Mária Hardy, Pavel Műhlpachr, Terézia Dudášová
Монографія під назвою «Sociální patológie rodiny» («Соціальна патологія сім'ї») сформована з наукових доповідей однойменної міжнародної конференції, яку в лютому 2011 року в Жиліні успішно організував Ústav sociálnej práce Božieho Milosrdenstva, detašované pracovisko Žilina II., Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety Bratislava, n. o. У цьому також співпрацював Institut mezioborových studií Brno.
ПЕРЕДМОВА
«Quot capitis tot sententiae» («Скільки голів – стільки думок»)
Монографія під назвою «Sociální patológie rodiny» («Соціальна патологія сім'ї») сформована з наукових доповідей однойменної міжнародної конференції, яку в лютому 2011 року в Жиліні успішно організував Ústav sociálnej práce Božieho Milosrdenstva, detašované pracovisko Žilina II., Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety Bratislava, n. o. У цьому також співпрацював Institut mezioborových studií Brno.
Проблематика сім'ї вже тривалий час належить до дуже частих і водночас нерідко суперечливих тем як у дослідженнях, на широкому академічному ґрунті, так і в діяльності органів публічної влади (держави, регіонального та місцевого самоврядування), організацій третього сектору, консультативної практики чи медійного середовища. Відомим фактом є те, що сім'я, під яким би кутом зору ми на неї не дивилися, завжди є багатовимірним феноменом.
Варто нагадати про вже раніше створену тяглість вирішення теми сім'ї на конференціях, семінарах та інших заходах церков і релігійних спільнот. Примітно, що саме у 2011 році виповнюється 30 років від дня проведення Єпископського синоду про сім'ю, де генеральним секретарем синоду був Jozef kardinál Tomko. Кардинал Tomko особисто виступив із промовою також на міжнародній конференції «Rodina v treťom tisícročí» («Сім'я в третьому тисячолітті») на початку лютого 2011 року в Братиславі.
Варто відзначити, що організатори відповідної конференції в Жиліні не намагалися визначити, що саме слід досліджувати щодо сім'ї, а надали учасникам можливість представити справді різноманітні підходи. Цим вони фактично відкрили скриньку Пандори широкого спектра патологічних явищ і взаємозв'язків, які слід принаймні ідентифікувати.
Автори окремих доповідей на конференції в Жиліні вказували як на результати актуальних досліджень проблемних сфер життя сімей, так і рефлексували процес негативних змін у становищі та перспективах сім'ї. Загальний внесок укладеної та відредагованої монографії у розвиток фахових знань є однозначним.
На завершення хочу висловити подяку та визнання як організаторам видання окремої монографії, так і авторам тих фахових доповідей, якість яких дозволить широкому колу зацікавлених осіб отримати доступ до нових знань.
Jozef Brezák
ЗМІСТ
1. ВИЗНАЧЕННЯ, ПОСТМОДЕРН, АНОМІЯ, КАР'ЄРА, СВОБОДА
Сім'я - питання визначення та визначення проблеми JAROSLAV MAX KAŠPARŮ
Сім'я – первинне місце гуманізації суспільства JOZEF KUTARŇA
Комунікація як джерело патології в сім'ї MIROSLAV BARGEL JR., PAVEL MÜHLPACHR
Соціальна патологія чи девіація? Доречність вживання вислову та концепту соціальної патології в соціальній роботі ANDREJ MÁTEL
Прояви аномії в сучасній словацькій сім'ї PETER ONDREJKOVIČ
Значення правильного бачення, погляду та свободи в сім'ї JÁN ŠUVADA, MÁRIA BIELOVÁ, DANIELA GIERTLIOVÁ
Криза сім'ї - Діти як перешкода при реалізації батьків (?) ANNA VEREŠOVÁ
2. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА, МІЖНАРОДНІ ЗВ'ЯЗКИ
Валоризація соціальної ролі сім'ї MILAN FULA Демографічна криза та її можливі рішення MILAN FULA, ANNA BARILLOVÁ Сім'я в європейському контексті VOJTECH TKÁČ
3. ПРАВО, МЕДІАЦІЯ, ПРОБАЦІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, МЕДИЦИНА, ПРОФІЛАКТИКА
Визначення адміністративно-правової відповідальності як наслідок агресії в домашньому середовищі JANA VALLOVÁ
Медіація та сім'я ERNEST KOVÁČ
Сімейна система та пробація (у процесі реституційного правосуддя) VLADIMÍR CEHLÁR
Суспільні умови та їхній вплив на сім'ю TERÉZIA DUDÁŠOVÁ, JUDITA STEMPELOVÁ
Пренатальна та перинатальна психологія і медицина: новий підхід до первинної профілактики PETER G. FEDOR-FREYBERGH
Сучасне суспільство та криза сім'ї FRANTIŠEK HANOBÍK
Сповивання як профілактика соціально-патологічних явищ KATEŘINA NEUBAUEROVÁ
Міцні обійми як життєва форма KATEŘINA NEUBAUEROVÁ
Вільний час як засіб профілактики патологічних проявів у сім'ї ZUZANA TAKÁČOVÁ
4. ЕКОНОМІКА, БЕЗРОБІТТЯ
Соціально-економічні проблеми сучасної сім'ї BARBORA DREXLEROVÁ
Безробіття як соціально-економічна проблема сім'ї в сучасному суспільстві SLAVOMÍR LACA
5. DON BOSCO - САЛЕЗІАНЦІ
Превентивна система у вихованні дітей у сучасній сім'ї ANNA BARILLOVÁ Використання елементів виховної системи Don Bosco при вихованні дітей LÝDIA LEŠKOVÁ, MARTA HORŇÁKOVÁ Діяльність салезіанців та співпрацівників у Сабінові та інших місцях для зміцнення сімей FERDINAND KUBÍK Превентивно-виховна система Don Bosco MILOSLAV JŮZL
6. АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ
Соціальний працівник та сім'я у профілактиці соціально-патологічних явищ YVETA JUŠŠÍKOVÁ Соціальна робота з сім'єю в процесі розлучення ANNA DANIŠKOVÁ Сім'я в ромській спільноті JOZEF FACUNA
7 ДІТИ 7.1 ДІТИ НА ВУЛИЦІ
Діти на вулиці як цільова група вуличних соціальних працівників VLADIMÍRA ANTOLOVÁ, JOZEF RUSNÁK
Вибрані причини втеч дітей на вулицю в Словаччині MÁRIA HARDY
7.2 ІНСТИТУЦІЙНА ОПІКА ДІТЕЙ
Причини влаштування дітей до діагностичних центрів PAVEL BRYNDZÁK, JANA POLÁCHOVÁ
7.3 ВПЛИВ МЕДІА НА СПРИЙНЯТТЯ СІМ'Ї ОЧИМА ДІТЕЙ
Оцінювання кризових ситуацій у сім'ї самою дитиною під впливом медійно презентованих «зразків» сім'ї MARKÉTA ŠAUEROVÁ
7.4 ДІТИ З ІНВАЛІДНІСТЮ В СІМ'Ї
Супровід сім'ї дитини з інвалідністю MÁRIA ŠMIDOVÁ
7.5 АЛКОГОЛЬ ТА ЗАЛЕЖНОСТІ В СІМ'Ї
Залежності та їхній вплив на сімейну систему ĽUBA PAVELOVÁ
Діти алкоголіків потребують індивідуального підходу MICHAELA ŠAVRNOCHOVÁ
8 ЗНУЩАННЯ НАД ЛІТНІМИ ЛЮДЬМИ В СІМ'Ї
Сімейне середовище та насильство в житті людини з огляду на знущання над літніми людьми в сім'ях JANKA KUFFOVÁ
РЕЗЮМЕ
Предметом фахової монографії під назвою «Sociální patologie rodiny» («Соціальна патологія сім'ї») є соціально-патологічні риси сучасної сім'ї, які трапляються в суспільстві. Тобто своєрідна карта, що детально описує простір, у якому соціальний працівник стикається з конкретними патологічними явищами і в якому практично діє. Тоді як у випадку соціально-патологічної поведінки ми кажемо, що поведінка є патологічною вже в той момент, коли її вчиняє індивід, патологіями сім'ї часто є явища або тенденції, що складаються з безлічі загальноприйнятих конкретних проявів і способів поведінки, іноді навіть схвалюваних, і їхній патологічний характер стає помітним лише тоді, коли ця поведінка стала загальнопоширеною.
Усі, хто професійно чи непрофесійно займається сім’єю (терапевти, консультанти, соціальні та спеціальні педагоги, соціальні працівники, а також волонтери), встановлюють із сім’єю стосунки. З боку цих фахівців, що надають підтримку, ставлення до сім’ї визначається насамперед інституційними рамками. До деяких установ сім’ї звертаються самі, проте рідко коли в повному складі. Відносно найлегший контакт із сім’єю встановлюється в тих установах, де надається допомога явно хворому або іншим чином вразливому члену сім’ї.
У консультативному, директивному модусі перед сім’єю виступає лише той, хто знає. Своєю інструкцією він бере відповідальність за вирішення сімейних труднощів на себе. У терапевтичному модусі той, хто надає підтримку, зосереджується передусім на патернах сімейної взаємодії. У підтримувальному модусі фахівець не ставить перед собою стратегічних цілей. Він намагається компенсувати сімейний дефіцит прямою допомогою (наданням інформації, фінансовою допомогою тощо).
Типологія підтримувальних підходів є абстракцією. Конкретний терапевт, консультант, соціальний працівник, соціальний чи спеціальний педагог або волонтер має змішаний підхід, у якому зазвичай переважає один модус. Розвиток сімейної проблеми та розвиток самої сім’ї тягне за собою також розвиток підходу того, хто працює з цією сім’єю.
Сім’я може розпастися під час контакту з підтримувальною установою або після нього. Адже інтервенція іноді прискорює процес, який без неї, ймовірно, відбувся б повільніше або не відбувся б зовсім. Завданням соціальної роботи з сім’єю не є збереження сім’ї за будь-яку ціну. Особливо в сім’ях, де є член сім’ї з адиктивною проблемою, розпад сім’ї є частим супутнім явищем.
Вираз «функціональна сім’я» є пріоритетнішим за поняття «нормальна сім’я», «гармонійна сім’я», «здорова сім’я» та «неклінічна сім’я». Усіма цими назвами теоретики намагаються окреслити той тип сімей, який становить незамінний полюс міркувань як для дослідників, так і для практиків, що займаються сім’ями. Надійних досліджень функціональних сімей поки що дуже мало. Особливо таких, що ґрунтуються на методах прямого спостереження і охоплюють тривалий проміжок часу. У часи, коли не існує обов’язкової моделі сім’ї, важко сконструювати обов’язкову норму. Необхідно зосередитися на головних функціях сім’ї, якими є виховання дітей (на першому місці), а потім задоволення потреб дорослих членів сім’ї.
У внутрішніх стосунках патологічних сімей соціальні працівники знаходять атмосферу недовіри, очікування неприємностей. На поведінку, яка оцінюється як ворожа, у цих сім’ях реагують рішучою ворожою відплатою або беззастережною (часто, проте, удаваною) капітуляцією. Потреби та бажання членів сім’ї часто сприймаються як неприйнятні, необґрунтовані та відкидаються. В такій атмосфері нікому не толерується вагання чи нерішучість, обидві сторони вимагають лояльності. Створення коаліцій вважається особливо згубним, коли воно перетинає поколіннєву межу (наприклад, батько об’єднується з дитиною проти іншого з батьків). Попри всю вимагану адаптацію, попри повторювані прохання та погрози, у патологічних сім’ях ролі залишаються неясними, невизначеним є і розподіл відповідальності між членами сім’ї. Відповідальності, по можливості, кожен уникає або ж хтось хоче перетягнути її на себе, при цьому не будучи спроможним її нести. Попри проголошену близькість і взаємність, у цих сім’ях знаходять ознаки дистанційованості, відстороненості.
У функціональних сім’ях, натомість, очікується «добро за добро». Члени сім’ї зважають одне на одного та поважають одне одного. Ці сім’ї характеризуються міцною коаліцією між батьками, яку жоден зовнішній вплив не може постійно загрожувати. У сім’ї існує чітка ієрархія відповідальності. Унікальність індивідів оцінюється позитивно. У сім’ї існує рівновага між інтимністю та потребою ділитися. У функціональних сім’ях кожен говорить сам за себе. Висловлювання є чіткими, прямими, адресованими. Комунікація є живою, активною. У ній багато діалогів, які плавно переходять від однієї пари до іншої. Сім’я відкрита для нових ідей та нових рішень проблем. У комунікації багато гумору. Соціальна та інша реальність інтерпретується сім’єю неспотворено, вона опрацьовується під впливом сімейних традицій, які ціннісно орієнтують сім’ю.
У дисфункціональних сім’ях, які потрапляють під фахову опіку завдяки своїм проблемам, зазвичай спостерігається помітно багато негативних емоційних проявів, від іронізування до відкритого та прямого нападу. Проблема тоді стає міждисциплінарною та довготривалою.
Бажаймо одне одному, щоб фахова наукова монографія допомогла вирішенню всіх представлених у публікації проблем і стала значущим посібником не лише для соціальних працівників.
Редактори: PhDr. Mária Hardy, PhD. Prof. PhDr. Pavel Műhlpachr, PhD. PhDr. Terézia Dudášová, PhD.
Рецензенти: prof. MUDr. Miloš Velemínsky, CSc. Jihočeská Univerzita v Českých Budejovicích, Zdravotně sociální fakulta Doc. Ing. Jozef Brezák, PhD. Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety v Bratislave PhDr. Helena Grófová, PhD. Univerzita Komenského v Bratislave, Katedra sociálnej práce
Видавець: Institut mezioborových studií Bno Місце видання: Brno Видання: перше Рік видання: 2011 Кількість сторінок: 340 Наклад: 400 примірників Друк: Krupa print BIZ s.r.o. ISBN 978-80-87182-17-8 EAN 9788087182178