Інклюзивний ринок праці в Словаччині та Італії: Від адміністративного обліку до професійного управління соціальною економікою

Законодавча та концептуальна компарація: словацький формалістичний та італійський прагматичний підхід

Порівняльний аналіз вказує на різні концептуальні засади обох систем при підтримці трудової інтеграції осіб з інвалідністю. Словацька модель значною мірою орієнтована на облікові та адміністративні процеси, тоді як італійська модель акцентує на підтримці функціональної автономії та практичній реалізації трудової інклюзії.

Визначення цільових груп та їх активізація: концептуальні засади трудової інтеграції

У словацькій правовій базі, визначеній законом № 112/2018 З. з. про соціальну економіку та соціальні підприємства, процес трудової інтеграції не сконструйований як автоматизований адміністративний механізм. Хоча законодавство у § 2 п. 5 та 6 суворо визначає цільові групи (особи з інвалідністю та вразливі особи), їхня участь у секторі не є результатом директивного розподілу державою. Навпаки, визначення суб'єкта соціальної економіки згідно з § 3 наголошує, що йдеться про діяльність, яка здійснюється незалежно від державних органів.

Ключовий § 12 визначає інтеграційне підприємство як суб'єкт, чиїм соціальним впливом є працевлаштування встановленої відсоткової частки цільових груп, проте вибір працівників залишається повністю в компетенції підприємства. Облік в органах праці (§ 27a) слугує передусім як верифікаційна підстава для права на інвестиційну допомогу (§ 18) чи зарплатні стимули, а не як інструмент примусового посередництва. Інтеграційний процес таким чином зберігає ринкові атрибути, де соціальне підприємство виступає як автономний роботодавець, а кандидат — як активний суб'єкт, який повинен реально знайти своє місце в мережі зареєстрованих підприємств.

Словацька Республіка (Закони № 112/2018 З. з. та № 5/2004 З. з.)

• § 2 п. 5 та 6: Визначення особи з інвалідністю та вразливої особи (вік, освіта, стан здоров'я, соціальна ситуація).
• § 3: Базове визначення суб'єкта соціальної економіки як незалежного від держави.
• § 12: Визначення інтеграційного підприємства та умови працевлаштування 30 % осіб з інвалідністю/вразливих осіб.
• § 18: Правила для інвестиційної та зарплатної допомоги, прив'язаної до цих осіб.
• § 27a: Роль Інформаційної системи соціальної економіки при відстеженні даних.

Фундаментальна різниця в процесі трудової інтеграції між словацькою та італійською моделями полягає в компетенційному налаштуванні ключових інституцій та в мірі інституційного поєднання акторів. Словацька система, визначена законом № 112/2018 З. з. про соціальну економіку та законом № 5/2004 З. з. про послуги з працевлаштування, визначає у § 2 п. 5 та 6 цільові групи осіб з інвалідністю та вразливих осіб, проте їхній шлях до соціального підприємства не є результатом автоматизованого адміністративного механізму. Словацьке Управління праці, соціальних справ та сім'ї (ÚPSVaR) виступає передусім як верифікаційний орган, чий облік згідно з § 27a слугує підставою для отримання державної допомоги та зарплатних стимулів (§ 18), тоді як сам набір залишається в повній автономії соціального підприємства як незалежного суб'єкта згідно з § 3. Поєднання кандидата з підприємством таким чином побудоване на індивідуальній ініціативі, причому навіть інститут замісного виконання згідно з § 64 закону № 5/2004 З. з. залишається в площині розміщення замовлень без прямого зв'язку з конкретним інтеграційним планом індивіда.

Натомість італійська модель, що спирається на закони № 381/1991 та № 68/1999, трансформує особу в активний суб'єкт трудової інклюзії та соціальної реабілітації. На відміну від словацької практики, тут процес інституційно інтегрований: після оцінки стану здоров'я медичною комісією згідно із законом № 104/1992 особа з інвалідністю автоматично спрямовується до обліку Centro per l’impiego (CPI). Відповідно до статті 6 закону № 68/1999, CPI виконує функцію активного медіатора через систему collocamento mirato (цілеспрямоване працевлаштування). Цей механізм дозволяє фаховим комісіям у межах CPI оцінювати залишкову працездатність кандидата (стаття 2 закону № 68/1999) та цілеспрямовано розподіляти його до соціальних підприємств типу B, визначених у статті 1 закону № 381/1991. Важливим диференційним елементом є Articolo 12 закону № 68/1999, який, на відміну від словацького замісного виконання, вимагає тристоронньої угоди між приватним роботодавцем, соціальним підприємством та CPI. Цей механізм гарантує, що фінансові ресурси, передусім у державному секторі та державній адміністрації, через замовлення для соціальних підприємств прямо прив'язані до процесу трудової інтеграції конкретної особи з захищених категорій (categorie protette), над якою CPI виконує функцію гаранта та затверджувача інтеграційного плану.

Італійська система таким чином, на відміну від словацького адміністративно-верифікаційного підходу, інтегрує медичний висновок, інституційну допомогу та ринкові механізми в одне когерентне ціле, мінімізуючи бар'єри входу осіб з інвалідністю та вразливих осіб на ринок праці.

Італійська Республіка (Закони № 381/1991, № 68/1999 та № 104/1992)

• Стаття 1 (Зак. 381/1991): Визначає місію соціальних кооперативів (Cooperativa sociale) як переслідування загального інтересу спільноти та людську інтеграцію громадян.
• Стаття 4 (Зак. 381/1991): Вичерпний перелік категорій осіб з інвалідністю для потреб соціальних кооперативів типу B.
• Стаття 2 (Зак. 68/1999): Визначення collocamento mirato (цілеспрямоване працевлаштування) – набір інструментів для оцінки залишкової працездатності та поєднання з відповідним робочим місцем.
• Стаття 6 (Зак. 68/1999): Встановлює роль Centro per l’impiego (CPI) як активного медіатора, який веде списки осіб з інвалідністю та наглядає за їхнім працевлаштуванням.
• Articolo 12 (Зак. 68/1999): Механізм тристоронніх угод (фірма – соціальний кооператив – CPI), який дозволяє перенести інтеграційний обов'язок фірми на кооператив в обмін на замовлення, але з прямим зв'язком із робочим місцем конкретної особи.
• Закон № 104/1992: Рамковий закон про права осіб з інвалідністю, на підставі якого засідають медичні комісії, що визначають ступінь інвалідності для подальшого автоматичного обліку в CPI.

Роль держави та самоврядування: делегування компетенцій та інституційна модель

В італійській системі відбувається значне делегування виконання соціальних послуг соціальним кооперативам, які відіграють важливу роль при трудовій інтеграції осіб з інвалідністю. Ця модель виходить із припущення, що організації соціальної економіки здатні гнучкіше реагувати на потреби місцевих спільнот і водночас створювати економічно сталі робочі можливості.

У Словаччині надання підтримки у сфері трудової інтеграції значною мірою залишається централізованим у межах державного сектору. Соціальні підприємства часто пов'язані з дотаційними механізмами, що в деяких випадках призводить до їх сприйняття радше як інструменту реалізації проєктних схем, фінансованих із державних ресурсів, ніж як стабільних акторів ринку праці.

Відповідно до фахових засад професора Schavel та доцента Kuzyšin, які тривалий час закликають до поглиблення професіоналізації словацької соціальної роботи, у цій статті також видається необхідним чітко визначити нові експертні компетенції.

Порівняння ключових стовпів системи

Collocamento mirato у системі трудової інтеграції (Legge 68/1999)

Важливим стовпом італійської системи трудової інтеграції осіб з інвалідністю є вищезгаданий закон № 68/1999, який запроваджує механізм collocamento mirato (цілеспрямоване працевлаштування). На відміну від традиційних статичних моделей квот, ця система, згідно зі статтею 2 цитованого закону, визначає інтеграцію як динамічний процес узгодження реальних здібностей індивіда з конкретними потребами робочого місця. Особи, що належать до захищених категорій (categorie protette), після оцінки медичною комісією автоматично спрямовуються до обліку Centro per l’impiego (CPI). Тут процес не закінчується адміністративним записом, а продовжується професійною оцінкою залишкової працездатності та розробкою індивідуального інтеграційного плану. Ключовим інструментом є угоди згідно зі статтею 12, які дозволяють як державному, так і приватному сектору виконувати свої інтеграційні обов'язки через стратегічне партнерство із соціальними підприємствами. Ця модель трансформує формальний обов'язок у керований процес інклюзії, де CPI гарантує, що виділені фінансові ресурси безпосередньо пов'язані з професійною підтримкою та сталим працевлаштуванням конкретного працівника.

Потенціал застосування в умовах Словацької Республіки

Впровадження принципів collocamento mirato у словацькому контексті вимагало б переходу від нинішньої адміністративно-верифікаційної моделі до моделі активної медіації. Натхнення італійською практикою можна шукати в наступних пунктах:

• Трансформація ролі ÚPSVaR: Центри зайнятості за прикладом CPI могли б перебрати на себе роль активного координатора, який не лише реєструє шукачів роботи для цілей державної допомоги згідно із законом № 112/2018 Z. z., але й безпосередньо бере участь у поєднанні їхніх профілів із вакантними місцями в зареєстрованих соціальних підприємствах.
• Реформа замісного виконання: Нинішнє замісне виконання згідно з § 64 закону № 5/2004 Z. z., яке часто сприймається лише як бухгалтерська операція (закупівля товарів/послуг), могло б бути обумовлене існуванням тристоронньої угоди (роботодавець – соціальне підприємство – центр зайнятості). Це забезпечило б, щоб замовлення пріоритетно фінансувало конкретне робоче місце та професійний супровід особи з інвалідністю, подібно до того, як це встановлює італійський Articolo 12.
• Зосередження на залишковій працездатності: Словацька система оцінювання могла б бути доповнена методологією оцінки трудового потенціалу, яка б досліджувала не лише ступінь зниження здатності працювати (діагноз), а й ідентифікувала б залишкові навички, які можна використати в специфічному середовищі соціальної економіки.
• Обов'язкове використання соціальних аспектів у державному секторі: Державна адміністрація та органи місцевого самоврядування могли б обов'язково використовувати зарезервовані замовлення для соціальних підприємств як первинний інструмент для виконання своїх законних квот, завдяки чому створився б стабільний і передбачуваний попит на працю осіб з інвалідністю.

Disability & Diversity Management як інструмент керованої інклюзії

Досвід італійської практики свідчить, що успішна трудова інтеграція осіб з інвалідністю є результатом скоординованого професійного процесу. Цей процес вимагає міждисциплінарних компетенцій на межі управління людськими ресурсами, соціальної роботи та професійної реабілітації.

У цьому контексті останніми роками розвивається професійний профіль Disability & Diversity Manager (DDM), завданням якого є координація процесу інтеграції працівників з інвалідністю в межах організації.

Професійний профіль Disability & Diversity Manager

В італійському середовищі Disability & Diversity Manager розуміється як фахівець, який забезпечує комунікацію між роботодавцем та особою з інвалідністю.

Його завдання включають:

• Аналіз робочих процесів Ідентифікація робочих позицій, придатних для осіб з інвалідністю, та пропозиції щодо адаптації робочого середовища або робочих процедур.
• Оцінка трудового потенціалу Оцінювання індивідуальних здібностей та обмежень осіб, зареєстрованих у межах “categorie protette” (захищені категорії).
• Координація інтеграційного процесу Супровід працівника від вступної співбесіди до стабілізації трудових відносин.

Порівняльний аналіз: Словацький «асистент» – Італійський diversity та disability manager

Словацька система в соціальних підприємствах генерує позиції «інструкторів» або «асистентів», які сприймаються переважно як доглядачі – витратна стаття системи. Італійська модель визначає DDM як генератора вартості.

“Articolo 14” як інструмент співпраці між підприємствами та соціальними підприємствами

Важливим доповненням системи Collocamento mirato, запровадженої законом Legge 68/1999, є механізм, врегульований у статті 14 законодавчого декрету № 276/2003, прийнятого в межах так званої Biagi Reform. Цей інструмент дозволяє підприємствам виконувати частину обов'язків, що випливають із системи квот на працевлаштування осіб з інвалідністю, через співпрацю із соціальними кооперативами.

На практиці це модель, у якій підприємство надає соціальному підприємству замовлення на надання послуг або виробничу діяльність, причому соціальний кооператив працевлаштовує осіб із захищених категорій. Економічний зв'язок між підприємством та соціальним підприємством таким чином одночасно виконує інтеграційну функцію на ринку праці.

Специфікою цього механізму є його спрямованість насамперед на осіб з інвалідністю, які стикаються з найбільшими бар'єрами при вході на відкритий ринок праці. Соціальні кооперативи типу B надають робоче середовище, пристосоване до їхніх потреб, і водночас виступають як стандартні постачальники послуг або виробів для підприємницького сектору.

З компаративної перспективи ця модель представляє цікавий приклад поєднання соціальної політики та ринкових механізмів. Деякі її принципи могли б бути релевантними також при обговоренні подальшого розвитку інструментів трудової інтеграції у словацькому середовищі, особливо у зв'язку із системою замісного виконання, врегульованою в Zákon 5/2004 Z. z..

Від атомізації до інтеграції: Ліміти словацької моделі підтримки трудової інтеграції

Однією з вагомих проблем системи підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю у Словаччині є фрагментація компетенцій між багатьма інституційними та професійними акторами. Процес підтримки часто розділений між різними фахівцями – наприклад, соціальними працівниками, психологами, терапевтами або консультантами з працевлаштування – причому окремі інтервенції зосереджуються на часткових аспектах ситуації індивіда. Проте бракує координаційного механізму, який би систематично пов'язував ці інтервенції з реальними можливостями на ринку праці.

Компаративний досвід з Італії вказує на відмінний підхід, заснований на інтеграції послуг. У межах системи “Collocamento mirato” поступово розвивається модель координації підтримки через фахівців, які поєднують медичні, соціальні та трудові аспекти трудової інтеграції. На практиці цю роль часто виконує функція Disability Manager, яка діє як координаційний вузол між роботодавцем, державними інституціями та особою з інвалідністю.

Такий підхід дозволяє перейти від фрагментованих інтервенцій до інтегрованої підтримки трудової інклюзії. Компаративна перспектива тому свідчить, що посилення координаційних та інтеграційних механізмів могло б становити один із можливих напрямків подальшого розвитку політики працевлаштування осіб з інвалідністю також у словацькому середовищі.

Економічна сталість: Від дотаційної схеми до саморегенерації системи

Критичним аспектом словацької соціальної економіки (Zákon č. 112/2018 Z. z.) є її високий рівень чутливості до циклічного залучення зовнішніх ресурсів. Більшість словацьких соціальних підприємств демонструють значну вразливість, причому їхній життєвий цикл часто прямо детермінований часовими рамками конкурсів єврофондів. На відміну від цієї моделі, італійські соціальні підприємства типу B (Legge 381/1991) спираються на підвалини, які забезпечують їхню довгострокову ринкову життєздатність незалежно від прямих дотаційних схем.

Ринкова орієнтація кооперативів

В італійській системі існування соціального підприємства типу B не є першочергово зумовленим пасивною дотаційною політикою держави, а його здатністю генерувати додану суспільну та економічну вартість через реальне виконання на ринку.

• Секторальна усталеність та операційна ефективність: Італійські соціальні підприємства представляють релевантні суб'єкти у галузях з високою доданою вартістю, включаючи комплексне управління будівлями, архівну цифровізацію, логістику, прецизійне промислове виробництво компонентів чи спеціалізовану адміністративну підтримку в охороні здоров'я (напр. управління клієнтськими центрами та call-сервіс). Їхня ринкова позиція не є результатом преференційного ставлення, а високої фаховості та здатності конкурувати якістю виконання у стандартному господарському середовищі.
• Стратегічне використання зарезервованих закупівель: Італійське законодавство дозволяє органам місцевого самоврядування активно застосовувати соціальні застереження у публічних закупівлях, від утримання екологічної інфраструктури до екологічних та операторських послуг. Цей механізм не становить ринкову дисторсію, а стратегічну алокацію публічних ресурсів, яка через інклюзію цілеспрямовано знижує вторинні витрати держави на соціальну систему.

Трансформація пасивних витрат на економічний внесок

Поки словацький наратив часто сприймає знедолену особу передусім крізь призму пасивних соціальних трансферів (допомога у матеріальній скруті, компенсаційні виплати), італійська модель трансформує ці відносини на процес генерування економічної вартості.

• Система селективних податкових пільг: Італійська держава застосовує механізм звільнення від внесків до соціальної системи за працівників із захищених категорій (categorie protette). Ці вивільнені ресурси, проте, не становлять чистий прибуток підприємства; законодавство суворо встановлює обов'язок їхнього реінвестування у внутрішній розвиток. Йдеться передусім про технологічну модернізацію та фінансування фахового апарату, насамперед позиції disability manager, який гарантує якість інтеграційного процесу.
• Вторинні фіскальні заощадження: Держава у цій моделі не фігурує як прямий донор витрат на заробітну плату, а як архітектор законодавчого середовища, яке дозволяє суб'єкту досягти економічної самодостатності. Ця стратегія генерує значні непрямі заощадження публічних фінансів: усуваються видатки на соціальні допомоги, знижуються витрати на медичне обслуговування внаслідок соціальної реабілітації, а у випадку інтеграції осіб після відбуття покарання радикально скорочуються витрати, пов'язані з рецидивом.

Компаративний погляд на економічні моделі

Фіскальна та соціальна сталість через усунення системних залежностей

Італійська інтеграційна модель демонструє високий рівень господарської саморегенерації, оскільки успішна трудова інклюзія індивіда автоматично викликає процес деклієнтилізації соціальної системи. Якщо, наприклад, самотній з батьків отримає через кероване втручання Disability/Diversity Manager працевлаштування з оптимізованою логістикою та гнучкістю, відбувається негайне скорочення публічних видатків на прямі соціальні трансфери та асистентські послуги.

Цей процес, проте, виходить за межі заощаджень на видатковій стороні бюджету: підвищена купівельна спроможність інтегрованого індивіда стимулює локальну економічну активність та посилює дохідну сторону держави через непрямі податки та внески. Модель таким чином відмовляється від стратегії пасивного менеджменту бідності (лікування симптомів) і зосереджується на системному усуненні її структурних причин. Трудова інтеграція тут трансформується на інструмент економічної автономії, який знижує соціальний ризик та підвищує фіскальну стабільність держави.

Від комунального менеджменту до професійної інтеграції: Зміна парадигми в управлінні та відповідальності

Словацька прикладна практика стикається з фундаментальним нерозумінням економічної та соціальної сутності суб’єктів соціальної економіки. Переважає редуктивна концепція соціального підприємства як самоврядного суб’єкта, що створюється органами місцевого самоврядування насамперед з метою насичення низькокваліфікованих робочих завдань у межах утримання громадських просторів. Ця модель генерує кілька критичних ризиків:

• Низький рівень доданої вартості: Фіксація на ручних, допоміжних роботах (так званих підтримувальних заходах) веде до стагнації та не дозволяє реального розвитку професійних навичок працівника, чим блокується його подальша транзитивна здатність перейти на відкритий ринок праці.
• Політична та економічна вразливість: Життєздатність підприємства в цьому налаштуванні прямо детермінована політичною волею самоврядування та її бюджетними пріоритетами, що унеможливлює стратегічні інвестиції в технології та інновації.
• Відсутність ринкової конкуренції: Перетворення соціального підприємства на внутрішнього постачальника громади усуває потребу в процесуальній ефективності. На відміну від італійської моделі, де соціальне підприємство повинно захистити свою позицію в конкурентному середовищі, словацька муніципальна модель часто відмовляється від економічної сталості та покладається на постійне дотування з державних ресурсів.

Зміна парадигми тому вимагає переходу від сприйняття соціального підприємства як «інструменту соціального піклування громади» до його розуміння як автономного та професійно керованого економічного суб’єкта. Він повинен бути здатним диверсифікувати своє портфоліо послуг і конкурувати якістю виконання, чим розірветься зв’язок між соціальною інклюзією та економічною неефективністю.

Модель соціального підприємства: Економічний суб’єкт, а не адміністративна одиниця

Італійське соціальне підприємство функціонує на принципі синергії управлінського ноу-хау та колективної участі. На відміну від словацької практики, тут самоврядування не виступає в ролі засновника чи власника, а в позиції стратегічного партнера та замовника.

• Засновницька структура (Socio): Складається з групи фахівців та менеджерів, які вкладають у суб’єкт свій соціальний капітал, професійну репутацію та фінансові кошти. Соціальне підприємство таким чином концептуалізоване як автономний суб’єкт господарської конкуренції, повністю відповідальний за свої економічні результати.
• Характер господарських відносин: Суб’єкт бере участь у державних закупівлях, де завдяки законодавчо закріпленим соціальним застереженням отримує конкурентну перевагу. Це дозволяє йому професійно та комплексно управляти регіональними замовленнями в таких сферах, як управління комунальною інфраструктурою, екологічні послуги чи логістика.

Компарація: Громадське підприємство (SR) vs. Професійна кооператива (IT)

Самофінансування та регіональна експансія: Від дотаційної схеми до банківської кредитоспроможності

Італійська інтеграційна модель не побудована на постійних дотаційних схемах, а на принципі економічної самодостатності. Ключовим фактором є отримання довгострокових контрактів у державному секторі (наприклад, чотирирічні цикли управління комунальною інфраструктурою), які в банківському секторі представляють релевантні застави та гарантії. Ця стабільність грошових потоків дозволяє соціальним підприємствам доступ до комерційного фінансування, інвестиційних кредитів та подальшої технологічної модернізації.

• Обов’язкова реінвестиція прибутку: Згідно з законодавчими рамками, суб’єкти зобов’язані реінвестувати отриманий прибуток у розвиток виробничого апарату та створення нових робочих можливостей. Тим самим забезпечується постійне зростання процесуальної якості та розширення соціального впливу підприємства.
• Трансформація соціального статусу: Результатом є не лише естетично культивований громадський простір, а насамперед професіоналізація інтеграційного процесу. Працівники стають частиною встановленої та процвітаючої господарської сутності, що фундаментально змінює їхнє соціальне сприйняття – з пасивних об’єктів «соціального експерименту» вони стають впевненими акторами ринку праці, що беруть участь у реальному економічному виробництві.

Стратегічні рекомендації для реформи словацького законодавства

З компаративного аналізу випливає необхідність перевизначити роль самоврядувань у словацькій системі соціальної економіки. Ключовим викликом є десегрегація компетенцій: необхідно відмовитися від моделі, в якій представник самоврядування змушений виступати в ролі менеджера підприємства. Первинною функцією самоврядування повинно залишатися стратегічне управління територією, тоді як господарську та інтеграційну діяльність мають реалізовувати професійні соціальні підприємства. Вони виступають як експертні постачальники послуг, які гарантують громаді не лише якість виконання, а й системне вирішення соціальної інклюзії.

Натхнення актуальною італійською реформою від 18 березня 2026 року (Piano Nazionale Non Autosufficienza) підтверджує, що центром системи повинен бути індивідуальний «Progetto di vita» (Особистий проєкт життя). Цей підхід замінює пасивне соціальне піклування персоналізованим планом самодостатності та гідності. Словацьке законодавство могло б надихнутися цим переходом від «менеджменту виживання» до стратегії побудови економічної та соціальної автономії індивіда. Тим самим соціальне підприємництво позбудеться нальоту низькоефективного комунального інструменту і стане сучасним стовпом державної соціальної політики.

Висновок: Від адміністративного формалізму до міждисциплінарної компетенції

Компаративний аналіз словацької та італійської моделі соціального підприємництва підтверджує, що ефективність трудової інклюзії не детермінована обсягом виділених дотацій, а системною архітектурою. Тоді як словацька модель (Zákon č. 112/2018 Z. z.) залишається обмеженою адміністративним формалізмом та галузевою фрагментацією, італійська практика (Legge 68/99 та Legge 381/91) демонструє синергію інтегрованої фаховості та ринкової логіки.

Критичним пунктом словацької інклюзивної політики є відсутність цілісного професійного стандарту Disability & Diversity Managera (DDM). Сучасна модель підготовки фахівців демонструє значну невідповідність компетенцій між міністерствами праці та освіти, що генерує лише фрагментовані курси без методичної та концептуальної єдності. У гострому контрасті стоїть італійська модель післядипломної освіти (наприклад, інститут ICOTEA під егідою MIUR), яка за допомогою цілісних Master програм (60 ECTS) гарантує міждисциплінарність – тобто функціональне поєднання права, біо-психо-соціальної моделі та корпоративної стратегії.

Для руху Словаччини від формального виконання квот до реальної економічної та соціальної автономії знедолених осіб є необхідною імплементація трьох стратегічних стовпів:

1. Кодифікація професійного профілю DDM як експертної функції на перетині людських ресурсів, бізнес-процесів та соціальної роботи.
2. Інституціоналізація інтегрованих освітніх програм з академічною валідністю, які замінять сучасні незгуртовані форми навчань.
3. Застосування законодавчих стимулів типу Articolo 14, які трансформують санкційний механізм на стратегічне партнерство приватного сектору та соціальної економіки за допомогою реальних господарських замовлень.

Натхнення італійською моделлю полягає не в некритичній рецепції чужого законодавства, а в розумінні інклюзії як інвестиції з високою мірою суспільної віддачі. Без систематичної підготовки експертів та зміни парадигми з «муніципального інструменту» на «професійне соціальне підприємство» соціальна економіка в Словаччині залишиться лише тимчасовим проєктом, залежним від зовнішніх ресурсів.

Актуальна дискусія в Італії (рік 2026) про повну імплементацію реформи (січень 2027) та застереження багатьох експертів слугують як мементо: навіть масивна фінансова алокація (3 млрд євро) не здатна замінити потребу в модернізації оцінювальних механізмів та зміні ментальної установки. Законодавство — це лише інструмент; справжнім двигуном зміни є професіоналізація послуг та їхня системна сталість.

Авторка: Mgr. Andrea Podešvová, MBA, LL.M.

Список бібліографічних посилань

ANGELONI, S. 2013. Disability Management: La gestione della diversità nelle organizzazioni. Milano: Franco Angeli. ISBN 9788820421250.

ANMIL. 2026. Il ruolo del Disability Manager nelle aziende e nella pubblica amministrazione. [online]. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.anmil.it/approfondimenti/dallassistenzialismo-alla-piena-inclusione-dei-lavoratori-con-disabilita-una-giornata-promossa-dallosservatorio-del-cnel/

CNA (Confederazione Nazionale dell'Artigianato e della Piccola e Media Impresa). 2020. Guida pratica all'Articolo 12 della Legge 68/99: Le convenzioni per l'inserimento lavorativo. [online]. Roma: CNA Servizi. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.cna.it/risultati/sostegno-disabilita/

CONFCOOPERATIVE FEDERSOLIDARIETÀ. 2023. Le cooperative sociali di tipo B: Integrazione lavorativa e mercato. [online]. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.federsolidarieta.confcooperative.it/La-Federazione/DATI

CONFERENZA UNIFICATA STATO-REGIONI. 2026. Piano nazionale per la non autosufficienza 2025-2027. [online]. Roma: Ministero del Lavoro e delle Politiche Sociali, 18. marec 2026. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://statoregioni.it/media/g4vlml1s/p-15-cu-atto-rep-n-33-18-marzo-2026.pdf

CORTE COSTITUZIONALE DELLA REPUBBLICA ITALIANA. 2020. Sentenza n. 131/2020: Il valore costituzionale della co-programmazione e co-progettazione tra enti pubblici e terzo settore. [online]. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.cortecostituzionale.it/scheda-pronuncia/2020/131

DECRETO LEGISLATIVO 10 settembre 2003, n. 276 (Articolo 14). Attuazione delle deleghe in materia di occupazione e mercato del lavoro: Cooperative sociali, imprese sociali e inserimento lavorativo dei lavoratori svantaggiati. [online]. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.normattiva.it/uri-res/N2Ls?urn:nir:stato:decreto.legislativo...

ICOTEA. 2024. Master in Disability e Diversity Management: Percorso accreditato MIUR. [online]. Modica: Icotea Hub. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.icotea.it/prodotto/corso-diversity-disability-manager

INAPP (Istituto Nazionale per l'Analisi delle Politiche Pubbliche). 2025. Il collocamento mirato in Italia: Rapporto di monitoraggio sull'attuazione della Legge 68/99. [online]. Roma: Ministero del Lavoro. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.astrid-online.it/static/upload/inap/inapp-mlps_undicesima-relazione-l68-disabili_2023.pdf

INPS (Istituto Nazionale Previdenza Sociale). 2024. Circolare n. 40/2024: Incentivi per l'assunzione di lavoratori con disabilità e sgravi contributivi per le cooperative di tipo B. [online]. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.inps.it/it/it/inps-comunica/atti/circolari-messaggi-e-normativa/dettaglio.circolari-e-messaggi.2024.02.circolare-numero-40-del-29-02-2024_14494.html

LEGACOOP SOCIALI. 2023. Manuale della cooperazione sociale: Strumenti e buone prassi per l'inserimento lavorativo. [online]. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: LEGGE 12 marzo 1999, n. 68. Norme per il diritto al lavoro dei disabili. [online]. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.normattiva.it/uri-res/N2Ls?urn:nir:stato:legge:1999-03-12;68!vig=

LEGGE 8 novembre 1991, n. 381. Disciplina delle cooperative sociali. [online]. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.normattiva.it/uri-res/N2Ls?urn:nir:stato:legge:1991-11-08

LEGGE 5 febbraio 1992, n. 104. Legge-quadro per l'assistenza, l'integrazione sociale e i diritti delle persone handicappate. [online]. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.normattiva.it/uri-res/N2Ls?urn:nir:stato:legge:1992-02-05

LOCATELLI, P. 2024. Interventi v materia di disabilità e inclusione sociale. Roma: Ministero per le Disabilità. https://disabilita.governo.it/media/vvap4roe/manuale-il-progetto-di-vita-vb.pdf

MÁTEL, Andrej. 2019. Teória sociálnej práce. Bratislava: Spoločnosť pre rozvoj sociálnej práce. 208 s. ISBN 978-80-971445-9-3.

MINISTERO DELL'ISTRUZIONE E DEL MERITO. 2024. Quadro Nazionale delle Qualificazioni (QNQ). [online]. Roma: MIUR. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: Fonte: Dipartimento per il programma di Governo https://share.google/NzipRRMXPRiCv6mYJ

MINISTERO DEL LAVORO E DELLE POLITICHE SOCIALI. 2022. Linee guida in materia di collocamento mirato delle persone con disabilità. [online]. Decreto Ministeriale n. 43 del 11 marzo 2022. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.lavoro.gov.it/documenti-e-norme/normative/pagine/decreto-ministeriale-n.-43-dell11-marzo-2022

MPSVR SR. 2025. Metodika uplatňovania sociálneho hľadiska vo verejnom obstarávaní. [online]. Bratislava: Ministerstvo práce, sociálnych vecí a rodiny SR. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.employment.gov.sk/files/9361b78f9c1222d7ac152b69e5a19548

PODEŠVOVÁ, A. 2025. Integračné sociálne podniky ako nástroj riešenia nezamestnanosti znevýhodnených občanov a ich porovnanie na Slovensku a v Taliansku. [Дипломна робота]. Skalica: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, Detašované pracovisko bl. Jána Havlíka. Керівник: JUDr. Anna Burdová, PhD.

VAIRANI, D. 2026. Progetto di vita: lo strumento giusto, il sistema sbagliato. [online]. Il Cantiere del Welfare, 25. marec 2026. [cit. 2026-03-31]. Dostupné na: https://www.ilcantierewelfare.it/il-progetto-di-vita-che-cambia-e-il-sistema-che-deve-reggere/

Zákon č. 112/2018 Z. z. o sociálnej ekonomike a sociálnych podnikoch: https://www.slov-lex.sk/pravne-predpisy/SK/ZZ/2018/112/

Zákon č. 311/2001 Z. z. Zákonník práce: https://www.slov-lex.sk/pravne-predpisy/SK/ZZ/2001/311/

Zákon č. 5/2004 Z. z. o službách zamestnanosti: https://www.slov-lex.sk/pravne-predpisy/SK/ZZ/2004/5/

Zákon č. 447/2008 Z. z. o peňažných príspevkoch na kompenzáciu ťažkého zdravotného postihnutia:

https://www.slov-lex.sk/pravne-predpisy/SK/ZZ/2008/447/

Закон № 343/2015 Зб. з. про державні закупівлі: https://www.slov-lex.sk/pravne-predpisy/SK/ZZ/2015/343/

Закон № 448/2008 Зб. з. про соціальні послуги: https://www.slov-lex.sk/pravne-predpisy/SK/ZZ/2008/448/