Формування студентів соціальної роботи для роботи з клієнтами з психічними розладами

Соціальна робота, як допоміжна професія, відіграє ключову роль у підтримці осіб з психічними розладами, їхніх сімей та ширшої спільноти. Зростання поширеності психічних розладів, зміна суспільного сприйняття психічного здоров'я та потреба у міждисциплінарній співпраці підвищують вимоги до професійної підготовки майбутніх соціальних працівників. Тому формування студентів соціальної роботи має бути систематичним процесом, який включає не лише теоретичні знання, а й розвиток особистісних компетенцій, м'яких навичок (soft skills) та здатності рефлексувати власне ставлення до психічно хворих клієнтів.

Робота з людьми, які страждають на психічні розлади, представляє специфічну сферу соціальної роботи, яка вимагає чутливого балансування професійних принципів та гуманного підходу. Студенти, які готуються до цієї професії, стикаються з викликом зрозуміти складність психічних розладів — їхній біомедичний, психологічний та соціальний вимір.

1. Люди з психічними розладами як клієнти соціальної роботи

Згідно з ВООЗ, здоров'я — це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб. Це визначення не слідує виключно об'єктивним показникам здоров'я; воно також спирається на суб'єктивне сприйняття здоров'я індивідом. Недоліком є вказівка на ідеальний стан, а не точне та формальне визначення терміна (Hegyi et al., 2011). Здоров'я є результатом взаємозв'язків між людським організмом та детермінантами здоров'я (Behunová, Rabenseiferová, Šuvada, 2021). Це результат взаємозв'язків між людським організмом та соціально-економічними, фізичними, хімічними та біологічними факторами життєвого середовища, робочого середовища та способу життя (Закон 596/2002). Здоров'я представляє набір навичок людини справлятися з вимогами внутрішнього та зовнішнього середовища (Bočáková et al., 2021).

Психічне здоров'я можна розуміти як відсутність психічних розладів, що є найвужчим розумінням і відповідає можливостям психіатрії та первинної профілактики. Психічне здоров'я можна розуміти як здатність долати навіть надмірні стимули внутрішнього та зовнішнього середовища і адекватно на них реагувати. Це розуміння виходить за межі можливостей психіатрії, оскільки турбота належить не лише медицині, а й іншим гуманітарним наукам. Психічне здоров'я також можна визначити як стан балансу між індивідом та навколишнім світом. Здоров'я та хвороба є лише частиною його існування. Турбота про здоров'я належить до служб охорони здоров'я лише вторинно, оскільки насамперед вона належить усьому суспільству та кожному індивіду окремо (Kafka et al, 1998).

Міжнародна класифікація хвороб класифікує психічні розлади та розлади поведінки на такі групи: F00-F09 Органічні психічні розлади, включаючи симптоматичні (деменція при хворобі Альцгеймера, деменція при хворобі Паркінсона, делірій, спричинений алкоголем або іншими психоактивними речовинами...), F10-F19 Психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням психоактивних речовин (психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням алкоголю, опіатів, канабіноїдів, седативних або снодійних засобів, кокаїну, галюциногенів, летких розчинників...), F20-F29 Шизофренія, шизотипові розлади та маячні розлади (шизофренія, шизотипові розлади, маячні розлади, шизоафективні розлади...), F30-F39 Розлади настрою [афективні розлади] (манія, біполярний афективний розлад, депресії...), F40-F48 Невротичні, пов'язані зі стресом та соматоформні розлади (фобічні тривожні розлади, тривожний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, гостра реакція на стрес, посттравматичний стресовий розлад, дисоціативні розлади, соматоформні розлади...), F50-F59 Поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними порушеннями та фізичними факторами (розлади харчової поведінки, неорганічні розлади сну...), F60-F69 Розлади особистості та поведінки у дорослих (параноїдний розлад особистості, дисоціальний розлад особистості, емоційно нестабільний розлад особистості, прикордонний розлад особистості, істеричний розлад особистості, розлади звичок та потягів...), F70-F79 Розумова відсталість (легка, помірна, тяжка та глибока розумова відсталість), F80-F89 Розлади психологічного розвитку (аутизм, синдром Аспергера...), F90-F98 Емоційні розлади та розлади поведінки, що починаються зазвичай у дитячому та підлітковому віці (гіперкінетичний розлад, розлад поведінки, розлад прихильності у дітей...), F99-F99 Психічні розлади неуточнені (включають неуточнену психічну хворобу) (Національний центр медичної інформації, 2024).

2. Методологія

Метою дослідження було визначити, на чому варто зосередитися при формуванні студентів університетів соціальної роботи для роботи з людьми з психічними розладами.

Ми провели дослідження з використанням якісної методології, де для збору даних ми використовували напівструктуроване інтерв'ю, для аналізу — відкрите кодування, а для оцінки — техніку сортування карток.

Головне дослідницьке питання було таким: На чому варто зосередитися при формуванні студентів університетів соціальної роботи? Згодом ми також поставили конкретні дослідницькі питання: Які професійні передумови повинні мати соціальні працівники, які працюють з людьми з психічними розладами? Які особистісні передумови повинні мати соціальні працівники, які працюють з людьми з психічними розладами? Що б ви змінили в навчальній програмі?

Дослідницька вибірка складалася з працівників соціальних установ, які переважно зосереджені на людях з психічними розладами у Словаччині та Чехії. Дослідницька вибірка складалася з 5 словацьких та 13 чеських організацій або служб, отже, всього 18 дослідницьких запитів (у результатах позначені як P1-P18).

3. Результати дослідження

Ми запитали соціальних працівників, що вони вважають важливим при формуванні та підготовці студентів до професії соціального працівника, орієнтованого на роботу з людьми з психічними розладами.

У сфері формування студентів університетів соціальної роботи учасники вважають важливими знання психіатричних діагнозів, пропозицію адекватних навчальних предметів, формування особистісних рис та ефективну практику.

Особистісні передумови

Важливо знати психіатричні діагнози, симптоми хвороб та побічні ефекти медикаментів. Знати, де знайти детальну інформацію про хвороби. Вміти орієнтуватися в закладах та послугах, призначених для людей з психічними розладами. Існує також різниця між психічно хворими та психологічно хворими. Хоча психічні вади підпадають під діагноз F, робота з клієнтами з психічним розладом відрізняється від роботи з психологічним, наприклад, шизофренією. Важливою є також готовність здобувати нову інформацію навіть після закінчення навчання, тобто позитивне ставлення до навчання впродовж життя. Оволодіння методами роботи з цією цільовою групою також вважається важливим. «Для мене найскладніше — це вивчення хвороб і поводження з клієнтом; це ніби ходіння по тонкому льоду. Як до нього дійти. Як з ним спілкуватися. Це навички, яким просто потрібно навчитися». (P6).

Соціальні працівники рекомендують студентам соціальної роботи також мати психіатрію як обов’язковий предмет. «Викладайте психіатрію в школі. У деяких університетах вони нічого не знають про психіатрію. Студент приходить сюди, і він насправді ніколи не чув про це, і ніхто ніколи не пояснював йому нічого про психічні розлади». (P2).

Студенти соціальної роботи повинні мати уявлення про закони щодо соціальних послуг, компенсацій, працевлаштування тощо. Мати знання про те, як оформити пенсію по інвалідності або компенсації. Якщо вони знають першу допомогу, це також є перевагою; якщо трапляється щось гостре, вони знають, як правильно відреагувати та допомогти до приїзду швидкої допомоги. А знання Word, Excel та Інтернету є само собою зрозумілим.

Особистісні передумови

На думку учасників, важливі не лише знання, а й особистісні передумови студентів. Основна риса, яку повинен мати соціальний працівник, — це позитивне ставлення до роботи з психічно хворими людьми, а також до роботи соціального працівника загалом. Соціальний працівник повинен мати такі риси, як емпатія, комунікабельність, прийняття клієнта або рішучість. «Необхідно мати емпатію до людей загалом і особливо до психічно хворих людей». (P6). Він також повинен бути асертивним, тобто вміти сказати «ні» — це в межах наших компетенцій, ми можемо це зробити, а цього не можемо. Або якщо клієнт перетинає певні межі, то вміти сказати йому: «Так, це неправильно, ви перетнули певну лінію».

Особистісні риси та навички, такі як вміння працювати в команді, також вважаються важливими: «Мати командний дух, вміти працювати з колегами». (P16). Готовність вчитися та брати участь у навчанні впродовж життя через різні курси. Емпатія має бути само собою зрозумілою:

Також необхідно бачити в кожному клієнті унікальну особистість і, відповідно, мати індивідуальний підхід. «Можна багато чого навчитися з книг, але для мене було дуже важливо, що кожен клієнт унікальний, і не покладатися виключно на підручники, а на те, що він надає і показує мені, і не тиснути на клієнтів, щоб вони виходили за межі своїх можливостей». (P3).

Важливо, щоб студенти добре знали себе, тому що вони є лише інструментом, який працює. Знати про свої вразливості та про те, чого вони бояться, тому що вони можуть з цим зіткнутися і, можливо, їм доведеться це вирішувати. «Соціально-психологічні тренінги можуть бути засобом формування самопізнання, де вони завершували б свою терапію і добре знали себе». (P3). Крім того, соціальний працівник повинен володіти саморефлексією, щоб мати змогу оцінювати свою роботу. Він також повинен бути самокритичним і визнавати власні помилки.

Важливо вміти знайти баланс між емоціями та розумом: «Навіть хворі клієнти повинні дотримуватися правил. У суспільстві кожен повинен дотримуватися певних правил. Клієнт швидко звикне до того, що йому нічого не потрібно робити і що він має все безкоштовно, або що працівник зробить це за нього. Якщо я жертва і хтось продовжує це підтверджувати, то це не допомога. Надайте підтримку, а що клієнт зробить з нею, щоб рухатися далі. Емоції та раціональність — збалансовані терези!!! Найскладніше — визнати, що я відповідальний за це, а не оточення чи поганий минулий досвід, наприклад, з сім’ї. Клієнт відповідальний за своє життя». (P7).

Формування ставлення студентів до людей з психічними розладами також є важливим. «Щоб було представлено, що це сфера, яка потребує товариства та соціальної взаємодії, і що ці люди не відрізняються від нас, що їм просто потрібно більше підтримки, і що вони не повинні боятися працювати з цими клієнтами». (P5).

Смиренність також є хорошою особистісною передумовою: «Мати смиренність — до світу і до людей; добре, якщо працівник її має». (P6).

Практика

Обов’язкова практика є частиною університетського навчання соціальних працівників. Однак ми зіткнулися з негативними відгуками від учасників щодо цих практик у їхніх закладах. Соціальні працівники скаржилися на несистемне вирішення питань практики з боку керівництва школи, відсутність зв’язку теорії з практикою в навчальній програмі та недостатню підготовку студентів до практики з боку викладача, відповідального за практику.

«Підготовка всіх університетських установ до польової роботи є абсолютно недостатньою. Насправді вони створюють лабораторні умови в школах щодо сфер психології, соціальної роботи та всього, що пов’язано з людьми з інвалідністю. Вони зовсім не готують студента до зустрічі з реальністю, вони лише навчають і тренують їх для різних предметів, які є абсолютно марними, якщо вони не пов’язані з реальною практикою. Це марна трата енергії та фінансів. Ми приймаємо на практику лише тих людей, які домовилися про це за власною ініціативою, тому що школа йде шляхом найменшого опору, де хтось знає когось, хто працює в некомерційній організації, щоб їм було найближче. Немає жодного зв’язку, ні договірного, ні фінансового. Очікується, що заклади, як наш, абсолютно безкоштовно, без нічого, коли приходить будь-який студент, вони будуть займатися ним негайно, вони негайно забезпечують педагогічне керівництво без будь-якого юридичного зв’язку. Звичайно, ми це робимо. Не було такого, щоб ми комусь відмовили. Цей стан є нежиттєздатним, незаконним і не має закріплення в системі. Це несистемні кроки, які потрібно якось змінити. Деякі університети — це щось жахливе, неймовірне. Ми знову і знову пишемо це в оцінці студента. Ніхто цього не визнає. Школи вважають, що заклад підготовлений таким чином, що він нічого не робить, він просто чекає, поки хтось прийде, а потім інтегрує його для практики. Насправді це порушення роботи організації, тому що в такому закладі, як наш, клієнти повинні звикнути до нової людини, соціальний працівник повинен ознайомити його з графіком тощо». (P2).

«Я б рекомендував щось загальне на 1-му курсі та більше практики на 2-му, і не стільки в офісах, скільки виходити в поле, мати можливість бачити клієнтів і працювати з ними» (P1). «В ідеалі це було б стажування в психіатрії» (P3).

«Іноді вони приходять сюди в межах своєї практики. Але було б добре, якби школа спрямовувала їх готувати заходи та спілкуватися з клієнтом під час цих заходів. Щоб вони тренувалися в школі, як вести розмову, бо в них часто таке кумедне ставлення, мовляв, ми просто клеїли листівки чи вирізали їх, але клієнт може почуватися краще, розмовляючи під час діяльності, що це не обов’язково має бути керована розмова з паперами, щоб не втрачалася людяність» (P5).

Учасники вважають дуже важливою практику в різних закладах, орієнтованих на людей з психічними розладами, та включення більшої кількості практичних предметів у навчальну програму.

4. Висновок

У сфері формування студентів університетів за спеціальністю «соціальна робота» учасники вважають важливими знання про психічні діагнози, симптоми захворювань і, особливо, опанування методів роботи з цією цільовою групою. Дуже важливою вважається практика в різних закладах, орієнтованих на людей з психічними розладами, та включення більшої кількості практичних предметів у навчальну програму. Однак важливими також вважаються особистісні якості та навички, такі як командна робота, готовність вчитися та займатися безперервною освітою через різні курси. Емпатія має бути належним. Також важливо встановити баланс між емоціями та розумом. І смиренність також є гарною особистісною передумовою.

Соціальні працівники — це ті, до кого люди з психічними розладами звертаються найперше, проте існує відносно мало досліджень, присвячених практичній підготовці, яку проходять майбутні соціальні працівники, чи існує ця підготовка і чи є вона достатньою. Потреба поєднати соціальних працівників, які працюють з клієнтами з психічними розладами, з належною підготовкою до цієї професії є основною передумовою того, щоб соціальні працівники могли ефективно та змістовно присвятити себе служінню цій групі клієнтів (Triplett, 2017).

Автор: PhDr. Michaela Šuľová, PhD. Catholic University in Ruzomberok, Faculty of Theology, Department of Social Sciences ORCID 0000-0002-6289-6936

Список використаних джерел

Act No. 596/2002 Coll. the Human Health Protection Act Behunová, Z., Rabenseiferová, E., Šuvada, J. (2021). Pediatrická onkológia – sociálna práca v zdravotníctve (sekundárna a terciárna prevencia). Bratislava: Ministerstvo zdravotníctva.

Bočáková, O. et al. (2021). Sociálna práca v zdravotníctve. Trnava: UCM, 105 p. ISBN 978-80-572-0115-1.

Hegyi, L. et al. (2011). Základy verejného zdravotníctva. Bratislava: Herba, 280 p. ISBN 978-80-89171-84-2.

Kafka, J. et al. (1998). Psychiatria. Učebnica pre lekárske fakulty. Martin: Osveta, 255 p. ISBN 80-88824-66-4.

Národné centrum zdravotníckych informácií. (2024). Medzinárodná klasifikácia chorôb – MKCH. http://www.nczisk.sk/Standardy-v-zdravotnictve/Pages/Medzinarodna-klasifikacia-chorob-MKCH-10.aspx.

Triplett, D. (2017). Working with Mental Illness and the Preparation of Social Workers. University of Tennessee at Chattanooga, UTC Scholar, 29 p.