Вступ

Освіта дорослих у маргіналізованих громадах належить до найскладніших викликів сучасного суспільства, особливо в контексті соціальної інклюзії та рівності можливостей. У середовищі, де спостерігаються бідність із покоління в покоління, низький рівень освіти, недовіра до інституцій і мінімальний інтерес до формальної освітньої діяльності, працівники громад і польові працівники відіграють незамінну роль. Їхня діяльність часто виходить за межі соціальної допомоги та набуває виразного освітнього виміру.

Працівники громад діють як неформальні педагоги, посередники інформації, фасилітатори навичок і мотиватори до змін. У межах щоденної роботи вони неформально навчають клієнтів у сфері базового документообігу, комунікації з установами, фінансової грамотності, батьківських навичок чи громадянської участі.

Ця наукова стаття підготовлена на основі дипломної роботи автора під назвою Edukačné aspekty činností terénnych/komunitných pracovníkov, захищеної на Pedagogickej fakulte Univerzity Konštantína Filozofa v Nitre у 2025 році (Granec, 2025). Метою було проаналізувати освітні аспекти роботи працівників громад на практиці за допомогою якісного дослідження, проведеного у двох різних ромських громадах Словаччини: одній міській та одній сільській. Дослідження було зосереджене на визначенні конкретних освітніх заходів, стратегій роботи з клієнтами та їхнього впливу на навички й компетентності осіб із маргіналізованого середовища.

Мета та методологія польового дослідження

Метою дослідження було визначити, які саме конкретні види діяльності працівників громад мають освітній характер і який вплив вони справляють на грамотність, практичні навички та соціальні компетентності клієнтів із маргіналізованого середовища. Водночас досліджувалося, як самі працівники сприймають освітній вимір своєї роботи, які форми комунікації та освітні стратегії використовують і як саме вибудовують довіру в громаді, щоб ефективно впливати на зміну ставлення та поведінки своїх клієнтів.

Дослідження проводилося в межах дипломної роботи автора (Granec, 2025), і його ядром стали якісні методи дослідження, що дають змогу глибше зрозуміти досліджувані явища в їхньому природному середовищі. Було використано інтерв’ю з двома досвідченими польовими працівниками, один із яких працює в міському районі, а інший — у сільському населеному пункті, що є мовно та культурно різноманітним. Обидва респонденти мали багаторічний досвід роботи з ромськими громадами та надали цінну інформацію про щоденну освітню діяльність, яку вони здійснюють.

Поряд з інтерв’ю було застосовано також метод прямого спостереження за їхньою роботою в природному середовищі, що дало змогу відстежити конкретні освітні ситуації в польових умовах, як-от супровід клієнтів в установах, заповнення формулярів, вирішення повсякденних життєвих ситуацій чи комунікація з інституціями. Ці ситуації фіксувалися у формі протоколів спостереження й згодом аналізувалися з погляду їхньої освітньої користі.

Етичні принципи під час дослідження суворо дотримувалися. Респонденти були заздалегідь ознайомлені з метою дослідження, підписали інформовану згоду на обробку даних, а їхні особи з міркувань захисту персональних даних були анонімізовані. Тому в тексті вони зазначаються як Респондент А та Респондент Б. Дослідник також дотримувався принципів поваги, нейтралітету та неоцінного ставлення до спостережуваних осіб і середовища.

Вибір локацій для дослідження не був випадковим і ґрунтувався на тісній співпраці автора з громадськими центрами, де дослідження могло проходити в природному контексті. Одна локація представляє міське середовище з давно створеним громадським центром, тоді як друга локація — це село з мультикультурним складом і специфічними викликами у сфері мовної та культурної різноманітності. Саме ця контрастність надала дослідженню ширші рамки для порівняння освітніх підходів.

Результати дослідження, представлені в наступній частині статті, відображають повсякденну реальність польової роботи та вказують на конкретні форми неформальної освіти, що виникає в природних життєвих ситуаціях клієнтів.

Результати інтерв’ю та спостереження за польовими працівниками

З інтерв’ю з обома польовими працівниками з’ясувалося, що освітній характер їхньої роботи присутній майже в кожному аспекті їхньої діяльності. Працівники часто потрапляють у ситуації, де надають клієнтам базову інформацію про функціонування суспільних інституцій, пояснюють офіційні процедури, допомагають їм заповнювати бланки та навчають, як спілкуватися з посадовцями. У багатьох випадках ідеться не лише про одноразову допомогу, а про тривалий процес, під час якого клієнти поступово засвоюють нові знання та навички. Отримані дані також показали, що працівники використовують ситуаційне навчання й виходять із поточних потреб клієнтів, реагуючи безпосередньо на конкретні ситуації, в яких ті опиняються. Важливим елементом є індивідуалізований підхід, тобто кожен клієнт сприймається як унікальний, зі своїми специфічними потребами та можливостями для навчання.

У випадку Респондента А, який працює в міському середовищі, наголос робився на допомозі в орієнтації в адміністративних процесах і підвищенні правової свідомості клієнтів. Також він звертав особливу увагу на інформування у сфері фінансової грамотності, щоб уникнути ситуацій, коли клієнти необачно витрачають зароблені гроші, а потім не можуть покрити базові потреби, такі як купівля продуктів харчування та часто й сплата за оренду житла. Таке інформування та навчання поводженню з фінансами сприяло усуненню асоціальної поведінки й подальшій інтеграції в мажоритарне суспільство.

Респондент Б, який працює в мультикультурній громаді, часто стикався або з неписьменністю літніх членів громади, або з мовними та культурними бар’єрами, що вимагало специфічних підходів, включно з перекладом і культурним посередництвом. Проте обидва підходи вели до формування в клієнтів компетентностей у сфері самостійного вирішення справ, відповідального батьківства та ефективної комунікації з оточенням.

Спостереження на місцях підтвердило, що працівники громад відіграють роль неформальних

Отримані результати узгоджуються з літературою, яка підкреслює важливість неформальної освіти в соціально незахищених громадах (Holíková, 2020; Čerešníková a kol., 2021). Неформальне навчання на практиці виявляється ефективним інструментом формування компетентностей. Довіра між клієнтом і працівником є ключовою для будь-яких освітніх зусиль (Lukáč, 2015).

На відміну від теоретичних підходів, на практиці краще зарекомендувало себе ситуаційне навчання, засноване на вирішенні актуальних проблем. Бракує систематичного навчання польових працівників андрагогічним методам, що, на думку експертів, також є слабким місцем (Bendová, Horáčková, 2020).

Результати якісного дослідження підтверджують важливу роль громадських працівників як суб'єктів неформальної освіти в маргіналізованих громадах. Освітні інтервенції, які вони здійснюють, мають широкий спектр форм — від надання базової інформації до розвитку комплексніших соціальних і комунікативних навичок. Згідно з дослідженням, наведеним у дипломній роботі (Granec, 2025), навчання є найефективнішим тоді, коли воно ґрунтується на актуальних потребах клієнтів і пов'язане з повсякденним життям громади.

Також з'ясувалося, що громадські працівники використовують різноманітні освітні стратегії, зокрема ситуаційне навчання, повторення, моделювання поведінки або мотивацію власним прикладом. Цей підхід відповідає принципам андрагогіки, згідно з якими навчання дорослих є найефективнішим тоді, коли воно відбувається в природному контексті та реагує на практичні потреби особистості (Pirohová a kol., 2019).

Як показала дипломна робота, довіра має важливе значення. Без довірливих відносин між працівником і клієнтом неможливо досягти глибшого освітнього ефекту. Побудова довіри — це тривалий процес, який починається з шанобливого ставлення, активного слухання та готовності допомагати навіть поза межами звичайних робочих завдань. Також виявляється різниця між підходами працівників у міській та сільській громадах. У міському середовищі переважає навчання у сфері адміністративних навичок і фінансової грамотності, тоді як у сільському контексті більшу роль відіграють мовні та культурні бар'єри, які потребують перекладу, культурного посередництва та чималого терпіння. Дослідження також звертає увагу на необхідність більш систематичної підготовки самих громадських працівників. Багато хто з них набуває навичок «у полі» без попередньої андрагогічної підготовки. Цей недолік може перешкоджати ефективнішому досягненню навчально-виховних цілей. Тому наприкінці дипломної роботи рекомендується створити спеціалізовані курси, спрямовані на методику роботи з дорослими та розвиток педагогічних компетентностей громадських працівників. І нарешті, дослідження підтверджує, що польова освітня діяльність є не просто доповненням до соціальної роботи, а її інтегральною та систематичною частиною. Цей погляд має бути відображений і на рівні формування політики, законодавства та професійних стандартів у сфері громадської та соціальної роботи (Granec, 2025).

Висновки дослідження підтверджують необхідність більш послідовного закріплення освітньої діяльності у професійних межах громадської роботи. Якщо освіта в ромських громадах має бути ефективною, вона повинна бути систематично спланованою, цілеспрямованою і водночас гнучкою. Результати свідчать про те, що індивідуальний підхід, побудова довіри та практична допомога є основою ефективного навчання. Проте не менш важливою є і підготовка самих працівників, які повинні володіти не лише соціальними, а й педагогічними компетентностями. З огляду на специфіку цільової групи рекомендується розробляти спеціалізовані програми безперервної освіти для громадських працівників, які дозволять їм краще реагувати на виклики польової роботи.

Тому стаття наголошує на значенні освітнього компонента в громадській роботі та закликає до необхідності його систематизації в межах політики соціальної інклюзії та освіти дорослих у Словаччині.

Автор: Mgr. Michal Granec

Використана література

BENDOVÁ A.; HORÁČKOVÁ M., (2020). Pohled studentů učitelství praktického vyučování a odborného výcviku na průběh pedagogické praxe. Lifelong Learning – celoživotní vzdělávání, 10(2), с. 133–156. Brno : Mendelova univerzita v Brně. ISSN: 1805-8868. [онлайн], [цит. 2025-23-03]. Доступно в інтернеті: https://doi.org/10.11118/lifele20201002133.

ČEREŠNÍKOVÁ M.; HAPALOVÁ M.; MOMOT A.; OLÁH M.; RUSNÁKOVÁ J., та ін., (2021). Štandardy kvality komunitných centier. Bratislava : Implementačná agentúra Ministerstva práce, sociálnych vecí a rodiny SR, 98 с. ISBN: 978-80-89837-66-3.

GRANEC, M., (2025). Edukačné aspekty činností terénnych/komunitných pracovníkov. Nitra : Univerzita Konštantína Filozofa v Nitre, Pedagogická fakulta, Katedra pedagogiky, 80 с. Дипломна робота.

HOLÍKOVÁ S., (2020). Model komunitnej práce v komunitných centrách. Bratislava : Implementačná agentúra Ministerstva práce, sociálnych vecí a rodiny Slovenskej republiky, 200 с. ISBN: 978-80-89837-59-5.

LUKÁČ M., (2015). Rómovia a vzdelanie. Sociálne a edukačné kontexty. Prešov : Prešovská univerzita v Prešove, Fakulta humanitných a prírodných vied, 157 с. ISBN: 978-80-555-1243-3.

PIROHOVÁ I.; LUKÁČ M.; LUKÁČOVÁ S., (2019). Vzdelávanie dospelých Rómov z marginalizovaných komunít. Prešov : Prešovská univerzita v Prešove, Fakulta humanitných a prírodných vied, 187 с. ISBN: 978-80-555-2318-7.