21 березня 2000 року в кенійському окрузі Мандера відбулася двогодинна битва за воду між мавпами та селянами. Проблеми почалися наприкінці періоду посухи, коли селянки набирали воду з трьох рятувальних водних резервуарів. Спраглі мавпи, які вже не знаходили води у висохлому руслі річки, напали на жінок. Тим не залишалося нічого іншого, як втекти. Селяни та селянки, звісно, сформувалися для атаки у відповідь, і 8 мавп заплатили за свою спрагу життям. Подібні сутички за воду ведуть люди в Кенії, наприклад, зі слонами або між собою.
Уявіть групу чоловіків, озброєних мачете та лопатами, які подорожують із віддалених напівсухих районів нижньої течії річок до підніжжя гори Кенія, щоб знищити та перекопати зрошувальні системи. Їх тамтешні мешканці збудували (часто нелегально) для перенаправлення річкової води до власних городів. Це реакція і водночас акт відчаю мешканців/мешканок нижньої течії річок через тривалі періоди посухи. На жаль, під час таких «акцій» часто трапляються і людські жертви. Якщо до посухи та неврожаю додається зростання населення, безробіття, брак фінансів на будь-що, а також так званий трайбалізм (лояльність до власного племені), конфлікти за воду, голод та нестача харчів стають невідворотною реальністю. Саме тому, на думку багатьох експертів, справедливий розподіл річкової води для потреб зрошення є ключовим викликом для досягнення миру та продовольчої безпеки в регіоні. Проте рішення лежать, або, точніше, течуть з іншого джерела: з дощової води.
Затримання дощової води
Оскільки річки через свій сезонний характер є ненадійним джерелом води, до 80% сільського господарства в країні залежить від дощової води. Однак навіть дощова вода через нерівномірний просторовий і часовий розподіл не є надійним партнером фермерів. На думку багатьох експертів, які наводять як позитивні, так і негативні приклади та тематичні дослідження, однозначним майбутнім усього регіону субсахарської Африки є тисячолітній, але мінімально використовуваний метод збору та зберігання дощової води. Цей метод має потенціал не лише для вирішення або запобігання конфліктам за воду. Він водночас є найдешевшим і найважливішим методом, за допомогою якого можна вирішити багато соціальних, економічних та екологічних проблем у субсахарській Африці.
Кукурудза та квасоля — це не все
На цей спосіб управління сільськогосподарськими угіддями ми робимо акцент у межах проєкту Človek v ohrození, спрямованого на підвищення продовольчої безпеки в центральній Кенії. Ми зосередилися на молодому поколінні, тобто на учнях та ученицях середніх і початкових шкіл, які пообіді відвідують різні гуртки за інтересами. Один із таких гуртків присвячений фермерству, сільськогосподарським процедурам і технікам. Проблемою більшості гуртків, однак, є те, що школи не мають достатньо грошей для забезпечення практичного навчання, а також не мають жодних шкільних городів. Саме тому сільське господарство вважається серед тутешнього молодого покоління непривабливим. Проте реальність така, що в країні, де економіка тримається саме на цьому секторі, молоді люди з віддалених сіл мають значно вищі шанси на гідне життя завдяки виробництву харчів та фермерству, ніж завдяки мріям про мільйони в нетрях на околицях великих міст.
Змаганням Človek v ohrození у співпраці з місцевою організацією Seanet International є відновити клуби молодих фермерів та фермерок, зробити їх привабливішими для членів і членкинь клубу та через їхню якісну роботу і позитивний приклад надихнути фермерів з околиць шкіл чи інших дітей у школах. На новозбудованих шкільних городах (більшість шкіл розташовані на величезних і часто невикористовуваних ділянках), де будуть великі резервуари для збору та зберігання дощової води або зрошувальна система для її використання, учні та учениці навчатимуться нових сільськогосподарських технік і практик.
В 11 школах, з якими ми працюємо, ми плануємо вирощувати різні види овочів і вести дрібне тваринництво для шкільної їдальні. Це збагатить бідний на поживні речовини раціон, який зараз складається переважно з кукурудзи та квасолі. На ці дві культури спрямована більшість сільськогосподарського виробництва країни, і тому багато фермерів у періоди посухи стикаються зі спаленим урожаєм, голодом та економічною скрутою. Тому ми хочемо зосередитися також на вирощуванні місцевих і стійкіших до посухи видів культур, які були традиційними в Африці, але з різних причин про них забули. У межах проєкту ми побудуємо в багатьох городах також теплиці для вирощування, наприклад, помідорів та інших овочів. Деякі школи зацікавлені у відновленні вуликів для виробництва та продажу меду. Ми також запровадимо сільськогосподарські практики, як-от мульчування, міжрічна ротація культур як профілактика проти виснаження ґрунту та його захист, або висаджування кількох видів комплементарних культур на одній ділянці (одна рослина дає тінь, інша — поживні речовини, і вони допомагають одна одній рости). Ми припускаємо, що всі ці знання та радість від успішного вирощування врожаю (також завдяки системі збору дощової води, її зберігання та поступового зрошення в період посухи) мотивуватимуть молодь до застосування своїх нових навичок у сільськогосподарському секторі.
Тут, однак, наш проєкт далеко не закінчується. Щоб сільське господарство було привабливим, воно має бути певною мірою сучасним і «крутим». Саме тому ми взялися за нелегкий шлях підключення всіх проєктних шкіл до інтернету та створення інтернет-платформи для обміну досвідом між учнями та ученицями цих шкіл. Кожна школа отримає приблизно 20 комп'ютерів від американської організації One dollar for life. Ми почнемо з навчання вчителів/вчительок, вони потім могли б далі навчати своїх учнів та учениць.
Спробують і вдома
Країна, бідна на освіту, є бідною і на думки та ідеї, що вирішують її проблемну ситуацію. Звичайні люди важко отримують доступ до інформації, яка могла б покращити їхнє життя. Бракує позитивних прикладів і мотиваційних факторів. Бідність і щоденна боротьба за виживання не дають людям навіть часу подумати про те, що невелика інвестиція чи позика може в довгостроковій перспективі наблизити їх до кращого рівня життя.
Однією з цілей проєкту є надихнути людей із місцевих ферм на застосування подібних сільськогосподарських технік, які ми впроваджуємо в місцевих школах. Приємно, що вже після представлення ідеї проєкту в трьох школах знайшлися двоє вчителів і одна директорка школи, які вирішили, що спробують щось подібне і в себе вдома. Пані директорка із середньої школи Gakawa, де ми вже почали будівництво шкільного городу, сказала, що нарешті знає, що робитиме, коли піде на пенсію. І ми віримо, що таких людей буде більше. Це може допомогти не лише їм, а й усьому регіону.
Lukáš Zorád з січня 2011 року працює в проєкті громадського об'єднання Človek v ohrození як польовий координатор проєкту підвищення продовольчої безпеки в центральній Кенії. Проєкт реалізується у співпраці з кенійською партнерською організацією SEANET International та за фінансової підтримки SlovakAid. Свої спостереження з містечка Nanyuiki він пише у блозі на http://zorad.blog.sme.sk.
Стаття вийшла у бюлетені Rozvojová pomoc - Jar 2011. Його видає Platforma mimovládnych rozvojových organizácií (MVRO), яка є об’єднанням юридичних осіб — головною організацією 31 (23 дійсних членів та 8 спостерігачів) словацьких неурядових організацій, що займаються переважно іноземною допомогою з метою розвитку та гуманітарною допомогою.