Феномен моральної уяви у сфері соціальної роботи Етика як філософська дисципліна є практичною наукою про застосування любові та мудрості в конкретному житті. Якщо ми етики, ми трохи й психологи. Сучасна інтердисциплінарність не відпускає нас, і саме тому сьогодні етика є такою актуальною та затребуваною. Глобалізація та постмодерне суспільство поставили поруч різні етноси, відмінні моральні засади, і наше мислення повинно стояти в полярностях розуму та почуття. Неодмінним елементом мислення є уява та чутливість. Поєднанням філософії, психотерапії, соціальної роботи та сучасних знань про уяву ми опиняємося на полі нових натхнень. Використовуючи уяву, ми можемо звернутися до конфліктів, опрацювати їх у символічній площині. На цьому місці ми ще перебуваємо у сфері безпеки та креативності як інструменту творення нових можливостей вирішення. Проте, «відкинувши» символи, ми переходимо до дійсності, яка вже значною мірою відчуває наші помилки чи наслідки дій та рішень, за які ми саме в реальності змушені нести відповідальність.
У цьому наша майбутність — не лише інтрапсихічна, інтерперсональна, а й ставлення до світу взагалі. Ми пропонуємо необхідність застосування моральної уяви не лише в словацькій філософській та етичній спільноті, а головним чином у кожній сфері людської діяльності, вчинків та прийняття рішень. Ми презентуємо її як засіб координації та інструмент змін у вирішенні процедур в особистих, робочих стосунках, процедур і прогресу в науці та техніці, а також візій усього суспільства та його майбутнього.
Прикладна етика та уява в соціальній роботі «Чутливість у діях — це милосердя на практиці». Ентоні де Мелло
Прикладний етик виступає як менеджер, фахівець у роботі не лише з матеріальними чи нематеріальними благами, але в будь-якому випадку йдеться про роботу з людьми та про людей. Отже, залишається мистецтво співпереживати, а також передбачати. Базову оснащеність менеджера — чи то прикладного етика, чи соціального працівника — повинні доповнювати також знання з психології. Він повинен володіти здатністю абсорбувати різні психологічні явища та специфічні ситуації. Часто явища, які він використовує в роботі, він не усвідомлює, а також не називає їх. Сучасний стан не пропонує теоретичного опрацювання теми, ані складності питання моральної уяви / чутливості в Словаччині. Ситуація така, що термін «уява» використовується в фаховій літературі (передусім у психології, у психотерапії), але термін «моральна уява» є звичайною складовою роботи прикладних етиків лише в країнах США та Канади. Пізнаваність уяви як цілого дозволяє нам, хоч і частково полегшує, її перенесення та використання в знайомій нам сфері етики. Саме її глибший опис та детальніше розуміння мають допомогти нам, «не-психологам», краще перенести її в етичну практику.
Прикладна етика має інтердисциплінарний характер. «Термін інтердисциплінарний тут розуміється просто як взаємодія між двома чи більше дисциплінами, причому цей процес має варіюватися від простого обміну думками до взаємної інтеграції методологій, концепцій, процедур, термінологій» (P. Fobel, In: Fobelová, D., 2005, с. 60). Синоніми та безліч значень є свідченням також інтердисциплінарності поняття — уява. Поєднанням психології та філософії ми можемо зробити висновок, що уява допомагає дійти через значення досвіду та знань до пізнання, що є суттєвим для досягнення стану, коли люди можуть знайти сенс у світі. В етиці на практиці вона відображається як інструмент передбачення та чутливості. Про почуття ми говоримо як про «особливу форму відображення дійсності». «Почуття детерміновані генетично, проте формуються під впливом суспільства, мають величезну роль у поведінці людини, у її практичній та пізнавальній діяльності» (див. Філософський словник). Тут виступає важливий факт, що без людських почуттів ніколи не існувало, не існує і не буде існувати людського пошуку істини. «Почуття мають важливу роль у регуляції діяльності людей, оскільки є сигналами її успішності чи неуспішності, того, чи предмети та явища збігаються або не збігаються з потребами та інтересами людини» (див. Філософський словник). У практичному застосуванні етики феномен уяви презентується саме через почуття та чутливість.
З чутливістю ми зустрічаємося вже у Девіда Г'юма. Етична концепція Г'юма була заснована на моралі почуття. Велику увагу він приділяв саме людським почуттям і в їхніх межах — моральним почуттям. Його теорія морального почуття є характерною однозначною домінантністю почуття, яке було визначальним при прийнятті рішень про те, що є правильним і неправильним. Почуття та людяність є «основою всіх соціальних чеснот, тобто чеснот, які становлять дуже суттєву основу всієї людської моралі» (Gluchman V., 1999, с. 52). Саме філософські теми Г'юма містили підходи, які «збагачували моральне життя індивіда прийняттям людських почуттів, які вважали важливою частиною моральних зусиль індивіда щодо досягнення щастя та їх самовдосконалення. Моральні почуття вважали сумісними із зусиллями щодо досягнення корисності людських дій» (Gluchman V., 1999, с. 55). Теорія морального почуття вилилася в концепцію утилітаризму, проте зв'язок ми знаходимо також в етиці соціальних наслідків, у якій — «ставлення до реальності збережене передусім на рівні аналізу відносин різних типів моральних суб'єктів до узагальнених видів моральних проблем сучасності, наприклад, проблема загрози навколишньому середовищу, міжособистісних стосунків, націоналізму, безробіття тощо» (Gluchman V., 1999, с. 56). Тут створюється простір для моральних почуттів та їх прийняття в етиці — у її практичній орієнтації. Філософське розуміння концепції морального почуття Г'юма розвиває далі Джон Дьюї. Феномен моральної чутливості пов'язується з моральною сприйнятливістю і, як наслідок, з моральною уявою. Дьюї каже: «Гіпотези мають цінність лише остільки, оскільки завдяки їм людський розум стає сприйнятливішим до навколишнього життя. В абсолютно темпоралізованому інтелектуальному світі поглиблення цієї чутливості для академічної дисципліни буде такою ж поважною метою, як і сприяння пізнанню» (R. Rorty, 2006, с. 53). Чутливість — її використання — таким чином ставить на рівень пізнання людини. Людина є істотою мислячою та відчуваючою. Хочемо ми того чи ні — остаточне судження складається з раціональної та емоційної оцінки ситуації.
Модель етичного мислення та прийняття рішень побудована на моральній чутливості, моральному судженні, моральному намірі та моральній поведінці. Уяву ми розуміємо як процес мислення, де далі психологи, а також прикладні етики на чолі з Патрісією Вергейн, описують склад моральної уяви.
Її структуру утворюють чотири вирішальні процеси (Moberg, Seabright, 2000, с. 847):
- моральна чутливість,
- моральне судження,
- моральний намір,
- моральна поведінка.
У зв'язку з Девідом Г'юмом та Адамом Смітом сучасну концепцію моральної уяви Патрісія Вергейн подає через аналіз уяви. Необхідно розрізняти три типи моральних уявлень (P. Werhane, In: Moberg J.D., Seabright A.M., 2000, с. 848): I. репродуктивна уява — усвідомлення контексту, схеми, опису та можливих моральних конфліктів і дилем;
II. продуктивна уява – полягає у вдосконаленні схеми, врахуванні нових можливостей у межах ситуації, проблеми; III. творча уява – говорить про здатність уявити та реалізувати можливості, які не залежать від початкового контексту, це проєкт нової схеми, уявлення та оцінка нових можливостей вирішення та їхніх наслідків.
У простій інтерпретації йдеться про:
- актуальний опис ситуації;
- вдосконалення його схеми, продукування нових можливостей вирішення ситуації;
- застосування новостворених можливостей та їхню подальшу оцінку.
На цьому місці важливо відобразити також позицію прагматистів. Прагматисти, на чолі з R. Rorty, шукають лише одну відповідь – корисність: «Корисність з погляду кращого майбутнього». Кращого в тому сенсі, що в ньому буде більше того, що ми вважаємо добрим, і менше того, що ми вважаємо злим. За R. Rorty, моральний розвиток індивіда та моральний прогрес людського роду як цілого пов'язані: «з рекласифікацією людського «Я» так, щоб відносини, які конституюють це «Я», були різноманітнішими. Ідеальною межею зростання цієї різноманітності є «Я», охоплене в християнських та буддійських описах святості – це ідеальне «Я», яке голод і страждання кожної людини (навіть кожної тварини) переживає як інтенсивний біль. Якби цей процес завершився, термін 'мораль' випав би з мови. Тоді було б неможливо і не потрібно протиставляти природну та моральну дію. Тоді ми всі володіли б кантівською 'святою волею', вважає Rorty. Чим більше ми ідентифікуємо себе з тими, кому допомагаємо, чим більше ми згадуємо їх, коли розповідаємо історії нашого власного «Я», чим більше їхня історія є також нашою історією, тим менш доречним є поняття 'моральний обов'язок'». (E. Gál, 2007 In: SME (Fórum). Поступово ми таким чином прямуємо до питання використання та застосування моральної чутливості. Найкраще тому буде думати про моральний прогрес як про питання підвищення чутливості, поглиблення здатності реагувати на потреби дедалі різноманітніших людей і речей. «Ми не можемо зосередитися на 'правильній дії', бо ніколи не дізнаємося, чи була вона такою. Але ми можемо мати за мету дедалі більшу чутливість до страждань, дедалі краще задоволення дедалі різноманітніших потреб». (R. Rorty, 2006, с. 40). Моральний прогрес є фактом дедалі ширше сприйманого співчуття. Нашою метою не може бути моральна досконалість, але нею може бути наша здатність враховувати потреби більшої кількості людей, ніж дотепер. Щоправда, питання в тому, чи здатні ми справді вжитися в потреби людей.
Ми говоримо про уяву, тобто про чутливість. Обидва поняття виступають як синоніми, які в прикладній етиці презентують здатність передбачення, вживання в дану ситуацію, створення нових або кращих чи правильніших позицій прийняття рішень. Словами R. Rorty, «про акт уявної симпатії». R. Rorty вводить це поняття як здатність уявити найідеальніший шлях вирішення, наводить уявлення про «добре життя». Питання соціальної роботи та потребу застосування етики та її елементів у сфері діяльності соціальних працівників ми можемо висловити думками Edmund Burke, який каже, що якби не було дару моральної уяви, ми були б лише «варварами з холодним серцем». На цьому місці виникає думка про взаємозв'язок соціальної роботи та прикладної етики, коли ми говоримо саме про людську гідність. Моральну уяву ми таким чином позначимо як силу етичного сприйняття, як крок, що виходить з особистого досвіду та моментного діяння. Саме уява інформує нас про гідність людської природи і вчить нас, «що ми більше, ніж гола мавпа». Моральна уява невід'ємно належить до дискурсу прикладної етики в соціальній роботі, оскільки дозволяє менеджерам осягнути ментальні моделі, і таким чином вплинути на їхнє сприйняття та прийняття рішень. Уява тому виступає як когнітивний процес, який включає акцент на соціальний процес. Індивідуальна моральна уява містить інтеграцію моральної чутливості з огляду на колектив, на соціальну динаміку. Моральні результати виходять із соціальних процесів. Оскільки моральна уява в собі містить зважування соціальних процесів, ми розуміємо її як соціальний процес і презентуємо як інструмент інституційних змін. З цього випливає, що моральні уяви можуть увійти в різні форми етичного прийняття рішень. Зрештою, все виливається у серйозні геополітичні та соціальні наслідки.
Моральна теорія надає нам відповідні критерії моральних суджень, оцінки рішень та дій. Попри свою обізнаність з етичними теоріями, навіть інтелектуальні та розумні люди роблять моральні помилки. Ці помилки не можна приписати браку знань, а часто-густо браку моральної уяви – чутливості.
Моральна уява дедалі більше сприймається в межах прикладних етик як важливий інструмент імплементації етики у поєднанні зі створенням кейс-стаді. Вона виступає як головний засіб саморефлексії, є одним зі шляхів того, як бути морально відповідальним. Моральна уява – це про інтеграцію моральної чутливості в кожен соціальний процес з огляду на його динаміку. Метою є застосування моральної уяви до вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів, до оцінювання кейс-стаді, а також використання її під час тренування та засвоєння моральних вимог і як інструменту обґрунтування та пояснення застосовності норм і принципів. Вона є інструментом етичного мислення та дії соціального працівника.
Автор: Mgr. Lucia Litvová Факультет гуманітарних наук Університету Матея Бела в Банській Бистриці
Список бібліографічних посилань
[1] FOBELOVÁ, D. 2005. Aplikované etiky v kontextoch súčasnosti. Banská Bystrica : Fakulta humanitných vied Univerzity Mateja Bela, 2005. 113 s. ISNB 80-8083-141-6. [2] GÁL, E. 2007. Ten, čo odpratával zvyšky minulosti. In: SME (Fórum), 23. júna 2007. [3] GEREMEŠOVÁ, G. – BILASOVÁ, V. 2000. Malý slovník filozofie. Košice : Pezolt, 2000. [4] GLUCHMAN, V. 1999. Etika sociálnych dôsledkov v kontextoch jej kritiky. Prešov 1999. 141s. [5] HARGRAVE, T. J. 2009. Moral Imagination, Collective Action, and the Achievement of Moral Outcomes. In: Business Ethics Quarterly, 2009, Volume 10, Issue 4, s. 89. ISSN 1052-150X. [6] MATOUŠEK, O. a kol. 2007. Základy sociální práce. Praha : Portal, 2007, 310 s. ISBN 978-80-7367-331-4. [7] MOBERG J. D. – SEABRIGHT, A. M. 2000. The Development of moral imagination. In: Business Ethics Quarterly, 2000, Volume 10, Issue 4. ISSN 1052-150X. s. 845-884. [8] OLŠOVSKÝ, J. 1999. Slovník filosofických pojmů současnosti. Praha : Erika 1999. 188 s. ISBN 80-7198045. [9] RORTY, R. 2006. Filozofické orchidey. Bratislava : Kalligram, 2006. 265 s. ISBN 80-7149-830-0. [10] WERHANE, P. H. 2008. Mental models, moral imagination and systems thinking in the age of globalization. Journal of Business Ethics, Vol. 78, 2008. s. 463-474.
Доповідь була виголошена на міжнародній науковій конференції Aplikovaná etika v sociálnej práci a ďalších pomáhajúcich profesiách, яка відбулася 20–21 жовтня 2010 року в П'єштянах і була опублікована у збірнику цієї конференції:
MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Прикладна етика в соціальній роботі та інших допоміжних професіях. Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції. Братислава : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 с. ISBN 978-80-89271-89-4.