Друга частина мінісеріалу про ерготерапію в геріатрії висвітлює дві основні сфери ерготерапевтичного впливу на літніх людей – підтримку самостійності та активізацію. Вона представляє повсякденні заняття та дуже стисло окреслює деякі можливості індивідуальної активізації. Хоча наступна стаття присвячена можливостям ерготерапії для літніх людей у стаціонарних закладах, багато з того, що наведено нижче, можна застосувати і в домашніх умовах. Лише для повноти картини я зазначаю тут види діяльності, які є специфічними скоріше для ерготерапії в домашньому середовищі літньої людини, але які не є предметом цієї статті: консультування та пропозиції щодо облаштування квартири, адаптація середовища, профілактика падінь, співпраця з членами сім'ї, тренування самостійності у власному середовищі, прагнення якомога довше утримати літню людину в домашніх умовах.

Індивідуальна ерготерапія у літніх людей спирається на два основні стовпи: підтримку самостійності та активізацію. Як ви могли прочитати в минулій статті, галузь ерготерапії прагне до максимального рівня самостійності та участі в житті суспільства для своїх клієнтів і пацієнтів. У сфері самостійності ерготерапія зосереджується на тренуванні та підтримці повсякденної діяльності, що позначається як ADL (від англійського Activities of Daily Living). ADL можна далі розділити на дві групи, де перша, що називається pADL (персональні, особисті, базові дії), включає наступні види діяльності: - прийом їжі та пиття, - купання/прийняття душу, - особиста гігієна та догляд за зовнішнім виглядом, - одягання, включаючи взування, - користування туалетом та гігієна після користування туалетом, - контроль сечовипускання та дефекації, - догляд за особистими допоміжними засобами чи пристроями.

Надбудовою до персональних ADL є інструментальні види діяльності, так звані iADL, що включають: - ведення та утримання домашнього господарства (наприклад, прибирання, приготування їжі, покупки), - управління фінансами та поводження з грошима, - мобільність у громаді (наприклад, подорожі транспортними засобами), - догляд за іншими людьми та домашніми тваринами, - турбота про власне здоров'я (харчування, рух).

Метою ерготерапії є тренування цих навичок, пошук можливих альтернатив та рекомендація компенсаторних засобів, включаючи можливу адаптацію середовища. У стаціонарних закладах для літніх людей ми найчастіше пропонуємо та рекомендуємо такі засоби: захвати для предметів, полегшені ємності для рідин, насадки для потовщення ручок письмового приладдя, тарілки з піднятим краєм, столові прибори з ергономічними ручками, що піддаються формуванню, збільшувальні лупи тощо. Вибір засобів для пересування (таких як ходунки, крісла-колісні, палиці) ми узгоджуємо з фізіотерапевтами та реабілітологами. У зв'язку із самостійністю ерготерапія також зосереджується на можливих функціональних порушеннях верхньої кінцівки, де метою є тренування функції до максимально можливого рівня та залучення кінцівки до всіх повсякденних справ. Тут ерготерапевт може тренувати з літньою людиною захвати, сенсорно стимулювати верхню кінцівку, тренувати дрібну моторику, впливати на можливу спастичність та вирішувати інші перешкоди, що заважають повноцінному використанню даної верхньої кінцівки.

Індивідуальна активізація Поряд із підтримкою самостійності, другим і часто більшим стовпом ерготерапії у літніх людей є індивідуальна активізація. Активізація вже невід'ємно належить до здорового старіння, і в її позитивному впливі на людину вже навряд чи хтось сумнівається. У наступній частині дуже стисло представлені лише деякі приклади індивідуальної активізації літніх людей. Можливостей, проте, набагато більше, і завданням ерготерапії є пошук або створення інших видів діяльності так, щоб вони були максимально підходящими для конкретного клієнта. Важливим засобом ерготерапії є можливості поступового ускладнення та адаптації даних видів діяльності. Під поступовим ускладненням мається на увазі підвищення або зниження складності завдання так, щоб воно не було для літньої людини занадто простим або занадто складним. Під адаптацією ми розуміємо зміну середовища або використання допоміжних засобів, без яких діяльність часто була б нездійсненною для літньої людини (наприклад, збільшення шрифту завдання, використання лупи тощо).

1) Тренування когнітивних функцій (зокрема пам'яті) Під цією дуже широкою категорією ховається тренування розумових та пізнавальних здібностей індивіда. Ерготерапія зосереджується переважно на короткочасній та довготривалій пам'яті, орієнтації в часі, місці, особі, а також на прийнятті рішень, логічному мисленні, рахуванні, пригадуванні слів тощо. Для тренування можна використовувати, наприклад: навчальний годинник, настільні та великі настінні календарі, публікації із завданнями для тренування пам'яті, картки з цифрами та літерами, ребуси, головоломки, «Набір для когнітивного тренування», що виготовляється Česká alzheimerovská společnost, власноруч підготовлені засоби чи завдання та багато іншого – все залежить від креативності та фантазії терапевта. З підтримкою когнітивних функцій також тісно пов'язане тренування мовлення та висловлювання. Для збереження мовленнєвих навичок, окрім звичайної розмови на актуальні теми, добре слугує тренування прислів'їв, скоромовок, віршів, народних прикмет або спів. При менш поширених порушеннях мовлення доцільна тісніша співпраця з логопедом.

2) Ремінісцентна терапія Ремінісцентна терапія, або лікувальне використання спогадів, має позитивний вплив на когнітивні функції та психологічний стан літніх людей. Поряд із тренуванням довготривалої пам'яті, вона підтримує власну ідентичність індивіда, дозволяє краще зорієнтуватися в ситуації та відчути безпеку і впевненість. Для потреб індивідуальної ремінісценції корисними є ремінісцентні стимули, які можна розділити на дві групи: а) Стимули загальні, до яких дана особа не має особистого ставлення, але вони їй знайомі. Такими стимулами можуть бути, наприклад, предмети побуту минулих років, предмети розваг, фотографії, рекламні чи кіноплакати тощо. Вони повинні викликати спогади про молодість чи дитинство літніх людей і спонукати до згадування загальних чи конкретних подій та переживань. Для цілей спогадів у будинках для літніх людей часто створюються так звані ремінісцентні куточки, натюрморти чи дошки оголошень. б) Стимули індивідуальні, або особисті предмети минулих років, до яких дана особа має тісний зв'язок. Ці стимули часто викликають набагато сильнішу реакцію завдяки сильнішому емоційному залученню. Для отримання цих стимулів у стаціонарному закладі для літніх людей дуже важливою є співпраця сім'ї, яка може забезпечити особисті предмети для конкретної літньої людини. Найлегше отримати особисті фотографії (наприклад, з дитинства, сім'ї, навчання, місця проживання, весілля тощо). Також корисними є особисті предмети, що нагадують про конкретні події (дипломи, нагороди, сувеніри, прикраси тощо).

3) Стимуляція органів чуття Як доводить концепція базальної стимуляції та значення когнітивного тренування, стимуляція органів чуття у літніх людей є важливою (особливо у тих, хто має прогресуючу деменцію, коли це часто є одним із небагатьох засобів, на які ці особи реагують). При індивідуальній активізації можна зосередитися на всіх основних органах чуття (зір, нюх, смак, слух, дотик), а також на менш відомих (вібрація, термічне відчуття, відчуття положення тіла, відчуття руху тощо). Як допоміжні засоби можуть слугувати набори різних спецій та парфумів, смакові мішечки чи пензлики, музичні інструменти, предмети побуту, кольорові та фігурні зображення, тканини та матеріали з різними текстурами поверхні, вібраційні іграшки, камертони та багато іншого. Літні люди можуть, наприклад, «лише» реєструвати стимули, розпізнавати їх, порівнювати інтенсивність, визначати якість тощо.

4) Тренування дрібної та грубої моторики

Як зазначено вище, тренування дрібної та великої моторики тісно пов’язане з навчанням ADL та самостійністю. До індивідуальних терапій можна включити: прості вправи для верхніх кінцівок із фокусом на кисті та пальці, маніпуляції з дрібними предметами, відпрацювання захватів, тренування графомоторики тощо. Для цих цілей можна використовувати, наприклад, дерев’яні та інші допоміжні засоби/головоломки, шаблони для підписування, обведення чи заповнення або так звану ADL-подушку, на якій нашиті різні типи застібок. Найбільші результати приносить поєднання тренування моторики зі змістовною діяльністю, як-от пришивання ґудзика, складання серветок, складання білизни, витирання посуду тощо.

5) Зоотерапія та контакт із тваринами Чудовим інструментом для активізації людей похилого віку може бути також зоотерапія, тобто лікувальний вплив тварини на здоров’я індивіда. Найчастіше до будинків для літніх людей приходять кінологи з каністерапевтичними собаками та відвідують клієнтів індивідуально або групами. Деякі будинки дозволяють людям похилого віку контактувати з дрібними гризунами, папугами, рибками, черепахами, котами тощо. За допомогою тварини можна цілеспрямовано впливати на проблемні сфери людей похилого віку, наприклад, комунікацію, моторику рук, пам’ять, догляд за іншим або за власним тілом та багато інших.

6) Reborn лялька Reborn терапевтична лялька є поки що не дуже поширеним засобом активізації, який має значення переважно у жінок похилого віку. Йдеться про майже досконалу копію живого немовляти, яка має своїм виглядом викликати приємні почуття, нагадувати жінкам період материнства та відчуття корисності. Вона застосовується переважно у жінок із середньою стадією деменції, коли може знижувати почуття тривоги та самотності, підтримувати пам’ять і комунікацію, а також викликати інтерес до подій навколо. Лялька та її одяг можуть бути також хорошим ремінісцентним стимулом або допоміжним засобом для тренування пам’яті та дрібної моторики.

У всіх вищепредставлених підходах ерготерапевт застосовує принципи адаптації та поступового ускладнення, специфічно тренуючи конкретні проблемні сфери людей похилого віку. Проте дуже важливо усвідомлювати, що згадані підходи мають свої переваги, але й ризики, і вони точно не є застосовними до всіх людей похилого віку. Ризиком при ремінісценції може бути негативна життєва подія, яку не варто згадувати, при зоотерапії — страх або алергія на тварин, при Reborn ляльці — травматичний досвід материнства тощо. Хороший терапевт бере всі ці обставини до уваги, до кожного клієнта підходить індивідуально і отримує про кожного з них максимум інформації (чи то від колег із мультидисциплінарної команди, чи від членів родини).

Ерготерапія має у людей похилого віку дуже широке поле діяльності, можливостей для підтримки самостійності та індивідуальної активізації є ціла низка. Ключем до успіху є відповідний вибір діяльності та правильно застосований підхід.

Mgr. Natálie Lupienská www.sue-ryder.cz

Використані джерела: Krivošíková, M.: Úvod do ergoterapie, Grada, 2011, 364 s. Janečková, H. – Vacková, M.: Reminiscence, Portál, 2010, 152 s. Jelínková, J. – Krivošíková, M. – Šajtarová, L.: Ergoterapie, Portál, 2009, 272 s. Velemínský, M.: Zooterapie ve světle objektivních poznatků, DONA, 2008, 335 s.

Фаховий журнал Sociální služby - 10/2012

Обкладинка та зміст номера ТУТ (PDF, 1,17MB)

Замовлення для організацій-членів APSS ČR опрацьовує безпосередньо видавець або редакція за адресою: Kotnovská 137, 390 05 Tábor, Česká republika, тел./факс: +420 381 213 332, мобільний + 420 606 751 156 або +420 606 832 551, e-mail: redakce@apsscr.cz.