Аналіз впливу емпатії на подолання навантаження в лікарській професії

Вступ

Емпатія є комплексною психологічною здатністю індивіда розуміти емоційні стани інших людей, розділяти їхні переживання та адекватно на них реагувати, завдяки чому вона становить один із наріжних каменів соціальних взаємодій. Цей конструкт охоплює три взаємопов'язані виміри — когнітивний, афективний та поведінковий. Когнітивний компонент емпатії забезпечує розпізнавання та інтерпретацію емоцій іншої людини, афективний вимір стосується здатності до емоційного резонансу, а поведінкова емпатія є практичним застосуванням цих здібностей у конкретних діях. Саме поведінковий аспект емпатії набуває виняткового значення в контексті надання медичної допомоги, де емпатичне розуміння втілюється в практичних інтервенціях і професійній поведінці медичного працівника (Decety, 2025). Попри те, що емпатія розглядається як обов'язкова складова клінічної практики, сучасні теоретичні підходи підкреслюють, що вона не є цілісним чи статичним конструктом, а радше динамічною здатністю, яка формується під впливом контекстуальних і ситуаційних чинників та складається з низки взаємопов'язаних вимірів (Gamble et al., 2024).

Важливість емпатії в системі охорони здоров'я зумовлена багатьма чинниками. Насамперед вона лежить в основі пацієнтоорієнтованого підходу до лікування, який враховує індивідуальні потреби, цінності та уподобання пацієнта. Завдяки емпатичному ставленню медичні працівники мають змогу будувати якісні терапевтичні стосунки, засновані на довірі, повазі та відкритій комунікації. Такі відносини відіграють вирішальну роль у процесі лікування, адже пацієнти, які довіряють медичному персоналу, схильні відкритіше ділитися важливою інформацією, ретельніше дотримуватися призначених терапевтичних процедур та активніше брати участь у піклуванні про власне здоров'я (Stewart et al., 2024). З позиції пацієнтів особливо високу оцінку отримують ті лікарі та медичні працівники, які, крім високої фахової компетентності, демонструють шанобливий і коректний стиль спілкування (Broadbridge et al., 2023). Таке сприйняття медичного персоналу пацієнтами сприяє зростанню рівня довіри, що надалі покращує прихильність до виконання лікувальних рекомендацій, а також підвищує загальну задоволеність та стимулює активну участь пацієнтів у процесі лікування (Arshad et al., 2024).

Окрім позитивного впливу на стосунки між медичним працівником і пацієнтом, емпатія відіграє суттєву роль у подоланні та розв'язанні складних ситуацій, які є невіддільною частиною лікарської професії. Завдяки емпатичному підходу зміцнюються міжособистісні стосунки в колективі, зростає задоволеність роботою та підтримується емоційна стійкість медичного персоналу. У контексті подолання стресових навантажень емпатію можна розглядати як особистісний ресурс, здатний покращувати якість взаємин із пацієнтами та посилювати суб'єктивне відчуття сенсу своєї праці; водночас за браку належної саморегуляції вона може спричиняти підвищення психічного напруження. Емпіричні дослідження свідчать, що когнітивний вимір емпатії тісно пов'язаний з активними копінг-стратегіями, такими як пошук рішень та проактивне подолання проблемних ситуацій, тоді як надмірна афективна емпатія та особистісний дистрес корелюють з емоційним виснаженням і вищим ризиком розвитку синдрому вигорання (Shoji et al., 2024).

Методологія дослідження

Дослідження було сплановане як кількісне поперечне емпіричне дослідження, спрямоване на вивчення взаємозв'язків між емпатією та способами подолання стресових ситуацій у лікарській практиці. Збір даних відбувався в період із січня по квітень 2024 року з використанням стандартизованих дослідницьких інструментів. До вибірки увійшли 145 лікарів, які працюють у закладах охорони здоров'я різного типу на території Словацької Республіки, котрі добровільно погодилися на участь у дослідженні та надали інформовану згоду. Середній вік респондентів становив 31 рік, а середній загальний професійний стаж — 5,73 року. Респонденти також зазначили середню тривалість роботи на поточному робочому місці 4,02 року. З погляду соціодемографічної структури значну частку вибірки становили жінки (61 %). Понад дві третини учасників працювали у стаціонарних відділеннях лікарень за двозмінним графіком. Перед початком опитування учасників було детально проінформовано про мету, перебіг та наукове значення дослідження. Участь була добровільною; респондентам гарантувалася повна анонімність і конфіденційність обробки отриманих даних, які використовувалися виключно в науково-дослідних цілях.

Для збору даних застосовувалися стандартизовані психодіагностичні методики, зокрема опитувальник DE14 та Coping Strategy Indicator (CSI). Зазначені інструменти були доповнені спеціальним блоком питань для з'ясування основних соціодемографічних і професійних характеристик учасників дослідження. Серед досліджуваних змінних були вік, стать, найвищий здобутий рівень освіти, загальний стаж професійної діяльності, тривалість роботи на поточному місці, тип відділення/закладу, особливості змінного графіка та організаційно-правова форма закладу. Ці дані збиралися за допомогою окремої анкети, що була складовою частиною загального діагностичного комплексу.

Опитувальник DE14 (Tišanská, Kožený, 2012) призначений для оцінки емпатичної поведінки в ширшому, загальному контексті. Рівень емпатії в ньому операціоналізовано за трьома основними вимірами. Першим із них є сприйнятливість (VN), що відображає прагнення індивіда постійно розвивати свій когнітивний та емоційний потенціал не лише через формальні форми навчання, але й через альтернативні та неформальні освітні джерела, включно з навчанням через спостереження. Другим ви

Отримані дані пройшли статистичну обробку та аналіз із використанням програм PSPP (версія 25) і Microsoft Excel. У межах дескриптивного аналізу було застосовано базові описові статистичні процедури, що включали розрахунок абсолютних і відносних значень (N, %), показників центральної тенденції, представлених середнім арифметичним (M), та міри варіативності, вираженої стандартним відхиленням (SD). Також було визначено мінімальні й максимальні значення аналізованих змінних. Для оцінки взаємозв’язків між змінними використовувався непараметричний метод рангової кореляції Спірмена. Статистична значущість результатів оцінювалася за встановленого рівня значущості α = 0,05.

Оцінка взаємозв’язку між рівнем емпатії та способами подолання складних ситуацій

У межах кореляційного аналізу досліджувався зв’язок між рівнем емпатії та бажаними способами подолання стресових ситуацій. Огляд отриманих результатів наведено в таблиці 1. Аналіз засвідчив наявність кількох статистично значущих зв’язків між обраними змінними.

Значущий позитивний зв’язок було виявлено між використанням соціальної підтримки як копінг-стратегії та такими вимірами емпатії, як сприйнятливість (r = 0,168; p < 0,05) і відкритість (r = 0,360; p < 0,01). Цей результат свідчить про те, що респонденти, які у складних ситуаціях частіше спираються на соціальну підтримку, демонструють вищий рівень здатності сприймати потреби та погляди інших, а також більшу відкритість до відмінних думок і позицій. Крім того, виявлено статистично значущий позитивний зв’язок між стратегією розв’язання проблем і виміром відкритості (r = 0,277; p < 0,01), що вказує на те, що особи, які віддають перевагу активним та аналітичним підходам до вирішення стресових ситуацій, водночас є більш відкритими до альтернативних поглядів і можливостей інтерпретації проблем.

Навпаки, між стратегією уникнення та виміром відкритості було зафіксовано значущу негативну кореляцію (r = −0,281; p < 0,01). Цей зв’язок свідчить про те, що вищий рівень використання уникливих копінг-стратегій пов’язаний із нижчим рівнем відкритості до нових стимулів і перспектив.

Таблиця 1. Кореляційний аналіз між рівнем соціального інтелекту та способами подолання складних ситуацій

**. Кореляція значуща на рівні 0,01 (2-х стороння). *. Кореляція значуща на рівні 0,05 (2-х стороння).

Обговорення

Результати нашого дослідження зв’язку між емпатією та стратегіями подолання стресу в медичній професії узгоджуються зі зростаючою кількістю доказів того, що якість взаємин «пацієнт–клінічний працівник» та індивідуальний копінг медиків суттєво впливають не лише на їхнє професійне благополуччя, але й на клінічні результати лікування пацієнтів. Численні дослідження серед медичних працівників однозначно свідчать, що вищий рівень емпатії пов’язаний з більш адаптивними стратегіями подолання стресу та нижчим рівнем вигорання. У дослідженні Shoji, et al. (2024) за участю японських медичних працівників (лікарів, медичних сестер, студентів-медиків) було показано, що когнітивна емпатія позитивно асоціювалася з активним подоланням стресу та кращою якістю професійного життя, тоді як особистий дистрес був пов’язаний із вищим рівнем вигорання та частішим використанням менш функціональних копінг-стратегій. Схожі результати принесли дослідження, проведені в період пандемії COVID-19. Медики з вищим рівнем емпатії та водночас зі здатністю регулювати власний дистрес частіше використовували проблемно-орієнтовані копінг-стратегії, тоді як уникливі стратегії асоціювалися з нижчою емпатією та більшим психічним виснаженням (Calegari, J. G. et al., 2022). У дослідженні Abou Hashish, Atalla, (2023), проведеному серед медичних сестер в університетській лікарні з використанням опитувальника CSI разом із вимірюванням якості професійного життя, було виявлено позитивні кореляції між стратегіями, спрямованими на вирішення проблеми та пошук соціальної підтримки, і співчуттям. Іншим висновком стало те, що уникливі стратегії були суттєво асоційовані зі втомою та емоційним виснаженням. Ці дані вказують на те, що зафіксовані за допомогою CSI копінг-стратегії тісно пов’язані з емоційними аспектами професійного функціонування, які безпосередньо зумовлені емпатією. Велике лонгітюдне дослідження, опубліковане в JAMA Network Open, засвідчило, що пацієнти, яких лікували лікарі з високим рівнем емпатії, досягали кращих довгострокових результатів у стані здоров’я. Автори також зазначають, що емпатичний підхід може зменшувати конфлікти, покращувати комунікацію і тим самим знижувати емоційне навантаження на лікаря, що створює сприятливі умови для адаптивного копінгу (Licciardone, et al., 2024).

Висновки

Емпатія являє собою комплексну здатність сприймати й розуміти емоційні переживання інших, а також адекватно реагувати на них. Така чутливість до точки зору інших людей дозволяє індивідам у складних і проблемних ситуаціях застосовувати такі стратегії розв’язання, які враховують думки, позиції та вподобання решти учасників. Як наслідок, відбувається перехід від ригідних і однобічних підходів до гнучкого пошуку консенсусних і суспільно прийнятних рішень.

На підставі наявних теоретичних положень та емпіричних даних можна стверджувати, що вищий рівень емпатії, зокрема її когнітивного компонента, тривалий час і послідовно пов’язується з використанням функціональних копінг-стратегій, таких як вирішення проблем і пошук соціальної підтримки. Навпаки, особистий дистрес становить дезадаптивний вимір емпатії, який асоціюється з відданням переваги уникливим формам подолання стресу та з підвищеним ризиком розвитку синдрому вигорання.

Авторка: PhDr. Valéria Parová, PhD. Univerzita Pavla Jozefa Šafárika,Lekárska fakulta, Ústav ošetrovateľstva

Список бібліографічних посилань

ABOU HASHISH, Ebtsam Aly – ATALLA, Amal Diab Ghanem. 2023. The relationship between coping strategies, compassion satisfaction, and compassion fatigue. In SAGE Open Nursing. ISSN 2377-9608, 2023, roč. 9, s. 1–11.

AMIRKHAN, H. James. 1990. Factor analytically derived measure of coping: The coping strategy indicator. In Journal of Personality and Social Psychology. ISSN 1066-1074, 1990, roč. 59, č. 5, s. 168-172.

ARSHAD, Maham, et al. 2024. Mediating role of physician’s empathy between physician’s communication and patient satisfaction. In Journal of Family Medicine and Primary Care. ISSN 2249-4863, 2024, roč. 13, č. 4, s. 1530–1534.

BROADBRIDGE, Elizabeth, et al. 2023. The influence of perceived provider empathic communication on disclosure decision-making. In Health Communication. ISSN 1041-0236, 2023. т. 39, № 9, с. 1807–1824.

CALEGARI, Jessica Graziella. et al. 2022. Coping strategies and professional quality of life during COVID-19. In Journal of Nursing Management. ISSN 0966-0429, 2022, т. 30, № 8, с. 4054–4063.

DECETY, Jean – LI, Joanna. 2025. The value of empathy in medical practice: A neurobehavioral perspective. In Social Sciences & Humanities Open. ISSN 2590-2911, 2025. № 12.

GAMBLE, R. S. et al., 2024. The role of external factors in affect-sharing and their neural bases. In Neuroscience & Biobehavioral Reviews. ISSN 0149-7634, 2024, т. 157, Article 105540.

LICCIARDONE, Jan, et al. 2024. Physician empathy and chronic pain outcomes. In JAMA Network Open. ISSN 2574-3805, 2024, т. 7, № 4, e246026.

SHOJI, Kotaro, et al., 2024. Empathy and coping strategies predict quality of life in Japanese healthcare professionals. In Behavioral Sciences. ISSN 2076-328X, т. 14, № 5, с. 400. STEWART, Moira, et al. 2024. Patient-Centered Medicine: Transforming the Clinical Method. Boca Raton: CRC Press, 362 с. ISBN 978-1-003-39467-9.

TIŠANSKÁ, Lýdie – KOŽENÝ, Jiří. 2012. Vývoj a psychometrická analýza dotazníku empatie DE14. In Československá psychologie. ISSN 1804-6436, 2012, т. 56, № 2, с. 121–135.