ВСТУП
Благодійні організації мають своє місце в суспільстві. Часто вони заміщують державу, яка не здатна соціально подбати про всіх своїх громадян. Йдеться не лише про соціальні виплати, на які громадянин має вижити, а й про низку інших соціальних послуг, які громадянин не може забезпечити власними силами. Це можуть бути різні економічні та соціальні причини. Навіть самі благодійні організації не мають достатньо фінансових ресурсів, щоб надавати згадані послуги на 100%. Це не обов'язково лише економічні фактори, такі як нижчі зарплати їхніх працівників, а й їхній загальний дефіцит у всій соціальній сфері. Новими можливостями, які принаймні частково можуть усунути ці небажані фактори, є парафіяльні благодійні організації. Вони є продовженням діяльності центральної благодійної організації та самої парафії. Вони складаються з волонтерів, які готові служити у рідній парафії. Вони частково усувають бідність. Окрім матеріальної допомоги, вони здійснюють свою діяльність також в інших сферах соціальної роботи, душпастирства тощо.
Кодекси Католицької церкви
У Словацькій Республіці юридично існують і здійснюють свою діяльність дві Католицькі церкви – Римо-католицька церква та Греко-католицька церква. Ці церкви перебувають у повному спілкуванні зі всесвітньою Католицькою церквою, найвищим авторитетом якої є римський папа. «Терміни Римо-католицька та Греко-католицька церква позначають дві з двадцяти двох церков sui iuris, які сьогодні утворюють communio Католицької церкви.» 1 Дані церкви керуються згідно з цивільним законом № 308/1991 Зб. про свободу релігійних вірувань та становище церков і релігійних товариств. «Католицька церква у Словаччині живе у двох обрядових спільнотах. У Римо-католицькій церкві та Греко-католицькій митрополичій церкві sui iuris.» 2 Позначення sui iuris (власного права) для Церкви означає
Римо-католицька церква у Словаччині керується згідно з церковним кодексом Codex iuri canonici (далі CIC), який у 1983 році проголосив папа Ján Pavol II. Греко-католицька церква sui iuris у Словаччині керується церковним кодексом під назвою: Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium (далі CCEO), який у 1990 році також проголосив св. папа Ján Pavol II. «Римо-католицька церква в обох канонічних кодексах називається Латинською церквою. Вона позначає найбільшу спільноту Католицької церкви, яка відрізняється від інших тим, що використовує латинський обряд. Греко-католицька церква, своєю чергою, є однією з двадцяти однієї східних католицьких церков і характеризується тим, що використовує Константинопольсько-карпатський обряд.» 3 На практиці нерідко трапляється взаємне переплетення обох церковних правових кодексів, особливо коли на одній території знаходиться одна Церква східного обряду і одна самостійна Церква західного обряду, що є випадком і Словацької Республіки. Ці кодекси поділені на книги, частини, титули, канони (далі кан.) та параграфи.
Обидва церковно-правові кодекси CIC та CCEO надають право об’єднуватися всім її членам. Віряни в Христа мають право вільно засновувати та керувати об’єднаннями з метою доброчинної любові або побожності, або для розвитку християнського покликання у світі, а також збиратися, щоб досягати цих цілей спільно. Члени мають право вільно засновувати об’єднання та об’єднуватися. Метою таких об’єднань має бути побожність, оживлення християнських покликань у світі та любов. Об’єднання є незаконними, якщо вони спрямовані проти церковної ієрархії. Не можуть бути засновані об’єднання наново, тобто такі, що копіюють діяльність і місію існуючих товариств. Якщо миряни вступили до церковно затвердженої організації, рекомендується також засвоєння характерного способу духовного життя (кан. 215 CIC, кан. 18 CCEO).
Об’єднання вірян у соціальній сфері згідно з CIC та CCEO
Згідно з кан. 298 – § 1. У Церкві існують об’єднання, відмінні від інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя, у яких віряни, клірики чи миряни, або клірики та миряни разом, прагнуть спільними зусиллями плекати досконаліше життя, або сприяти публічному культу чи християнському вченню, або іншим справам апостоляту, тобто заходам євангелізації, або виконувати акти побожності чи доброчинної любові та християнським духом оживляти світський порядок. Аналогічно, можливість об’єднуватися вірянам у межах юридичних осіб у Греко-католицькій церкві згідно з CCEO надає кан. 573 – § 1. Об’єднання, засновані компетентною церковною владою або затверджені її декретом, є в Церкві юридичними особами і називаються публічними об’єднаннями. Ці об’єднання має право засновувати компетентна влада, якою зазвичай є відповідний дієцезіальний або єпархіальний єпископ, адміністратор згаданих юрисдикційно вищих територіальних одиниць Церкви на території держави, Апостольська столиця. Згідно з обома церковно-правовими кодексами ці об’єднання повинні визначити свою назву, мету, місцезнаходження, управління та умови, необхідні для запису членів, з визначенням способу діяльності. Компетентна влада повинна наглядати, щоб зберігалася цілісність віри та моралі, і стежити, щоб до церковної дисципліни не вкралися звичаї, що суперечать їй. 4 Такими об’єднаннями, юридичними особами в межах соціальної сфери, заснованими згідно з церковними кодексами, є також парафіяльні благодійні організації, засновані на менших церковних територіальних одиницях, якими є парафії. «Парафіяльна благодійна організація – це публічне об’єднання вірян у розумінні кан. 573 § 1 CCEO, які служать ближнім у дусі Євангелія. Метою парафіяльної благодійної організації є здійснення благодійної місії Церкви, зусилля щодо зменшення та усунення матеріальної, душевної та духовної бідності, а також здійснення актів доброчинної любові. Керівництво парафіяльної благодійної організації складається з голови – священника парафії та трьох мирян – керівника, заступника та скарбника, які є волонтерами. Юридично та економічно парафіяльна благодійна організація належить до парафії, координаційно та методично – до Греко-католицької благодійної організації Пряшів.» 5 Вона стає частиною Греко-католицької церкви sui iuris у Словаччині, Греко-католицької благодійної організації Пряшів та відповідної парафії. Аналогічно це стосується і Римо-католицької церкви.
Парафіяльні благодійні організації – нові форми об’єднання вірян згідно з церковним правом для допомоги нужденним
Папа Бенедикт XVI в енцикліці Deus caritas est, у п. 28, наголошує на невід’ємній потребі любові (caritas) у нашому суспільстві. За його словами, саме любов є необхідною, навіть якщо ми досягнемо найкращого з можливих суспільств. Він вказує на те, що в людському існуванні завжди виникають складні ситуації, чи то матеріальна скрута, самотність або страждання. Папа підкреслює, що в цих складних ситуаціях любов є необхідним засобом надання розради та допомоги. «Caritas», як вираження безумовної любові та турботи про інших, є фундаментальним елементом, який допомагає долати важкі життєві ситуації. Папа нагадує нам, що незалежно від того, чи стикаємося ми з бідністю, самотністю чи стражданням, любов — це та сила, яка здатна приносити в людське життя розраду та надію. Любов є не лише моральним імперативом, а й невід’ємною частиною людського досвіду. Незалежно від стану, в якому перебуває суспільство, завжди існують людські потреби, страждання, самотність, і саме любов дає відповідь на ці виклики. Папа Бенедикт XVI закликає до вияву любові та турботи про інших. 6 Також парафіяльні благодійні організації (farské charity) сприяють соціальному діалогу між поколіннями. «У наш час саме вона служить для подолання прірви між поколіннями. Сучасна епоха зосереджена на культі тіла, а це означає, що літні люди не мають місця в нашому суспільстві, старі люди не отримують належного визнання в суспільстві». 7 Також завдяки Farská charita ці міжпоколіннєві відмінності мінімізуються. Оскільки парафіяльні благодійні організації зважають не на вік, а на готовність людей.
Саме парафіяльні благодійні організації практикують таку любов "Caritas" до людей, про яких суспільство часто забуває або які перебувають на узбіччі його інтересів. Для того, щоб парафіяльна благодійна організація могла виникнути, необхідно:
- існування потреби в допомозі на парафії
- наявність принаймні 3 охочих волонтерів
- згода адміністратора парафії
- реєстрація у відповідній дієцезії, єпархії. 8
Адміністратором парафії вважається компетентний священнослужитель, який був призначений декретом єпископа для діяльності у відповідній парафії. Реєстрація необхідна у відповідному єпископському управлінні, яке представляє головну інституцію церковної вищої територіальної одиниці. Це стосується також і Греко-католицької церкви.
Місія парафіяльних благодійних організацій випливає з головної місії Церкви — поширювати послання спасіння та передавати його через конкретне служіння людині в дусі Христової любові. Основну місію парафіяльної благодійної організації можна визначити як розбудову спільноти парафії через вчинки духовного та тілесного милосердя, а також будь-які заходи та послуги, що сприяють благу окремої людини та всієї парафії. Ця місія здійснюється у спільноті, де стосунки поглиблюються через спільну молитву, читання Святого Письма, катехизи, взаємну підтримку та матеріальну допомогу. 9 Послання апостола Якова нагадує, що якщо брат чи сестра чогось потребують, а ми це маємо, вони можуть звертатися до нас. Цим підкреслюється, що всі, а не лише члени парафіяльної благодійної організації, мають обов'язок діяти з любов'ю до братів і сестер, які перебувають у скруті. Ця думка відображає християнське зобов'язання щодо надання матеріальної допомоги та підтримки тим, хто її потребує. Послання Якова10 запрошує християн виявляти свою віру також конкретними вчинками любові та солідарності до інших, особливо в часи їхньої потреби. 11 Парафіяльна благодійна організація таким чином намагається виконувати свою роль у дусі солідарності та любові до ближнього, сприяючи розбудові міцної та згуртованої парафіяльної спільноти.
Діяльність парафіяльної благодійної організації зосереджується на здійсненні благодійних та соціальних заходів з метою усунення або принаймні полегшення скрути людей на парафії. 12 Допомога стосується також соціально вразливих сімей. Часто це неповні сім'ї. «Самотні батьки, на відміну від повних сімей, частіше наражаються на ризик безробіття, недостатнього доступу до належного житла, соціальної ізоляції, бідності або соціального виключення». 13 І це ще одна можливість, коли парафіяльні благодійні організації можуть допомагати, особливо матерям з дітьми. Парафіяльні благодійні організації можуть організовувати разові заходи або систематичну діяльність на регулярній основі, яка постійно повторюється. Щоб парафіяльна благодійна організація була живою, дуже важливо, щоб вона готувала раз на рік захід на загальнодержавному, архієпархіальному, 14 та парафіяльному рівнях. Парафіяльні благодійні організації реалізують свою діяльність у трьох основних сферах, які взаємно доповнюють одна одну. Кожна з цих сфер сприяє різним аспектам життя парафії та забезпечує різноманітність послуг, які часто можуть набувати ширшого виміру.
У екологічній сфері парафіяльні благодійні організації займаються захистом довкілля. Діяльність у цій сфері включає благоустрій території, очищення джерел у лісах та виготовлення екологічних виробів. У такий спосіб вони сприяють сталості та екологічній відповідальності в межах усього суспільства.
У соціально-благодійній сфері діяльність цих організацій спрямована на допомогу людям у скруті. Парафіяльні благодійні організації допомагають пенсіонерам з покупками або здійснюють їх. Також організовуються збори продуктів харчування, збори засобів гігієни, щоб підтримати тих, хто цього потребує. Ці заходи є серцем соціальної опіки та солідарності на парафії.
У культурно-пасторальній сфері діяльність характеризується участю в парафіяльному балі, а випікання різдвяних облаток спрямоване на розбудову спільноти та зміцнює культурні й духовні зв'язки в межах парафії. Ці заходи додають у життя парафії радісний та соціальний вимір, зміцнюючи таким чином взаєморозуміння та дружбу між її членами. Організація подібних подій не лише допомагає зібрати кошти на підтримку тих, хто їх потребує, але й розбудовує спільноту та підвищує обізнаність про благодійну діяльність на парафії, а також у суспільстві. 15
Висновок
Солідарність та субсидіарність з боку волонтерів нерідко заміщують тих, хто мав би дбати про соціально вразливих осіб. «У сучасному суспільстві, де індивідуалізм та турбота про власну вигоду є стандартом багатьох груп, дуже добре приживається соціальна робота, яка виходить із гуманістичних форм турботи про людину, проте й благодійна опіка має своє традиційне місце і все ще тісно пов'язана з християнським переконанням». 16 Парафіяльні благодійні організації, що складаються з волонтерів, становлять важливу та невід'ємну частину Католицької церкви. Вони створюють простір, де люди можуть виявляти свою любов у конкретний спосіб. Цей вид соціальної роботи виходить із християнської любові. Парафіяльні благодійні організації відіграють важливу роль на парафії. Вони є її невід'ємною частиною і водночас засобом зміцнення та розбудови християнської спільноти. У них можна помітити переплетення пасторальної діяльності із соціальною роботою, які в багатьох пунктах є тотожними. Вони не є закритими навіть для нужденних, які не є членами Католицької церкви.
Автори: Mgr. JUDr. PhDr. Stanislav Bujda, PhD. Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety Mgr. Štefan Pacák Gréckokatolícka teologická fakulta Prešovskej univerzity v Prešove
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Codex canonum ecclesiarum orientalium: Латинсько-словацьке видання. Пряшів, Люблін : GTF PU, FKA KUL, 2012. 882 с. ISBN 978-83-7548-090-0. Codex iuri canonici: Латинсько-словацьке видання. Трнава : Spolok svätého Vojtecha, 2001. 937 с. ISBN 80-7162-227-3. Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Трнава : Spolok svätého Vojtecha, 2007. 1612 с. ISBN 978-80-7162-683-1.
BENEDIKT XVI.: Deus caritas est. [онлайн]. [цитовано 20 листопада 2023]. Доступно в інтернеті: https://www.kbs.sk/obsah/sekcia/h/dokumenty-a-vyhlasenia/p/dokumenty-papezov/c/encyklika-deus-caritas-est-boh-je-laska.
SOKOLÍKOVÁ UHRIN, M.: Об'єднуємося для допомоги нужденним. Жиліна : Rímskokatolícka cirkev, diecéza Žilina, 2013. 90 с. ISBN 978-80-971506-1-7.
RAJŇÁKOVÁ, M – GNIPOVÁ, A.: Парафіяльна благодійність та волонтерство в GKCH Пряшів. In: TIRPÁK,P. – STRELCOVÁ, I.(ed.): Благодійність на службі Бога і людини.: Gréckokatolícka teologická fakulta PU v Prešove, 2022. с. 118-122. ISBN 978-80-555-2915-8.
З. ч. 308/1991 Зб. про свободу релігійних вірувань та становище церков і релігійних товариств
ČITBAJ, F.: Канонічне право. Тези до державного іспиту з предмета Практична теологія у навчальній програмі «КАТОЛИЦЬКА ТЕОЛОГІЯ» 68 с. БЕЗ ISBN.
BUJDOVÁ, N.: ŠIMKOVÁ, B. - Одинокі батьки - нічого виняткового в нашому суспільстві. In Kolokvium kazuistík. Zborník medzinárodnej konferencie. Nowy Sącz, Poľsko : VŠZSP sv. Alžbety, 2019. с. 15 – 23. ISBN 978-83-66394-13-1.
TIRPÁK, P.: Виховне середовище та його вплив на міжгенераційний діалог згідно з документами Магістеріуму Церкви. In : TIRPÁK, P. – MICHANČOVÁ, S. (ed.) : Якість життя та права людини в просоціальному суспільстві. Gréckokatolícka teologická fakulta PU v Prešove, 2011. с. 155-156. ISBN 978-80-555-0343-1.
LEŠKOVÁ, L., MIČKOVÁ, K., SIVÁKOVÁ, N. Благодійність та її місце в сучасному суспільстві. In: Charita v službe Boha a človeka: konferencia charity pri príležitosti 30. výročia obnovenia činnosti Gréckokatolíckej charity Prešov. 1. вид. Пряшів: Prešovská univerzita v Prešove, Gréckokatolícka teologická fakulta, 2022. ISBN 978-80-555-2915-8, с. 136-142.
ОСНОВНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВИНИКНЕННЯ/ВІДНОВЛЕННЯ ПАРАФІЯЛЬНОЇ БЛАГОДІЙНОСТІ. [онлайн]. [цитовано 21 листопада 2023]. Доступно в інтернеті: https://www.charitaza.sk/wp-content/uploads/2013/03/zakl-info-o-vzniku-obnove-fch-plagatik.pdf
1ČITBAJ, F.: Канонічне право. Тези до державного іспиту з предмета Практична теологія у навчальній програмі «КАТОЛИЦЬКА ТЕОЛОГІЯ» с. 4 2ČITBAJ, F.: Канонічне право. Тези до державного іспиту з предмета Практична теологія у навчальній програмі «КАТОЛИЦЬКА ТЕОЛОГІЯ» с. 4 3ČITBAJ, F.: Канонічне право. Тези до державного іспиту з предмета Практична теологія у навчальній програмі «КАТОЛИЦЬКА ТЕОЛОГІЯ» с. 3 4 Порів. Кан. 298 – 311 CIC та кан. 574 – 583 CCEO 5RAJŇÁKOVÁ, M – GNIPOVÁ, A.: Парафіяльна благодійність та волонтерство в GKCH Пряшів. In: TIRPÁK,P. – STRELCOVÁ, I.(ed.): Благодійність на службі Бога і людини.: Gréckokatolícka teologická fakulta PU v Prešove, 2022. 6Порів. BENEDIKT XVI.: Deus caritas est. < https://www.kbs.sk/obsah/sekcia/h/dokumenty-a-vyhlasenia/p/dokumenty-papezov/c/encyklika-deus-caritas-est-boh-je-laska>. ст. 28.(20.11.2023). 7TIRPÁK, P.: Виховне середовище та його вплив на міжгенераційний діалог згідно з документами Магістеріуму Церкви. In : TIRPÁK, P. – MICHANČOVÁ, S. (ed.) : Якість життя та права людини в просоціальному суспільстві. Gréckokatolícka teologická fakulta PU v Prešove, 2011. с. 155 8Порів. https://www.charitaza.sk/wp-content/uploads/2013/03/zakl-info-o-vzniku-obnove-fch-plagatik.pdf 9SOKOLÍKOVÁ UHRIN, M.: Об'єднуємося для допомоги нужденним. Жиліна : Rímskokatolícka cirkev, diecéza Žilina, 2013. с. 22. 10 Складова частина християнського біблійного канону. 11(порів. Як 2, 14-18) 12Порів. SOKOLÍKOVÁ UHRIN, M.: Об'єднуємося для допомоги нужденним. Жиліна : Rímskokatolícka cirkev, diecéza Žilina, 2013. с. 26-28. 13BUJDOVÁ, N.: ŠIMKOVÁ, B. - Одинокі батьки - нічого виняткового в нашому суспільстві. In Kolokvium kazuistík. Zborník medzinárodnej konferencie. Nowy Sącz, Poľsko : VŠZSP sv. Alžbety, 2019. с. 19 14 Архієпархіальної церковнослов'янською мовою. 15Порів. RAJŇÁKOVÁ, M – GNIPOVÁ, A.: Парафіяльна благодійність та волонтерство в GKCH Пряшів. In: TIRPÁK,P. – STRELCOVÁ, I.(ed.): Благодійність на службі Бога і людини.: Gréckokatolícka teologická fakulta PU v Prešove, 2022. с. 118-122. 16 LEŠKOVÁ, L., MIČKOVÁ, K., SIVÁKOVÁ, N. Благодійність та її місце в сучасному суспільстві. In: Charita v službe Boha a človeka: konferencia charity pri príležitosti 30. výročia obnovenia činnosti Gréckokatolíckej charity Prešov. 1. вид. Пряшів: Prešovská univerzita v Prešove, Gréckokatolícka teologická fakulta, 2022. с. 136-142.