Згубні культи та секти – залежність і профілактика Сучасна доба є типовою через наявність різних соціально-патологічних явищ, таких як безробіття, злочинність, делінквентність молоді, залежності тощо. Одним із них, що стрімко зростає в усьому світі, є присутність згубних культів і сект та залежність від них. Але якщо ми хочемо про них говорити, необхідно спочатку визначити, що таке секта. В принципі, в очах широкої громадськості секта сприймається як щось апріорі негативне, деструктивне та небезпечне. Однак це не завжди може бути правдою. У базовому визначенні ми говоримо про неї як про релігійну громаду, що відрізняється віросповіданням та обрядами від офіційної материнської церкви, або як про закриту групу людей, що відокремилася через різні погляди, принципи тощо від якоїсь організації (Šaling – Šalingová – Maníková, 20025, с. 583). Це означає, що навіть багато нині встановлених релігій на початках їхнього існування можна було б назвати сектами, і їх так і називали (наприклад, християни, які відокремилися від юдаїзму, євангелісти, які відірвалися від католиків тощо). Суттєво те, що якщо таке угруповання здатне поважати особистість і свободу, або вільну волю своїх членів, воно з часом має реальний шанс стати загальновизнаною зареєстрованою церквою без того, щоб вважатися деструктивним. Інша ситуація з так званими згубними сектами. У їхньому випадку також йдеться про угруповання людей, яке ми могли б визначити згідно з вищенаведеним визначенням, але це також угруповання, «яке своєю спрямованістю становить небезпеку для суспільства тим, що зі своїх членів «виробляє» невільних індивідів, повністю підпорядкованих ідейним намірам секти» (Jusko, 2009, с. 138). Rusnáková (2009, с. 19 – 22) далі додає, що особистість члена такої деструктивної спільноти втрачає свою унікальність і свободу, і стає залежною особистістю. Свої дії, мислення та переживання вона підпорядковує лідеру, який використовує дану особистість для задоволення своїх потреб і цілей. Отже, йдеться також про групу, відокремлену під керівництвом лідера від якоїсь спільноти, або це може бути новостворена спільнота, переважно релігійна (хоча це не обов'язково правило – тоді ми говоримо скоріше про культ), наприклад, синкретичного характеру, або така, що базується на вигадках засновника, проте тут свобода мислення та повага до свободи індивіда не знаходять розуміння. На основі цього ми могли б ідентифікувати кілька основних ознак згубних культів і сект. Це:
- Авторитарне керівництво (вимагається максимальна слухняність і підпорядкування лідеру секти, який має абсолютну владу над життям і мисленням членів)
- Елітарність і виключність (секта проголошує, що вона єдина справжня, обрана, елітна група людей, яка єдина знає істину)
- Поширення догми (секта та її члени поширюють вчення, яке вважають єдиною загальною істиною, у якій не можна сумніватися)
- Суворо встановлені правила та принципи життя членів (секта приписує своїм членам, як вони мають поводитися, висловлюватися, що вони можуть і чого не можуть робити, з ким можуть і не можуть спілкуватися тощо, причому часто втручається навіть в інтимні сфери людського життя)
- Віра, піднесена над розумом (у вчення просто треба вірити, а не роздумувати про нього, навіть якщо воно часто виходить за межі логіки)
- Переконання про переслідування (секта проголошує, що суспільство переслідує їх за їхню віру і лише з тієї причини, щоб завадити їм досягти спасіння, істини тощо)
- Санкції та покарання (ті, хто не повністю підпорядковується вченню, примушуються до цього різними покараннями, санкціями, висміюванням тощо)
- Психологічна маніпуляція (її використовують як при залученні нових членів, так і при впливі на вже активних членів для їх утримання в переконаннях секти). (Škodová, 1996)
Вище ми навели ознаки, якими проявляються згубні культи та секти. Але щоб ми могли краще уявити, що означають деякі з них, наведемо також кілька прикладів.
Авторитарне керівництво показово проявилося, наприклад, у секті «Храм народів». Цю секту заснував у США в 1955 році James Warren Jones. Після того, як через звинувачення у придушенні свободи та прав людини, а також через власну параною, що хтось хоче його знищити, він був змушений покинути США (1974), він побудував зі своїми послідовниками в джунглях у південноамериканській Гаяні власне містечко Джонстаун, де жив разом зі своїми вірянами. Його вплив на членів був настільки сильним, що на основі його вимоги в цьому містечку 18. 11. 1978 року вчинило масове самогубство 909 людей, включаючи його самого.
Вище ми також зазначили, що згубні секти встановлюють суворі правила та принципи життя для своїх членів, причому часто втручаються в особисті та інтимні сфери людини. Цілком звично, що секти забороняють своїм членам контакти з їхніми попередніми родинами, включаючи їхніх батьків, чоловіків чи дітей. Як конкретний приклад наведемо «Церкву об'єднання» (яку ми також можемо знати як мунітів, за засновником Sun Myung Moon). Природно, що шлюби, укладені до вступу в секту, вони не визнають, якщо партнер також до них не вступить. Людина в цій секті не обирає свого чоловіка сама, а він обирається керівництвом секти на основі анкети, яку вона заздалегідь надсилає. Свого майбутнього чоловіка або дружину вона часто бачить вперше в день масового весілля. Ще більшою мірою секта втручалася в особисте життя членів «Дітей Бога». У них, наприклад, заперечувалася навіть така природна річ, як батьківські права. Діти в цій секті не були дітьми своїх батьків, а всіх, і саме тому використовували для всіх дорослих у секті найменування «тато» і «мама». Також люди не вирішували навіть питання власної сексуальності, оскільки відмова у статевому акті іншому члену чи членкині секти була неприпустимою.
Секти ми також можемо поділяти з кількох точок зору. Першим аспектом, який ми наведемо, є аспект офіційності. На його основі ми розрізняємо: а) Секти de jure (Сюди ми відносимо ті, які можуть, але й не повинні бути згубними. Це, отже, всі ті, які не є зареєстрованими релігійними спільнотами в даній країні, включаючи ті, які з часом мають шанс стати офіційно визнаними релігіями. Ми виходимо тут із базового визначення сект. У Словаччині на сьогодні є 18 зареєстрованих церков і релігійних спільнот. Їхній список можна знайти на сторінці Міністерства культури СР - ISBN 978-80-8083-705-1). б) Секти de facto (Іноді трапляється, що вдається зареєструватися навіть таким релігійним спільнотам, які попри це відповідають усім наведеним ознакам згубних культів і сект. Отже, хоча de jure ми не можемо називати їх сектами, de facto вони ними є). в) Секти de jure і de facto (У межах згубних культів і сект це найчисельніша група. Сюди ми відносимо всі релігійні спільноти, які не є в списку зареєстрованих церков, не пройшли реєстраційний процес і водночас відповідають усім ознакам згубних культів і сект).
Другий аспект, за яким ми можемо поділяти згубні культи та секти, – це ідеологічний аспект (або також філософська характеристика). Тут ми розрізняємо: а) релігійні секти (орієнтовані на релігійну віру)
b) політичні культи (орієнтовані передусім на політичну догму) c) психотерапевтично-виховні культи та секти (що зловживають психотерапевтичними або псевдопсихотерапевтичними методами) d) комерційні культи (орієнтовані на владу грошей та прибуток за будь-яку ціну) (Škodová, I. – Škodová, Z., 1996)
Вище ми навели кілька прикладів того, якою мірою деструктивні секти втручаються в життя людини, фактично знецінюючи його. З цього виникає питання, як можливо, що люди готові настільки повірити в якусь ідеологію чи вчення, що добровільно підпорядковують їм своє життя. Ми навмисно використали термін «добровільно», оскільки саме цим найчастіше аргументують деструктивні секти. Це наслідок психологічної маніпуляції, яка застосовується вже з першого контакту — вербування потенційного члена. Не всі вербувальники використовують психологічну маніпуляцію. Вербувальників можна розділити на 2 групи. Перша, хоч і небезпечна, але не такою мірою — це звичайні члени сект. Вони намагаються поширювати «правду», в яку самі вірять, оскільки самі є маніпульованими, причому не володіючи техніками маніпуляції. Набагато ризикованішими є навчені вербувальники, які ретельно відбираються і в підготовку яких секти інвестують багато часу та фінансових ресурсів. Як зазначає Škodová (1996), такі вербувальники під час першого контакту намагатимуться справити ненав'язливе, симпатичне враження з метою викликати в нас довіру. Вони ставитимуть запитання про загальновизнані цінності (Чи хотів би ти бути щасливим у житті? Чи хотів би ти бути здоровим? Чи хотів би ти, щоб у світі був мир? Чи хотів би ти мати щасливу сім'ю? тощо), на які людина в принципі відповідає ствердно — «Так». Після цього вони запропонують варіанти, що все це можливо, що це реально, посилаючись постійно на одного й того самого автора або людину, яка написала певний твір. Протягом усієї розмови вони шукатимуть недоліки людини, які могли б використати проти неї, проте про себе говоритимуть дуже мало і невизначено. Тут ми повинні додати, що навчений вербувальник поводитиметься як звичайна людина, яка випадково долучилася до вашої розмови, ніби ви випадково познайомилися, щоб жертва не помітила, що в його поведінці може бути щось підозріле. Так само і вищезгадані запитання, на які очікується відповідь «так», чи запитання про особу жертви він вплете непомітно у звичайну розмову, не викликаючи підозр. На запитання про філософію або вчення, яке він передає жертві, він також відповідатиме невизначено і неясно. Його мета — не переконати жертву в істинності свого вчення, а лише викликати в неї сумніви чи інтерес, через який вона може прийняти запрошення на якусь лекцію чи бесіду, де дізнається більше. Там жертвою вже, без її відома, займуться кілька маніпуляторів, через що вона втрачає де-факто перевагу розмови «один на один», і тому нею легше маніпулювати. Тиск на індивіда з часом посилюється. Сама психологічна маніпуляція згодом відбувається у три фази, часто на кількаденних тренінгах чи навчаннях (жертва все ще може не здогадуватися, що йдеться про деструктивну секту, оскільки зазначені заходи мають назви, а також їх організовують різні громадські об'єднання, засновані сектою, які зловживають такими поняттями, як науковий, дослідницький, християнський, емпіричний, лекція, бесіда, розвиток особистості тощо, які не викликають підозр). Škodová (1996) зазначає, що на першій фазі психологічної маніпуляції секта намагається зруйнувати особистість індивіда і позбавити його раціонального мислення. Це досягається за допомогою кількох технік. Окрім інших, це фізичне виснаження організму (день постійно заповнений різними обов'язками, змінюється звичний режим дня жертви тощо). Згодом жертва перенасичується суперечливою інформацією, причому в такому темпі, що вона не в змозі її опрацювати і замислитися над нею. Тим самим вона втрачає здатність раціонально оцінювати факти. На другій фазі жертві пропонують нове вчення — вчення секти. Воно, навпаки, передається повільно, чітко, шляхом повторення, тобто так, щоб інформація могла відкластися в пам'яті жертви і щоб жертва змогла її інтеріоризувати. На третій фазі жертва вже ритуально приймається як член, проте постійно ведеться нагляд за тим, щоб вона зберігала і зміцнювала новоприйняте вчення.
Психологічна маніпуляція призводить до того, що маніпульована людина стає залежною від маніпулятора (у цьому випадку — деструктивної секти). Йдеться про нехімічну залежність. У деструктивних культах і сектах розрізняють кілька видів такої залежності. Першим видом є ідеологічна залежність. Це залежність, отримана через мислення секти. Індивід уже не може раціонально мислити, секта мислить у всьому за нього. Другий вид — соціальна залежність. Йдеться про залежність, спричинену членством у секті, приналежністю до цієї групи. Член секти дуже часто перериває контакти з усіма, кого знав до того часу, включаючи друзів, дітей, родину, і таким чином залишається залежним лише від спільноти секти. Третій вид залежності — фінансова залежність. Член секти часто при вступі віддає весь свій майновий стан, а також свої подальші доходи або їх значну частину, і тому не має достатнього фінансового забезпечення для свого повернення в суспільство поза сектою. У випадку комерційних культів він часто також влазить у борги в надії на потенційно високий прибуток, який, однак, ніколи не приходить, і також на цій основі стає економічно залежним від культу, який дозволяє йому принаймні задовольнити базові фінансові запити та потреби.
Як тільки людина стає залежною від деструктивної секти, дуже важко допомогти їй позбутися цієї залежності. З цієї причини необхідно вхопитися за неї вже на перших фазах розвитку залежності. При своєчасному втручанні є вищий шанс запобігти повному розвитку залежності від секти. Rusnáková (2011, с. 19) визначила основні ознаки, які можуть вказувати на проблему, що виникає. Ними є:
- безпричинна відмова від контакту з родиною, друзями та близьким оточенням,
- припинення навчання, залишення роботи з метою присвятити себе «змістовним активностям»,
- зміна харчових звичок,
- практикування ритуалів (медитації, співи, відчитування текстів тощо),
- зміна або нехтування зовнішнім виглядом,
- зміна способу висловлювання,
- зміна кола друзів,
- відмова від захоплень або звичних занять,
- тенденція замикатися в собі або, навпаки, надмірна активність аж до вербування.
Як ми вже зазначали, коли залежність від згубного культу або секти розвивається, допомогти жертві стає дуже складно. Тому і при цій залежності, як і при інших видах залежностей, найефективнішою є профілактика. Вона полягає також у тому, щоб люди уникали ситуацій, які могли б призвести до їхньої психологічної маніпуляції або сприяти розвитку залежності, що тільки починається. У цьому можна звернутися за допомогою до професіоналів, які надають консультації у цій сфері. Отже, якщо хтось помічає, що в його оточенні або серед близьких хтось проявляє ознаки, які ми визначили, доцільно звернутися по таку допомогу. У Словаччині, наприклад, діє громадське об'єднання Integra з осідком у Banská Bystrica, яке вже тривалий час займається допомогою жертвам згубних культів і сект. Там їм нададуть індивідуальні особисті консультації або кризове консультування за допомогою листування, електронної пошти чи телефону. Також доцільно організовувати воркшопи, бесіди чи семінари для громадськості, на яких вона може дізнатися від фахівців про ризики, пов'язані зі згубними культами та сектами. І, зрештою, ми можемо підсумувати кілька рекомендацій, які можуть допомогти потенційним жертвам самостійно уникнути ризикованих ситуацій. Перша з них — не спілкуватися з людьми, які намагаються публічно пропагувати якесь вчення (роздавання листівок, продаж книг на відповідну тематику тощо), часто навіть на вулиці або шляхом особистих візитів до помешкань. Також доцільно не бути довірливими до людей, з якими ми знайомимося випадково. Особливо якщо, як ми вже писали вище, вони ставлять багато запитань про нашу особу, про наші почуття та ставлення до життя. Навпаки, доцільно вже з моменту знайомства багато запитувати іншу сторону і стежити, чи не є відповіді ухильними та неконкретними. Якщо ми помічаємо, що людина постійно посилається на якогось автора, його досвід, життя тощо, добре спробувати спонукати її висловити хоча б якийсь сумнів щодо цієї особи або філософії, яку вона намагається презентувати. Адже члени згубних культів і сект не мають права ставити під сумнів вчення чи його автора (переважно лідера або засновника секти). Наступна рекомендація полягає в тому, щоб люди не відвідували заходи, про які мають мало інформації або організатора яких не знають. Якби організатором була серйозна установа, не мало б бути проблем знайти її в інтернеті, або є шанс, що хтось із нашого оточення міг би про неї знати. Тому добре заздалегідь перевірити таку установу настільки, наскільки це в наших силах. Якщо ж, попри це, трапиться так, що людина опиниться на такому заході, необхідно звертати увагу на те, якою мірою там сприймаються різні та незгодні думки. Якщо ви помічаєте щось підозріле, необхідно подолати неприємне відчуття від відокремлення від групи, яку ви все одно не знаєте, і піти. Цим можна допомогти й іншим, які бояться зробити такий крок першими, попри те, що не згодні з представленими речами. Людський індивід завжди повинен бути здатним мислити самостійно і не повинен віддавати це право в руки згубних сект, для яких він є лише черговим кандидатом на використання задля власної вигоди.
Автор: PhDr. Peter Papšo, PhD. Список бібліографічних посилань
JUSKO, P. 2009. Sociálna práca s mládežou a sociálnopatologické javy. Banská Bystrica: PF UMB, 2009. ISBN 978-80-8083-705-1.
RUSNÁKOVÁ, T. 2006. Diagnóza „SEKTA“. In: Rozmer. Roč. 11, 2009, č. 4, ISSN 1335 – 2660.
RUSNÁKOVÁ, T. 2011. Závislosť od psychomanipulatívnych skupín – siekt, hnutí I. In: Sociálna prevencia, roč. 6, 2011, č. 4. ISSN 1336 – 9679.
ŠALING, S. – ŠALINGOVÁ, M. – MANÍKOVÁ, Z. 2002. Slovník cudzích slov. 2. vyd. Bratislava: Samo, 2002. ISBN 80-967524-7-2.
ŠKODOVÁ, I. 1996. Zhubné kulty a sekty. Banská Bystrica: KPPP, 1996.
ŠKODOVÁ, I. – ŠKODOVÁ, Z. 1996. Všetko čo ste chceli vedieť o sektách, ale nemali ste sa koho spýtať. Banská Bystrica: OZ Integra, 1996.