Концепт едукаційної соціальної роботи – вихідні положення ©

Концепт едукаційної соціальної роботи – вихідні положення1©

Вступ

Концепт едукаційної соціальної роботи як інноваційний компонент у системі соціальної роботи як суспільної науки, галузі навчання та соціальної допомоги є результатом нашої багаторічної теоретичної та практичної педагогічної роботи, досліджень, а також нашого твердого переконання, що

• духовна бідність веде до матеріальної бідності, тому для соціальної роботи важливо демонструвати свою ідентичність як науки, галузі навчання та практичної діяльності також шляхом проєктування своєї суспільної користі у сприянні соціальній самодопомозі людей з метою підвищення їхньої соціальної та психічної зрілості й відповідальності за власне життя;
• соціальна робота має бути дієвою та реальною (а не лише декларованою) підтримкою соціального здоров'я, іншими словами — підтримкою соціальної комунікації та соціальних відносин, що посилюють соціальну та психічну інтеграцію й адаптацію людей у їхньому життєвому середовищі, що є як доказовим, так і підтримуваним доступними для соціальної роботи інструментами;
• першочергова мета соціальної роботи полягає не в лікуванні соціальних проблем і соціальної патології, а має бути реальною, а не лише декларованою програмою соціального розвитку для підтримки плекання соціального та індивідуального потенціалу людини.

Концепт едукаційної соціальної роботи базується на цілісному (холістичному) підході до розуміння індивіда, соціального середовища та їхнього взаємного динамічного взаємозв'язку; системному підході до розуміння розвитку людини як індивідуальної системи в межах соціального середовища та освітніх систем; гуманістичному підході до розуміння змісту та значення освіти як способу соціальної допомоги, керівництва до самодопомоги та розвитку людського потенціалу. Таким чином, концепт являє собою перетин освітніх і консультативних парадигм соціальної роботи.

Концепт едукаційної соціальної роботи обґрунтовується контекстом життєвих умов людей у сучасну постмодерну добу. Ми вважали більш ніж важливим звернути увагу на взаємну соціальну детермінацію людини та суспільства і в такий спосіб підкреслити взаємну повагу й відповідальність індивідів, груп людей і суспільства в цілому. Те, що відбувається з однією людиною, є приватною, але водночас і суспільною справою. Недостатньо пропонувати людям одноразову соціальну допомогу. Бажано навчати людей і вести їх до самоусвідомлення та соціальної самодопомоги з ідеєю посилення індивідуального потенціалу особистості. Причина зрозуміла: саме в людях ми повинні шукати сенс життя та джерело змін у їхньому житті. Тільки тоді вони зможуть долати життєві труднощі та використовувати свої дари й таланти.

Обґрунтування концепту едукаційної соціальної роботи

Відповіді на запитання, заради яких ми вирішили розпочати науковий дискурс, відображають нашу власну професійну думку та погляд на наукову й практичну реальність щодо галузі знань едукаційної соціальної роботи.

Що таке соціальна робота? Спрощена відповідь може бути такою: наука, дослідження та практика в соціальному житті людей, зосереджені на індивіді під час роботи на мікрорівні соціального життя; зосереджені на соціальних групах і громадах під час роботи на мезорівні; зосереджені на соціальних спільнотах (нація, держава) під час роботи на макрорівні соціального життя.

Що робить предмет соціальної роботи як науки специфічним? Що робить специфічним її теоретичне осмислення в соціальному житті людей? Атрибут «соціальний» можна знайти в предметі багатьох наук, наприклад, соціальної філософії, соціальної антропології, суспільствознавства — соціології, соціальної психології, соціальної педагогіки, соціальної андрагогіки, соціальної медицини, соціальної біології тощо. Це означає, що єдиною відмінністю між усіма вищезгаданими науками з прикметником «соціальний» у назві є наукова проблема. Наукова проблема є центром наукового та дослідницького інтересу конкретної науки.

Соціальна проблема

Науковою проблемою в соціальній роботі є соціальна проблема — індивіда, соціальних груп чи соціальних громад. Соціальна проблема є більш або менш складною. Загалом вона потребує комплексного вирішення, оскільки та сама соціальна проблема є справою як окремої людини, так і певної соціальної групи, в якій вона живе, а також певного суспільства, громадянами якого вона є. Це означає, що соціальні проблеми завжди містять кілька вимірів (вони багатовимірні). Згадаймо такі виміри соціальної проблеми людини: вимір духовного та психологічного переживання, вимір соціальної інклюзії чи ексклюзії, вимір різноманітної людської діяльності — праці, хобі; вимір соціальних ролей — ролей у сім'ї, на робочих місцях, у неформальних дружніх, сусідських, громадських групах, ролей у суспільному житті, ролей у формальних групах у школі, на робочому місці, у групах за інтересами, політичних партіях; вимір здоров'я, культурний вимір та інші. (M. Machalová – P. Senko, 2018)

Соціальна проблема як фокус наукового, дослідницького, практичного інтересу соціальної роботи має різні причини (детермінанти) та різну природу (аспекти) у різних людей. Навіть якщо вона видається однаковою проблемою, це не так. Наприклад, факт безробіття приносить дуже різні соціальні проблеми кожному безробітному. Говорячи про індивідуальну чи групову соціальну проблему, необхідно ретельно враховувати причини та особу або групу, які є суб'єктом соціальної проблеми, тобто беруться до уваги різна детермінація проблеми й, відповідно, різні аспекти соціальної проблеми.

Кожна соціальна проблема зазвичай зумовлена кількома детермінантами. Якщо взяти до уваги той факт, що конкретна людина — соціальний клієнт — є єдністю духовних, психологічних, соматичних та соціальних аспектів людського існування, її потенційна соціальна проблема завжди є проблемою «людини в цілому». Соціальна проблема безробіття може проявлятися не лише як зміна чи втрата фінансового доходу, але й через розбіжності в сімейному житті, погіршення стану здоров'я, психічні розлади, погіршення духовного та ментального рівня. Однією з причин соціальних проблем можуть бути особистісні, вікові вади, проблеми зі здоров'ям чи освітній гандикап.

Індивідуальна соціальна проблема водночас є духовною та філософською проблемою конкретної людини, оскільки стосується її життєвих цінностей. І разом із тим це проблема здоров'я, оскільки вона становить загрозу життю людини, а також психологічна проблема, оскільки вона зачіпає психіку, поведінку та вчинки людини. (M. Machalová – P. Senko, 2018.)

Соціальна робота

Враховуючи природу соціальної проблеми, ми припускаємо, що предмет науки про соціальну роботу має багато вимірів. Його можна сприймати як предмет високої складності та певною мірою як парасольковий предмет науки, досліджень і практики соціальної роботи. Предмет соціальної роботи можна визначити наступним чином:

• A. теоретичний та методологічний вимір соціальної роботи як емпіричної науки.

• Б. методологічний вимір соціальної роботи, тобто впровадження теорії та методології.

• В. практичний вимір соціальної роботи.

Теоретична рамка соціальної проблеми ↔ дослідницький і практичний метод ↔ впровадження на практиці (впровадження теоретичних знань у практику соціальної роботи у формі соціальної допомоги)

І навпаки:Впровадження на практиці (соціальна допомога) ↔ дослідницький і практичний метод ↔ наукова рефлексія соціальної проблеми (впровадження емпіричних знань у теорію соціальної роботи)

Теоретичні знання із соціальної роботи, доведені до конкретної реалізації соціальної допомоги, та подальші емпіричні знання, отримані в процесі надання соціальної допомоги й укладені в рамки теоретичних знань, підводять нас до розуміння того, що процес допомоги в соціальній роботі залучає кількох фахівців із галузі соціальної роботи, а також фахівців з інших галузей науки та допоміжних професій.

Усі вони об'єднані спільною головною метою соціальної роботи, яка полягає в наданні превентивної та реабілітаційної соціальної допомоги людям, які перебувають у матеріальній і соціальній скруті. Тому сумнівно й непродуктивно очікувати, що соціальну допомогу надаватимуть виключно працівники з дипломом у галузі соціальної роботи.

Надання соціальної допомоги передбачає участь як соціальних працівників, так і фахівців, які спеціалізуються в інших важливих галузях, необхідних для надання різних форм соціальної допомоги: правової соціальної допомоги, медичної та оздоровчої соціальної допомоги, психологічної соціальної допомоги, духовної соціальної допомоги, освітньої соціальної допомоги тощо.

Цей факт є наслідком специфіки соціальної роботи як науки та практики. Як ми вже зазначали, предмет соціальної роботи є мультидисциплінарним і визначається міждисциплінарними перетинами. (Наприклад, освітня соціальна робота є перетином результатів знань соціальної роботи та соціальної педагогіки). Предмет соціальної роботи характеризується трансдисциплінарністю, тобто виходить за межі наук, які входять до соціальної роботи та з яких соціальна робота виникла.

Соціальна робота має власний теоретичний, методологічний і праксеологічний науковий потенціал. Слід зазначити, що в межах триваючого процесу емансипації соціальної роботи як науки, галузі навчання та соціальної практики, соціальна робота також використовує адаптовані методи інших наук: політичних наук, економічних наук, соціологічних наук, духовних наук, філософських наук, психологічних наук, культурології, медичних наук, юридичних наук та інших наук про людину і суспільство.

Ідентичність соціальної роботи як науки та галузі навчання й ідентичність соціального клієнта.

Сучасний контекст Що модернізація суспільства може означати для соціальної роботи чи освітньої соціальної роботи як науки та галузі навчання? Модернізація суспільства — це процес, що відбувається за умови одночасного співіснування в суспільстві традиційного й нового. Людям необхідно досить швидко адаптуватися до умов життя в умовах масштабних змін. «Модернізація означає амбівалентний процес перманентних змін із плюсами та мінусами — життя пропонує людині набагато більше можливостей для особистісного, професійного та соціального розвитку, ніж будь-коли раніше. Однак ці можливості є одночасно і шансами, і обмеженнями. З одного боку, вони репрезентують розширення свободи та можливостей прийняття рішень, з іншого боку — зниження визначеності та неминучість пошуку власного шляху поза традиційними моделями праці, сім'ї, стосунків і комунікації». (E. Gruber, 2001, p. 14-23.) (переклад автора) P. Ondrejkovič привертає увагу до теорії гіперреальності (згідно з Baudrilard, 2006. In: P. Ondrejkovič, 2008, p.32). Гіперреальність визначається як «агонія міцних стосунків, агонія реального й раціонального» та прихід епохи симуляції, «наприклад, “гіперреальність” світу мрій Лас-Вегаса або винайдення фруктового соку, що містить екстракт неіснуючих фруктів». (переклад автора)

Люди стикаються з явищами модернізації: посиленням раціоналізації; значною плюралізацією; триваючою індивідуалізацією; стиранням меж між працею, професією та освітою; послабленням манер і поведінки, які функціонували на основі традицій і соціальних норм; уніфікацією в соціальній і культурній сферах, потребою людей у постійному пошуку свого місця у світі та власному оточенні; зміною міжособистісних стосунків. (Z. Baumann, 2002. In: M. Sycha, 2012, p.26.)

Ініціатива під назвою «Європейський шлях до інформаційного суспільства» (створена у 1994 році) пропонує ідеї щодо підготовки громадян до нової ери. Завдання полягає в тому, щоб спрямувати громадян на прийняття змін, які є частиною розвитку інформаційного суспільства (суспільства знань).

Освіта людей має стати життєво важливим елементом у створенні «європейської моделі» суспільства. Вона також повинна підтримувати соціальну інклюзію та сприяти підвищенню особистісних компетентностей людей і їхньому особистісному розвитку у зв'язку з їхніми життєвими ролями. Відправною точкою є тверде переконання, що навчання протягом усього життя та освіта відіграють ключову роль у житті окремих людей і суспільства. Освіта дорослих стає важливою частиною життя населення, яке стикається зі «складністю світу та захоплене силою фінансового світу, світу науки і технологій і світу мас-медіа». (J. Lefort, 1997, p. 37.) (переклад автора)

Особливо необхідно замислитися над тим, чи дійсно процес освіти виконує те, про що говорить його назва. Освіта є синонімом культивації, і вона відрізняється від тренінгу та однобічної індоктринації ступенем витонченості, який можна побачити в рівні свободи моральної свідомості людини, ступені усвідомлення соціальних наслідків власних мотивів і знанні того, що означають правила переконання, користі та краси, міжособистісні стосунки, життя та поліпшення його гуманізації. (Š. Švec 1995, p. 72; J. Veteška, 2016, p. 49-50.)

Говорячи про мету концепції освітньої роботи, ми повинні також вказати на розуміння змін у сучасній соціальній реальності. Нові принципи наукового мислення та практичних дій обговорюються в інтенціях постмодерної парадигми: «порядок і хаос взаємодоповнюють один одного, спостерігач визначає спостережуване своїм спостереженням; кожна цінність обмежена історично, протиріччя та випадковості не можуть бути усунені» (J. Bělohradský, 2002. In: M. Sycha, 2012, p.26.) (переклад автора)

Очевидно, що люди не можуть активно реагувати на кожну соціальну зміну, вони повинні розставляти пріоритети та вирішувати, які зміни вони вважають важливими, і зосереджуватися на них. Необхідно, щоб здатність людей адаптуватися до соціальних трансформацій зростала як на рівні окремої людини, так і на рівні соціальної одиниці. (M. Sycha, 2012, p.28.)

Контекст соціальної роботи Ідентичність соціальної роботи як науки позначена її перетинами з ідентичностями інших наук:

1. Перетин на рівні загальної методології; узагальнений спосіб дослідження взаємозв'язку людини та соціального середовища (загальний філософський принцип, загальні принципи пізнання, загальні питання щодо зв'язку «людина – соціальне середовище»). З огляду на специфіку суспільних наук філософські принципи не можуть застосовуватися безпосередньо. Загальні принципи мають бути «просіяні» крізь принципи специфічної методології соціальної роботи.
2. Перетин на рівні спеціальної методології, яка складається з методологічних принципів, що застосовуються в певній галузі знань (це означає, що філософські принципи конкретизуються через спеціалізовані дослідження соціальної роботи). Спосіб пізнання адаптується до більш вузької та специфічної галузі знань у соціальній роботі. Спеціальна методологія соціальної роботи створюється та формується на основі спеціальної методології суспільних наук (політологія, соціологія, культурологія, етика, право тощо), а також галузі людинознавства (антропологія, соціальна медицина, психологія, соціальна педагогіка та соціальна андрагогіка та інші). Завдяки своєму мультидисциплінарному науковому підґрунтю соціальна робота використовує спеціальну методологію, засновану на адаптації методологічних підходів низки наук про людину та суспільство. Ідентичність соціальної роботи є міждисциплінарною – сформованою на перетині знань і досліджень кількох наук.. 3. Перетин на рівні методики дослідження; сукупність усіх окремих методологічних процедур і методів, реалізованих у дослідженні. Методи залежать від спеціальної методики соціальної роботи, а також інших наук. Знання та методи інших наук – у межах міждисциплінарного перетину – включаються в соціальну роботу як науку. Соціальна робота як наука, що стосується Словаччини, перебуває на стадії формування своєї ідентичності. Скажімо, вона позитивно переживає кризу ідентичності, працюючи над досягненням власної ідентичності3, що означає ідентичність теорії та методології, яка досягається завдяки дослідженням та їхнім результатам. Таким чином створюється наукове портфоліо соціальної роботи як власного надбання. Ідентичність соціальної роботи впливає на формування ідентичності соціальних працівників у соціальній практиці, їхню професійність, а також професійний і соціальний статус у суспільстві. Системність, комплексність і прогностичність відіграють ключову роль у формуванні ідентичності соціальної роботи (як у науці, так і в професійному розвитку та соціальній практиці).

Наукова теорія соціальної роботи Наразі соціальна робота не має цілісної науково-дисциплінарної теорії. Така теорія необхідна для пояснення динамічних і багатогранних соціальних особливостей дійсності, яку соціальна робота як наука має пізнавати й досліджувати. Теорії соціальної роботи є дедуктивними (це означає, що твердження не можуть бути виведені одне з одного – що можливо в точних науках). За таких умов теорія і дослідження ґрунтуються на гіпотезі як теоретичній формі знання. Емпіричний матеріал дослідження пов'язаний із перевіркою гіпотези теорії.

Ми вважаємо, що теорія соціальної роботи є відкритою міждисциплінарною теорією з відносно стабільною системою знань відповідно до сучасного стану наукового пізнання соціальної дійсності. Це «теорії середнього рівня», які охоплюють більш конкретні сфери соціальної дійсності. Процес створення та оновлення методології і побудови теорій у соціальній роботі як науці протікає від окремих теорій і методологій до цілісної теорії та методології, від мультидисциплінарної теорії та методології до інтегрованої теорії та методології соціальної роботи.

Рис. 1 Формування ідентичності соціальної роботи на сучасному етапі (M. Machalová, 2013, 2014):

Рис. 2 Формування ідентичності соціального клієнта на сучасному етапі (M. Machalová, 2013, 2014):

Концепція – Едукаційна соціальна робота

У цій статті представлено теоретичну концепцію як систему абстрактних ідей, теоретичних конструктів та індикаторів едукаційної соціальної роботи, а також як аспект її емпіричної реальності. Проте теоретична концепція потребує підвищення точності та конкретизації на основі операціоналізації теоретичних термінів, що означає досягнення їхньої максимально можливої точності у зв'язку з емпіричною реальністю.

Метою едукаційної соціальної роботи є використання освітньо-виховних заходів для підтримки розвитку та плекання творчого потенціалу людини в надзвичайних соціальних подіях і ситуаціях, підтримка творчої людини. (Homo creans).

Соціальна робота визначається як теоретична та прикладна наукова дисципліна, мультидисциплінарна професія та практична соціальна діяльність. Її завданням є розробка інструментів ефективної соціальної допомоги для індивідів, груп, громад. Соціальна робота розглядається як мультидисциплінарна галузь наукового знання, дослідницька сфера та спеціалізована практична діяльність.

A. Tokárová (2003, p.52) дотримується думки, що «трансдисциплінарність є атрибутом, характерним для наук, відкритих до прийняття знань інших наук, здатних опрацьовувати, транслювати та передавати оновлені знання інших наук, а не лише тих, з яких вони первісно черпали імпульси та знання».

Атрибути соціальної роботи випливають із тенденцій розвитку соціальної роботи як науки, а також «із комплексності соціальної динаміки та багатофакторної зумовленості практичних проблем, які є предметом її дослідження і водночас об'єктом соціальної роботи як професійної діяльності». (A. Tokárová, 2008, p. 111.)

Концепція едукаційної соціальної роботи виражає:*

1. рефлексію того, як теоретичні та емпіричні аспекти соціальної роботи переплітаються з її допоміжними педагогічними науками, такими як соціальна педагогіка та соціальна андрагогіка. Ми припускаємо, що соціальна робота як наука виявляє потенціал для співпраці з різними іншими науками, оскільки знання та методи переплітаються. Загалом (A. Tokárová, 2008, p.111), спочатку формується незалежна теоретична концепція, у нашому випадку едукаційна соціальна робота, і згодом ця концепція може утвердитися як галузь соціальної роботи.
2. рефлексію того, як практична діяльність у соціальній роботі та освіта перетинаються – іншими словами, переплетення освітньо-виховної, навчальної та консультаційної діяльності з реальністю практики соціальної роботи.
3. рефлексію того, як диверсифікується соціальна робота та створюються підсистеми. Однією з них є підсистема едукаційної соціальної роботи. Теоретична та практична анатомія едукаційної соціальної роботи створюється на основі соціальної функції освіти дорослих. Диверсифікація відбувається внаслідок високої варіативності та багатопричинності соціальних подій, ситуацій і проблем у суспільстві.

Едукаційна соціальна робота входить до системи соціальної роботи таким чином:*

• Теорія едукаційної соціальної роботи як підсистема соціальної роботи як науки.
• Методологія та методика едукаційної соціальної роботи як підсистема досліджень у соціальній роботі.
• Практична діяльність едукаційної соціальної роботи як підсистема практики соціальної роботи.

Едукаційна соціальна робота представлена участю у вирішенні соціальних подій і проблем людей на етапах їхніх: ідентифікації, профілактики, вирішення та оцінки ефективності вирішення. Едукаційна соціальна робота проявляється в різних формах (M. Machalová, 2013, 2014):

• Профілактична едукаційна соціальна робота – як спеціалізована підтримка первинної профілактики (соціальне виховання, просвітництво)
• Соціалізуюча та ресоціалізуюча едукаційна соціальна робота – як професійна підтримка вторинної профілактики (соціальне виховання, едукаційне соціальне консультування, соціотерапія).
• Реабілітаційна едукаційна соціальна робота – як професійна підтримка третинної профілактики (соціальний постдогляд, групи та діяльність самодопомоги)

Алгоритм реалізації едукаційної соціальної роботи:

Індикація ↔ профілактика ↔ пропозиції рішень ↔ інтервенція ↔ оцінювання розв'язання соціальних проблем людей за допомогою цілеспрямованої діяльності та в межах неперервної соціальної освіти й неперервного освітнього соціального консультування, на нашу думку, є одним із багатьох мисленнєвих процесів, що використовуються для створення теоретичного підґрунтя, яке формує основу для розробки освітніх програм, орієнтованих на потенційних і реальних клієнтів соціальної допомоги та соціальних послуг. З індивідуальної точки зору зміст та інструменти соціальної допомоги в межах освітньої соціальної роботи пов'язані з тим, що людське життя має соціальний аспект і вимагає постійної адаптації через навчання. Це має стимулюватися освітніми соціальними програмами. Вплив соціальної освіти (виховання, навчання, консультування) у соціальній допомозі та соціальних послугах не можна ігнорувати, оскільки будь-яка форма вирішення матеріальної або соціальної потреби є втручанням у соціальну та психічну адаптацію людей, а також у цілісність особистості соціального клієнта. Використання освітніх інструментів зазвичай є експериментом, спрямованим на корекцію та зміну особистісного ставлення клієнта до його життєвої ситуації, соціальної події, соціальної проблеми. Із соціальної точки зору освіта є систематичною допомогою людям. Освіта також завжди відігравала ключову роль у соціалізації, персоналізації та інкультурації людей.

Мета освітньої соціальної роботи

Концепція освітньої соціальної роботи є окресленням (M. Machalová, 2013, 2014): інноваційного виду, змісту та методів процесів виховання і навчання в соціальній роботі. Відправною точкою є той факт, що людина є системою, яка постійно розвивається, живе та проявляється як цілісність і єдність: Тіло ↔ Психіка (переживання та дія) ↔ Духовний аспект (сенс життя) ↔ Соціальний аспект (спілкування та взаємини).

Мета освітньої соціальної роботи з точки зору клієнта: Соціальна допомога клієнтам ↔ Спрямування клієнтів до самодопомоги ↔ Розвиток індивідуального потенціалу кожного клієнта.

Освітній вплив, навчання та консультування прагнуть досягти духовної, розумової, психологічної та соціальної зрілості людей, тобто досягти індивідуального рівня власних раціональних, емоційних, ціннісних і соціальних компетентностей та зрілості.

Психологічна зрілість, що означає духовну, розумову та соціальну зрілість, відображається в поведінці та вчинках людини. Вона виявляється в тому, як людина психологічно долає соціально стресові ситуації.

Завдання фахівців з освітньої соціальної роботи полягає в тому, щоб спрямовувати та супроводжувати соціальних клієнтів на шляху до самодопомоги, якщо соціальний клієнт звертається по неї, відчуваючи соціальну небезпеку через вплив того, що сприймається ним як нестерпна соціальна депривація, фрустрація, соціальний конфлікт і стрес.

Рис. 3 Освітня соціальна робота як профілактика та соціальна допомога дорослим (In: M. Machalová, 2013, 2014)

Концепція освітньої соціальної роботи включає переплетення: соціальної реальності та освітньої реальності; соціального середовища та освітнього середовища; соціальних процесів та освітніх процесів. Вона підкреслює соціальну функцію освіти, яка пов'язана із соціальним розвитком людей та їхнім особистісним розвитком.

Висновок

Основою соціальної профілактики в межах освітньої соціальної роботи є той факт, що соціальна проблема часто є видимим наслідком прогалини в освіті соціального клієнта, тому соціальна проблема обов'язково є освітньо детермінованою. Її вирішення залежатиме від актуалізації освітніх потреб клієнта, від «індивідуально підібраної» освіти для клієнта та якості освітнього середовища.

Сенс теоретичної концепції освітньої соціальної роботи та її ефективного впровадження в освітню соціальну практику стане помітним тоді, коли соціальні клієнти після участі в освітніх заходах усвідомлять потребу в змінах і почнуть діяти, щоб досягти бажаних соціальних змін у своєму житті. Важливо вести людей до прийняття своєї частки відповідальності та мотивувати їх проявляти ініціативу й бути активними. Причину особистісних і соціальних змін можуть виразити такі слова філософа Сенеки: «Упродовж усього життя потрібно вчитися жити».

Авторка: prof. PhDr. Mária Machalová, CSc.

Бібліографія

ATKINSON, R.L. – ATKINSON, R.C. et al. 2003. Psychologie. Praha: Victoria Publishing, 2003. 751 p. ISBN 80-7178-640. GRUBER, E. 2001. Modernization trough Flexibility of Continuing Education. In HINZEN, H. (ed.). Prospects and trends in adult education. Bonn: 2001, p. 14-23. LEFORT, J. 1997. Učit se pro život. In Vzdelávanie dospelých. ISSN 1335-2350, 1997, 2, No.2, p.37. MACHALOVÁ, M. 2013. Preventívna sociálna práca - Edukačná paradigma v sociálnej práci. Prešov : Prešovská univerzita, 2013. 272 p. ISBN 978-80-555-0932-7. MACHALOVÁ, M. 2014. Edukačná sociálna práca. Prešov: Prešovská univerzita, 2014. 326 p. ISBN 978-80-555-1118-4. MACHALOVÁ, M. – SENKO, P. 2018. Životný obrat človeka z pohľadu biodromálnej psychológie a Autentické životné príbehy. (Life´s turn - From Biodromal psychology point of view and The authentic life stories.) Bratislava: Inštitút výchovy a športu a Prohuman.sk. 319 p. ISBN 978-80-972795-2-3. ONDREJKOVIČ, P. 2008. Interpretácia a vedecké vysvetľovanie v spoločenskovednom výskume. Bratislava: Veda, 2008. 92 p. ISBN 978-80-224-0997-1. SYCHA, M. 2012. Vzdělávání dospělých a sociální změna. Analýza vztahu a závislosti mezi změnami ve společnosti a vzděláváním. Praha: Filosofická fakulta Karlovej univerzity, 2012. 120 p. ŠVEC, Š. 1995. Základné pojmy v pedagogike a andragogike. Bratislava: Iris, 1995. 276 p. ISBN 80-88778-15-8. VETEŠKA, J. 2016. Přehled andragogiky. Úvod do vzdělávání a učení se dospělých. Praha: Portál, 2016. 320 p. ISBN 978-80-262-1026-9. TOKÁROVÁ, A. et al. 2003. Sociálna práca. (Kapitoly z dejín, teórie a metodiky sociálnej práce.) Prešov: Akcent Print, 2003. 573 p. ISBN 80-96836758. TOKÁROVÁ, A. 2008. Sociálna práca ako vedná disciplína. In TOKÁROVÁ, A.-MATULAYOVÁ, T. (eds.) Sociálna pedagogika, sociálna práca a sociálna andragogika – aktuálne otázky teórie a praxe. Prešov: Prešovská univerzita, 2008, p.111.

1 Концепцію освітньої соціальної роботи авторка цієї статті опублікувала в таких монографіях: MACHALOVÁ,M. Preventívna sociálna práca - Edukačná paradigma v sociálnej práci. (Preventive social work - Educational paradigm in social work.) Prešov: Prešovská univerzita, 2013. MACHALOVÁ,M. Edukačná sociálna práca. (Educational social work.) Prešov: Prešovská univerzita, 2014.

2Термін освіта дорослих включає виховання та освітнє консультування для дорослих. Говорячи про освіту дорослих, ми маємо на увазі навчання, виховання та освітнє консультування для дорослих. Виховання має йти пліч-о-пліч із навчанням і навпаки.

Термін «освіта дорослих» переплітає в собі три освітні реалії: навчання, виховання та консультування як засоби допомоги у спрямуванні дорослих до того, щоб навчитися вчитися, брати участь у навчанні впродовж життя та навчатися з метою підготовки до подолання стресових життєвих ситуацій.

3 Статуси ідентичності «отримана ідентичність, мораторій, дифузна ідентичність, досягнута ідентичність» наведені в ATKINSON,R.L. – ATKINSON,R.C. et al. Psychologie. Praha 2003.