Довірена особа у соціальних послугах як особа підтримки отримувача

До закону про соціальні послуги інститут довіреної особи був включений з 1 липня 2021 року. У надавачів соціальних послуг він, однак, викликав неоднозначні або скоріше негативні реакції на кшталт: «Знову якась кабінетна вигадка (подібно до ключового працівника)... Це марна річ... Отримувачі все одно не захочуть довірену особу...» Результатом нерідко ставало сухе інформування та створення бланка про те, що «отримувач соціальної послуги не зацікавлений у довіреній особі». З листопада 2022 року інститут довіреної особи було посилено також через стандарти якості надання соціальної послуги, оскільки він став одним із критеріїв процедурних стандартів якості надання соціальної послуги, зокрема його можна знайти в критерії 1.15. У статті ми спробуємо дати відповіді на низку запитань, що стосуються довіреної особи в соціальних послугах, з метою сприйняття цього інституту як змістовної підтримки отримувачів соціальних послуг, які надаються у стаціонарній формі.

Embedded media: https://open.spotify.com/embed/episode/2gVBeeJdPu3mBqS0QC85MN?utm_source=generator&theme=0

1. Словацьке законодавство знає довірену особу у кримінальному провадженні, зокрема у Кримінальному процесуальному кодексі (§ 48a, абз. 2 закону № 301/2005 Зб. зак.). Йдеться про право потерпілої особи на те, щоб під час процесуальних дій у кримінальному провадженні її супроводжувала довірена особа. Довіреною особою може бути дієздатна фізична особа, яку обере потерпілий, але це не може бути особа, яка має у кримінальному провадженні статус судді, прокурора, обвинуваченого, захисника, свідка, експерта або перекладача (тобто йдеться про особу «поза кримінальним провадженням»). Метою обрання довіреної особи потерпілим у кримінальному провадженні є надання допомоги, зокрема психологічної підтримки. Довірена особа може водночас бути уповноваженим представником потерпілого. Щодо фактів, про які довірена особа дізналася під час кримінального провадження, вона зобов'язана зберігати конфіденційність.
2. У міжнародній перспективі в Конвенції про права осіб з інвалідністю (ООН, 2006) йдеться про належні та ефективні заходи для забезпечення рівного права осіб з інвалідністю володіти або успадковувати майно, управляти своїми фінансовими справами та мати рівний доступ до банківських позик, іпотек та інших форм фінансового кредитування, а також забезпечення того, щоб особи з інвалідністю не були свавільно позбавлені свого майна (пор. ст. 12). Крім того, важливо забезпечити, щоб особи з інвалідністю нарівні з іншими користувалися правом на свободу та особисту недоторканність (пор. ст. 14). Документ Всесвітньої організації охорони здоров'я

## WHO

QualityRights Tool Kit (WHO, 2012) наводить стандарт 3.3, згідно з яким користувачі послуг можуть здійснювати дієздатність і їм надається підтримка, якої вони можуть потребувати при здійсненні дієздатності. До нього належать також такі критерії: 3.3.4. Користувачі послуг можуть призначати особу підтримки або мережу (підтримуючих) осіб за власним вільним вибором та консультуватися з ними щодо своїх рішень про догляд, лікування, особисті, юридичні, фінансові та інші справи. Обрані особи визнаються працівниками (закладу). 3.3.5. Працівники (закладу) поважають авторитет призначеної особи підтримки або мережі (підтримуючих) осіб таким чином, щоб користувачі послуг отримували підтримку під час висловлення власних рішень. 3.3.7 Якщо користувач послуги не має жодної особи підтримки або мережі (підтримуючих) осіб і бажає визначити таку особу, заклад допомагає йому отримати відповідну підтримку. 3. З 1 липня 2021 року до прав отримувача соціальної послуги належить також право на визначення довіреної особи (закон № 218/2021 Зб. зак.). Положення щодо довіреної особи у сфері соціальних послуг містяться в таких статтях закону про соціальні послуги: § 6 абз. 3 пп. a), d), абз. 6; § 10 абз. 6 пп. b); § 74 абз. 15 пп. b), абз. 16 пп. b); § 94c абз. 1 пп. i), абз. 2 пп. l).

З погляду закону про соціальні послуги існують три умови для довіреної особи (§ 6 абз. 3. пп. d): - це має бути фізична особа (тобто не юридична особа), - письмова згода фізичної особи, - дієздатність фізичної особи.

У законі чітко зазначено, що «для визначення довіреної особи не вимагається згода опікуна» (відповідно до § 27 абз. 2 Цивільного кодексу). Це означає, що у випадку, якщо отримувач був позбавлений судом дієздатності або має обмежену дієздатність і йому призначено опікуна, опікун не може втручатися в рішення отримувача при визначенні довіреної особи. Тобто згода опікуна, який має захищати інтереси отримувача, на відміну від інших рішень та дій щодо отримувача, не вимагається при визначенні довіреної особи.

Для отримувача соціальної послуги у зв'язку з визначенням довіреної особи виникають такі обов'язки щодо надавача соціальної послуги (§ 6 абз. 6 закону про соціальні послуги): - негайно повідомити йому персональні дані довіреної особи, а саме

1. ім'я, прізвище та науковий ступінь/звання (титул),
2. адреса постійного або тимчасового проживання,
3. ідентифікаційний номер (rodné číslo), якщо його присвоєно, і дата народження,- номер телефону та електронна адреса,

• після визначення довіреної особи надати копію письмової згоди фізичної особи на призначення довіреною особою,
• повідомляти про зміни вищезазначених даних та фактів.

Для надавача соціальної послуги існують такі законодавчі обов'язки щодо довіреної особи: - повідомляти про застосування засобів обмеження негайно, а про кожен запис обмеження отримувача соціальної послуги

2. Що стосується користувача послуг, WHO QualityRights Tool Kit робить наголос на його - вільному та власному виборі особи підтримки або мережі осіб; - підтримуваному прийнятті рішень; - підтримці у випадку, якщо він сам не має такої особи, але бажає визначити особу підтримки;
3. що стосується надавача (соціальних та медичних) послуг, наголос WHO QualityRights Tool Kit робиться на: - визнанні клієнтом вільно обраної особи підтримки або мережі осіб, - повазі до її авторитету, - підтримці під час комунікації власних рішень користувача послуг, - уможливленні консультування щодо власних рішень користувача послуг з особою підтримки або мережею осіб, - виявленні бажання клієнта щодо особи підтримки, якщо він сам її не має, - наданні допомоги в отриманні підтримки для визначення особи підтримки, якщо він сам її не має. Стандарт якості переймає текст із тим, що опускає випадки, коли отримувач соціальної послуги не має власної особи підтримки (що, однак, не означає, що надавач соціальної послуги не повинен допомагати йому в пошуку такої підходящої особи, якщо він цього забажає). Крім того, у словацькому тексті стандарту зазначено «щоб рішення отримувача соціальної послуги ефективно комунікувалися та реалізовувалися».
4. що стосується предмета (змісту) підтримки, WHO QualityRights Tool Kit наводить консультування в межах підтримки під час прийняття рішень або підтримуване прийняття рішень (supported decision-making) зокрема щодо: - догляду, - лікування, - особистих справ, - юридичних справ, - фінансових справ, - іншого...

Стандарт якості пропускає сферу лікування (що, втім, не означає, що ця сфера не може бути предметом консультації з довіреною особою) і конкретизує вільні рішення щодо надання соціальної послуги.

На змістовну різницю між розумінням «особи підтримки» згідно з WHO QualityRights Tool Kit та «довіреної особи» в законі про соціальні послуги з історичної точки зору вплинули вихідні обставини, що вели до зміни законодавства у 2021 році, як їх представили автори законопроєкту: 1

• звернення та зауваження від отримувачів стаціонарних соціальних послуг або їхніх родичів, що вказували на неналежне поводження з отримувачами соціальних послуг з боку працівників закладів соціальних послуг (із цього виникла потреба в «незалежній зовнішній» підтримці особи стосовно стаціонарних соціальних послуг);
• висновки, звернення, порушення (102 виявлені факти у 2020 році) Управління Уповноваженого у справах осіб з інвалідністю (Úrad Komisára pre osoby so zdravotným postihnutím), розглянуті шляхом роз'яснення правильного порядку дій, надання консультацій або передачі матеріалів до поліції чи прокуратури (40 із них),
• зловживання функціями опікуна, конфлікт інтересів, укладення закладами від імені отримувачів соціальних послуг договорів страхування життя, виплати за якими після їхньої смерті мали отримати ці заклади, або підписання від імені отримувача соціальних послуг договорів із самими собою (призначений судом опікун нерідко не був особою, вільно обраною отримувачем соціальної послуги, див. також § 6 абз. 3 п. d) закону про соціальні послуги),
• зростання кількості осіб, які потребують стаціонарної соціальної послуги, що створює «ринковий тиск» для звільнення місць, подальше розірвання договору з отримувачем соціальної послуги через «грубе порушення норм моралі» з метою «позбутися отримувача соціальних послуг, звільнити місце для інших» (див. § 74 абз. 15 п. b), абз. 16 п. b) закону про соціальні послуги);
• безпідставне застосування обмежувальних заходів (див. § 10 абз. 6 п. b закону про соціальні послуги);
• перешкоджання контактам отримувача з родиною.

На які види та форми соціальних послуг поширюється інститут довіреної особи? Право на визначення довіреної особи відповідно до § 6 абз. 3 закону про соціальні послуги поширюється лише на отримувача соціальної послуги в закладі соціальних послуг, тобто не поширюється на виїзні соціальні послуги. Згідно з пунктом 1.15 стандартів якості воно не поширюється на соціальні послуги, що надаються в амбулаторній формі, та такі види соціальних послуг:

• низькопорогова соціальна послуга для дітей та сім'ї (§ 28),
• послуга догляду (§ 41),
• транспортна послуга (§ 42),
• супровідна послуга та послуга читця (§ 43),
• перекладацька послуга (§ 44),
• посередництво в наданні перекладацьких послуг (§ 45),
• посередництво в наданні персональної допомоги (§ 46),
• прокат допоміжних засобів (§ 47),
• моніторинг та сигналізація потреби в допомозі (§ 52),
• кризова допомога, що надається за допомогою комунікаційних технологій (§ 53),
• перепочинкова послуга (§ 54),
• допомога у здійсненні опікунських прав та обов'язків (§ 55),
• денний центр (§ 56),
• підтримка самостійного проживання (§ 57),
• їдальня (§ 58),
• пральня (§ 59),
• центр особистої гігієни (§ 60).

Як комунікувати з отримувачами соціальної послуги щодо права на визначення довіреної особи? Вже під час спілкування із заявником на отримання соціальної послуги доцільно в межах соціального консультування коротко поінформувати про право на визначення довіреної особи. Ця комунікація може бути більш конкретною та детальною в межах соціального консультування, що надається отримувачам соціальної послуги під час їхнього процесу адаптації. Особою, відповідальною за інформування про право на довірену особу, має бути соціальний працівник або асистент соціальної роботи, який здійснює соціальне консультування. Під час консультативної бесіди доцільно зосередитися на конкретних темах у спілкуванні з отримувачем соціальної послуги, а також з особою, яка може бути потенційною довіреною особою для клієнта:

• Пояснення терміна «довірена особа» : Йдеться про вільно обрану клієнтом «довірену особу», тобто близьку людину, яка його підтримує, якій він довіряє та з якою може за потреби консультуватися щодо особистих, фінансових, юридичних питань, а також питань, пов'язаних із наданням соціальної послуги.- Хто саме може бути «довіреною особою»?

  • може йтися про батьків (батько, мати), дитину (син, дочка), чоловіка, дружину та інших родичів (онук, онука, дядько, тітка, племінник, племінниця тощо). Така особа в практиці соціальних послуг часто називається «контактною особою», завдяки чому може виникати зв'язок із правом отримувача соціальної послуги на створення умов для забезпечення особистого контакту, телефонного контакту, письмового контакту або електронного контакту з особою, яку він сам визначить, зокрема з метою захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, встановлення та підтримки соціальних зв'язків із сім'єю та громадою, а також підтримки партнерських стосунків (§ 6 абз. 3 п. a) закону про соціальні послуги);
  • може йтися про партнера або партнерку отримувача соціальної послуги;
  • може йтися про особу, яка водночас є призначеним судом опікуном для осіб з обмеженою дієздатністю. Тут слід підкреслити, що довіреною особою не обов'язково має бути опікун, а право на визначення довіреної особи не вимагає волевиявлення у формі правочину;
  • може йтися про друга, знайомого отримувача соціальної послуги або іншу особу, якій він довіряє, яка його підтримує та дасть згоду на цю роль.

• Чи може будь-яка особа бути довіреною особою? – Закон про соціальні послуги вимагає, щоб це була дієздатна особа, яка добровільно висловила згоду бути призначеною довіреною особою. Прямої заборони щодо інших осіб закон не містить. Потенційним конфліктом інтересів можуть бути випадки, коли отримувач соціальної послуги звертається до працівника надавача соціальної послуги з проханням стати його довіреною особою (особливо у випадках довготривалого перебування в закладі соціальних послуг). Конфлікт інтересів працівника може виникати насамперед через лояльність до роботодавця у порівнянні з інтересами отримувача – вони не завжди можуть узгоджуватися, зокрема у випадках одностороннього розірвання договору з боку надавача, а також у разі застосування засобів обмеження, де відповідний працівник може опинитися як у ролі особи, яка застосовує обмеження, так і водночас особи, яку мають повідомити про застосування обмеження; крім того, у разі конфліктів між кількома отримувачами існує небезпека необ'єктивного підігрування одній особі тощо. У випадках, коли отримувач бажає звернутися до працівника з проханням стати його довіреною особою, рекомендується радше використовувати роль ключового працівника та роз'яснити отримувачу, що цей працівник може й надалі підтримувати його в ролі ключового працівника.

• Чи може отримувач соціальної послуги мати кількох довірених осіб? Отримувач може мати більше осіб підтримки за власним вибором і розсудом, однак з погляду Закону про соціальні послуги під «довіреною особою» розуміється одна особа, щодо якої надавач соціальної послуги має особливі обов'язки. Тому доцільно, щоб з-поміж своїх осіб підтримки («контактних осіб») він звернувся до однієї особи, яка виконуватиме роль довіреної особи.
• Що вимагається та очікується від довіреної особи? Окрім надання добровільної згоди та окремих персональних даних, у принципі довірена особа не має визначених законом обов'язків. Від неї радше очікується:
  • загальна підтримка особи, для якої вона є довіреною особою;
  • підтримка особи, для якої вона є довіреною особою, у здійсненні цивільної дієздатності;
  • підтримка особи, для якої вона є довіреною особою, у прийнятті рішень (наприклад, щодо її особистих, правових, фінансових, медичних та інших справ) та реалізації її рішень;
  • співпраця з надавачем соціальної послуги в особливих випадках (наприклад, у разі застосування засобів обмеження, при односторонньому розірванні договору тощо).- Чи існує обов'язок для отримувача обирати довірену особу? Згідно із Законом про соціальні послуги йдеться про право, а не обов'язок.
  • Чи може отримувач змінити довірену особу? У принципі так, однак про цей факт він зобов'язаний негайно повідомити надавача соціальних послуг.
  • Чи може довірена особа «відкликати» згоду на призначення довіреною особою? Так, вона може зробити це будь-коли. Оскільки згода надавалася письмово, рекомендуємо і в цьому випадку використовувати письмову форму.

Отримувача соціальної послуги не слід квапити чи примушувати до вибору довіреної особи, однак якщо він не реагує на це право, доцільно повторно обговорити питання призначення довіреної особи. Оскільки Конвенція в межах права на рівність перед законом наголошує на наданні особам з інвалідністю доступу до допомоги, забезпечення реалізації цього права має бути обов'язком надавача соціальної послуги. Важливо, щоб будь-яке спілкування щодо права на призначення довіреної особи було для отримувача ефективним, зрозумілим і підтримувальним. У деяких випадках це може означати також підтримку комунікації з особою, яку отримувач бажає обрати довіреною особою, включно з підтримкою в тих сферах, які згідно із Законом про соціальні послуги є обов'язками отримувача, зокрема щодо передачі персональних даних довіреної особи (див. нижче інформацію про форму «згода довіреної особи»). Для отримувачів соціальних послуг, які протягом багатьох років користування послугами не звикли до ролі довіреної особи, додатково важливо роз'яснити різницю та/або взаємозв'язок між:

• ключовим працівником (вільно обраним серед співробітників усередині структури надавача соціальної послуги) та довіреною особою (вільно обраною «ззовні» структури надавача з-поміж людей, які підтримують отримувача і до яких він має довіру);- опікуном і довіреною особою (це може бути як одна й та сама особа, так і різні особи; для опікуна визначальним є рішення суду, для довіреної особи — вільне рішення отримувача);
• «контактною особою» та довіреною особою (це може бути як одна й та сама особа, так і різні особи, наприклад, контактною особою є донька, а довіреною особою — партнерка).

Яку документацію вести щодо довіреної особи?

Право на визначення довіреної особи може бути частиною внутрішнього документа, в якому надавач соціальної послуги декларує дотримання прав і свобод людини для отримувачів соціальної послуги (наприклад, внутрішньої інструкції, регламенту, правил внутрішнього розпорядку тощо). Безпосереднє інформування отримувача соціальної послуги про право призначити довірену особу може бути невіддільною частиною процесу соціального консультування в межах надання соціальної послуги (див. критерій 1.4 стандартів якості). Альтернативою є короткий внутрішній регламент або процес, спрямований на інститут довіреної особи.

Попри те, що згідно із Законом про соціальні послуги обов'язком отримувача соціальної послуги є надання надавачу персональних даних обраної ним довіреної особи, у нагоді може стати простий письмовий формуляр, наприклад, «згода довіреної особи» або «згода фізичної особи на призначення довіреною особою», який також міститиме передбачені законом персональні дані. 2Ця згода може бути частиною особової справи клієнта.

Яких помилок слід уникати щодо довіреної особи?

• Ігнорування права на призначення довіреної особи (відсутність інформування про це право);- сприйняття довіреної особи як небажаного «критика надавача соціальних послуг»,
• формалізоване інформування про інститут довіреної особи (наприклад, лише у форматі великих «загальних зборів»);
• відсутність підтримки отримувачів соціальної послуги у призначенні довіреної особи;
• нерозрізнення правового представництва призначеним судом опікуном і ролі довіреної особи щодо підтримки отримувача соціальної послуги в питаннях прийняття ним рішень стосовно особистих, правових, фінансових, медичних та інших справ;
• нерозрізнення понять довіреної особи та ключового працівника;
• примушування до вибору довіреної особи (це право, а не обов'язок; вибір довіреної особи має бути вільним);
• відсутність згоди фізичної особи на призначення довіреною особою.

ДЕСЯТЬ ПЕРЕВАГ довіреної особи для отримувача соціальної послуги

Довірена особа як вільно обрана особа отримувача соціальної послуги може принести йому значну користь у сфері підтримки або профілактики:

1. Надає йому допомогу та психологічну підтримку.
2. Підтримує його в ефективній комунікації та реалізації власних рішень, тобто сприяє прийняттю рішень за підтримки.
3. Підтримує його в реалізації права на дієздатність.
4. Дозволяє консультуватися з нею щодо рішень про догляд, лікування, особисті, правові, фінансові та інші справи.

5. Дозволяє обговорювати з нею власні рішення стосовно надання соціальної послуги.

6. Як особа поза закладом соціальних послуг сприяє запобіганню неналежному поводженню.

7. Сприяє запобіганню необґрунтованому застосуванню обмежувальних засобів під час надання соціальної послуги.
8. Як вільно обрана особа може сприяти запобіганню зловживанню роллю призначеного судом опікуна.
9. Сприяє запобіганню зловживанню одностороннім розірванням договору надавачем соціальної послуги.
10. Допомагає їй/йому в пошуку належної соціальної послуги або підтримки при розірванні договору надавачем соціальної послуги відповідно до закону.

Автор: prof. PhDr. ThDr. Andrej Mátel, PhD.

Список використаної літератури

MPSVaR SR. 2021. Dôvodová správa k zákonu č. 218/2021.

Organizácia Spojených národov. 2006. Dohovor o právach osôb so zdravotným postihnutím. A/RES/61/106. New York: OSN.

World Health Organization. 2011. WHO QualityRights Tool Kit. Geneva: WHO.

Zákon č. 301/2005 Z. z. trestný poriadok.

Zákon č. 448/2008 Z. z. o sociálnych službách a o zmene a doplnení zákona č. 455/1991 o živnostenskom podnikaní (živnostenský zákon) v znení neskorších predpisov.

1Пор. Dôvodová správa k zákonu č. 218/2021v Z. z. Курсивом доповнено коментарі. 2Пор. напр., https://zssipel.sk/wp-content/uploads/2023/02/Institut-dovernika-suhlas.pdf