• Роми як люди, неприспособлені – їх спосіб життя як виключеної громади на околиці суспільства дає їм ярку неприспособленості та нездатності злитись із більшістю населення даної території.
  • Роми як неолажливі громадяни – більшість вважає більшість Ромів розрахованими, допомогу та виплати беруть як дані, але з іншого боку для свого міста чи країни вони не готові допомогти з власної переконаності.

Тут відкривається простір для застосування етичних принципів і норм у практичній сфері соціальної роботи та для їх суворого дотримання. Ці норми в Словаччині визначає етичний кодекс соціального працівника.

Етичний кодекс соціального працівника

Етичний кодекс можна розглядати як професійний стандарт соціальної роботи, який містить загальні положення етичної поведінки щодо кожного клієнта без розрізу. Основою є повага до прав інших, однак, як вже було зазначено, у практиці це легко забувається (Oláh et al., 2009, с. 167). Кожен соціальний працівник знає етичний кодекс, але його ефект проявляється лише тоді, коли він живе з ним і систематично застосовує й використовує його в практиці.

Міжнародна федерація соціальних працівників сформулювала Міжнародний етичний кодекс професійних соціальних працівників (1994) у підсумок, до якого належать наступні норми (Oláh et al., 2009, с. 167-169):

  1. Норми поведінки та виявлення соціального працівника
  2. Етична відповідальність соціального працівника перед клієнтами
  3. Етична відповідальність соціального працівника перед колегами
  4. Етична відповідальність соціального працівника перед роботодавцями та організаціями роботодавців
  5. Етична відповідальність соціального працівника перед своєю професією
  6. Етична відповідальність соціального працівника перед суспільством

Етичний кодекс відображає основні людські права та свободи, з яких випливають наступні принципи.

  1. Принцип гідності та унікальності кожної людської особистості – цей принцип зобов'язує соціального працівника діяти гідно з кожним клієнтом, в тому числі з ромською родиною, приймати її унікальність і бути готовим прийняти, що певні запропоновані рішення не є рішенням для ромської родини з точки зору їх унікальності, і що їх неприйняття не виражає їхню нездатність пристосуватися, а підкреслює їхню унікальність і відмінність їхньої культури та цінностей.
  2. Принцип автономії та самовизначення – цей принцип знову зобов'язує соціального працівника поважати вільне рішення клієнта при виборі з кількох можливостей, тобто якщо ромська родина вирішить обрати певну можливість, соціальний працівник повинен це рішення, незалежно від того, наскільки воно недобре, поважати і не може юридичними засобами примусити їх до іншого рішення.
  3. Принцип благодійності – цей принцип випливає з принципу соціальної справедливості, у практиці це означає, що ромська родина як клієнт також має отримувати максимальну користь від дій соціального працівника при дотриманні чинних законодавчих норм, так само як родина з більшості суспільства.
  4. Принцип відповідальності – соціальний працівник повинен навіть при роботі з ромською родиною обрати відповідальний підхід, надати їй адекватні та підходящі послуги у потрібному обсязі, якості та в адекватний час.
  5. Принцип солідарності – практична діяльність у соціальній роботі має бути захисником соціально виключених осіб і бути активною на користь соціально незахищених груп, що стосується також ромських родин.
  6. Принцип субсидіарності – у рамках надання практичної допомоги необхідно показати можливості вирішення їхніх проблем, але не вирішувати їх за клієнтів. Ромська родина як клієнт має спочатку ідентифікувати рішення і потім виконати його, що для неї означає значну внутрішню зміну. На відміну від більшості це може бути довший процес, якщо ми зробимо рішення за ромську родину, вона фактично не отримає жодної допомоги.
  7. Принцип справедливості – при роботі з ромською родиною як клієнтом соціального працівника має застосовуватися як законна справедливість, так і структурна справедливість (рівність шансів і можливостей).
  8. Принцип конфіденційності – соціальні працівники повинні при роботі з ромськими родинами дотримуватися принципів приватності, конфіденційності та відповідального використання наданої інформації. Інформація про клієнта не повинна передаватися без його згоди, якщо суд або закон не встановить інакше.

У висновку можна сказати, що необхідно поважати статус і потреби кожної особи, незалежно від рівня якості та фактора корисності, оскільки кожна людина заслуговує на повагу, має право на свій розвиток і має право в рамках своїх цінностей і уявлень вести задоволений, змістовний і повноцінний життєвий шлях.

Автор: PhDr. Ladislav Fízik, PhD.
Установа ромських європейських досліджень Високої школи охорони здоров'я та соціальної роботи св. Альжбети в Братиславі

Список бібліографічних посилань

  1. BEAUCHAMP, T. L. 1996. The Role of principles in Practical Ethics. Toronto : University of Toronto Press, 1996.
  2. Kol. aut. 2002. Бідність Ромів і соціальна опіка про них у Словаччині. Bratislava : Nadácia S:P:A:C:E:, 2002.
  3. OLÁH, M. a kol.: Соціальна робота – вибрані розділи з історії, теорії та методів соціальної роботи. Bratislava: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, Katedra sociálnej práce, 2009, s.163
  4. RADIČOVÁ, I. 2001. Hic Sunt Romales. Bratislava: Nadácia S:P:A:C:E:, 2001.
  5. STRIEŽENEC, Š. 1996. Словник соціального працівника. Trnava: AD, 1996
  6. http://www.prohuman.sk/rodina-ako-pilier-kultury-u-romov, 9.10.2010, 10:30

Презентація була представлена на міжнародній науковій конференції Aplikovaná etika v sociálnej práci a ďalších pomáhajúcich profesiách, яка відбулася 20 – 21 жовтня 2010, у Піщанах і була опублікована в збірнику з цієї конференції:

MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Aplikovaná etika v sociálne práci a ďalších pomáhajúcich profesiách. Zborník z medzinárodnej vedeckej конференції. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 s. ISBN 978-80-89271-89-4.