Пропонуємо вашій увазі статтю з журналу Sociální práce/Sociálna práca, опубліковану у випуску 4/2011, присвяченому темі волонтерства та соціальної роботи. У розвинених демократичних країнах залучення громадян до волонтерства є повсякденною практикою та має багаторічну традицію. Займатися волонтерством можуть люди незалежно від статі, освіти, віросповідання чи раси.
Європейська комісія проголосила 2011 рік Європейським роком волонтерства, що дасть можливість продемонструвати в європейському контексті, що волонтерська діяльність підвищує громадянську активність і допомагає зміцнювати почуття приналежності громадян до свого суспільства. У межах року волонтерства (ERD 2011) та 10-ї річниці Міжнародного року волонтерів відбулася кампанія «З прапором волонтерства навколо світу» – Alliance Flag Tour, під час якої волонтери з 26 країн відвідали також Словаччину. Разом із громадською організацією INEX вони вирішили влітку зробити внесок у захист довкілля для одного із закладів соціального спрямування в Братиславі. Ця ініціатива була підтримана програмою «Молодь в дії» разом із Міністерством освіти, науки та досліджень Словацької Республіки.
Якщо поглянути на волонтерську працю з історичної точки зору, слід зазначити, що вона існує в суспільстві протягом тисячоліть. Суть волонтерської праці полягає в безкорисливій допомозі тим, хто її потребує. Здебільшого це допомога людям похилого віку, бідним, сиротам і хворим. У середньовіччі цю допомогу взяли під свою опіку церква та благодійність, які незмінно залежали від праці волонтерів і пожертв. У ХІХ столітті будувалися перші лікарні, створювалися сиротинці, будинки для людей похилого віку та недужих. У Швейцарії в 1863 році виникає Червоний Хрест, а через кілька років — і Американський Червоний Хрест.
Як зазначають Tošner a Sozanská (2002), волонтерство класифікують на основі:
І. Історичного розвитку – європейська общинна модель, яка є давнішою. На основі спільних інтересів волонтери спонтанно зустрічаються в природних спільнотах (церква, спортивна дитяча організація). Поступово виникають професійні волонтерські центри, які спеціалізуються на певній соціальній або віковій групі. Центри зберігають свій общинний характер і є новим джерелом розвитку дружніх стосунків.
ІІ. З погляду напряму, яким розвивається волонтерство, його можна поділити таким чином:
- знизу догори — ґрунтується на неформальних групах друзів, які розпочали спільну діяльність;
- ззовні всередину — базується на структурованих групах, у яких працюють професіонали.
У Словаччині про волонтерську діяльність почали говорити масовіше лише після 1989 року. За даними опитувань статистичного відомства, у 1998 році в Словацькій Республіці до волонтерської діяльності долучилися 19 відсотків громадян, а у 1999 році — лише 13 відсотків. Якщо порівнювати це з іншими країнами, у нас таких ініціатив усе ще менше. Наші волонтери не мають такого суспільного статусу та визнання, як в інших державах. Досі відсутнє законодавство щодо здійснення цієї діяльності.
Волонтерство – серце для служіння
Праця волонтера має у світі багаторічну традицію і є невіддільною складовою розвитку суспільства. Волонтерство визначається як неоплачувана свідома діяльність за власним бажанням на користь інших. Волонтер — це людина, яка пропонує організації свої знання, здібності, вміння та досвід на узгоджених умовах і не отримує за цю роботу фінансової винагороди у вигляді зарплати, як звичайний працівник.
Волонтер — це фізична особа, яка досягла щонайменше 15-річного віку (мінімальний віковий поріг визначається законодавством кожної окремої держави залежно від обставин), яка діє на підставі свого вільного рішення та у свій вільний час. Цю діяльність вона здійснює на основі договору про волонтерську діяльність, укладеного з тим, кому вона її надає, або з організацією, яка направляє волонтера. Йдеться про такі напрями роботи:
- Допомога людям з інвалідністю
- Допомога іноземцям (табори біженців тощо)
- Допомога особам, які відбувають покарання
- Турбота про дітей
- Ліквідація наслідків стихійних лих
- Охорона довкілля
Волонтерство – серце на долоні
Рівень залученості до волонтерства тісно пов’язаний з індивідуальними характеристиками людини. У сфері волонтерства чоловіки та жінки представлені приблизно однаково — близько 45 відсотків чоловіків і близько 46 відсотків жінок. Найчастіше беруть участь молоді люди віком до 30 років, що становить приблизно 40 відсотків; далі йдуть люди середнього покоління приблизно 30–59 років, які в середньому складають близько 50 відсотків. А серед людей, старших за 60 років, цей показник досягає приблизно 42 відсотків. Частка волонтерської активності найвища серед осіб із вищою освітою — аж 57 відсотків, і вона зменшується зі зниженням рівня освіти. До волонтерства в Словаччині дуже часто залучається молодь, яка активно шукає проблемні ситуації, оскільки відчуває внутрішню потребу долучатися до їх вирішення. Організаціям варто створювати простір для конкретних можливостей залучення молодих людей до волонтерської діяльності — особливо серед соціально вразливих верств населення.
Для людини з волонтерським серцем сенс життя полягає в тому, щоб бути інструментом допомоги іншим, не очікуючи нічого натомість. Досвідчені волонтери залишаються в цьому служінні саме тому, що відчувають: вони досягли того, чого прагнули, і в такий спосіб реалізують покликання свого життя. До них належать і ті, хто достатньо забезпечений матеріально та часто каже: «У мене є що їсти, у що вдягтися, є дах над головою, є родина, і мені більше нічого не треба — тож я хочу допомагати іншим, хто цього ще не має».
Волонтерство – служіння із серцем
Окрім почуття солідарності, самореалізації, задоволення та значного практичного досвіду, волонтерство дає насамперед можливість допомогти людині й тим самим зробити її щасливою. Значення волонтерства можна охарактеризувати через функції, які воно виконує:
1. Сервісна функція
– забезпечує населення різноманітними видами суспільно корисних послуг.
2. Інноваційна функція
– поряд із підприємницьким сектором виступає джерелом великої кількості інновацій. Сюди належить також запозичення та впровадження сучасних зарубіжних методів. Ця функція також відображає вимоги суспільства до волонтерських організацій щодо професійності та високої якості їхніх послуг.
3. Адвокаційна функція
– полягає в захисті та відстоюванні прав окремих осіб або груп. Волонтери захищають права клієнтів і сприяють покращенню якості їхнього життя.
4. Експресивна функція
– волонтерські рухи створюють простір для вираження відмінностей задля усвідомлення різноманітності (інші культури, раси, мови).
5. Функція відкриття можливостей
– завдяки волонтерській діяльності люди відкривають у собі здібності, які зазвичай не розвивають у повсякденному житті.
6. Функція розбудови громад
– сприяє їхньому природному розвитку, формує відповідальність за життя у своїй громаді (мікрорайоні, селі, місті).
Слід наголосити на тому, що волонтерство безпосередньо пов’язане із сенсом життя, особистим добробутом, задоволеністю та якістю життя. Це один із шляхів гуманізації суспільства, яке все більше спирається виключно на матеріальні цінності та кар'єризм.
Есе для журналу Sociální práce/Sociálna práca підготувала Iveta Šípošová Джерела:** BÚTOROVÁ, Z., BÚTORA, M.: Mimovládne organizácie a dobrovoľníctvo očami verejnej mienky. S.P.A.C.E, 1997. OCHMANOVÁ, M.: Dobrovoľníci – cenný zdroj pomoci. Institute for Policy Studies, Baltimore, 1997. TOŠNER, J., SOZANSKÁ, O.: Dobrovoľníci a metodika práce s nimi a v organizáciách. Portál, 2006. WOLEKOVÁ, H.: Dobrovoľníctvo vo svetle výskumu. Centrum pre analýzu sociálnej politiky, Bratislava, 2002.
Замовте журнал Sociální práce/Sociálna práca за допомогою онлайн-форми, яку можна знайти за адресою http://www.socialniprace.cz/objednavka.php, та отримайте понад 160 сторінок фахового натхнення про те, як професійно й ефективно працювати зі своїми клієнтами. Комунікацію щодо замовлень забезпечує Olga Cídlová, e-mail: olga.cidlova@socialniprace.cz, тел.: (+420)549495224.