The update of the ethical code of social workers in Slovak Republic - a basic draft

Вступ

Етичний кодекс означає набір письмово сформульованих етичних принципів, цінностей та стандартів, що є релевантними та нормативними для окремої професії, інституції чи організації. Метою статті є висвітлення значення етичного кодексу соціальної роботи, його основної типології та представлення початкового проекту концепції оновлення Етичного кодексу соціальних працівників у Словацькій Республіці.

Формулювання етичного кодексу допоміжних професій – включаючи соціальну роботу – має кілька причин та значення з огляду на саму професійну діяльність, захист клієнтів, соціальних працівників, професії та її становища в суспільстві. Серед найважливіших функцій етичного кодексу належать (див.: Mátel, 2010a, с. 58-9):

  • є супровідником етичної практики для професійних соціальних працівників, що особливо важливо для тих, хто починає працювати у професії;
  • встановлює норми, яке поведінка соціальних працівників може оцінюватися як етично прийнятне, а яке ні;
  • допомагає забезпечити захист клієнтів та членів суспільства;
  • сприяє дисципліні та спрямовує виконання професії;
  • попереджує про моральні небезпеки конфлікту власних та суспільних інтересів;
  • допомагає вирішувати моральні дилеми;
  • є підставою для розгляду скарг та критерієм для оцінювання поточної практики;
  • має значення для професійної ідентичності соціальної роботи на різних рівнях, як академічному, так і громадському, політичному чи суспільному;
  • є одним із спільних ознак різноманітних видів соціальних послуг і важливим гарантією їх якості.

Типологія етичних кодексів

З огляду на типологію деонтологічних кодексів ми можемо розрізняти етичні кодекси на основі кількох критеріїв. З огляду на специфічну професію, відповідно професійну діяльність, ми розрізняємо етичний кодекс медичного працівника, соціального працівника, поліцейського, вчителя, етичний кодекс психологічної діяльності тощо. З огляду на соціальну роботу можна розрізнити етичний кодекс соціального працівника (наприклад, у Словаччині, Чеській Республіці, Росії, Ізраїлі) та етичний кодекс соціальної роботи (наприклад, у США, Канаді, Австралії, Німеччині, Великої Британії). У другому випадку обсяг зазвичай ширший і комплексніший, етична відповідальність не обмежується виключно самою діяльністю соціального працівника, а також зовнішніми умовами цієї діяльності, відповідальністю роботодавчих організацій, національних асоціацій та суспільства. Автор статті вважає цю форму більш придатною. Якщо соціальний працівник мусить або має діяти професійно та морально відповідально, йому необхідні належні умови для його діяльності, а як особі він також має свої права, які забезпечують інші актори процесу професійної діяльності соціальної роботи (роботодавці, супервізори, суспільство тощо).

На основі спеціалізації професійної діяльності можна розрізнити від етичного кодексу соціальної роботи специфічні етичні кодекси клінічної соціальної роботи, консультування, супервізії, соціальної профілактики, менеджменту, дослідження, пробації та медіації тощо. Наприклад, етику у супервізії багато авторів майже ідентифікують з етикою соціальної роботи. Обидві мають спільні певні цінності, принципи та етичну відповідальність перед собою, клієнтами, колегами, робочим місцем, професією та суспільством. Проте супервізія як окремий метод соціальної роботи та специфічна діяльність соціальних працівників вимагає також окремої етичної уваги (Mátel, Roman, 2010a). У умовах Словацької Республіки проте не кодифіковано етичний кодекс, конкретизований для супервізії соціальної роботи (див.: Schavel, Tomka, 2010, с. 84). Зміну можна реалізувати двома способами – власним етичним кодексом або спеціальними частинами у ширшо розробленому етичному кодексі соціальної роботи.

Дуже важливим критерієм типології етичних кодексів є також територія дії його діяльності. У цьому випадку ми розрізняємо міжнародні (наднаціональні) етичні кодекси, національні етичні кодекси та етичні кодекси організацій, фірм чи установ. Про останні у цій статті ми не будемо згадувати зокрема, хоча вони є дуже важливими у соціальній роботі. Саме етичні кодекси окремих установ соціальних послуг можуть спиратися на основні цінності, принципи та відповідальності, загально сформульовані у національних та міжнародних етичних кодексах, та застосовувати їх до конкретних цільових груп клієнтів та специфіки даної організації. Згода з ними може бути частиною трудового договору, чим змінюється характер рекомендації етичного кодексу (який має і досі Етичний кодекс соціальних працівників у СР) на обов'язковий документ, принаймні у певній конкретній організації.

Міжнародні та наднаціональні асоціації окремих професій намагаються сформулювати основні етичні принципи та цінності у вигляді «міжнародного етичного кодексу». У соціальній роботі цю роль виконує Міжнародна федерація соціальних працівників (International Federation of Social Workers, скор. IFSW http://www.ifsw.org ), яка у поточному вигляді виникла у Мюнхені у 1956 році. Ця організація зі штаб-квартирою у швейцарському Берні охоплює національні асоціації соціальної роботи по всьому світу. У питаннях освіти та етики дуже тісно співпрацює з Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи (International Association of Schools of Social Work, скор. IASSW http://www.iassw-aiets.org ). Наразі можна вважати актуальним міжнародний етичний кодекс соціальної роботи спільним документом IFSW / IASSW «Etika v sociálnej práci – vyhlásené princípy ( http://www.ifsw.org/p38001872.html )» (або Декларація етичних принципів соціальної роботи), прийнятий у 2004 році. З історичної точки зору перед ним були важливі «Princípy a štandardy etiky sociálnej práce ( http://www.ifsw.org/p38000020.html )» (1994), які знову ж таки виходили з етичного кодексу IFSW 1976 року. Згаданий міжнародний етичний кодекс соціальної роботи (1994) фактично складався з двох документів – «Міжнародної декларації етичних засад соціальної роботи» та «Міжнародних етичних стандартів для соціальних працівників». Їхньою метою було представити основні етичні принципи професії соціальна робота, порадити процедури при виникненні етичних дилем та займатися стосунками між професією соціальна робота та соціальні працівники до клієнтів, колег, роботодавців та інших членів суспільства. Новий документ «Etika v sociálnej práci – vyhlásené princípy» (2004) є їх суттєвою переробкою. У ньому коротко формулювані етичні принципи з коротким коментарем. Вони мають бути детальніше та адресніше сформульовані національними асоціаціями соціальної роботи в окремих країнах з огляду на місцеве законодавство, культуру та інші специфіки (див.: Mátel, 2010a, с. 59-60).

Національні етичні кодекси окремих країн ілюструють величезне розмаїття в деталях, таких як наприклад види та форми соціальних послуг, підходи до них, способи оплати послуг, а також участь користувачів послуг у дослідженнях. Національні етичні кодекси соціальної роботи, відповідно соціальних працівників, зазвичай створюються національною асоціацією соціальної роботи, яка є членом IFSW. Цю функцію певний час реально виконувала Асоціація соціальних працівників на Словаччині, яка була створена у 1994 році. У Жиліні у 1997 році вона проголосила Етичний кодекс соціальних працівників Словацької республіки відповідно до тодішніх «Принципів та стандартів етики соціальної роботи» IFSW (1994). У той час це був перший і донедавна єдиний етичний кодекс соціальних працівників на Словаччині, який має рекомендаційний характер.

Чому необхідна актуалізація етичного кодексу?

Один з влучних вислів постмодерної доби звучить так: «Немає нічого менш необхідного, ніж вчорашні газети». Тут не йдеться про заперечення значення історії чи історичних подій, а про необхідність постійного рефлексії щодо поточного стану суспільства. Соціальна робота як професія, науковий напрямок навчання є досить молодою, але саме завдяки тому, що вона постійно намагається гнучко реагувати на актуальні потреби своїх клієнтів — якими можуть бути окрема особа, сім'я, громада, організація чи суспільство — вона стає однією з найдинамічніших професій сучасності. Чим швидше та адресніше реагує на події в суспільстві, тим ефективніше може пропонувати превентивні заходи та системну допомогу у вирішенні негативних наслідків соціальних подій.

Питання полягає в тому, чи стосуються динамічні зміни в суспільстві також основних цінностей, моральних принципів та окремих етичних відповідальностей? На це питання по-різному відповідали різні філософські напрями етики, чому в цьому доповіді я не буду надавати детальніше. У будь-якому випадку те, що змінюється незалежно від філософських концепцій, це:

  • нові глобальні етичні теми, що відносяться до розвитку технологій або нових соціальних подій (наприклад, біоетичні питання у зв'язку з розвитком генетичної інженерії; етика інтернет-комунікації; розвиток міжнародного тероризму та потенційне використання благодійно-соціальної роботи з цією метою);
  • нові етичні проблеми та драми, пов'язані з виконанням професії (наприклад, питання відповідальності закладів соціальних послуг за підготовку нових соціальних працівників, яке може бути ідентифіковане як етичний обов'язок співпраці зі школами соціальної роботи);
  • змінювані ціннісні орієнтації (наприклад, у соціальній роботі відхід від патріархальної та релігійної орієнтації до клінічної орієнтації, орієнтації на соціальну справедливість, а також найактуальнішої до законної оборонної орієнтації, де поряд із пріоритетом прав клієнтів враховуються також права соціальних працівників);
  • ідентифікація та формулювання загальних прав людини (наприклад, акцентування антидискримінаційного підходу, права на працю, права на сексуальну орієнтацію);
  • ідентифікація та формулювання етичних принципів у професійній діяльності, заснованих на нових дослідженнях та теоріях (наприклад, холістичний підхід, акцент на сильних сторонах клієнта);
  • розвиток та трансформація соціальних послуг (наприклад, на Словаччині у замінній сімейній опіці перехід від інституційної опіки до сімейного типу замінного виховання);
  • зміни законодавства, яке створює певний «мінімальний стандарт поведінки», який є обов'язковим і для професійної етики (наприклад, законодавство щодо дискримінації, корупції, захисту особистих даних, на Словаччині також визначення соціального працівника згідно із законом № 448/2008 З. з., яке може суперечити мінімальному віку, встановленому IFSW);
  • хоча багато етичних цінностей та принципів соціальної роботи можуть бути вічними, спосіб їх формулювання підлягає змінам у мисленні та мові даного суспільства та професійної спільноти (наприклад, вираз «допомога до самодопомоги» замінюється виразом посилення та наділення владою, чому відповідає англійський термін empowerment).

Актуалізація етичного кодексу соціальної роботи на Словаччині – основний нарис

З наведених вище причин зрозуміло, що кожен етичний кодекс є часовим обмеженим документом, який потребує систематичної оцінки. Відповідальність за нього несе насамперед самі соціальні працівники, яким деонтологічний кодекс має допомагати у виконанні професії. Щоб етичний кодекс був документом, який виконує всі встановлені цілі, він має регулярно оновлюватися. Ця актуалізація залежить від багатьох факторів, таких як:

  1. інституційне забезпечення;
  2. персональне забезпечення фахівцями та спеціалістами з соціальної роботи та професійної етики;
  3. концепційна розробка, з урахуванням a) поточного міжнародного етичного кодексу (наразі IFSW / IASSW 2004), b) специфіки соціальної роботи на Словаччині, c) поточного міжнародного та національного законодавства.

Інституційне забезпечення оновлення етичного кодексу є в Словаччині одним із ключових питань. З огляду на історичну спадкоємність, найбільш доречну позицію мала б Асоціація соціальних працівників на Словаччині, яка є членською організацією IFSW, а в її рамках був створений і проголошений поточний етичний кодекс соціальних працівників. На жаль, ця організація наразі не демонструє майже жодної діяльності ні в Словаччині, ні стосовно IFSW. Це означає, що не існує реальної інституції, яка ініціювала б, примусово просувала та реально реалізовувала перегляд та оновлення етичного кодексу соціальної роботи. Питання полягає в тому, чи можливо та доречно відродити діяльність Асоціації соціальних працівників на Словаччині, чи шукати інше інституційне забезпечення? У другому випадку варто розглянути, чи було б доцільнішим розроблення нового етичного кодексу в рамках державного управління (під егідою MPSVaR) або в рамках однієї з діючих недержавних організацій, попередньо зауваживши, що саме вони зазвичай представляють лише певну специфічну групу в соціальній роботі (враховуються, наприклад, Асоціація викладачів соціальної роботи на Словаччині; Асоціація супервізорів та соціальних консультантів; Асоціація провайдерів соціальних послуг). Перевагою цих асоціацій є те, що вони мають широкий потенціал фахівців з соціальної роботи та професійної етики. Можливою альтернативою стала б спільна підготовча етична комісія, що складається з фахівців — представників публічної адміністрації та недержавних організацій під егідою MPSVaR. У цьому зв'язку доречно нагадати, що в Словаччині відсутня професійна організація соціальних працівників, включаючи одну сильну об'єднуючу асоціацію з етичною комісією. Проект закону про створення Словацької палати соціальних працівників раніше розробив Штефан Стріженець (2006). На жаль, після його несподіваної смерті не вдалося створити подібну інституцію (Mátel, Roman, 2010c). У рамках цього інституційного вакууму було б доречно об'єднати, насамперед, людський потенціал фахівців з освіти, клінічної соціальної роботи, соціальних послуг та етики з різних інституцій, які мають серйозний інтерес до підвищення якості надання соціальної роботи та соціальних послуг шляхом розвитку професійної етики. У ході спільного діалогу зростуть можливості знаходження доречного інституційного рішення.

З огляду на формулювання поточного етичного кодексу важливі деякі фундаментальні концептуальні питання для професійного обговорення:

  1. Чи буде продовжено етичний кодекс соціальних працівників, чи буде доцільнішим ширше розуміння етичного кодексу соціальної роботи?
  2. Це буде оновлення етичного кодексу 1997 року, де буде залишена структура та суттєві частини, чи буде доцільнішим створення повністю нового етичного кодексу?
  3. Чи доречно, щоб були розрізнені фундаментальні (ключові) цінності та принципи соціальної роботи як конститутивна основа окремих відповідальностей?
  4. Яким механізмом можна забезпечити, щоб етичний кодекс соціальної роботи був обов'язковим для соціальних працівників, консультантів та супервізорів на Словаччині?

У старіших формах етичних кодексів часто бракувало чітко сформульованих загальних етичних принципів, які б становили основу для окремих специфічних правил етичної поведінки. Наразі багато важливих національних кодексів соціальної роботи (наприклад, американський NASW кодекс /2008/; канадський етичний кодекс http://www.casw-acts.ca /CASW 2005/, британський етичний кодекс http://www.basw.co.uk/about/codeofethics /BASW 2002/) мають структуру, де фундаментальним вихідним положенням є ідентифіковані ключові цінності та принципи соціальної роботи. Barker у відомому Словнику соціальної роботи (2003, с. 453) під заголовком цінності зазначає «звички, погляди, стандарти поведінки та принципи, вважані бажаними групою людей, культурою або окремою особистістю». Цінності представляють джерело мотивації і значно впливають також на наш смисол життя та цілі, які ми хочемо досягти протягом життя (Loran, 2009, с. 92). У соціальній роботі та інших допомагаючих професіях цінності визначають природу роботи, а також природу стосунку між працівником та клієнтом, колегами між собою та ширшим суспільством. У межах окремих професій фахівці з етики зазвичай намагаються розрізняти ті цінності, які є найважливішими для виконання даної професії і без яких у ній чогось фундаментального бракувало б. Цінності також є дуже важливими при вирішенні етичних проблем та диглем. Тому вивчення цінностей наразі належить до найважливіших тем етики допомагаючих професій (Mátel, Roman, 2010b). Якщо виникає згода в професійній спільноті щодо їхнього вибору, вони стають фокусом професійного етичного кодексу в даній країні або інституції. Наприклад, американська Національна асоціація соціальних працівників (NASW) ідентифікувала шість ключових цінностей, які є частиною американського кодексу соціальної роботи (2008). Це: 1. служіння, 2. соціальна справедливість, 3. гідність та цінність людини, 4. важливість людських стосунків, 5. цілісність, 6. компетентність. Для порівняння Британська асоціація соціальних працівників ідентифікувала та включила до свого етичного кодексу BASW (2002) такі самі п'ять основних цінностей, за винятком важливості людських стосунків. Канадська асоціація соціальних працівників до попередніх п'яти ключових цінностей додає у своєму етичному кодексі (2005) також довіру у професійній практиці. IFSW повторювала, що для соціальної роботи є принциповими два принципи, або цінності, якими є повага до прав людини та соціальної справедливості (див. визначення соціальної роботи на загальному зібранні в Монреалі, 2000). Європейська соціальна модель в Європейському союзі базується на повазі до основних людських цінностей, якими вважаються гідність, свобода, право, солідарність та участь. Соціальні служби європейських держав повинні поважати саме ці цінності (Tomeš, 2010, с. 37).

Якби ми в Словаччині пішли шляхом ідентифікації ключових цінностей і принципів соціальної роботи, то з методологічної точки зору було б доречно підготувати та реалізувати в цій сфері дослідження. Іншими цілями емпіричного дослідження могли б бути встановлення специфіки етики соціальної роботи в Словаччині, включаючи етичні вимоги соціальних працівників. Саме ідентифікація національних особливостей є певною мисленою колією, яка мала б йти паралельно з текстовим аналізом поточного міжнародного етичного кодексу (IFSW / IASSW) з урахуванням національних етичних кодексів країн, які мають довгостроковий досвід у цій сфері (зокрема NASW, BASW) та країн, які є нам культурно близькими (зокрема ЧСР та їхній актуальний кодекс 2006 року). Частиною текстового аналізу мали б бути також важливі міжнародні документи та чинне законодавство в СР. Міжнародні декларації та конвенції з прав людини сформулювали загальні стандарти та вказують на права, які прийняті глобальним співтовариством (IFSW / IASSW, 2004, ст. 3). Науковими інструментами нового, відповідно відновленого етичного кодексу були б, отже, емпіричне дослідження, спрямоване на специфічні цінності, принципи та відповідальність соціальних працівників (соціальної роботи) в Словаччині, та текстовий аналіз релевантних етичних, правових, міжнародних та національних документів. Вони б складали наукову базу для робочої групи експертів.

Якби ми дотримувалися структури поточного Етичного кодексу соціальних працівників в СР (1997), то в рамках окремих етичних відповідальностей заслуговують обговорення та переосмислення такі теми:

Етична відповідальність перед собою – ця сфера в даний час є в Словаччині досить дефіцитною. Частиною нових деонтологічних кодексів зазвичай є обов'язок соціальних працівників піклуватися про свій професійний ріст. Проте для цього потрібні також доступність інструментів професійного зростання та системна підтримка суб'єктів, особливо відповідальність роботодавців за соціальних працівників у сферах забезпечення подальшої освіти, навчання та супервізії (Mátel, Roman, 2010c).

Етична відповідальність перед клієнтами – особлива увага зазвичай приділяється питанню поваги прав людини в міжнародних та національних етичних кодексах. Вимога рівного ставлення та протидискримінації є невід'ємною частиною майже всіх етичних кодексів (жаль, окрім словацького). Яскрава увага приділяється також професійним кордонам, сексуальним та інтимним стосункам у більшості деонтологічних кодексів. Деякі національні кодекси прямо зазначають також проблему сексуального насильства та сексуального зловживання, де йдеться не лише про порушення етичних принципів, а й про насильницьку кримінальну діяльність та зловживання професійним становищем (Mátel, 2010b).

Етична відповідальність перед робочим місцем – це не стосується виключно співробітників (соціальних працівників), а також роботодавців. Традиційно на цьому місці зазначається титул «етична відповідальність перед роботодавцями». Етичні вимоги в цій сфері, однак, мають бути взаємними, оскільки етичну відповідальність несуть не лише співробітники, а й роботодавці (рідко також соціальні працівники). З огляду на колег у деонтологічному кодексі можуть бути регламентовані деякі етичні принципи консультацій та супервізії. Наприклад, в американському етичному кодексі (NASW, 2008) з огляду на супервізорів у соціальній роботі чітко зазначено, що вони мають встановлювати чіткі, доречні, культурно чутливі кордони і не повинні залучатися у будь-які подвійні або багаторазові стосунки з підлеглими, у яких існує ризик їхнього зловживання або потенційної шкоди (Mátel, Roman, 2010a).

Етична відповідальність перед професією – дуже важливим є чітке зазначення відповідальності перед школами соціальної роботи та етичними правилами дослідження в соціальній роботі (Mátel, 2010c). Не рідко в Словаччині студенти соціальної роботи, а також вищі наукові асистенти, які забезпечують для них професійну практику, стикаються із відмовою та негативним ставленням керівних працівників у закладах соціальних послуг типу: «У нас багато роботи... мало персоналу... Не вистачить хто їм присвятити час... Вони будуть тут лише перешкодою...» (Mátel, 2010a, с. 96).

Етична відповідальність перед суспільством – визначальними поняттями в міжнародній термінології є соціальна інклюзія та ексклюзія. Міжнародні етичні принципи IFSW/IASSW (2004) зазначають, що соціальні працівники зобов'язані протидіяти соціальним умовам, які сприяють соціальному виключенню (ексклюзії), стигматизації або пригніченню, і працювати наради інклюзивного суспільства. Національні етичні кодекси в цій частині присвячені суспільній та політичній відповідальності соціальних працівників.

Висновок

Оновлення етичного кодексу соціальної роботи в Словаччині є дуже нагальною викликом, який тісно пов'язаний із якістю надання соціальних послуг. Ключовою проблемою в цій сфері є інституційний вакуум, оскільки немає організації, яка ініціювала, просувала та реалізувала б цей процес. Запропонованим проектом є, отже, ініціація цього процесу багатьма експертами з галузі соціальної роботи та професійної етики, які створили б міжінституційну робочу групу. Науковими інструментами оновлення етичного кодексу були б емпіричне дослідження, спрямоване на специфічні цінності, принципи та відповідальність соціальних працівників (соціальної роботи) в Словаччині, та текстовий аналіз релевантних етичних, правових, міжнародних та національних документів. Обговорення та переосмислення необхідно провести в багатьох сферах та темах, таких як етична відповідальність перед собою, робочим місцем та школами соціальної роботи, далі повага до людської гідності, протидискримінація, професійні кордони у стосунках та інші. Особливу увагу слід приділити дослідженню, супервізії та клінічній соціальній роботі.

Автор: PhDr. ThDr. ThLic. Andrej Mátel, PhD. Список бібліографічних посилань

[1] BARKER, R. L. 2003. The Social Work Dictionary. 5th Ed. Washington, DC : NASW, 2003. 493 s. ISBN 0-87101-355-X. [2] British Association of Social Workers. 2002. The Code of Ethics for Social Work. Birmingham : BASW, 2002. 16 s. [3] Canadian Association of Social Workers. 2005. Code of Ethics. Ottawa : CASW, 2005. [4] International Federation of Social Workers. 1994. The ethics of social work: Principles and standards. Geneva : IFSW, 1994. [5] International Federation of Social Workers. 2004. Ethics in social work: Statement of principles. Geneva : IFSW, 2004. [6] LORAN, T. 2009. Paradigma kreovania ľudského kapitálu Rómov. Bratislava : SPN, 2009. 170 s. ISBN 978-80-89225-56-9. [7] MÁTEL, A. a kol. 2010a. Etika sociálnej práce. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 183 s. ISBN 978-80-89271-85-6. [8] MÁTEL, A. 2010b. Etická zodpovednosť voči klientom. In: Dni sociálnej práce a InteRRa 8. Zborník z konferencie s medzinárodnou účasťou konanej na UKF v Nitre. Nitra : FSVaZ UKF, 2010. ISBN 978-80-8094-650-0, s. 162-174.

[9] MÁTEL, A. 2010c. Етичні аспекти дослідження. In: Виховання та освіта у сестринстві, зосереджене на розширеній ролі медсестри — медсестри-дослідниці, Varia. Збірник матеріалів XII наукової конференції з міжнародною участю. Skalica : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. ISBN 978-80-89271-82-5, с. 101-110. [10] MÁTEL, A. 2010d. Етичні цінності та принципи, релевантні для соціальної роботи з ромським етносом. In: Діалог як шлях до спільного життя. Збірник матеріалів наукової конференції з міжнародною участю. Ružomberok : Verbum, 2010. ISBN 978-80-8084-538-4, с. 132-138. [11] MÁTEL, A. – ROMAN, T. 2010a. Етика у супервізії — ключові цінності та вибрані етичні аспекти. In: Prohuman, професійний інтернет-журнал. [online 2010-30-09]. Доступно в інтернеті: < http://www.prohuman.sk/socialna-praca/etika-v-supervizii%E2%80%93klucove-hodnoty-a-vybrane-eticke-dorazy >. ISSN 1338-1415. [12] MÁTEL, A. – ROMAN, T. 2010b. Конфлікти цінностей у допоміжних професіях. In: Людина і цінності. Збірник матеріалів наукової конференції з міжнародною участю. Trnava : Inštitút existenciálnej psychológie a noo-logoterapie, FF TU, 2010. У друку. Abstract In: NANIŠTOVÁ, E. – HALAMA, P. (Eds.) Zborník abstraktov z vedeckej konferencie s medzinárodnou účasťou „Človek a hodnoty“, Trnava : Inštitút existenciálnej psychológie a noo-logoterapie, FF TU, 2010. ISBN 978-80-970471-0-8, с. 19. [13] MÁTEL, A. – ROMAN, T. 2010c. Відповідальність соціального працівника перед собою та захисна орієнтація у соціальній роботі. In: Ризики соціальної роботи. Збірник матеріалів VII. Градецьких днів соціальної роботи. Hradec Králové : Gaudeamus. У друку. [14] SCHAVEL, M. – TOMKA, M. 2010. Основи супервізії та супервізія у практичному навчанні соціальної роботи. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 193 s. ISBN 978-80-89271-87-0. [15] STRIEŽENEC, Š. 2006. Теорія та методологія соціальної роботи. Trnava : Tripsoft, 2006. 296 s. ISBN 80-969390-4-1. [16] TOMEŠ, I. 2010. Роль соціальних служб у європейських системах соціального захисту. In Dni sociálnej práce a InteRRa 8. Збірник матеріалів конференції з міжнародною участю, що відбулася в УНІК в Нітрі. Nitra : FSVaZ UKF, 2010. ISBN 978-80-8094-650-0, с. 30-42.

Лекція прозвучала на міжнародній науковій конференції Aplikovaná etika v sociálnej práci a ďalších pomáhajúcich profesiách, яка відбулася 20–21 жовтня 2010 року в Piešťanoch і була опублікована у збірнику матеріалів цієї конференції: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Aplikovaná etika v sociálne práci a ďalších pomáhajúcich profesiách. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 s. ISBN 978-80-89271-89-4.