Те, що потрібно берегти довкілля, учням та студентам у багатьох початкових і середніх школах пояснювати довго не треба. Про це вже багато написано і сказано. Але чому потрібно словацьким учням розповідати про наслідки кліматичних змін у країнах, що розвиваються? З власного досвіду спілкування з ними ми з’ясували, що зв’язок між руйнівними наслідками кліматичних змін і державами, що розвиваються, для багатьох є новиною. Раніше вони цього не усвідомлювали.
Викривлені уявлення учнів та студентів про держави, що розвиваються, проявилися вже при запитанні, що ж насправді означає словосполучення «країна, що розвивається». Одною з відповідей була: «Словаччина ж теж належить до країн, що розвиваються, адже вона постійно розвивається». Ну так, за винятком однієї «дрібниці» – Словаччина як член OECD належить до 30 найбільш розвинених держав світу.
Але дивуватися особливо нічому. В одній передачі жінка середнього віку запитувала нас, навіщо потрібна та допомога країнам, що розвиваються, за кордоном: «Тут, у Словаччині, ми не потребуємо допомоги? Хіба у нас мало своїх проблем і бідних людей? А нам хто допоможе?». У таких випадках «невіруючих Хом», які не повірять, поки не побачать, цілеспрямовані лекції про значення допомоги країнам, що розвиваються, вже, мабуть, не допоможуть. Чи є сенс кричати в сліпі душі?
У Slovenská katolícka charita ми вирішили обрати гасло «Жити просто і солідарно». Допомогу країнам, що розвиваються, ми сприймаємо не як обов’язок, а як щось, що випливає з нашого почуття відповідальності, з глибшого пізнання та усвідомлення взаємозалежності між країнами, що розвиваються, і розвиненими країнами, до яких належить і Словаччина. Навіть якщо деяким людям Словаччина не здається розвиненою країною.
Коли бідні розплачуються за багатих
За даними ООН, у світі торік від крайньої бідності страждав майже мільярд людей. Програма розвитку ООН водночас оцінює, що внаслідок глобального потепління, точніше через занепад сільського господарства, у країнах Африки на південь від Сахари до 2015 року від голоду страждатиме на 600 мільйонів людей більше. За сухими цифрами у статистиці стоять конкретні люди. Жінки, чоловіки, діти, літні люди, здорові, хворі, ті, хто ходив до школи, і ті, хто не вміє читати й писати, фермери та пастухи, які втрачають скромні засоби до існування.
Нас турбують їхні долі, долі людей у регіонах, що постраждали від наслідків екстремальних погодних умов та великих температурних коливань. У кліматичних змінах найбільшим парадоксом ми вважаємо той факт, що найбідніші країни страждають від наслідків того, що спричинили розвинені держави своїм безвідповідальним ставленням до довкілля. Через наслідки екстремальної погоди в останні роки померли та постраждали сотні тисяч людей, гинула худоба, фермери втрачали врожай, поширювалися інфекційні хвороби.
Саме тому Slovenská katolícka charita торік долучилася до боротьби за кліматичну справедливість через проєкт з освіти в галузі розвитку «Zmena klímy sa ma netýka. Naozaj?» з підзаголовком «На шляху до кліматичної справедливості в країнах, що розвиваються», з фокусом на Африку на південь від Сахари. Проєкт ми реалізуємо у співпраці з колегами зі Slovinská charita за фінансової підтримки Європейської комісії та SlovakAid.
Трирічний проєкт перебуває на екваторі. У його межах ми намагаємося викликати в людях усвідомлення співвідповідальності за стан довкілля. Навіть церква у своїй позиції згадує, що ми створені за образом Божим, і тому кожен з нас має право на гідне життя. До проєкту ми включили кампанію з гаслом Живи просто і солідарно.
У школах та торговельних центрах
До проєкту долучилося понад 110 шкіл, які отримали дидактичні матеріали, включаючи DVD з коротким анімаційним документальним фільмом. У співпраці з Metodické centrum učiteľov та Asociácia učiteľov ми організували три тренінги для 59 вчителів з усієї Словаччини.
«Тема була дуже актуальною та цікавою. Я надихнулася вашим методичним матеріалом і з учнями 6-го класу присвятила їй п’ять уроків», — написала нам Mgr. Valéria Visocká, вчителька релігійної освіти в початковій школі в Šaca (Кошиці). Учні також мали придумати проєкт на задані теми: Країни, що розвиваються, Допомога країнам, що розвиваються, Стан води на планеті, Альтернативні джерела енергії, Як зменшити кількість відходів у побуті, Екологічні покупки, Екобудинок, Поради щодо зменшення споживання енергії вдома, Вплив кліматичних змін на людину, Кліматичні зміни у Словаччині. «Окрім обов’язкової економії питної води, ми виготовляли браслети дружби, а виручені кошти віддали на збір «Tehlička pre Afriku» — будівництво колодязя. У травні ми збирали папір та кришечки від ПЕТ-пляшок. У вестибюлі школи ми також розмістили контейнер для збору використаної електроніки та неробочих батарейок. Ми обов’язково долучимося до проєкту і в наступному навчальному році», — зазначила пані Visocká.
Подібні заходи плануються і для середніх шкіл. Наступного року, наприкінці проєкту, на нас чекає підготовка наукової конференції.
До проєкту ми намагаємося залучити й ширшу громадськість. Торік у Братиславі ми відкрили пересувну виставку з 48 фотографій з інформацією про ситуацію в країнах Африки на південь від Сахари та історіями людей, які страждають від кліматичних змін. Цього року її могли оглянути люди ще в семи містах Словаччини. Виставка була встановлена у приміщеннях торговельних центрів у Banská Bystrica, Nitra, Trenčín, Žilina, Spišská Nová Ves, Košice та Prešov. Матеріали ми підготували у співпраці з колегами зі Словенії, фотографії надали Caritas Internationalis, Slovinská charita, Vysoká škola sv. Alžbety zdravotníctva a sociálnej práce v Bratislave, Slovenský skauting та eRKo. Інтерес громадськості був вищим, ніж очікувалося.
Можна жити й скромно
Ми усвідомлюємо, що жити просто в наш час не дуже стильно. У лабіринті новин та повідомлень людина іноді губиться і женеться за речами, які стають все новішими, сучаснішими, складнішими.
Наш проєкт орієнтований на молодь, чиє мислення формується і яка будує фундамент для своїх поглядів. Ми пропонуємо їм ще одну цеглинку в їхню картину світу. Щоб вони усвідомили, що ніщо не є вічним і потрібно мати повагу до всього живого. Через інтерактивні ігри на прикладах із сортуванням відходів, економією води та енергії, а також захистом природи ми хочемо показати їм, що жити просто і солідарно можливо. Тому що кожен з нас відповідальний за життя на Землі.
Mariana Ištoňová, Ivana Pástorová Slovenská katolícka charita
Чи перетвориться північ Кенії на пустелю?
«Ходять чутки, що Туркана перетвориться на пустелю», — каже Mary Amodoi. Їй 18 років, вона живе в сільській садибі в Туркані, посушливому регіоні на півночі Кенії. До школи вона ніколи не ходила, живе з батьком, бабусею та трьома молодшими братами. З минулого року, після смерті матері, вона взяла на себе турботу про господарство, один із молодших братів доглядає за стадом кіз. Mary ходить двічі на день по воду, яка знаходиться за кілометр від їхнього житла. Харчуються вони лише раз на день, якщо щастить, то й двічі. Переважно кукурудзяною кашею.
«Бабуся каже, що колись жилося легше», — розповідає Мері. «Люди, мовляв, вміли передбачати періоди посухи і мали достатньо часу, щоб до них підготуватися. Тепер посухи трапляються частіше, тут менше дерев і пасовищ. Ми часто змушені покладатися на поставки допомоги. Озеро Туркана неподалік від нашого дому висихає. Моїй бабусі 75 років. Хтозна, як тут усе виглядатиме, коли я буду в її віці...»
За тисячі років скотарі на півночі Кенії пристосувалися до кочового життя в суворому кліматі. Сьогодні, однак, цей спосіб життя перебуває на межі виживання. Кенійці ніколи не забудуть жорстокі посухи 2005 року. Вони втратили до 70% худоби, кожна третя людина страждала від гострого недоїдання. Спогади про ці посухи досі переслідують людей. Дощів стає все менше, кожна катастрофа робить наступну менш стерпною.
«Посухи бувають частими і постійно повертаються», — пояснює Чірі Буле, вказуючи на випалену землю навколо себе. «Раніше тут зазвичай дощило двічі на рік, тепер іноді дощить раз, іноді взагалі ні. Під час посухи шість років тому в неї загинуло 60 кіз і всі верблюди, які вона мала. Багато її сусідів втратили все. Включно з мріями про освіту своїх дітей».
Інше життя, ніж те, що базується на розведенні худоби, навіть тутешнім молодим людям важко уявити. Володіння стадом для них означає більше, ніж просто мати молоко і запобігти недоїданню або мати шкури для накриття. Традиційно це приносить впевненість, статус і частку в майбутньому. Але це життя стає дедалі важчим.
(З історій до мандрівної фотовиставки, www.trocaire.org/sites/trocaire/files/01f9918757774fc82afa44b6c2346b3a)
Стаття вийшла у бюлетені Rozvojová pomoc - Jeseň 2011. Його видає Platforma mimovládnych rozvojových organizácií (MVRO), яка є об'єднанням юридичних осіб — парасольковою організацією 31 (23 дійсних члени та 8 спостерігачів) словацьких неурядових організацій, що займаються переважно іноземною допомогою з розвитку та гуманітарною допомогою. http://www.mvro.sk
Повний випуск журналу Rozvojová pomoc - jeseň 2011 у форматі PDF