Прикладна етика в пробації та медіації у кримінальних справах

Прикладна етика в пробації та медіації у кримінальних справах Одним із пріоритетів Міністерства юстиції Словацької Республіки (MS SR) у 2003 році була підготовка закону про пробаційних та медіаційних офіцерів. Прийняття закону про пробаційних та медіаційних офіцерів також передбачала постанова уряду СР № 1328 від 11 грудня 2002 року щодо пріоритетних завдань уряду СР, що випливають із Регулярного звіту Європейської комісії про готовність СР до членства в Європейському Союзі від 9 жовтня 2002 року. Виконанням цієї вимоги виконання пробації та медіації у справах, що розглядаються у кримінальному провадженні, врегулював закон № 550/2003 З. з. про пробаційних та медіаційних офіцерів. Для цілей цього закону пробацію та медіацію у кримінальних справах здійснюють пробаційні та медіаційні офіцери, які перебувають у державно-службових відносинах, а їхньою службовою установою є суд. Закон № 549/2003 З. з. про судових офіцерів встановлює у § 2, що пробаційні та медіаційні офіцери, подібно до вищих судових офіцерів та судових секретарів, є судовими офіцерами. Концептуально та методично керує та спрямовує виконання пробації та медіації MS SR, дорадчим органом якого є Рада з пробації та медіації, що складається із суддів, прокурорів, пробаційних та медіаційних офіцерів, представників органів державного управління та фахівців із теорії та практики, де також представлена професійна група соціальної роботи (функціональність та ефективність пропозицій та заходів цієї ради є дискусійною, прим. авт.). Оглядову схему організаційного управління виконанням пробації державними органами наводимо на Рисунку 1. Окремий відділ пробації та медіації MS SR був у межах реорганізації у 2010 році скасований як самостійний підрозділ секції кримінального права. З погляду робочих завдань він був організаційно включений до відділу нагляду за кримінальним судочинством та помилувань. Це означає, що виконання завдань у цій сфері здійснює хтось із державних радників, які працюють у відділі нагляду за кримінальним судочинством та помилувань.

У нас із терміном пробація ми стикаємося під час реалізації пілотного проєкту пробації та медіації у кримінальних справах з 2002 року. Через рік з’являється вже згадана окрема правова норма, яка встановлює виконавців пробаційної діяльності – пробаційних та медіаційних офіцерів у районних судах, і правово регулює пробацію як:

1. «організацію та виконання нагляду за обвинуваченим, підсудним або засудженим,
2. контроль за виконанням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, включаючи встановлений обов’язок або обмеження,
3. нагляд за поведінкою обвинуваченого протягом випробувального терміну при умовно-достроковому звільненні (2) від відбування покарання у вигляді позбавлення волі,
4. сприяння обвинуваченому в тому, щоб він вів порядний спосіб життя і виконав умови, які були йому встановлені рішенням прокурора або суду у кримінальному провадженні» (Закон № 550, 2003, § 2).

Наведена правова норма уточнює також цільові групи клієнтів (умовно звільнені, умовно засуджені, клієнти під пробаційним наглядом), що представляють маргінальну групу суспільства, яка порушила закон і потребує специфічного підходу до «ведення життя без кримінальних правопорушень». Само собою зрозумілим для специфічного підходу професійної допомоги цільовим групам клієнтів пробації є різні аспекти (правові, психосоціальні, економічні). У ширшому розумінні пробацію ми сприймаємо як безперервний процес професійної допомоги та контролю з індивідуальним підходом до клієнта, що включає правові, психосоціальні та економічні аспекти з метою «ведення життя без кримінальних правопорушень». Davies (2000, с. 270) зазначає, що існує безліч варіацій у деталях форми пробації в різних правових системах, але в усіх ми можемо виділити три наступні суттєві елементи:

1. наказ суду, що містить вимоги, які повинен виконати правопорушник,
2. регулярний контакт із пробаційним працівником,
3. запобігання подальшому покаранню за вчинене діяння тоді, коли виконання вимог, встановлених судом, є задовільним.

Виконання пробації, однак, необхідно професіоналізувати. Čipkár (2003) вважає, що професіоналізм буде збідненим, якщо він зводитиметься лише до сукупності професійних знань та навичок. Справжній професіоналізм неминуче включає певну моральну та етичну домінанту, яка реалізується у професійному обов’язку, у якнайсумліннішому ставленні до питання професійної честі та у високій мірі професійної відповідальності. Загалом ми могли б сказати, що професійна відповідальність пробаційного та медіаційного працівника, а також ідеал професії, який є комплексом не лише хороших якостей пробаційного та медіаційного офіцера, а насамперед їхньої інтеграції у повсякденну діяльність пробаційного та медіаційного офіцера, закріплені в етичному кодексі. Етичний кодекс у роботі пробаційних та медіаційних офіцерів є необхідністю, яка забезпечує як захист клієнта та суспільства, так і статус цієї професії. У ширшому контексті він водночас презентує атрибути професійного підходу до клієнта та етичну відповідальність як перед самим клієнтом, так і перед колегами, роботодавцем та суспільством.

Сучасний етап розвитку пробаційної та медіаційної служби у Словаччині важко назвати задовільним. Хронічно повторюваним аргументом щодо виправдання сучасного стану пробаційної та медіаційної служби є коротке існування цього інституту в наших умовах. Цей аргумент, проте, неможливо прийняти, про що свідчать і виступи з конференції STARR, яка відбулася 28–30 квітня 2010 року в Університеті в Cambridge. У державах, де інститут пробації та медіації у кримінальних справах утвердився в порівнянному часовому горизонті, як у нас, наразі реалізується широка палітра конкретних проєктів та заходів, спрямованих на практичне підвищення ефективності цього інституту. Проблеми, які ми презентували на кількох наукових заходах у зв’язку з пробацією та медіацією у кримінальних справах, ми можемо підсумувати у наступних фокусних сферах:

• недостатня кількість пробаційних та медіаційних офіцерів, що працюють у районних судах, та відсутність пробаційних асистентів,
• відсутність стандартів пробаційної практики та етичного кодексу,
• суперечливі підходи у практиці пробаційної та медіаційної служби та ігнорування парадигми практики, керованої дослідженнями, та принципу «lege artis»,
• систематичне та довгострокове невиконання обов’язків керівними органами та освітніми установами пробаційної та медіаційної служби.

Коли ми рефлексуємо наведені сфери крізь призму загальної системної теорії та її основного принципу («ціле є більшим, ніж сума його частин»), то сучасне існування цього інституту настирливо нав’язує констатацію, що пробація та медіація у кримінальних справах у нас існує, але стагнує або, принаймні, не відображає найновіші дослідницькі та наукові знання.(3)

Щоденні ситуації ставлять пробаційних та медіаційних офіцерів перед прийняттям рішень, які більшою чи меншою мірою безпосередньо стосуються людини, а тому несуть у собі етичний вимір. У прагненні пробаційних та медіаційних офіцерів до етичної практики їм можуть допомогти настанови щодо етичного прийняття рішень, особливо в ситуаціях, у яких незрозуміло, яка альтернатива дій є «правильною». Такими дороговказами етичної практики можуть бути етичні теорії, моделі етичного прийняття рішень або саме етичний кодекс.

У 2009 році через відсутність етичного кодексу в цій «професії» в межах інституційного проєкту Університетського грантового агентства ми опрацювали проєкт під назвою «Творення, імплементація та оцінювання етичного кодексу пробаційних та медіаційних офіцерів у Словацькій Республіці» та створили робочу групу, в якій представлені такі організації:

• Кафедра соціальної роботи та соціальних наук UKF та ректорат UKF у Нітрі,
• Міністерство юстиції SR (відділ пробації та медіації),
• Glasgow School of Social Work,
• Пробаційний та медіаційний офіс районного суду NR.

Науковий проєкт «Творення, імплементація та оцінювання етичного кодексу пробаційних та медіаційних офіцерів SR» тісно пов’язаний із практичним виконанням пробації та медіації в районних судах. Новостворений регулятивний етичний кодекс пробаційних та медіаційних офіцерів, який є головною метою проєкту, впливатиме на якість реалізації пробації та медіації у кримінальних справах у SR. Регулятивний етичний кодекс, як набір детально розроблених правил управління професійною поведінкою, слугує також підґрунтям для вирішення скарг. Правила впроваджуються через систему моніторингу та застосування санкцій за недотримання етичного кодексу (Luknič, 1994, с. 198). Реалізація проєкту поділена на такі фази:

1. ТВОРЕННЯ

етичного кодексу пробаційних та медіаційних офіцерів у SR Етапи творення етичного кодексу пробаційних та медіаційних офіцерів у SR: I. Воркшоп робочої команди та визначення конкретних стратегічних процедур, що ведуть до виконання цілей проєкту. II. Змістовий аналіз та вивчення вже існуючих етичних кодексів пробаційних служб, що використовуються в країнах EU. III. Дескриптивне дослідження думок закордонних експертів щодо потреб окремих пунктів етичного кодексу пробаційних та медіаційних офіцерів у SR, його аналіз, інтерпретація та висновки. IV. Проєкт етичного кодексу, вихідною точкою якого буде дослідницький зондаж закордонних експертів та командна робота робочої групи, а також його обговорення з боку окремих членів робочої групи. V. Коригування проєкту на основі зауважень та його фінальне опрацювання в електронній формі.

2. ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ

етичного кодексу пробаційних та медіаційних офіцерів у SR у практику I. Розсилка етичного кодексу електронною поштою всім пробаційним та медіаційним офіцерам у SR для надання зауважень. II. Організація воркшопу на тему «етичний кодекс пробаційних та медіаційних офіцерів у SR» з метою дискусії робочої команди, академічної фахової громадськості та пробаційних і медіаційних офіцерів із практики, оцінювання воркшопу та його висновків. III. Оцінювання та коригування кодексу на основі зауважень та його фінальне редагування в електронній формі. IV. Графічний дизайн та друк етичного кодексу для пробаційних та медіаційних офіцерів у SR із фаховим коментарем обсягом щонайменше 20 сторінок. V. Публікація етичного кодексу у фахових журналах, присвячених кримінальній юстиції та пробаційній практиці в SR.

3. ОЦІНЮВАННЯ

етичного кодексу пробаційних та медіаційних офіцерів у SR I. Виявлення спірних та проблемних сфер етичного кодексу в практиці на основі зворотного зв’язку від пробаційних та медіаційних офіцерів у SR. II. Включення необхідних змін до етичного кодексу у зв’язку з ефективним застосуванням етичного кодексу в практиці. Фінальний звіт про реалізацію проєкту та публікація його вибраних аспектів у фаховій літературі.

Норми та кодекси важливі в кожній професії, але бути хорошим пробаційним та медіаційним офіцером означає не лише дотримання набору правил. Ми дотримуємося думки, що пробаційний та медіаційний офіцер стає хорошим пробаційним та медіаційним офіцером і професіоналом, якщо він сам рефлексує над нормами та принципами, які пропонує йому етичний кодекс, намагається їх зрозуміти, інтегрувати у свій внутрішній світ і дозволяє їм керувати собою під час виконання своєї роботи. Не прийняття кодексу як зовнішнього нормативу, а його засвоєння як власного нормативу є викликом для пробаційних та медіаційних офіцерів. Тому, щоб пробаційні та медіаційні офіцери як професіонали могли розвиватися та підвищувати якість своєї роботи, вони повинні знати та засвоїти свій етичний кодекс.

Під час підготовки цієї статті ми активно дискутували також про те, чи можна статус пробаційних та медіаційних офіцерів з наукового погляду визначити як професію чи напівпрофесію. Згідно з Lúkášová-Kantorková (2003), напівпрофесії виконуються у великих бюрократичних організаціях з ієрархічною структурою на чолі з адміністративною владою, мають велику кількість членів, значну частку жінок, вимагають нижчої освіти з коротшим терміном підготовки та мають нижчий легітимний статус. Тоді як Greenwood (1954 In Matoušek a kol., 2003, с. 39) основними ознаками професії вважає систематичну теорію, авторитет, визнаний клієнтом та суспільством, культуру професії та етичний кодекс, Krsková (1994) основними ознаками та рисами професії вважає: розлогу підготовку, інтелектуальний компонент, що міститься в підготовці, екзистенційну важливість послуг фахівців, створення професійних організацій, автономне прийняття рішень фахівцями та служіння цінностям.

Пробація та медіація у кримінальних справах — це інститут, який має розвиватися відповідно до найновіших наукових знань. Сучасна відсутність стандартів пробаційної практики, як і етичного кодексу, сприяє неоднорідним підходам у практиці, що особливо в галузі пробації відображається як ризиковий фактор стосовно рецидиву злочинної діяльності. Метою цієї статті було представити базову інформацію про проєкт, спрямований на творення етичного кодексу, що застосовується в практиці пробаційних та медіаційних офіцерів.

Автор: PhDr. Martin Lulei, PhD. Mgr. Zuzana Mališková, PhD. Кафедра соціальної роботи та соціальних наук UKF

Список бібліографічних посилань

[1] ČIPKÁR, Ján. 3003. Profesijná etika právnika. Košice : UPJŠ, 2003. 171 s. ISBN 80-7097-355-2. [2] DAVIES, Martin. 2000. The Blackwell Encyclopaedia of Social Work. Oxford : Blackwell Publishing, 2000. 412 s. ISBN 0-631-21451-8. [3] JEDLIČKA, Richard a kol. 2004. Děti a mládež v obtížných životních situacích. Praha : Themis, 2004. 478 s. ISBN 80-7312-038-0. [4] KRSKOVÁ, Alexandra. 2004. Etika právnického povolania. Bratislava : UK, 2004. 131 s. ISBN 80-7160-065-2. [5] LUKÁŠOVÁ-KANTORKOVÁ, Hana. 2003. Učitelská profese v primárním vzdělávání a pedagogická příprava učitelů (teorie, výzkum, praxe). Ostrava : OU, 2003. 302 s. ISBN 80-70-42-272-6. [6] LULEI, Martin, MALIŠKOVÁ, Zuzana. 2010. Tvorba, implementácia a evaluácia etického kódexu probačných a mediačných úradníkov v Slovenskej republike. In 2. Česko-slovenská konference doktorandů oborů pomáhajících profesí. Ostrava : Ostravská univerzita, 2010. s. 219-227. ISBN 978-80-7368-782-3.

[7] LUKNIČ, Arnold. 1994. Štvrtý rozmer podnikania - etika. Bratislava : SAP, 1994. 344 s. ISBN 80-85665-30-1. [8] MATOUŠEK, Oldřich. a kol. 2003. Metody a řízení sociální práce. Praha : Portál, 2003. 380 s. ISBN 80-7178-548-2. [9] ЗАКОН № 549/2003 Зб. з. про судових чиновників у редакції пізніших змін і доповнень. [10] ЗАКОН № 550/2003 Зб. з. про пробаційних та медіаційних чиновників у редакції пізніших змін і доповнень.

(1) Стаття виникла в рамках реалізації проєкту UGA VIII/8/2009 – Створення, впровадження та оцінка етичного кодексу пробаційних та медіаційних чиновників у СР – заступник керівника проєкту. (2) Як еквівалент поняття умовно-дострокового звільнення в закордонній фаховій літературі використовується термін пароль (parole). Пароль ми розуміємо як «юридичний термін, що позначає форму умовно-дострокового звільнення, яка дозволяє деяким засудженим відбути частину покарання поза межами в’язниці, причому невід’ємною складовою є обов’язок співпраці з пробаційним працівником» (Jedlička et al., 2004, с. 447). (3) Тут ми вважаємо за важливе підкреслити регіональні відмінності окремих районних судів.

Лекція була виголошена на міжнародній науковій конференції Прикладна етика в соціальній роботі та інших допоміжних професіях, яка відбулася 20 – 21 жовтня 2010 року в П'єштянах і була опублікована у збірнику цієї конференції: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Aplikovaná etika v sociálne práci a ďalších pomáhajúcich profesiách. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 s. ISBN 978-80-89271-89-4.