками провадження, і в суді прийомні батьки можуть реально особисто зустрітися з біологічними батьками дитини; рішення суду про передачу дитини під опіку прийомних батьків також надсилається біологічним батькам.

  • Сумніви щодо належного виховання з боку прийомних батьків та контакт із дітьми – деякі біологічні батьки можуть висловлювати застереження щодо виховання дитини, також вони мають право зустрічатися з дитиною (дітьми), через що можуть виникати проблеми. У даному випадку не є винятком і регулювання контактів дитини з батьками, причому прийомний батько зобов'язаний належним чином підготувати дитину до зустрічі з батьком. Про регулювання контактів вирішує суд.
  • Можливе шантажування, погрози та залякування прийомних батьків і дітей з боку біологічної родини. У цьому пункті люди забувають про той факт, що орган соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки, а також акредитовані суб'єкти допомагають їм у складних ситуаціях.

Наступні графіки наводять огляд кількості заяв на усиновлення та на опіку прийомними батьками за останні 5 років у Братиславському краї:

Графік № 1: Інтерес до усиновлення та до опіки прийомними батьками у 2013 році в Братиславському краї

Графік № 2: Інтерес до усиновлення та до опіки прийомними батьками у 2014 році в Братиславському краї

Графік № 3: Інтерес до усиновлення та до опіки прийомними батьками у 2015 році в Братиславському краї

Графік № 4: Інтерес до усиновлення та до опіки прийомними батьками у 2016 році в Братиславському краї

Графік № 5: Інтерес до усиновлення та до опіки прийомними батьками у 2017 році в Братиславському краї

Висновок

Згідно з наведеними графіками порівняння інтересу до усиновлення та до опіки прийомними батьками в Братиславському краї ми можемо побачити, що до усиновлення інтерес значно більший, ніж до опіки прийомними батьками. Обидві форми замісної сімейної опіки мають у нашому суспільстві велике значення. Парадоксом є те, що дитячі будинки переповнені дітьми, які придатні лише для опіки прийомними батьками. Можливо, якби дорослі більше дивилися на цю проблему очима дітей, інтерес до опіки прийомними батьками в Братиславському краї був би більшим.

Хоча заявники на замісну сімейну опіку відчувають страх перед знайомством із біологічною родиною дитини, це завжди питання взаємної домовленості, можливо, також у співпраці з органом соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки. Попри те, що між усиновленою дитиною та усиновлювачем виникають такі ж стосунки, як між біологічним батьком і дитиною, з часом усиновлену дитину також цікавитиме її біологічна родина, і не виключено, що вона буде шукати інформацію про них.

На початку ми згадували, що заявники на замісну сімейну опіку обирають форму опіки прийомними батьками або усиновлення під час психологічної підготовки, хоча часто вже на момент подання заяви на замісну сімейну опіку вони внутрішньо налаштовані на одну з форм замісної сімейної опіки, частіше на усиновлення.

Варто було б розширити зміст психологічної підготовки, приділивши більше уваги можливості опіки прийомними батьками, детальніше обговорити переваги та недоліки, а також труднощі цієї форми опіки, пояснити, що з часом вони стануть для дітей близькими людьми з емоційним зв'язком, а це саме те, що дітям потрібно найбільше. Оскільки діти не розрізняють форми опіки: опіка прийомними батьками чи усиновлення, дітям потрібна родина, яка прийме їх такими, якими вони є, яка надасть їм відчуття дому, впевненості та безпеки. Звісно, важливу роль відіграє і вік дитини: чим менша дитина, тим легшою та менш складною є адаптація.

Зрештою, «що потрібно змінити»? Приділяти більше уваги та, можливо, «реклами» опіки прийомними батьками в медіа, надавати широкому загалу інформацію, проводити зустрічі з фахівцями та взагалі більше займатися проблематикою замісного батьківства.

Автор: Mgr. Zuzana Haťapková Авторка допису працює в ÚPSVR Bratislava, відділі соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

MAČKINOVÁ, Monika – MUSILOVÁ, Eva. 2013. Děti a senioři jako klienti sociální práce. České Budějovice: Forma, s.r.o., 2013. 178 s. - ISBN 978-80-7453-310-5.

MATĚJČEK, Zdenek - KOLUCHOVÁ, Jana - BUBLEOVÁ, Věduna, KOVAŘÍK, Jiří - BENEŠOVÁ, Lucie. 2002. Osvojení a pěstounská péče. Praha: Portál, 2002. 155 s. ISBN 80-7178-637-3.

ZEZULOVÁ, Dagmar. 2012. Pěstounská péče a adopce. Praha: Portál, 2012. 200 s. ISBN 978-80-262-0065-9.

Zákon č. 36/2005 Z. z. o rodine a o zmene a doplnení niektorých zákonov.

Zákon č. 305/2005 Z. z. o sociálnoprávnej ochrane detí a o sociálnej kuratele a o zmene a doplnení niektorých zákonov.