Життя з літніми людьми та щоденний догляд за ними іноді можуть створювати дуже складні ситуації. Особливо якщо йдеться про осіб з певним ступенем дезорієнтації. Для подолання цих ситуацій було створено метод валідації. Він призначений для осіб, що здійснюють догляд, і показує, як у належний спосіб спілкуватися з дезорієнтованими людьми або людьми з деменцією та підтримувати їх.

З середини XX століття відбувається всесвітнє демографічне старіння суспільства. Зростає середній вік, а також вік, якого досягають чоловіки та жінки. Згідно з довгостроковими прогнозами, цей розвиток триватиме й надалі, зокрема зростатиме частка літніх осіб. Експерти очікують збільшення частки населення у постпродуктивному віці. Зі збільшенням віку населення зростає і поширеність деменції. За даними Чеської асоціації Альцгеймера, у віковій групі 65–69 років деменція зустрічається приблизно у 1 % осіб, тоді як у осіб старше 85 років у 2009 році ця частка в усій Європі досягала 20 % (серед чоловіків) та 28 % (серед жінок).

Найчастішою причиною деменції є хвороба Альцгеймера. Вона спричиняє зниження когнітивних функцій, до яких належать пам'ять, мислення, здатність до суджень. До основних симптомів належать погіршення пам'яті та дезорієнтація. Людина стає дезорієнтованою у просторі та часі. Деменція позначає синдром, який має цілу низку симптомів. Деменція, як правило, характеризується як органічно зумовлена, хронічна та прогресуюча втрата когнітивних функцій. Проте причин дезорієнтації існує більше, тому в методі валідації йдеться не лише про людей з деменцією, а скоріше про людей дезорієнтованих.

Метод валідації

Метод валідації створила Naomi Feil, американська геронтологиня та соціальна працівниця. Вона відреагувала на ситуацію, коли під час її роботи з літніми та дуже старими людьми методи, які були до того часу звичними, не працювали. Тому вона випробувала інші підходи та техніки, з яких створила метод валідації. Метою валідації не є покращення стану здоров'я дуже старих дезорієнтованих людей. Йдеться скоріше про те, щоб змінити підхід осіб, що здійснюють догляд, щоб вони змогли співпереживати особистій реальності дезорієнтованої особи та адаптували до цього свою поведінку та дії.

Цільова група

Осіб, для яких призначений метод валідації, N. Feil позначає як дезорієнтованих дуже старих (в англ. оригіналі «old-old») осіб. Вона свідомо працює з терміном «дезорієнтовані». У осіб, для яких призначений цей метод, відбувається інше сприйняття реальності. Кожна людина бачить світ і сприймає реальність по-іншому, проте існують певні загальноприйняті норми, за якими ми часто орієнтуємося. У теорії валідації дезорієнтація розуміється як нездатність людини опрацювати зростаючі тілесні, соціальні та психологічні втрати, зумовлені віком. Ця нездатність веде до ізоляції, людина замикається в собі та в минулому. Минуле стає важливішим за теперішнє. У житті цих людей минуле оживає, люди часто згадують про нього. Вони хочуть знову переживати приємні події. Знову хочуть відчувати ситуації, коли були молодими, все долали та були корисними, коли життя мало сенс. Іноді можуть повертатися спогади про неприємні переживання, які ці люди хочуть або потребують опрацювати та вирішити. Однак їм важко згадувати про ці речі та відкрито говорити про них. Саме тому потрібно обрати правильний підхід, при якому ми будемо доступні для людини, вислухаємо, підтримаємо, але не будемо чинити тиск. Також дуже важливо не оцінювати критично дії чи рішення, які прийняла відповідна особа. Безумовно, вона мала свої причини, чому так діяла. Наше завдання — розділити переживання.

Основні принципи

Валідація базується на кількох основних принципах.

1. Недостатньо орієнтовані та дезорієнтовані літні люди є унікальними та цінними.

До кожної людини потрібно ставитися як до особистості, поважати її. Це відображається, наприклад, у звертанні, коли ми не звертаємося «діду», а «пане» та на прізвище, або за титулом, якщо сама людина цього бажає. Цим ми виявляємо людині повагу. 2. Недостатньо орієнтовані та дезорієнтовані літні люди повинні бути прийняті такими, якими вони є: ми не намагаємося їх змінити. Людину ми повинні прийняти такою, якою вона є, ми не повинні судити ні її, ні її поведінку. Ми не намагаємося змінити поведінку людини, а намагаємося задовольнити індивідуальні потреби, які можуть виражатися певною дією. Літні люди в інституційних закладах, наприклад, іноді скаржаться, що їх не годують. Вони вимагають їжу, хоча щойно перед цим їли. Їхній голод, проте, як правило, не за їжею. N. Feil позначає це як «психологічний голод», при якому люди голодують за увагою, їм бракує сім'ї, вони почуваються самотніми. Валідаційний підхід тоді означає не пояснювати їм, що вони вже їли, а з'ясовувати, що б їх «наситило», задовольнило.

3. Емпатичне слухання викликає довіру, зменшує страх і повертає гідність.

Літні люди можуть соромитися речей, з якими вже не справляються (наприклад, підтримувати порядок у кімнаті) або речей, які, навпаки, з'являються як нові та пов'язані з віком чи станом здоров'я (наприклад, нетримання). У цих ситуаціях вони вигадують пояснення і звинувачують інших (що їм ховають речі, і вони потім не можуть підтримувати порядок, що хтось їх облив тощо). Ми намагаємося розділити почуття, розуміти їхню важливість, тому що вони обтяжують літню людину, але вона не здатна відкрито говорити про них. Ми не зосереджуємося на фактах і правдивості наданої інформації, а емпатично розділяємо (і на ситуацію потім реагуємо). 4. Якщо болісні почуття виражені, прийняті та валідовані довірливим слухачем, то вони слабшають. Болісні почуття, які ігноруються або пригнічуються, набувають сили. Ми намагаємося бути відкритими до почуттів, які хочуть висловити літні люди. Часто це спогади про час, коли вони ще були працездатними, корисними, вони говорять про те, як мають приготувати дітям їсти або попрасувати сорочки чоловікові. Наше завдання знову ж таки не пояснювати їм, що це вже не потрібно, а приєднатися до спогадів. У ширшому контексті це може стосуватися і почуттів осіб, що здійснюють догляд. Вони також часто стикаються з почуттями безпорадності, смутку, гніву і потребують їх розділити. Якби вони їх пригнічували, ці почуття лише зростали б і поглиблювалися.

5. Поведінка дуже старих та/або дезорієнтованих людей має якусь причину.

Іноді нам може здаватися поведінка літніх людей незрозумілою. Поведінка є відображенням тілесних, соціальних та психічних змін і життєвого досвіду. Наше завдання — допомогти висловити почуття, долати невирішені проблеми (які можуть бути з далекого минулого). 6. Причини поведінки недостатньо орієнтованих або дезорієнтованих дуже старих людей виходять із базових людських потреб. Люди у старшому віці мають тенденцію віддалятися від теперішнього і повертатися в минуле, коли все робили самі, коли були корисними, не мали жодних суттєвих проблем зі здоров'ям. Ми приймаємо особисту реальність людини, повернення в минуле, оскільки теперішнє іноді дуже важко опанувати та прийняти. 7. Раніше засвоєні способи поведінки повертаються, коли відмовляють вербальні здібності та короткочасна пам'ять.

Люди, які вже не здатні достатньою мірою висловлюватися вербально, замінюють мовлення рухами. Рухи губ, язика, жести замінюють слова. Дзеркальне відображення рухів і звуків допомагає нам вийти на один рівень, що викликає більшу впевненість і відчуття єдності. 8. Особисті символи, які використовують недостатньо орієнтовані або дезорієнтовані літні люди, репрезентують осіб, предмети або концепції з їхнього минулого і є наповненими емоціями. Люди в сучасності можуть замінювати осіб з минулого: керівник будинку замінює батька, доглядальниця — сусідку. Також предмети мають значення: обручка представляє любов, стосунки, сумочка — ідентичність. 9. Недостатньо орієнтовані та дезорієнтовані літні люди живуть на різних рівнях свідомості, часто в один і той самий час. Літні дезорієнтовані люди можуть в одну мить шукати своїх батьків або стверджувати, що бачили їх, а коли ми запитаємо, де вони їх бачили, вони відповідають, що ніде, що вони вже на небі. Літніх людей ми не обманюємо, вони в підсвідомості часто знають правду, просто не хочуть її прийняти. 10. Коли слабшають чуття, у недостатньо орієнтованих і дезорієнтованих літніх людей відбувається автостимуляція. Вони використовують свої «внутрішні слова», бачать своїм внутрішнім оком і чують звуки з минулого. Літні люди можуть мати дуже живі спогади, чують, як плаче їхня дитина, бачать свого чоловіка. Знову ж таки, йдеться про їхню особисту реальність, вони не мали достатньо часу на смуток і примирення зі втратою, їхній мозок стимулюється і викликає живі спогади. 11. Події, емоції, кольори, звуки, запахи, смакові відчуття та образи, що відбуваються тут і зараз, викликають емоції, які провокують подібні емоції з минулого. Речі із сучасності можуть викликати спогади з минулого. Деякі дуже літні люди ще пережили війну чи концентраційні табори, гучні звуки, як-от грюкання дверима або гуркіт візка з їжею, можуть викликати негативні спогади. Запах певних страв може нагадати час, коли люди не мали достатньо їжі і їли лише прості і постійно однакові речі (наприклад, супи). Або ж люди мають тенденцію накопичувати їжу, тому що пережили голод і мають побоювання, що ця ситуація може повторитися.

На закінчення Метод валідації уможливлює підхід до дезорієнтованих літніх людей. Він є придатним як для членів родини, так і для працівників у сфері соціальних послуг чи стаціонарного догляду. Згідно з цим методом, людина відповідним чином реагує на певну поведінку та реакції літніх людей, які можуть бути з нашої точки зору дивними, неадекватними або навіть недоречними. Часто ми намагаємося пояснити дезорієнтованій людині, що все інакше, при звинуваченнях ми маємо тенденцію виправдовуватися, що ще більше роздратовує літніх людей, оскільки ми даємо зрозуміти, що вони не мають рації. Завдяки валідаційному підходу можна досягти розрядки атмосфери і налагодити контакт, ми вчимося правильно поводитися з власними почуттями та реакціями. Метод валідації не є жодним лікувальним методом чи терапією. Він намагається вказати на те, що кожна поведінка, навіть та, що для нас у даний момент незрозуміла, має свою причину, і що якщо ми будемо реагувати іншим способом, ніж ми зазвичай звикли, то можемо запобігти напруженим ситуаціям, роздратуванню з боку літньої людини та образі з нашого боку. Naomi Feil наголошує: «Метод валідації підтримує дуже літню людину, щоб вона досягла своїх цілей, а не наших». PhDr. Lucie Procházková, Ph.D. Цей текст був опрацьований за підтримки проєкту FRVŠ № 2460/2011 під назвою «Інновація предмета Спеціальна андрагогіка осіб з інвалідністю». Література Výskyt demence [online], Česká Alzheimerovská společnost. Dostupné na www: http://www.alzheimer.cz/alzheimerova-choroba/vyskyt-demence/ [22. 11. 2011]. FEIL, N. Validation. 5. vydání. München: Reinhardt-Verlag 2007. ISBN 3-497-01914-3. FEIL, N., de KLERK-RUBIN, V. Validation. Ein Weg zum Verständnis verwirrter alter Menschen. 9. přepracované a rozšířené vydání. München: Ernst Reinhardt Verlag 2010. ISBN 3-497-02156-7. de KLERK-RUBIN, V. Mit dementem Menschen richtig umgehen. Validation für Angehörige. München: Reinhardt Verlag, 2009. ISBN 978-3-497-02080-5.

Фаховий журнал Sociální služby - 2/2012

Фаховий щомісячник Sociální služby є найпоширенішим періодичним виданням у сфері соціальних послуг у Чеській Республіці. Його видавцем є Asociace poskytovatelů sociálních služeb České republiky (APSS ČR), найбільша професійна організація, що об'єднує надавачів усіх типів і видів соціальних послуг у ЧР. Її членську базу на сьогодні складають понад 720 організацій, що означає понад 1600 зареєстрованих послуг.

Обкладинка та зміст номера ТУТ (PDF, 360KB)

Журнал Sociální služby виник у 2009 році шляхом трансформації тодішнього Zpravodaj APSS ČR. Виходить десять разів на рік на 36-48 сторінках формату А4 накладом 3500-4000 примірників для приблизно 16 000 читачів з-поміж надавачів, засновників та користувачів соціальних послуг, представників державного управління, студентів та педагогів вищих навчальних закладів як у Чеській Республіці, так і в Словаччині.

Більше інформації можна отримати на веб-сайтах http://www.socialnisluzby.eu та http://www.apsscr.cz.

Замовлення для членських організацій APSS ČR опрацьовує безпосередньо видавець або редакція за адресою: APSS ČR, Vančurova 2904, 390 01 Tábor, Česká republika, тел./факс: +420 381 213 332 або +420 606 832 551, e-mail: redakce@apsscr.cz