Батьківство
Для самого початку важливо пояснити та визначити саме поняття «батьківства». Батьківство існує в нашому суспільстві віддавна, і, як і все інше, воно розвивалося разом із людьми протягом історії. Kobová та Bosá (2017) визначають батьківство як стосунки, які «у вузькому сенсі позначають біологічний зв'язок чоловіка та його дітей, проте суттєвими є його подальші соціальні та правові аспекти. Традиційна модель батьківства визначається як протилежність ідеалізованому уявленню про материнство, і батьків зазвичай характеризують як відсутніх, віддалених, без сильної емоційної залученості у стосунках із дітьми».
«Сприйняття батьківства в західній цивілізації тривалий час характеризується дуалізмом у якостях, здібностях та очікуваннях, що висуваються до чоловіків і жінок. Материнство значною мірою розуміється як біологічний зв'язок матері та дитини, причому жінки вважаються автоматично здатними до догляду за потомством. Ця автоматичність випливає з "природності" людини як живої істоти (ссавця). Стосунки батька та дитини, натомість, визначені насамперед соціально – чоловік стає батьком не через народження дитини, а через конструювання стосунків. Ця конструкція зумовлена багатьма факторами – соціальними та культурними (цінності суспільства, ролі та завдання, що приписуються чоловікам і жінкам), груповими (очікування вужчої та ширшої родини й оточення чоловіка), партнерськими (узгодження батьківською парою своїх ролей як батька та матері), індивідуальними (якості батька та дитини, стать дитини, черговість народження), впливами виховання, що виходять із орієнтаційної сім'ї чоловіків і жінок, та іншими. У сучасних соціологічних і психологічних теоріях (Ruddick, 1995) дуалізм батько/мати дедалі більше піддається критиці. Материнство розуміється рівноцінно з батьківством як соціальний зв'язок – побудований, створюваний, узгоджуваний у процесі щоденної взаємодії батьків і дитини. Гендерна соціалізація "надає перевагу" жінкам порівняно з чоловіками, які набувають батьківських навичок повільніше або пізніше (ніколи). Міжпоколінна передача може бути одним зі способів сприяння залученню чоловіків до догляду за дітьми та домашнім господарством» (Bosý, 2011, с. 345-346).
Згідно з American Psychological Association (2009), «сучасний батько постає в різних образах. Сьогоднішній батько вже не завжди є традиційним одруженим годувальником сім'ї та дисциплінатором у родині. Він може бути неодруженим або одруженим; працювати поза домом або вдома; бути гомосексуалом або гетеросексуалом; бути прийомним або вітчимом; і бути більш ніж здатним опікуном дітей. Психологічні дослідження в родинах з усіх етнічних середовищ свідчать, що прихильність батьків і підвищена залученість у справи сім'ї допомагають підтримувати соціальний та емоційний розвиток дітей».
Можна сказати, що батьківство ми дійсно можемо визначити як стосунки між чоловіком, тобто батьком, і його дитиною. Як зазначає American Psychological Association, не має значення, який це батько, чи він рідний, чи вітчим, неодружений чи одружений тощо – найважливіше, щоб він був батьком на повну ставку, охочим, лагідним, турботливим, розуміючим, відповідальним, толерантним і, головне, люблячим. І так само, як материнство, батьківство століттями проходило крізь зміни та розвиток, і саме через найновіші зміни проходять батьки 21 століття. Які зміни принесло батькам у їхніх ролях 21 століття?
Зміни в ролі батька 21 століття
«Одним із важливих аспектів зміни ролі сучасного батька є відхід від традиційних очікувань, що висувалися до батьків. У минулому батьки вважалися насамперед єдиними годувальниками сім'ї та захисниками родини» (Cameron, 2023). Однак сьогоднішні батьки вже не вважаються лише годувальниками сім'ї та її захисниками. Які ще зміни відбулися в ролі чоловіків як батьків?
Активна, а також емоційна залученість у батьківство
«Сучасні батьки активно залучаються до життя своїх дітей і беруть на себе більшу частку обов'язків у домашньому господарстві та догляді за дітьми. Вони вже не лише постачальники ресурсів, а й турботливі та емоційно підтримуючі опікуни. Зростання частки жінок у робочій силі сприяло зміні ролі батьків. Зі збільшенням кількості жінок, які будують кар'єру, батьки починають ділити домашні та батьківські обов'язки, створюючи справедливіший розподіл праці» (Cameron, 2023).
«Батьківство, однак, відіграло набагато активнішу роль. У минулому батьки вважалися більше годувальниками, а мати була скелею сім'ї. Сьогодні, з божевільним графіком усіх і балансом між робочим і приватним життям, необхідно, щоб справи рухалися» (Bui, 2022). Foreman (в Bui, 2022) стверджує, що зі «зростанням кількості домогосподарств із подвійним доходом і більшою кількістю жінок, які виходять на ринок праці, життя цих сімей починає рухатися швидшими темпами. Існує два робочі графіки, які потрібно враховувати, і два джерела доходу, і коли ми поєднуємо це з уже і так напруженим життям, яке приходить із вихованням дітей, батьки повинні активізуватися і бути чимось більшим, ніж просто годувальниками сім'ї. Вони повинні взяти на себе набагато активнішу роль у допомозі та наставництві дітей. Це означає бути фізично поруч із дитиною, забезпечувати сім'ю та бути поруч із нею емоційно та духовно» (Bui, 2022).
«Щоб батько успішно допомагав дітям і був наставником, йому потрібні стосунки, які виходять за межі неформальної розмови. Так, фізичне здоров'я, оцінки та успіхи вашої дитини в домашніх справах важливі, але так само важливими є її психічне здоров'я, мрії, страхи, запитання та амбіції. Батьків зображували як суворих постатей, чия єдина відповідальність оберталася навколо того, щоб бути годувальником сім'ї. Тепер батьки проводять більше часу зі своїми дітьми фізично, розумово та емоційно» (Bui, 2022). «Сучасні батьки значно більше залучені в емоційний розвиток своїх дітей. Вони надають пріоритет побудові міцного зв'язку зі своїми дітьми та активно залучаються до їхнього соціального, емоційного та когнітивного зростання» (Cameron, 2023).
Присутність батька в родині є важливою, але ще важливіше, щоб батько був також справжнім батьком для своїх дітей. Він повинен бути присутнім у родині для дітей та дружини не лише фізично, а й духовно. Для всіх членів родини важливо, щоб вони функціонували як родина. Як зазначають автори Bui та Cameron, у сучасному світі, коли дохід родини у переважній більшості забезпечують обоє батьків, надзвичайно важливо, щоб пара встановила правила, співпрацювала, допомагала одне одному в домашньому господарстві, а також у вихованні дітей. Сьогодні чоловік/батько вже не є єдиним, хто забезпечує родину з економічного погляду, як це було колись, тому відповідальність не лише за домашнє господарство, а й за дітей обоє батьків несуть рівномірно. Проте мати — це та, хто здебільшого в перші місяці чи роки життя дитини залишається з нею вдома і першочергово дбає про її виховання та розвиток, поки партнер на роботі, але й батько не може нехтувати своєю роллю або полегшувати її, особливо в сьогоднішньому поспішному світі, коли навіть мати, що доглядає за дитиною, потребує великої допомоги від партнера — не лише фізичної, а головним чином психологічної. І так само, як мати дитини потребує присутності батька своєї дитини — тобто партнера, так само цієї присутності батька потребує і дитина. Зрештою, кажуть, що батько — це не той, хто дитину породив, а той, хто її виховав і подбав про неї. Майже кожна дитина набагато більше цінує любов, увагу, ніжність батька та час, проведений з ним, ніж будь-які іграшки чи гроші. Дитина прагне батькового визнання, похвали, любові та, головне, його часу.
У зв'язку з першою зміною в ролі батька ми звертаємо увагу також на нові економічні тенденції, які є частиною сучасної родини.
Нові економічні тенденції
,,Один із головних впливів на роль батька — це, власне, вплив економічний. Два-три століття тому завданням батьків було служити передусім як годувальники родини та посередники моральних цінностей і релігійного виховання для своїх дітей. З урбанізацією та індустріалізацією робота забрала батьків з дому на більшу частину дня“ (Launder, 2023). Батьки в той час були єдиними та головними годувальниками родини, жінки-матері здебільшого дбали про дітей та їхнє виховання. Лише з плином часу, коли жінки стали більш емансипованими і мали бажання, а також потребу реалізовуватися в іншій сфері, ніж лише в домашньому господарстві, вони поступово почали дедалі більше інтегруватися в робочий процес. ,,Між 1948 та 2001 роками, за даними American Psychological Association, відсоток працевлаштованих жінок працездатного віку або тих, хто шукає роботу, майже подвоївся — з менш ніж 33 відсотків до понад 60 відсотків. Їхнє зростання фінансової спроможності призвело до того, що батьківська фінансова підтримка стала для деяких родин менш необхідною. Сьогоднішні батьки почали перебирати на себе ролі, які діаметрально відрізняються від батьків попередніх поколінь“ (Launder, 2023). Для сучасної родини цілком природно, що обоє партнерів/батьків працюють. Колись це було не так, і, як уже згадувалося, працював переважно чоловік, який мав у родині економічну функцію. Не лише з особистого, а й з економічного погляду інтеграція в робочий процес була для жінок корисною. Жінки не лише допомогли своїй родині покращити економічну ситуацію, а й це допомогло їм з особистого та психологічного боку, коли вони могли на певний час залишити дім, змінити середовище, змінити роль турботливої матері на жінку, яка є потрібною та цінованою також у робочому середовищі, може навчатися, зростати та розвиватися особистісно, а також кар'єрно. Батькам XXI століття вже не потрібно виконувати першочергово економічну функцію родини, вони розподіляють її спільно зі своїми партнерками, тому й роль виховання та догляду за дитиною природно розподіляється між обома батьками.
Зміни в опікунських ролях
,,Історично дослідження розвитку дітей (American Psychological Association, 2009) фокусувалося більше на чутливості матерів до задоволення потреб своїх дітей. Проте в останні 20–30 років дослідження дедалі більше зосереджуються на батьках. Це зумовлено зростаючою роллю, яку відіграють сучасні батьки в догляді. Дослідження, проведене Національним інститутом здоров'я дитини та людського розвитку (NICHD), виявило, що батьки мали тенденцію бути більш залученими до догляду, коли:
- працювали менше годин, ніж інші батьки;
- мали позитивні характеристики психологічної адаптації (наприклад, висока самооцінка, нижчий рівень депресії та ворожості, а також добре опанування головних завдань дорослості);
- матері працювали більше годин, ніж інші матері.“
,,Інші дослідження ролі батьків свідчать, що вплив батьківської любові на розвиток дітей є таким самим великим, як і вплив любові матері. Батьківська любов допомагає дітям розвивати відчуття свого місця у світі, що сприяє їхньому соціальному, емоційному та когнітивному розвитку і функціонуванню. Крім того, діти, які отримують більше любові від своїх батьків, мають меншу ймовірність зіткнутися з проблемами поведінки або зловживанням психоактивними речовинами“ (American Psychological Association, 2009).
Як зазначає American Psychological Association (2009), ,,хоча все ще відносно мала частина всіх батьків, які відкрили для себе можливість "залишитися вдома", демонструє новий тип патріарха, який першочергово відповідальний за догляд у контексті своєї родини. Насправді кількість американських батьків, які залишилися вдома, зростає швидкими темпами. Для багатьох батьків рішення залишитися вдома зі своїми дітьми випливає з:
- сильного заробітного потенціалу їхньої дружини;
- їхнього власного бажання бути як первинний опікун;
- спільного небажання разом із партнером дозволити комусь іншому виховувати їхніх дітей (наприклад, няні).“
,,Роль батьків у Великій Британії за останні 50 років змінилася до невпізнання. Сьогодні батьки вже не хочуть обмежуватися роллю годувальника родини. Вони хочуть бути справжніми співбатьками, які забезпечують своїм дітям виховання та догляд. Ця зміна частково зумовлена зростанням кількості домогосподарств із двома працюючими особами, зменшенням лікарняного догляду після пологів та відсутністю географічно близької ширшої родини, що вимагає від батька втручання“ (Machin, 2021).
Як люди, ,,ми схильні вірити, що мами — це інстинктивні батьки, але батьки повинні вчитися. Насправді біологічні батьки так само біологічно готові до батьківства, як і мами. Усі нові батьки переживають стійке зниження тестостерону під час народження дитини — у деяких випадках до третини. Це зниження є вирішальним, оскільки воно не лише мотивує батька бути емпатичним і чутливим практичним батьком, але й усуває інгібуючий вплив високого тестостерону на гормони прив'язаності, забезпечуючи таким чином, що батько отримує ,,здорову дозу хімікатів“ щоразу, коли спілкується зі своєю дитиною. Додайте до цього зміни мозку, які підвищують турботу, увагу, емпатію та вирішення проблем, і батько є таким самим біологічним феноменом, як і мама. Тут уже немає жодного відсторонення його до ролі вторинного батька. Він є справжнім співбатьком“ (Machin, 2021).
«Батьки будують глибокі та міцні зв’язки зі своїми дітьми, які є настільки ж сильними, але принципово відмінними від тих, що будуються між матір’ю та дитиною. І мами, і тати будують свої зв’язки на основі виховання, але батько має додатковий елемент виклику, що відображає його роль у входженні дитини у світ за межами сім’ї. Незалежно від культури, можна побачити, що батьки розширюють межі розвитку та піддають своїх дітей ризику й викликам, що допомагає їм будувати розумову та фізичну стійкість, яка знадобиться їм для виживання в нашому світі, що швидко змінюється і є вимогливим. І одним із найефективніших способів, як вони це роблять, є гра» (Machin, 2021).
«Через цю посилену взаємодію батьки також змінилися в тому, що стосується їхніх методів виховання. Роль суворого виконавця перетворилася на стиль виховання, який відрізняється від батьків минулого. Д-р Sanjay Juneja каже: «Я думаю, що в минулому дітей виховували більше через повчання, ніж через співпрацю. Це означає, що це був скоріше патріархальний підхід: діти не повинні цього робити, хлопці цього не роблять. Якщо хочеш бути переможцем, ти мусиш це зробити. Не було багато простору для запитань чи роздумів про те, як дитина могла почуватися». Сьогоднішні батьки, яких часто виховували скоріше через повчання, ніж через співпрацю, як зазначає д-р Sanjay, розуміють, що це застарілий метод навчання дітей. Так, є час і місце для того, щоб бути суворим і повчальним, але це не повинно бути правильною реакцією. Д-р Sanjay вважає, що ми «маємо зануритися глибше в особистості та унікальність наших дітей і на основі наших спостережень розробити план. Я відчуваю, що батьківство — це не про підхід до речей з перспективи того, що роблять переможці, а скоріше ви стаєте успішним, коли ви є батьком у спосіб, який є унікальним для ваших дітей та їхніх особистостей». Тому бути батьком — це не лише про фізичну присутність» (Bui, 2022).
«Крім того, батьківство як соціальна конструкція в нашому культурному просторі підлягає різним змінам. У кожну історичну епоху відбувалися зміни у вимогах, що висувалися до батьків. Первинна роль батька проходила розвиток від «вчителя моралі» до промислової революції до «годувальника» (батько, що виконує виключно економічну функцію) у період після промислової революції. У тридцятих і сорокових роках двадцятого століття на перший план виходить модель «статевої ролі», щоб бути заміненою «новим турботливим батьком» у сімдесятих роках (Morman, Floyd, 2006). Поява останньої моделі тісно пов’язана з новим визначенням гендерних ролей чоловіків і жінок, яке відбувається під впливом жіночих (феміністичних) рухів і наступних чоловічих рухів (Men’s studies). Наведені історичні концепції, як і часто суперечливі сучасні концепції, представляють нормативні концепти суспільства, які в даний історичний період підсумовують домінантні очікування від батьків щодо їхньої активності в межах сім’ї. Ці ідеально-типові нормативи, проте, надають лише певні «рекомендації» і можуть значною мірою відрізнятися від реальної участі чоловіків у сім’ї (Burgess, 2004). Попри досить виразний суспільний тиск сучасного суспільства на чоловіків щодо їхнього залучення, насправді лише досить низький відсоток чоловіків бере участь нарівні з партнеркою у догляді за дітьми (Bútorová, 1996; Filadelfiová, Kiczková, Szapuová, 2006). Відносно вирівняною є участь у «приємних» заходах — гра, проведення вільного часу з дітьми, або ж у деяких заходах, які традиційно не конотуються як «жіночі» (покупки, відведення дітей до школи та садочка). Виразною різницею, проте, є участь у роботах, які є «гендерованими» (прасування, прання, готування їжі, дрібні ремонти та впорядкування в господарстві)» (Bosý, 2011, 346 – 347).
«Змінна роль сучасних батьків характеризується їхнім підвищеним залученням до батьківства та обов’язків у господарстві. Від чоловіків уже не очікується, що вони будуть єдиними годувальниками сім’ї, тоді як жінки залишаються вдома менше. Пари обмінюються традиційними ролями, причому батьки залишаються вдома і доглядають за дітьми. Сучасні батьки є грайливішими та емоційно експресивнішими, долаючи прірву між своїми власними інтересами та інтересами своїх дітей. Вони дозволяють своїм дітям досліджувати підприємницькі ідеї та присвячувати себе своїм інтересам і пристрастям. Батьки також мають більшу гнучкість при керуванні суб’єктивними батьківськими концепціями та активно беруть участь у заходах, таких як різні зустрічі батьків і щоденні завдання. Цей зсув у ролі сучасних батьків дозволив батькам співпрацювати як команді та створити більш збалансовану і наповнену сімейну динаміку» (Cameron, 2023).
Батьківська відпустка
Батьківська відпустка у нас повільно, але впевнено стала реальністю, і деякі батьки її також повною мірою використовують. Цей тренд почав реалізовуватися і в нас, і тому батьки можуть взяти батьківську відпустку в обсязі 14 календарних днів. Як зазначає Černegová (2022), «використанням батьківської відпустки після народження дитини батьки не отримують 14 днів відпустки додатково, оскільки використанням батьківської відпустки їм скорочується на 2 тижні можливе використання материнської відпустки. Якщо, отже, батьки використають цю можливість, стандартне виплачування «материнської», яке триває 28 тижнів, скоротиться на вже 2 використані тижні батьківської відпустки». Ми приєдналися таким чином до інших країн, які для батьків пропонують можливість батьківської відпустки. Також «Сполучене королівство є однією з 94 країн, які пропонують законну батьківську відпустку, але вони мають перед собою ще довгий шлях до рівності батьків. Працевлаштовані батьки мають право на двотижневу відпустку в законному розмірі 149 фунтів на тиждень. Якщо ви бажаєте залишитися на батьківській відпустці довше, ви можете подати заяву на спільну батьківську відпустку, де матері «дарують» частину своєї материнської відпустки своєму партнеру, знову ж таки за законною ставкою. Рівень використання цих допомог, проте, був низьким, близько 5 %. Це не через часто неправильно вказану небажаність з боку батьків взяти відпустку, а тому, що лише мало батьків можуть собі це дозволити. Активісти наполегливо лобіюють в уряду, щоб запровадити цільово пов’язану систему, подібну до тієї, яку ми бачимо в Норвегії та Швеції, де чоловіки в середньому беруть 16 тижнів оплачуваної відпустки» (Machin, 2021). Хоча ми можемо спостерігати у батьків у різних країнах підвищений інтерес до батьківської відпустки, їм це не дуже дозволено або з боку роботодавця, або також з боку держави, яка надає не лише дуже короткий час, але й мало фінансів для батьків, які мали б інтерес до цієї можливості відпустки. І тому ще в більшості держав залишаються на материнській відпустці скоріше жінки, ніж чоловіки, і це головним чином з фінансового погляду — чи то стосується розміру материнської/батьківської відпустки, чи то загального доходу сім’ї.
Висновок
Стаття присвячена деяким обраним змінам, які приніс розвиток батьківства до XXI століття. Ці зміни є дещо помітнішими та очевиднішими в суспільстві, ніж це було у XX столітті. Найважливішою зміною у батьків XXI століття можна вважати їхню велику активну залученість у догляд та виховання своїх дітей. Оскільки батько з давніх часів мав передусім економічну або, так звану, функцію годувальника сім'ї, ця функція сьогодні не є чимось нечуваним. Тому набагато більше на передній план виходить саме емоційна та опікунська функція, яка, так би мовити, також пов'язана з відпусткою по догляду за дитиною для батька, яку деякі батьки беруть часто не (лише) з економічних міркувань, а й головним чином з власної волі та переконання, що вони також хочуть бути корисними для своєї сім'ї та своїх нащадків, і тому хочуть присвятити їм свій час і любов набагато більше, ніж лише кілька годин на тиждень, коли приходять додому з роботи. Зміну цієї опікунсько-емоційно-активної залученості у догляд та виховання дитини можна вважати дуже приємною зміною у батьківстві, яка, якщо вона збережеться в нашому суспільстві, може принести позитивні зміни в сімейне, а також у суспільне життя людей.
Авторка: Mgr. Zuzana Uličná
Цей текст створено завдяки підтримці проєкту UGA: II/6/2023: Postoje k otcovstvu a ich etické kontexty та завдяки підтримці проєкту VEGA: 1/0158/23: Nenáboženská spirituálna gramotnosť: vznik, rozvíjanie v detstve a význam v dospelosti.
Список використаної літератури
AMERICAN PSYCHOLOGICAL ASSOCIATION. 2009.The changing role of the modern day father. (online) (цит. 5.11.2023) Доступно на: https://www.apa.org/pi/families/resources/changing-father
BOSÁ, M. – KOBOVÁ, Ľ. 2017. Otcovstvo (online) (цит. 5.11.2023) Доступно на: Glosár rodovej terminológie (aspekt.sk)
BOSÝ, D. 2011. SKÚSENOSTI Z ORIENTAČNEJ RODINY AKO PREDPOKLAD AKTÍVNEHO OTCOVSTVA (online) (цит. 12.11.2023) Доступно на: https://www.pulib.sk/web/kniznica/elpub/dokument/Balogova5/subor/bosy.pdf
BUI, A. 2022. How the Fatherhood Role Has Changed (online) (цит. 12.11.2023) Доступно на: https://www.nolafamily.com/how-the-fatherhood-role-has-changed/
CAMERON, S. 2023. How Has Modern Fatherhood Changed Over Time? (online) (цит. 12.11.2023) Доступно на: https://fatherresource.org/how-modern-fatherhood-changed-over-time/?utm_content=cmp-true
ČERNEGOVÁ, A. 2022. Otcovská dovolenka od 1. 11. 2022 (online) (цит. 18.11.2023) Доступно на: https://www.podnikajte.sk/socialne-a-zdravotne-odvody/otcovska-dovolenka-od-1-11-2022
LAUNDER, A. 2023. The Changing Role Of The Father (online) (цит. 13.11.2023) Доступно на: https://theawarenesscentre.com/father/
MACHIN, A. 2021. In praise of fathers: the making of the modern dad (online) (цит. 2.11.2023) Доступно на: Na chválu otcov: tvorba moderného otca | Rodičia a rodičovstvo | The Guardian