Копінгові стратегії в лікарській професії та їх диференціація за соціально-демографічними факторами

Подолання (копінг) є звичайною складовою майже кожної професії. Особливо професії, основою яких є міжособистісні ситуації, вимагають високого рівня здатності справлятися зі складними обставинами. Насамперед робота в охороні здоров'я є складною, зокрема тому, що її успіх і досягнення цілей зумовлені здатністю медичних працівників ефективно вирішувати соціальні ситуації. Робота медичних працівників ґрунтується на фаховості, альтруїзмі та здатності адекватно реагувати в кожній ситуації. Лікарі — це ті медики, які часто наражаються на багато складних ситуацій, оскільки саме вони часто є першими, хто повідомляє емоційно важкі негативні новини, під час яких часто виникають складні ситуації. Подолання стресу в лікарській професії зумовлюється поєднанням індивідуальних (вік, стать, особистісні риси тощо) та організаційно-контекстуальних факторів (тип робочого місця, робоче навантаження, позмінна робота). У цьому контексті Obeng Nkrumah et al., (2025) наводять результати зведених оглядів, що демонструють широкий діапазон поширеності вигорання, депресії та тривоги у лікарів, причому в цих оглядах саме демографічні змінні (особливо стать і вік) та характеристики роботи суттєво корелюють із вибором копінгових стратегій. Також інші автори (Yan, et al., 2023, Peng, et al., 2022) представляють висновки про те, що демографічні змінні, такі як вік, стать, освіта, сімейний стан, місце проживання та професійне середовище, доказово впливають на стійкість та сфери якості життя медичних працівників. Емпіричні дані Crisana, Pop, Stretea, et al., (2024) вказують на той факт, що жінки-лікарі частіше сприймають вище психічне навантаження, і водночас звертають увагу на деякі дослідження, у яких відрізняється перевага типів копінгових стратегій залежно від статі (наприклад, частіше використання емоційної підтримки у жінок і менше у чоловіків). Згадані дослідження пояснюють ці результати тим, що жінки-лікарі, як правило, повідомляють про вище емоційне навантаження та більшу потребу в емоційній опорі, тоді як чоловіки частіше віддають перевагу раціональним стратегіям подолання. Однак відмінності не можна інтерпретувати нормативно, а лише в контексті різних соціальних ролей та очікувань. Результати оглядів інших авторів (Puia et al., 2025) описують подолання проблемних ситуацій з погляду віку, кар'єрного етапу та навчання cope skills, де молодші лікарі піддаються різким переходам між завданнями лікарської практики та вищою невизначеністю. Літературні огляди згаданих авторів свідчать, що зі зростанням практики профіль копінгових стратегій стабілізується в бік більш адаптивних форм (наприклад, активний копінг, позитивне виправлення попередніх кроків), тоді як на ранніх кар'єрних етапах молоді лікарі можуть віддавати перевагу більшій кількості стратегій уникнення.

Це означає, що зі зростанням професійного досвіду лікарі мають тенденцію демонструвати вищий рівень впевненості в собі та ефективніші стратегії подолання стресу, тоді як молодші лікарі частіше декларують потребу в підтримці та більшу чутливість до стресу. Frias et al. (2025) вказують на організаційний контекст роботи (лікарня vs амбулаторія, державний vs приватний сектор, наявність безперервної/позмінної роботи), де наводять результати порівняльних досліджень, які свідчать, що медики в різних секторах використовують відмінні копінгові підходи, хоча базова психічна стійкість між секторами може суттєво не відрізнятися. Згадані автори далі зазначають, що тип організації (наприклад, лікарня vs амбулаторія) та робота в позмінному режимі суттєво впливають на загальний рівень психічного навантаження. Лікарі, які працюють у безперервному режимі, піддаються вищому ризику стресу та емоційного виснаження, що згодом відображається і на їхній здатності керувати складними ситуаціями.

Навпаки, стабільніший робочий ритм (наприклад, робота в амбулаторії), згідно зі згаданими дослідженнями, сприяє кращій регуляції стресу. Деякі автори, окрім соціодемографії та організації праці, оцінювали подолання також з погляду культурного та ціннісного аспекту (наприклад, духовність/релігійність), які в деяких контекстах сприймалися як значна опора при вирішенні складних та емоційно напружених ситуацій (Ahmad et al., 2025).

На основі проаналізованих соціально-демографічних змінних можна констатувати, що здатність лікарів справлятися зі складними робочими ситуаціями та вирішувати їх не є гомогенною, вона часто зумовлена багатьма характеристиками, зокрема віком, статтю, типом медичної організації, а також організацією праці. Загалом можна констатувати, що подолання складних ситуацій у лікарській практиці комплексно зумовлене поєднанням індивідуальних та організаційних факторів. Ідентифікація цих відмінностей може сприяти кращому налаштуванню заходів підтримки, наприклад, у формі психоосвіти, інтервенцій, спрямованих на подолання стресу, або системних змін в організації праці.

Методологічний рамковий аналіз варіативності механізмів подолання стресових ситуацій у лікарів за обраними соціально-демографічними характеристиками

Реалізоване дослідження мало описовий, перехресний та кількісний дизайн. Воно було спрямоване на аналіз стратегій подолання стресу в лікарській професії та на ідентифікацію їхніх варіацій залежно від обраних соціально-демографічних характеристик. Головною метою дослідження було вивчити відмінності в бажаних копінгових механізмах медичних працівників у контексті різних соціально-демографічних факторів.

Дослідницьку вибірку склали 145 медичних працівників, які працюють у лікарській професії. Респонденти представляли різнорідну групу з погляду віку, тривалості професійної практики, посади та організаційного контексту, що дозволило проаналізувати відмінності в копінгових стратегіях серед багатьох соціодемографічних змінних.

Середній вік учасників становив 30,93 року (SD = 4,69), причому віковий діапазон коливався від 25 до 55 років. Загальна тривалість професійної практики становила від 1 до 30 років, із середнім значенням 5,73 року (SD = 5,29). Тривалість роботи на поточному місці коливалася в інтервалі від 1 до 15 років, у середньому 4,02 року (SD = 3,15). Ці дані представляють строкату комбінацію медиків, що починають, середньодосвідчених та тих, хто працює тривалий час.

Аналіз був спрямований на оцінку відмінностей у копінгових механізмах у лікарів у контексті різних соціодемографічних змінних. Для статистичного оцінювання цих відмінностей були застосовані непараметричні критерії Манна-Вітні та Краскела-Уолліса. Зібрані дані були статистично опрацьовані та проаналізовані за допомогою програмного забезпечення PSPP версія 25 та Microsoft Excel.

Аналіз результатів Оцінка відмінностей у копінгових стратегіях між статями

Для оцінки відмінностей у копінг-стратегіях між статями було використано U-критерій Манна-Вітні. Аналіз показав статистично значущі відмінності між обома статями у двох стратегіях – соціальній підтримці (p = 0,024) та вирішенні проблем (p = 0,040), які були пріоритетними насамперед для жіночої статі. Огляд результатів наведено в таблиці 1, а додаткові дескриптивні характеристики містяться в таблиці 2. Дослідження підтвердило, що жінки частіше використовують соціальну підтримку та стратегію вирішення проблем порівняно з чоловіками.

Таблиця 1. Відмінності між способами подолання складних ситуацій у медичній професії та статтю

Таблиця №2. Опис дескриптивних характеристик

Оцінка відмінностей у копінг-стратегіях залежно від типу організації

Для перевірки відмінностей між типом організації, в якій працюють респонденти, та використовуваними копінг-стратегіями також було використано U-критерій Манна-Вітні. Результати аналізу, представлені в таблиці 3, не виявили жодних статистично значущих відмінностей між групами.

Таблиця 3. Відмінності між способами подолання складних ситуацій у медичній професії та типом організації

Оцінка відмінностей у копінг-стратегіях залежно від позмінної роботи

За допомогою U-критерію Манна-Вітні ми досліджували, чи відрізняється використання стратегій подолання складних ситуацій залежно від того, чи працюють респонденти у позмінному чи непозмінному режимі. Результати, наведені в таблиці 4, не виявили жодних статистично значущих відмінностей між досліджуваними групами.

Таблиця 4 Відмінності між способами подолання складних ситуацій у медичній професії та позмінною роботою

Оцінка відмінностей у копінг-стратегіях залежно від рівня здобутої освіти

Для аналізу відмінностей між рівнем освіти респондентів та їхніми преференціями у використанні стратегій подолання складних ситуацій було використано критерій Краскела-Уолліса. Результати, представлені в таблиці 5, не виявили жодних статистично значущих відмінностей між порівнюваними групами.

Таблиця 5. Відмінності між способами подолання складних ситуацій у медичній професії та типом організації

Підсумок аналізу

Комплексний аналіз відмінностей у стратегіях подолання складних ситуацій у медичній професії приніс низку важливих висновків. З оцінюваних змінних – стать, тип організації, позмінна робота та здобута освіта – у нашому дослідженні статистично значущим виявився лише фактор статі. U-критерій Манна-Вітні вказав на значущі відмінності у двох копінг-стратегіях: соціальній підтримці та вирішенні проблем, причому жінки використовували ці стратегії значно частіше, ніж чоловіки. Цей результат свідчить про те, що жінки більшою мірою орієнтовані на активний пошук підтримки та конструктивне вирішення стресових ситуацій. Натомість, щодо інших проаналізованих змінних – типу організації, позмінної роботи та рівня освіти – дослідження не виявило жодних статистично значущих відмінностей у використанні стратегій подолання складних ситуацій. Результати, отримані за допомогою U-критерію Манна-Вітні (щодо типу організації та позмінної роботи) і критерію Краскела-Уолліса (щодо рівня освіти), підтверджують, що ці змінні, ймовірно, не відіграють ключової ролі у преференціях копінг-стратегій медичних працівників.

Дискусія

Дослідження було спрямоване на вивчення відмінностей у використанні стратегій подолання стресових ситуацій у медичній практиці у зв'язку із соціально-демографічними факторами. З проаналізованих змінних – стать, тип організації, позмінна робота та рівень освіти – у нашому дослідженні статистично значущим виявився лише фактор статі. U-критерієм Манна-Вітні було підтверджено статистично значущі відмінності у двох копінг-стратегіях: соціальній підтримці (p = 0,024) та вирішенні проблем (p = 0,040). Жінки використовували ці стратегії частіше, ніж чоловіки. Цей результат узгоджується з дослідженням Czepiel, McCormack, da Sliva (2024), яке показує, що жінки природно схильні до використання соціальної підтримки та мають більшу тенденцію обирати копінг-реакцію «tend-and-befriend» (турбота та пошук дружби), засновану на пошуку підтримки та побудові соціальних зв'язків. Актуальні дослідження в медичних професіях також підтверджують, що жінки переживають вищий рівень психологічного навантаження і частіше вдаються до соціальної підтримки або активних стратегій подолання стресу. Міжнародні дослідження показують, що медичні працівниці навіть під час періодів підвищеного навантаження (наприклад, COVID-19) були піддані більшій кількості стресорів, що підтримує їхнє інтенсивніше використання адаптивних копінг-механізмів (Czepiel, McCormack, da Sliva, 2024).

Натомість, щодо змінних типу організації, позмінної роботи та рівня здобутої освіти дослідження не виявило жодних статистично значущих відмінностей у використанні копінг-стратегій. Це свідчить про те, що структурні або організаційні умови в медичних закладах у нашому дослідженні не мали істотного впливу на вибір стратегій подолання стресу. Цей тренд корелює з дослідженням Jin, Ni, Wang (2025), результати якого вказують на те, що хоча умови праці впливають на загальний рівень стресу, конкретний тип використовуваних копінг-стратегій пов'язаний скоріше з індивідуальними, ніж з організаційними факторами.

Подібним чином рівень освіти не вплинув у нашому дослідженні на вибір копінг-механізмів. Guraya, et al., (2025) зазначають, що копінг-стратегії у медичних працівників формуються переважно через особистісні характеристики, робочу експозицію стресу та емоційну стійкість, а не через формальну академічну освіту.

Jin, Ni, Wang (2025) наголошують на важливості адаптивних копінг-стратегій у пом’якшенні впливу стресу на психічне здоров’я. Результати досліджень цих авторів підтверджують, що позитивні копінг-стратегії, такі як активне вирішення проблем або планування, можуть ефективно зменшувати негативні психологічні наслідки роботи в охороні здоров’я. Автори Czepiel, McCormack, da Sliva (2024) зазначають, що емоційна підтримка відіграє вирішальну роль у запобіганні вигоранню, що узгоджується з нашим висновком про те, що жінки використовують цю стратегію частіше.

Висновок

Результати дослідження вказують на те, що серед досліджуваних соціально-демографічних змінних стать є найвиразнішим фактором, що впливає на способи подолання стресових ситуацій у лікарській професії. Натомість ні організація праці, ні рівень формальної освіти не виявилися детермінантами, що суттєво диференціюють копінг-стратегії медичних працівників. Ці знання можуть сприяти більш цілеспрямованому налаштуванню підтримувальних інтервенцій, спрямованих на психічне благополуччя медичних працівників. Проте зазначені висновки необхідно інтерпретувати з урахуванням того, що вони пов’язані з характеристиками проаналізованої вибірки, і їх неможливо загально застосувати до ширшої популяції.

Контакт: PhDr. Valéria Parová, PhD. Univerzita Pavla Jozefa Šafárika, Lekárska fakulta, Ústav ošetrovateľstva

Список бібліографічних посилань AHMAD, Bilal. et al. 2025. Coping strategies and resilient behavior among frontline healthcare workers: A scoping review. In Dialogues in Health. ISSN 2772-6533, 2025, roč. 7, 100252.

AMIRKHAN, H. James. 1990. Factor analytically derived measure of coping: The coping strategy indicator. In Journal of Personality and Social Psychology. ISSN 1066-1074, 1990, roč. 59, č. 5, s. 168-172.

CRISAN, Cătălina Angela, POP, Răzvan, STRETEA, Roland. et al. 2024. Coping strategies, resilience and quality of life: reaction to the COVID 19 pandemic among Romanian physicians. In Human Resources for Health. ISSN 1478-4491, 2024, roč. 22, s. 28.

CZIEPEL, Diana, McCORMACK, Clare, da SILVA, Andréa, et al. 2024. Inequality on the frontline: A multi country study on gender differences in mental health among healthcare workers during the COVID 19 pandemic. Cambridge Prisms. In Global Mental Health. ISSN 2054-4251, 2024, roč. 11, e34.

FRIAS, Cindy. et al., 2025. Strategies to support the mental health and well-being of health and care workforce: a rapid review of reviews. In Frontiers in medicine. ISSN 2296-858X, roč. 12, 1530287.

GURAYA, Salman Yúsuf, DIAS, Jacqueline Maria ELADL, Mohamed Ahmed. et al. 2025. Unfolding insights about resilience and its coping strategies by medical academics and healthcare professionals at their workplaces: a thematic qualitative analysis. In BMC Medical Education. ISSN 1472-6920, 2025, roč. 25, s. 177.

JIN, Fubi.; NI, Shaomei.; WANG, Lin. 2025. Occupational stress, coping strategies, and mental health among clinical nurses in hospitals: a mediation analysis. In Frontiers in Public Health. ISSN 2296-2565, 2025, roč. 13.

OBENG, Nkrumah, et al. 2025. Prevalence and correlates of depression, anxiety, and burnout among physicians and postgraduate medical trainees: a scoping review of recent literature. In Frontiers in Public Health. ISSN 2296-2565, 2025, roč. 13.

PENG, Junjie, WU, Wing, DOOLAN, Georgia. et al. 2022. Marital status and gender differences as key determinants of COVID 19 impact on wellbeing, job satisfaction and resilience in health care workers and staff working in academia in the UK during the first wave of the pandemic. In Frontiers in Public Health. ISSN 2296-2565, 2022, roč. 10, 928107.

PUIA, Aida, POP, Sorina, MANZAT, Bianca. et al. 2025. Coping strategies among healthcare workers during the COVID 19 pandemic: Emotional responses, challenges, and adaptive practices. In Medicina. ISSN 1648-9144, 2025, roč. 61, č. 2, s. 311.

YAN, Jiaran.; WU, Chao.; LIU, Yu. et al. 2023. Influencing factors of quality of life among front line nurses who collected nucleic acid samples during COVID 19: a path analysis. In Frontiers in Public Health. ISSN 2296-2565, 2023, roč. 10, č. 11, 1154725.