Етичний кодекс медіатора та соціальна робота Медіація як позасудова діяльність та пробація як альтернатива суворішому покаранню (превентивний характер) відображають актуальні запити нашого суспільства. Як медіація, так і пробація працюють із методами соціальної роботи, права, психології, соціології та багатьох інших гуманітарних наук. Така мультидисциплінарна спрямованість дає великі можливості для реалізації спільних цілей. І я вірю, що спільною метою є клієнт, який знайде у нас допомогу у своїй, на перший погляд, невирішуваній ситуації.

Асоціація медіаторів Словаччини (AMS) виникла на основі досвіду фахівців з альтернативного вирішення спорів, таких як громадське об'єднання PDCS, ARK (не можу не згадати doc. Labáth, PhDr. Ondrušek та інших). AMS шукає рішення, які ведуть до стану «виграш – виграш». Асоціація об'єднує людей, які працюють медіаторами або є симпатиками медіації, яким подобається ідея альтернативного позасудового вирішення спору. Асоціація створює фаховий форум для питань права та законодавства, освіти, психології, соціальних питань та етики через етичну комісію. Ми віримо, що альтернативне вирішення спорів у формі медіації за сприяння соціальних працівників, психологів, юристів та інших фахівців буде доступним для громадянина на шляху до справедливості.

Етика як філософська дисципліна досліджує мораль, моральну поведінку та норми. Етика класифікується як дисципліна практичної філософії. Практична філософія займається творчістю та людською діяльністю. Поняття «етика» походить від грецького слова ethos — звичай, норов, спосіб мислення, а також ставлення окремих осіб та груп. Етика також представляє інструмент для дослідження того, що є важливим для людини, а також для дослідження моралі.

Етика виокремлює етичний кодекс. Про етичний кодекс ми можемо говорити як про сукупність правил поведінки в суспільстві, в організації. Такий етичний кодекс має і медіатор. Етичний кодекс медіатора є наріжним каменем правил професіоналізму медіатора. Коли ми говоримо про етику, пліч-о-пліч із нею пов'язана і мораль. Мораль ми характеризуємо як суспільне явище. Мораль медіатора відображає міжособистісні стосунки та людську діяльність, де є добро і зло. Етика є теорією моралі та моральності. Якщо медіатор у своїй професії не керується моральними принципами, ми можемо сказати, що він у першу чергу байдужий до себе та до оточення. Отже, байдужість до себе веде до байдужості до інших. А цьому вже немає місця в суспільстві, і тим паче у вирішенні міжособистісних стосунків. Від медіатора очікуються цінності, спрямовані на добро. «Добром є все, що сприяє людяності як цілому» (Vajda, 1995). Мірою моралі в суспільстві є моральність. Етика досліджує стосунки людей до інших людей, до суспільства і до самого себе. Досліджуючи стосунки, вона надає практичні настанови щодо поведінки та дій людей у приватному, робочому та громадському житті. «Хоча етика та мораль у повсякденній мові часто замінюються і використовуються як синоніми, їх необхідно розрізняти» (Mátel, 2010, с. 10).

Сигніфікантні атрибути, такі як незалежність, добровільність та свобода, є основними умовами моралі. Етика не може вирішити за медіатора, як йому поводитися. Це справа його особистого вільного вибору, оскільки етика, етична поведінка та дії є насамперед методом мислення. Вона пропонує можливості у своєму спектрі дій, мислення, але ніде не вирішує за нас. Рішення завжди залишається за нами. Якщо ми говорили про такі атрибути, як незалежність, добровільність, свобода, то в системі етики своє місце також мають честь, совість, гідність. Якісне виконання моральних зобов'язань та вимог представляє чесність. Категорія гідності — це особистість медіатора, ставлення до себе та ставлення до суспільства. Згадана совість виступає як самооцінне почуття, внутрішній голос, оцінка самого себе — саморефлексія. Етичний кодекс медіатора встановлює вимоги, що висуваються до професійного та морального кредиту медіатора. Медіатор, виконавець медіації, виступає як один із найефективніших альтернативних засобів вирішення конфліктів та спорів.

Етичний кодекс медіатора

Стаття 1 етичного кодексу регулює стосунки медіатора зі сторонами спору. Перед початком самостійного процесу медіатор інформує сторони про добровільність та конфіденційність. Тим самим він дає сторонам можливість у будь-який час і на будь-якому етапі перервати медіацію, ба навіть завершити її, що є вільним рішенням однієї або іншої сторони. Свобода прийняття рішень та свобода волі сторін, що беруть участь, веде і спрямовує медіатора до успішного завершення вирішення. Медіатор не вирішує, не виносить вердикт. Його завдання — керування всім процесом, фінальною частиною якого є укладення угоди. Весь процес базується на довірі. Без прийняття довіри з боку медіатора неможливо об'єктивно реагувати на сторони спору.

Щоб медіація була успішною та прозорою, медіатор керується принципами, про які йдеться в статті 2 етичного кодексу. Стаття 2, крім іншого, розглядає неупередженість медіатора, веде його до професіоналізму і для обох сторін спору є фактором об'єктивного результату. Вона веде обидві сторони спору до відповідальності за весь спір. У соціальній роботі соціальний працівник поводиться відповідально щодо своїх клієнтів і так само веде їх до відповідальності. Вимоги до професіоналізму медіатора в його підготовці та подальшій діяльності постійно зростають. «Вимоги до особистості соціального працівника в консультаційному процесі є високими, так само як і очікування клієнта. Тому ми не повинні випускати з уваги, що навіть консультант, яким би цілеспрямованим, свідомим і таким, що вдосконалюється, він не був, є «лише» людиною і як такий має право на недосконалість» (Schavel, Oláh, 2010, с. 82). Він спрямовує сторони, щоб вони підходили до своєї проблеми і таким чином шукали виходи для вирішення спору через відповідальні дії як однієї, так і іншої сторони. Медіатор веде сторони до виграшу. Від відповідальної дії до пропозиції медіаційної угоди — лише крок. При формулюванні медіаційної угоди медіатор є неупередженим і лише спрямовує сторони спору, щоб медіаційна угода була для обох «виграш – виграш». Під час медіації медіатор зважує кожне своє втручання в процес, щоб жодна зі сторін спору не мала відчуття, що вона перебуває у невигідному становищі. Рівні умови для обох сторін роблять медіатора неупередженим та об'єктивним.

Оскільки медіація є конфіденційною, медіатор створює атмосферу довіри для обох сторін. Довіра, повага та професіоналізм створюють позитивну атмосферу, а вона створює простір для угоди. Те саме зобов'язує і етичний кодекс соціального працівника в ст. 2 у пункті 2 літери h, де сказано: «Соціальний працівник поважає приватність клієнта і зберігає конфіденційність інформації, отриманої під час своєї роботи» (In Mátel, 2010, с. 69). Якщо сторони спору емоційно напружені і тензія емоцій зростає, сторони спору не можуть спілкуватися між собою, і медіатор чутливо веде переговори з кожною стороною спору окремо. Згодом він транслює отримані знання однієї сторони іншій стороні. Медіатор навчений у межах фахової підготовки комунікаційним та соціально-психологічним навичкам, щоб бути здатним адекватно реагувати навіть на такі ситуації. Як я вже зазначав вище, медіація є конфіденційною, тому все відбувається на основі згоди зацікавленої сторони спору.

Ще одним дуже суттєвим атрибутом для медіатора є конфіденційність. Конфіденційність медіатора закріплена також у Законі 420/2004 З. з. про медіацію, де у §5 зазначено: «Медіатор, особи, які беруть участь у медіації, та інші фізичні особи, запрошені медіатором або особою, що бере участь у медіації, до медіації, зобов’язані зберігати конфіденційність щодо всіх фактів, про які вони дізналися у зв’язку з медіацією» (Zákon 420/2004 Z. z.). Існують також випадки, коли медіатор звільняється від обов’язку зберігати конфіденційність, що регулюється вже цитованим законом у §6.

Професіоналізм та колегіальність стосовно інших колег-медіаторів визначені у статті 3 етичного кодексу медіатора. Для професіонала є очевидним, що було б неетично втручатися в медіаційний спір або критично висловлюватися щодо медіаційних угод. Кожен медіатор прагне того, щоб медіаційна угода була виграшем для обох сторін спору.

Чи є професійним ставити під сумнів угоду? Грубим непрофесіоналізмом було б, якби медіатор критикував або ставив під сумнів медіаційну угоду іншого колеги. Кожен медіатор добре знає, що угода є виявом волі обох сторін, інакше ми не могли б говорити про угоду. Часто медіатор, який критикує, не знає передісторії угоди, того, що спонукало сторони спору до її укладення. Шлях до угоди двох сторін, що сперечаються, часто є складним, і тому сумніви щодо угоди з боку медіатора, який критикує, є атакою на сутність медіації та, звісно, порушенням етичного кодексу.

Як і в кожній професії, існують зобов’язання, так само це стосується і кодексу медіатора, де у статті 4 від медіатора очікується професійний підхід та якісне виконання професійних обов’язків.

Освіта в професії медіатора — це процес довжиною в життя. Швидкий тренд змін, а отже, і розвитку, вимагає постійної потреби приймати та розширювати професійну компетенцію, зростати у своїй фаховості та постійно вдосконалюватися. У зростанні та просуванні від медіатора очікується постійне навчання психолого-соціальним навичкам, комунікативним навичкам та поглиблення правових знань.

Не кожен з нас може робити все, і, звісно, ми не повинні бути експертами в усьому. Це, зрештою, немислимо. Те саме стосується і медіатора. Тому доцільно, щоб кожен медіатор міг оцінити при прийнятті пропозиції щодо медіації складність спору проти його здібностей та знань. Зовсім не є непрофесійним, якщо я оціню даний випадок зі свого погляду як неприйнятний. Сила професіоналізму проявляється тоді, коли медіатор вміє назвати даний випадок і здатен оцінити сам перед собою, що не зміг би допомогти стороні спору. І таким чином він може передати справу далі колезі. Зобов’язанням медіатора згідно з етичним кодексом є популяризація медіації як процесу позасудового вирішення спорів. Медіатор у своєму професіоналізмі вміє використовувати свої знання в галузі соціально-психологічного консультування, комунікативних та правових навичок.

Висновок

Етичний кодекс представляє собою сукупність моральних норм, цінностей та принципів, яких має дотримуватися кожен медіатор. Етичний кодекс встановлює стандарти та спрямовує взаємодію, поведінку стосовно сторін спору та колег.

Приймаючи етичний кодекс, медіатор стає професіоналом, який шанує медіацію, суспільні норми, цінності та принципи. Медіатор як суб’єкт суспільства знайшов своє місце у професійній діяльності. Суспільство потребує медіатора, і медіатор має своє місце в суспільстві. Люди завжди будуть шукати професіоналів і очікувати від них допомоги у своїх проблемах. Потреба в медіації в Словаччині принесла новий вимір у вирішенні спорів, або ж альтернативу в позасудовому вирішенні спорів. Хоча різноманітність спорів є великою, не існує універсальності у вирішенні спорів. Така диференціація дає медіатору можливість розвитку. Вірю, що кожному медіатору лежить на серці, щоб медіація в Словаччині, тобто позасудове вирішення спорів, розвивалася, зміцнювала своє місце в суспільстві та рухалася вперед.

Щодо діяльності соціальної роботи та соціальних працівників у всій сфері застосування, є очевидним, що «дисципліна, яка рухається в такому широкому спектрі діяльності від мікро- до макроситуацій з використанням відповідних методів (мікро-, мезо- та макрометоди), повинна обов’язково включати до свого теоретичного арсеналу також знання з інших наук» (Tomka, 2005, с. 161). З іншого боку, я вважаю, що саме радіус діяльності соціальної роботи в медіації, пробації, відновному правосудді уточнює застосування соціальної роботи та практичний вимір діяльності соціальної роботи. Тому я вважаю, що медіація має своє місце в Словаччині, хоча словаки люблять судитися.

Автор: Mgr. Ernest Kováč Asociácia mediátorov Slovenska

Список бібліографічних посилань

[1] MÁTEL, A. a kol. 2010. Etika sociálnej práce. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010, ISBN: 978-80-89271-85-6. [2] SCHAVEL, M. – OLÁH, M. 2010. Sociálne poradenstvo v sociálnej práci. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. ISBN: 978-80-89392-19-6. [3] TOMKA, M. 2005. Systémové myslenie v kontexte pomáhajúcich profesií. In: Kultúra – priestor interdisciplinárneho myslenia. Zborník príspevkov z medzinárodnej konferencie. Nitra : UKF v Nitre, 2005, s. 161. [4] VAJDA, J. 1995. Etika. Nitra : Enigma, 1995. ISBN: 80-85471-23-X. [5] Zákon č. 420/2004 Z.z. o mediácii a o doplnení niektorých zákonov [6] Zákon č. 550/2003 Z.z. o probačných a mediačných úradníkoch a o zmene a doplnení v neskorších predpisov

Лекція була виголошена на міжнародній науковій конференції Aplikovaná etika v sociálnej práci a ďalších pomáhajúcich profesiách, яка відбулася 20–21 жовтня 2010 року в П’єштянах і була опублікована у збірнику цієї конференції: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Aplikovaná etika v sociálne práci a ďalších pomáhajúcich profesiách. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 s. ISBN 978-80-89271-89-4.