title: Тренування ходьби по сходах із використанням цифрових інструментів category: Охорона здоров'я

Stair walking training using digital tools

Вступ

Ходьба по сходах належить до найважливіших видів діяльності повсякденного життя (ADL – Activities of Daily Living) і становить одну з найскладніших форм локомоції не лише в геріатричній популяції. Вона вимагає комплексної рухової активності, тобто достатньої м'язової сили нижніх кінцівок, координації, рівноваги, респіраторної здатності та психологічної впевненості. У літніх людей часто спостерігається знижена стабільність, ослаблення розгиначів нижніх кінцівок, погіршений дихальний контроль і страх падіння (Doe, Smith, 2022). Під час використання сходів необхідна орієнтація на безпеку літніх людей, а також інших вікових категорій пацієнтів. Підкреслюється значення правильної освіти пацієнта та професійного нагляду фізіотерапевта, включаючи корекцію постави тіла, дихання та рухового стереотипу. З огляду на експансію інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на передній план виходить використання цифрових інструментів в освітній діяльності, а отже, і під час тренування ходьби по сходах.

Цифрові інструменти дозволяють об'єктивізувати рух і забезпечують негайний зворотний зв'язок, який підтримує моторне навчання. Моторне навчання – це довготривалий процес набуття, вдосконалення та автоматизації рухових навичок через практику, повторення та досвід. Воно включає перехід від свідомого контролю руху до підсвідомої (автоматизованої) поведінки. Цей процес є ключовим для спорту, фізичного виховання, а також звичайних щоденних дій, причому залежить від моторної здатності до навчання (American Psychological Association, 2018).

Використання цифрових інструментів, таких як спірометр, відеозаписи, носимий електроніки (wearables) і пов'язаних з нею мобільних додатків чи віртуальної реальності та роботизованих систем, дозволяє об'єктивно відстежувати продуктивність пацієнта та підвищує безпеку й ефективність тренування ходьби по сходах. Оволодіння правильною технікою ходьби по сходах дозволяє не лише фізіотерапевтам, але й іншим категоріям медичних працівників краще вести пацієнтів і водночас полегшити власну роботу під час маніпуляцій з пацієнтами або при застосуванні безпечного руху в медичних закладах. Цифрові інструменти під час тренування ходьби по сходах сприяють покращенню рухового стереотипу (правильні кроки, контроль рівноваги), підвищують впевненість пацієнта під час підйому та спуску та допомагають безпечному тренуванню ходьби (мінімізація ризику падіння) (Chakraborty, White, 2024).

Ходьба по сходах

Ходьба по сходах становить складну функціональну локомоцію, під час якої виникають підвищені вимоги до сили розгиначів коліна та стегна, ексцентричного контролю musculus (m.) quadriceps femoris, стабілізаційної функції m. gluteus medius та координованої активації м'язів у межах закритого кінетичного ланцюга. Порушення цих механізмів призводить до виникнення патологічних рухових стереотипів, які значно підвищують ризик падіння (Smith, Levin, 1995).

До найпоширеніших помилок, що підвищують ризик падіння, належать:

  • Неправильна стратегія ініціації руху – невідповідний вибір ведучої кінцівки (особливо при ослабленні або післяопераційному стані) порушує біомеханічну ефективність руху, збільшує компенсаторне залучення тулуба та може призвести до асиметричного навантаження нижніх кінцівок. Важливу роль відіграє також сторона поручня – особливо під час спуску по сходах. Якщо поручень знаходиться на стороні ослабленого сегмента і пацієнт не може ефективно використовувати його для опори, виникає підвищена нестабільність, латерофлексія або ротація тулуба та надмірне перенесення ваги на сильнішу кінцівку (Рис. 1). Важливою є також оптимальна відстань тіла від поручня – при надто великій відстані пацієнт створює обертальний момент у тулубі та перевантажує паравертебральні м'язи (Рис. 2), при надто близькому положенні виникає обмеження природної траєкторії кроку та скорочення кроку (Рис. 3). Правильний вибір ведучої кінцівки в поєднанні з адекватним використанням поручня та підтриманням нейтрального положення тулуба є тому ключовим для безпечного, енергетично ефективного та біомеханічно оптимального руху, передусім під час спуску, де підвищена вимогливість до ексцентричного контролю м'язів нижніх кінцівок (Рис. 4).

  • Недостатній ексцентричний контроль під час спуску – при приземленні на п'яту без контрольованого контакту носком виникає різке перенесення реакційної сили опори через гомілковостопний, колінний та кульшовий суглоби (Рис. 5). Відсутність плавної ексцентричної роботи квадрицепсу збільшує осьове перевантаження колінного суглоба.

  • Порушення осі нижньої кінцівки – ротація в колінному суглобі та колапс у медіолатеральній площині (вальгусність) сигналізують про ослаблену стабілізаційну функцію m. gluteus medius. Подальша ротація таза та тулуба порушує стабільність центру ваги та підвищує ризик падіння (Рис. 6).

  • Недостатнє використання поштовхової кінцівки під час підйому – якщо пацієнт не використовує нижню кінцівку як первинну поштовхову, виникає зниження обсягу руху в кульшовому та колінному суглобах, неефективний розподіл навантаження та надмірна активація компенсаторних механізмів у ділянці поперекового відділу хребта (Рис. 7).

  • Неправильне використання опорних засобів – несинхронізована робота милиць і нижніх кінцівок порушує стабільність і змінює динаміку руху в кінетичному ланцюзі (Trojan, 2001).

***Рис. 1 Латерофлексія та ротація тулуба (джерело: власне) ** [

](https://prohuman.sk/files/images/obr1.popup_800.jpg)

***Рис. 2 Велика відстань від поручня (джерело: власне) ** [

](https://prohuman.sk/files/images/obr2 .popup_800.jpg)

***Рис. 3 Надто близьке положення до поручня (джерело: власне) ** [

](https://prohuman.sk/files/images/obr.3.popup_800.jpg)

***Рис. 4 Правильний вибір ведучої кінцівки та відстані від поручня (джерело: власне) ** [

](https://prohuman.sk/files/images/obr4.popup_800.jpg)

***Рис. 5 Приземлення на п'яту без контрольованого контакту носком (джерело: власне) ** [

](https://prohuman.sk/files/images/obr5.popup_800.jpg)

***Рис. 6 Ротація в колінному суглобі (джерело: власне) ** [

](https://prohuman.sk/files/images/obr6.popup_800.jpg)

***Рис. 7 Недостатнє використання поштовхової кінцівки під час підйому по сходах (джерело: власне) ** [

](https://prohuman.sk/files/images/obr7.popup_800.jpg)

Диференціація пацієнтів за діагнозом

Біомеханіка ходьби по сходах повинна оцінюватися індивідуально відповідно до клінічного стану пацієнта:

  • ***Тотальний ендопротез колінного суглоба (ТЕП коліна) ** – дефіцит розгинання, ослаблення m. quadriceps femoris, порушення ексцентричного контролю під час спуску по сходах.

  • ***Тотальний ендопротез кульшового суглоба (ТЕП стегна) ** – обмеження обсягу руху, ризик вивиху залежно від операційного доступу, ослаблення абдукторів стегна.

  • Іммобілізація гомілковостопного суглоба (шина, ортез) – порушена пропріоцепція, обмежена амортизаційна та стабілізаційна функція стопи.

  • Ампутація нижньої кінцівки – змінена біомеханіка ходьби, асиметричний розподіл навантаження, підвищені вимоги до стабілізаційної системи тулуба під час ходьби з протезом (Rychlíková, 2019).

Здатність до ходьби по сходах оцінюється насамперед з точки зору серцево-судинної витривалості, нервово-м'язових функцій та ступеня самостійності пацієнта. Вона служить для визначення реабілітаційного потенціалу та ризику серцево-судинних подій. Пацієнти поділяються на наступні функціональні категорії:

Повністю самостійні люди:

  • Без обмежень (кардіоваскулярно здорові) – долають ходьбу сходами без задишки. Здатність підніматися щонайменше на 4 поверхи щоденно достовірно знижує ризик смерті від серцево-судинних захворювань і покращує загальну аеробну здатність.

  • Здорові, але зі зниженою кондицією – сходи долають, однак із вираженішою задишкою або прискореною частотою пульсу (т.зв. анаеробний поріг) і потребують поступового підвищення навантаження.

Пацієнти з респіраторним та серцевим обмеженням:

  • Серцева недостатність та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) – здатність до ходьби лімітована задишкою та низькою толерантністю до навантаження. Для диференціації використовується, наприклад, тест 6-хвилинної ходьби. Ходьба сходами часто слугує цілеспрямованим реабілітаційним засобом після консультації з лікарем.

Пацієнти з неврологічним та руховим дефіцитом:

  • Порушення рухливості та рівноваги – здатність до ходьби залежить від сили нижніх кінцівок, стабільності та здатності підтримувати ритм. Для їх оцінювання використовуються стандартизовані шкали, як-от тест POMA (Performance-Oriented Mobility Assessment) або BBS (Berg Balance Scale).

  • Прогресування ураження при розсіяному склерозі (РС) – для пацієнтів з EDSS (Expanded Disability Status Scale) понад 4,0 подолання сходів є критичним етапом і часто потребує асистенції або безбар’єрного доступу.

Іммобільні пацієнти:

  • Пацієнти, чий стан здоров’я не дозволяє ходьбу сходами навіть з опорою. Їхній опорно-руховий апарат потребує пасивного транспорту, спеціальних сходових підйомників або вертикалізації в межах фізіотерапії.

Порушення ходьби сходами класифікуються за первинною причиною, причому найчастіше йдеться про неврологічні розлади (наприклад, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона) або дегенеративні захворювання суглобів (артроз колін та кульшових суглобів). Ці труднощі обмежують локомоцію, рівновагу та правильний механізм кроку (Valkovič, Růžička, 2013).

Основні типи патологічної ходьби

У клінічній практиці згідно з Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) (2026) порушення ходьби поділяються наступним чином:

  • Атактична ходьба (R26.0): проявляється нестабільністю, хиткістю та розширеною базою; пацієнт має проблеми з утриманням рівноваги при перенесенні ваги.

  • Паралітична ходьба (R26.1): виникає при паралічах та м’язовій слабкості, типово при нервово-м’язових захворюваннях.

  • Труднощі при ходьбі, не класифіковані в інших рубриках (R26.2).

  • Інші та неуточнені порушення ходьби та рухливості (R26.8) – відчуття невпевненості в ногах.

Серед найпоширеніших причин труднощів при ходьбі сходами є гонартроз та коксартроз, які спричиняють біль при навантаженні та знижують обсяг рухів, а також неврологічні та м’язові захворювання (наприклад, м’язові дистрофії, які безпосередньо порушують силу, необхідну для подолання перепадів висоти). Іншими бар’єрами ефективної ходьби сходами є сенсорний дефіцит (знижена гострота зору, сліпота, відсутність периферичного зору), вертиго, загальна слабкість, невпевненість або попередній негативний досвід при ходьбі сходами, рухові порушення внаслідок бездіяльності та значно зниженої фізичної кондиції, страх та інші (Rajnohová, 2021).

Нездатність до ходьби сходами може мати численні негативні наслідки, такі як ризик травми, оскільки сходи є для людини значною перешкодою, обмеження повсякденного функціонування, соціальна ізоляція, психологічні наслідки, швидша втрата кондиції та м’язової сили, атрофія м’язів, обмеження рухів, погіршення функції опорно-рухового апарату, бездіяльність, підвищений ризик серцево-судинних захворювань та інші.

Типи ходьби за патологічною причиною:

  • Нестабільна ходьба – при ослабленні бічних фіксаторів таза у фазі одноопорного стояння опускається неоперта сторона таза, м’язи, що забезпечують відносне вкорочення крокової кінцівки, перевантажуються.

  • Ходьба з укороченою кінцівкою – пацієнт ходить на носку, довшу кінцівку повністю не розгинає.

  • Односторонньо анталгічна ходьба – пацієнт скорочує час навантаження болючої кінцівки, подовжує фазу відштовхування та приземлення.

  • Контрактура в ділянці гомілковостопного суглоба – змінюється ритм ходьби та довжина кроку, пацієнт відхиляє центр ваги вбік – кульгає.

  • Ходьба на пласких стопах – енергетично затратна ходьба, навантажується медіальна поверхня стоп.

  • Розгинальна контрактура в ділянці коліна – пацієнт робить легку абдукцію з одночасним підняттям таза при проходженні через вертикаль.

  • Контрактура в ділянці кульшового суглоба – перешкоджає використанню ротаційного механізму кульшового суглоба. У русі бере участь поперекова ділянка, м’язи тулуба та таз (реклінація таза).

  • Вестибулярна ходьба – ходьба з ширшою базою.

  • Паркінсонічна ходьба – дрібні, шаркаючі кроки, пацієнту важко змінювати ритм ходьби, зникають співрухи кінцівок, наявне флексійне тримання тулуба та кінцівок.

  • Спастична геміпаретична ходьба – ходьба циркумдукцією.

  • Табетична (півняча ходьба) – пацієнт не може оцінити висоту кроку, високо піднімає нижні кінцівки, що нагадує ходу півня.

  • Парапаретична ходьба – пацієнт не може використати в кроковому механізмі чергування згинання та розгинання через наявне флексійне положення; при спастичній формі йдеться про т.зв. ножицеподібну ходьбу.

  • Мозочкова ходьба – при порушенні палеоцеребелуму, хитка ходьба, тітубації, широка база; називається також п’яною ходьбою.

  • Фібулярна ходьба – пацієнт не може виконати тильне згинання в гомілковостопному суглобі, наступає на носок і виникає феномен степу (подвійне постукування) (International Parkinson and..., 2025; Typológia chôdze podľa..., 2026; Valkovič, Růžička, 2013; Valkovič a kol., 2012).

Клінічне значення правильної ходьби сходами

Ходьба сходами є функціонально складною активністю, що вимагає координованої роботи м’язів у замкненому кінетичному ланцюзі, оптимального контролю центру ваги та збереження осі нижніх кінцівок. Недостатня стабілізація таза, ротація колінного суглоба та тулуба, а також порушення ексцентричного контролю призводять до енергетично неефективного та ризикованого руху. Цілеспрямована освіта, індивідуально налаштована стратегія руху та професійний нагляд дозволяють оптимізувати біомеханіку, зменшити компенсаторні механізми та значно знизити ризик падіння (Kociová, 2013).

Варіабельність та адаптивність ходьби сходами за параметром часу кроку (stride time variability) є сильним предиктором падіння – вища варіабельність означає вищий ризик падіння (Hausdorff, 2007). Інші параметри, як-от варіабельність ширини кроку та довжини кроку, також пов’язані з ризиком падіння. Літні люди та особи, які зазнали падіння, демонстрували більші відхилення цих параметрів. Ці висновки важливі при ходьбі сходами, де стабільність є критичною.

Варіабельність координації кінцівок і тулуба не є «помилкою» – вона функціональна та адаптивна, невеликі відхилення в русі не є помилкою, а природним механізмом пристосування до умов. Вища координація та варіабельність між тулубом і тазом дозволяє гнучко реагувати на зміни та несподівані збурення (наприклад, нерівні сходи, раптова зупинка). Навпаки, надто низька або надто висока варіабельність може знижувати здатність до адаптації та підвищувати ризик падіння (Stergiou et al., 2006).

Оцінка варіабельності та динаміки ходи, включаючи такі параметри, як час кроку, довжина та ширина кроку, може допомогти виявити літніх людей із підвищеним ризиком падіння. Реабілітаційні програми можуть цілеспрямовано тренувати координацію та адаптивність, щоб покращити безпеку під час ходьби по сходах. При розробці профілактики падінь та допоміжних засобів (наприклад, поручні, відповідне взуття) доцільно враховувати координацію та адаптивність ходи, а не лише стабільність при статичній ході (Ducharme, 2017).

Переваги тренування ходьби по сходах

Тренування ходьби по сходах несе з собою кілька позитивних аспектів для пацієнта:

  • покращення координації, стабільності та впевненості під час ходьби по сходах,

  • підвищення ефективності та збільшення рухової активності,

  • зростання м’язової активності та сили нижніх кінцівок,

  • кращий контроль дихання при навантаженні,

  • зменшення страху падіння та інших негативних емоцій,

  • вища самостійність у повсякденному житті,

  • усунення соціальної ізоляції,

  • позитивний вплив на загальне здоров’я та якість життя людини (Horbacz, Junger, 2025).

Тренування ходьби, навіть із використанням цифрових інструментів, може призвести до підвищення мобільності та самостійності пацієнтів. Багато досліджень і кампаній зосереджені на позитивних сторонах достатньої ходьби або рухової активності, але мінімальна увага приділяється правильній техніці ходьби.

Методика тренування ходьби

Тренування ходьби в рамках фізіотерапії з використанням цифрових інструментів складається з кількох компонентів:

  • вхідне функціональне обстеження,

  • аналіз ходьби по сходах (відеозапис),

  • навчання правильної техніки ходьби по сходах (з використанням цифрових інструментів),

  • тренування з негайним зворотним зв’язком (з використанням цифрових інструментів),

  • поступове підвищення складності з урахуванням індивідуальності пацієнта,

  • повторна оцінка прогресу пацієнта.

Мінімальна частота тренувань ходьби становить щонайменше двічі на тиждень тривалістю програми 4 – 6 тижнів.

Використання цифрових інструментів при тренуванні ходьби

Сучасні технології революційно змінюють тренування ходьби. До цих технологій належать: 1. Відеоаналіз руху – сучасний метод, який за допомогою відеозапису та спеціалізованого програмного забезпечення розкладає рух на окремі фази. У фізіотерапії служить для детальної оцінки ходи, постави та обсягу рухів у суглобах. Для відеоаналізу руху під час тренування ходьби можна використовувати також камерні системи, розташовані на сходах (наприклад, Dynamic Reha Stairs). Цілями відеоаналізу руху є:

  • візуалізація рухового стереотипу ходи,

  • покращення оптичних діагностичних навичок фізіотерапевта,

  • виявлення асиметрій та компенсаторних механізмів,

  • надання негайного візуального зворотного зв’язку пацієнту,

  • об’єктивізація висновків,

  • документування висновків та досягнутого прогресу,

  • підвищення усвідомлення власного рухового прояву, включаючи помилки,

  • відстежуваність висновків та результатів фізіотерапевтом і пацієнтом,

  • докази терапевтичних втручань (Video Analysis - a Vital..., 2026).

2. Мобільні додатки – для тренування та відстеження ходьби по сходах не існує спеціальних додатків, але можна використовувати фітнес-додатки, які автоматично записують подолані поверхи (за допомогою барометра) та пройдені кроки. До корисних мобільних додатків для смартфона належить класичний крокомір, а також, наприклад, Pedometer: Daily Step Tracker, який автоматично підраховує кроки, спалені калорії та активне підйом по сходах, або додатки Google Fit та Apple Здоров’я, які точно виявляють зміну висоти над рівнем моря, фіксують подолані поверхи та дозволяють встановлювати щоденні цілі. Іншим корисним додатком є WalkStep: Tracker & Reward, який мотивує до руху у формі винагород та детально візуалізує щоденні чи щотижневі результати. До загальних цілей використання мобільних додатків при тренуванні ходьби по сходах належить:

  • відстеження кількості кроків та пройденої відстані,

  • моніторинг прогресу в часі,

  • об’єктивізація загального навантаження,

  • мотиваційний елемент, що підтримує прихильність до терапії (Merolli et al., 2021).

3. Сенсори рівноваги та тиску – забезпечують своєчасну та точну кількісну оцінку біомеханічних параметрів, таких як розподіл ваги, довжина кроку та стабільність стопи. Вони дозволяють фізіотерапевтам виявити навіть незначні рухові асиметрії під час підйому або спуску та прискорити тренування безпечної ходьби. Можуть використовуватися сенсори тиску або руху. Сенсори тиску (FSR) та платформи застосовуються безпосередньо у взутті, на стопах або вбудовані безпосередньо у сходи/підлогу. Вони оцінюють динаміку тиску, визначають силу відштовхування, навантаження на носок у порівнянні з п’ятою та встановлюють точки балансу. Вони дозволяють контролювати динаміку ходи. Навпаки, сенсори руху (інерційні блоки IMU / гіроскопи та акселерометри) є носимими пристроями, які найчастіше кріпляться на тулуб, таз та нижні кінцівки. Вони відстежують просторові кути тіла, швидкість руху та стабільність у центрі ваги під час подолання сходів. Ці носимі сенсори для аналізу ходи надають об’єктивні дані, порівнянні з клінічними лабораторіями. Ці технології змінюють традиційну реабілітацію, оскільки замінюють лише візуальну оцінку фізіотерапевта твердими даними та дозволяють мозку ефективніше навчатися правильної координації при складнішому русі, яким є ходьба по сходах (Šmondrk та ін., 2023).

Сенсори рівноваги та тиску мають при тренуванні ходьби по сходах кілька переваг:

  • Біологічний зворотний зв’язок (Біофідбек) у реальному часі – під час ходьби по сходах система одразу попереджає пацієнта (наприклад, звуково або візуально на моніторі), якщо він переносить надто велику вагу на здорову ногу або якщо його центр ваги відхиляється, таким чином отримуючи негайну інструкцію, як вирівняти поставу.

  • Корекція осьового навантаження – сенсори допомагають запобігти неправильним руховим стереотипам, таким як, наприклад, ротація таза або надмірне навантаження колінних та кульшових суглобів під час підйому.

  • Безпека та профілактика падінь – на основі даних сенсори оцінюють ступінь стабільності, що допомагає терапевтам обрати правильний тип компенсаторного засобу (наприклад, милиці або ходунки) та оцінити впевненість пацієнта в русі.

  • Моніторинг у домашньому середовищі – окрім реабілітаційних центрів, існують також сенсори руху та тиску, призначені для встановлення на сходах, які, крім вимірювання активності, служать також для автоматичного освітлення простору, що значно підвищує безпеку під час тренування.

Використання сенсорів рівноваги та тиску при тренуванні ходьби має такі цілі:

  • аналіз перенесення ваги між нижніми кінцівками,

  • оцінка стабільності постави та динамічної рівноваги,

  • виявлення асиметричного навантаження,

  • кількісна оцінка та об’єктивізація покращення функції (Bizovská та ін., 2021).

4. Prenos princípu biofeedbacku do motorického tréningu – biofeedback ako terapeutická metóda využíva presné merania telesných funkcií v reálnom čase a funguje na princípe biologickej spätnej väzby. Pacient je pomocou senzorov napojený na prístroj, ktorý okamžite konvertuje nevedomé telesné procesy na vizuálne alebo zvukové signály (napr. grafy na obrazovke). Využitie biofeedbacku pri fyzioterapii pacientov s respiračnými či neurologickými problémami pomáha zvyšovať sebadôveru a istotu pri prekonávaní schodov aj v bežnom živote. Pri nácviku chôdze po schodoch sú využiteľné viaceré typy biofeedbacku, a to:

  • Vizuálny a akustický biofeedback – využíva snímače tlaku v chodidlách alebo kamerové systémy umiestnené na schodoch. Pacient v reálnom čase vidí na monitore grafické znázornenie rozloženia hmotnosti na schode alebo počuje zvukový signál pri dosiahnutí správnej polohy chodidla. Okamžitá vizuálna/zvuková informácia umožňuje pacientovi korigovať postavenie ťažiska, dĺžku kroku a intenzitu zaťaženia (viac je uvedené v bode 3. vyššie).

  • Kinematický a elektromyografický (EMG) biofeedback – snímače vyhodnocujú uhly v kĺboch alebo elektrickú aktivitu svalov (napr. štvorhlavého svalu stehna). Ak pacient správne zapojí svalstvo, systém mu poskytne pozitívnu spätnú väzbu. Tento biofeedback zabraňuje nežiaducim pohybovým stereotypom (napr. nadmerná kompenzácia zdravou končatinou).

  • Biofeedback spirometrie – pri nácviku chôdze po schodoch predstavuje modernú rehabilitačnú metódu, ktorá pacientom umožňuje zrakom alebo sluchom kontrolovať dýchanie a spotrebu kyslíka v reálnom čase. To pomáha predchádzať zadýchaniu, zlepšuje kapacitu pľúc a znižuje celkovú námahu pri fyzickej aktivite. Tento rehabilitačný proces sa skladá z viacerých krokov:

  1. Sledovanie dýchania – pomocou spirometrického senzora prístroj nepretržite meria vitálnu kapacitu pľúc a dychový objem počas výstupu alebo zostupu po schodoch.

  2. ***Bezprostredná odozva (Biofeedback) *** – počítačový systém konvertuje dáta o dýchaní na grafy alebo zvuky, pričom pacient ihneď vidí, či dýcha plytko, príliš rýchlo, alebo či zapája bránicu.

  3. Korekcia techniky – na základe spätnej väzby sa pacient učí vedome korigovať frekvenciu a hĺbku dychov tak, aby optimalizoval prísun kyslíka do svalov.

  4. Prevencia únavy a stresu – vďaka správnemu dýchaniu sa telo dostáva do lepšej psychickej aj fyzickej pohody, čo vedie k menšej svalovej únave a lepšiemu zvládaniu stresu zo záťaže.

Cieľom využitia biofeedbacku pri nácviku chôdze je:

  • zrýchlenie neuroplasticity – opakovaním pohybu s okamžitou korekciou si centrálna nervová sústava rýchlejšie osvojuje správny pohybový vzorec,

  • redukcia strachu alebo úzkosti a rizika pádu – vďaka neustálej kontrole a podpore získava pacient vyššiu sebadôveru, pocit bezpečia a istoty, čo je kľúčové pre samostatné fungovanie v domácnosti,

  • prevencia preťaženia – pacient sa učí správne dávkovať silu, čím sa minimalizuje riziko poškodenia kĺbov a svalovej únavy,

  • zlepšenie okysličenia organizmu – správna technika dýchania predchádza poklesu saturácie krvi kyslíkom počas chôdze,

  • neustála spätná väzba (napr. graf na obrazovke) – pomáha pacientovi lepšie zvládnuť stres z dýchavičnosti, čím sa zvyšuje jeho fyzická výdrž a istota,

  • synchronizácia dýchania s fyzickou záťažou, zlepšenie kapacity pľúc a zníženie neúmernej dýchavičnosti,

  • aktívna participácia pacienta – pacient sa stáva aktívnym účastníkom terapie, nie pasívnym prijímateľom intervencie,

  • lepšie motorické učenie – spätná väzba zlepšuje korekciu pohybu a podporuje vytváranie správneho pohybového stereotypu,

  • zvýšenie sebakontroly – pacient získava schopnosť autoregulácie pohybu,

  • redukciu strachu z pádu – objektívna spätná väzba zvyšuje pocit bezpečia a istoty pri pohybe (Malik, Dua, 2025).

5. Využitie špecializovaných technológií – pri nácviku chôdze po schodoch môže fyzioterapeut využiť aj moderné digitálne nástroje, ktorými sú robotické systémy ako zariadenia napr. G-EO System (alebo podobné roboticky asistované trenažéry) simulujúce chôdzu po schodoch s riadenou oporou hmotnosti a poskytujú objektívne dáta o zapojení končatín v jednotlivých fázach schodiskového cyklu. Trendom posledných rokov je aj využitie virtuálnej reality (VR), pričom kombinácia balančného tréningu s virtuálnym prostredím pri nácviku chôdze využíva interaktívne prostredia na stimuláciu mozgu, čo výrazne zlepšuje obnovu motorických funkcií. Pacient vníma simulované prekážky, vďaka čomu sa jeho telo prirodzene prispôsobuje, pričom fyzioterapeut vie presne nastaviť náročnosť tréningu.

Medzi ciele využitia špecializovaných technológií patrí:

  • zlepšenie neuroplasticity mozgu a zapojenie CNS – vizuálny vnem v okuliaroch pri VR núti mozog rýchlejšie budovať nové nervové spojenia; pri robotických systémoch využitie spätnej väzby a senzomotorickej stimulácie pomáha mozgu znovu sa učiť stratené pohybové vzorce,

  • vysoká intenzita a opakovateľnosť – umožňuje absolvovať stovky až tisíce krokov v jednej terapii,

  • väčšia motivácia – pacient sa vďaka zábavným hrám a scenárom viac sústredí na pohyb,

  • bezpečnosť a skorá vertikalizácia – nácvik prebieha v stabilnom prostredí, kde nehrozí reálny pád, často v kombinácii s odľahčením hmotnosti; bezpečný nácvik aj u imobilných pacientov vďaka sofistikovaným postrojom,

  • presné dávkovanie záťaže – systémy dokážu presne nastaviť mieru odľahčenia telesnej hmotnosti, rýchlosť pásu a odpor kladený na končatiny podľa aktuálneho stavu pacienta,

  • podpora správneho stereotypu – zabraňujú vzniku nesprávnych pohybových návykov a korigujú asymetriu chôdze (Banyai, Brișan, 2024; Využití virtuální reality..., 2026).

Використання цифрових інструментів під час тренування ходьби може бути обмежене кількома бар’єрами, які в загальному плані можна розділити на соматичні, психічні та соціально-економічні. До соматичних бар’єрів можна віднести тремор рук або тіла чи сенсорні порушення – порушення зору та слуху (Prashad, Chen, 2018). З інших фізичних перешкод це може бути наявність хронічного захворювання або поліморбідність із обтяжливими симптомами, які перешкоджають використанню ІКТ (наприклад, імобільність, біль, пролежні, нудота, блювання та інше). Використання сучасних технологій може бути детерміноване також порушеннями харчування (недоїдання, зневоднення), порушеннями терморегуляції, порушеннями сну, наявністю запаморочень, нестабільності та падінь, порушеннями випорожнення та іншими факторами, що випливають із соматичної сторони. Психічні бар’єри щодо цифрових інструментів у пацієнтів становлять деменція, депресія, делірій, порушення пам’яті, дезадаптаційні розлади, зниження психічної працездатності, втома, сповільнення психічних процесів, погіршення уваги, зміни в емоційних реакціях, зміни особистості та інші. До соціально-економічних детермінант належать самотність пацієнта, нижчий рівень соціальних контактів, соціальна ізоляція та відсутність інтересу до соціальної інклюзії, інактивність, недостатнє фінансове забезпечення, невідповідні умови проживання та інші (Magerčiaková, Zrubáková, 2024).

Висновок

Ходьба по сходах належить до найскладніших повсякденних активностей, особливо у літніх людей, пацієнтів після оперативних втручань та травм. Вона вимагає достатньої м’язової сили нижніх кінцівок, стабільності тулуба, рівноваги, координації, а також належного дихального та серцево-судинного резерву. Практичний досвід фізіотерапевтів вказує на те, що пацієнти справляються з ходьбою по рівній поверхні, але саме сходи є для них обмежувальним фактором повернення до самостійності. Цифрові інструменти не є заміною фізіотерапії, але становлять спосіб допомогти пацієнту краще зрозуміти власний рух під час ходьби по сходах. Впровадження цих інструментів у медичній практиці підвищує якість реабілітаційного процесу у пацієнтів, але також сприяє безпеці рухової активності, запобіганню соціальній ізоляції та підвищенню якості життя, також у контексті самостійності чи самодостатності щодо основних повсякденних дій людини (наприклад, покупка продуктів, проходження медичного обстеження, відвідування богослужінь, використання різних послуг, подорожі тощо). Цифрові інструменти як важливе сучасне доповнення до класичної фізіотерапії сприяють також покращенню розуміння руху, мотивації пацієнта та об’єктивності терапії.

Автор: Mgr. Pavel Mogora**

Список бібліографічних посилань

AMERICAN PSYCHOLOGICAL ASSOCIATION. 2018. Motor learning. In: APA Dictionary of Psychology [online]. Доступно з: https://dictionary.apa.org/motor-learning

BANYAI, A. D., BRIȘAN, C. 2024. Robotics in Physical Rehabilitation: Systematic Review. Healthcare (Basel). 2024 Aug 29;12(17):1720. doi: 10.3390/healthcare12171720. PMID: 39273744; PMCID: PMC11395122.

BIZOVSKÁ, L., NOHELOVÁ, D., JANURA, M. 2021. Inerciálne senzory a ich využitie v klinickej praxi. In: Rehabilitace a fyzikální lékařství, 28, 2021, No. 4, pp. 177-184. doi: https://doi.org/10.48095/ccrhfl2021177.

DOE, J., SMITH, J. 2022. Effectiveness of Spirometer Feedback in Respiratory Physiotherapy for Seniors. Journal of Respiratory Therapy. 2022. ISSN 1234-5678.

DUCHARME, S. W. 2017. Quantifying gait adaptability: Fractality, complexity, and stability during asymmetric walking. Doctoral dissertation. Amherst: University of Massachusetts, 2017.

HAUSDORFF, J. M. 2007. Gait dynamics, fractals and falls: finding meaning in the stride-to-stride fluctuations of human walking. Hum Mov Sci. 2007 Aug;26(4):555-89. doi: 10.1016/j.humov.2007.05.003. Epub 2007 Jul 5. PMID: 17618701; PMCID: PMC2267927.

HORBACZ, A., JUNGER, J. 2025. Pohybové programy pre seniorov. Košice: Univerzita Pavla Jozefa Šafárika v Košiciach, Ústav telesnej výchovy a športu, 2025, 117 s. ISBN 978-80-574-0486-6.

CHAKRABORTY, A., WHITE, J. et al. 2024. Remote monitoring of daily spirometry and oximetry in patients with pulmonary fibrosis: A feasibility study. BMJ Open Respiratory Research. 2024, roč. 11, e001848. ISSN 2052-4439.

INTERNATIONAL PARKINSON AND MOVEMENT DISORDER SOCIETY. 2025. Gait disorders and stiffness in Parkinson's disease. [online]. [cit. 2026-05-20]. Доступно в Інтернеті: https://sk.movementdisorders.org/MDS/Resources/Patient-Education/Gait-Disturbances-and-Freezing-in-Parkinsons-Disease.htm

KOCIOVÁ, K. 2013. Základy fyzioterapie. Martin: Osveta, 2013, 276 s. ISBN 978-80-8063-389-9.

MAGERČIAKOVÁ, M., ZRUBÁKOVÁ, K. 2024. Význam digitálnej zdravotnej gramotnosti u seniorov z perspektívy ošetrovateľstva. In: Prohuman [elektronický zdroj] : vedecko-odborný internetový časopis. Roč. 16 (2024), online, s. 1 - 12. ISSN 1338-1415.

Medzinárodná klasifikácia chorôb – MKCH-10. 2026. [online]. [cit. 2026-03-03]. Доступно в Інтернеті: https://www.nczisk.sk/standardy-v-zdravotnictve/pages/medzinarodna-klasifikacia-chorob-mkch-10.aspx

MALIK, K., DUA, A. 2025. Advancing Patient Care With Biofeedback. [online]. [cit. 2026-04-10]. In: StatPearls Treasure Island (FL): StatPearls Publishing. Доступно в Інтернеті: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK553075/

MEROLLI, M,, FRANCIS, J.J,, VALLANCE, P., BENNELL, K. L., MALLIARAS, P., HINMAN, RS. 2021. Patient-Facing Mobile Apps to Support Physiotherapy Care: Protocol for a Systematic Review of Apps Within App Stores. JMIR Res Protoc. 2021 Dec 9;10(12):e29047. doi: 10.2196/29047. PMID: 34889767; PMCID: PMC8704116.

PRASHAD, R., CHEN, M. 2018. Back to the Basics: The Importance of Considering Health Literacy in the Development and Utilization of Consumer E – Health Interventions. In: PAPALOIS, V. E., THEODOSOPOULOU, M.: Optimizing Health Literacy for Improved Clinical Practices. Hershey PA: IGI Global, 2018, p. 73 – 86. ISBN 978-1-5225-4074-8.

RAJNOHOVÁ, E. 2021. Imobilita u geriatrických pacientov. [online]. [cit. 2026-04-10]. In: MINISTERSTVO ZDRAVOTNÍCTVA SR: Štandardné postupy, 2021, 19 s. Доступно в Інтернеті: file:///C:/Users/pouzivatel/Downloads/3_1-Imobilita-u-geriatrickeho-pacienta-Geriatria%20(1) .pdf

RYCHLÍKOVÁ, E. 2019. Funkční poruchy kloubů končetin. Praha: Grada, 2019, 240 s., ISBN 9788027120963.

SMITH, K., LEVIN, S. 1995. Walkfit: chůzí ke zdraví. Bratislava: Timy, 1995, 166 s. ISBN 80-88799-03-1.

STERGIOU, N., HARBOURNE, R., CAVANAUGH, J. 2006. Optimal movement variability: a new theoretical perspective for neurologic physical therapy. J Neurol Phys Ther. 2006 Sep;30(3):120-9. doi: 10.1097/01.npt.0000281949.48193.d9. PMID: 17029655.

ŠMONDRK, M., BABUŠIAK, B., KREANOVÁ, A. 2023. Využitie FSR senzorov pre monitorovanie dynamiky chôdze. [online]. [cit. 2026-04-10]. In: Konferencia: Trendy v biomedicínskom inžinierstve, 2023, s. 186 – 191. DOI: 10.13164/trendybmi.2023.186. Доступно в Інтернеті: https://www.researchgate.net/publication/374957955_Vyuzitie_FSR_senzorov_pre_monitorovanie_dynamiky_chodze>.

TROJAN, S. 2001. Fyziologie a léčebná rehabilitace motoriky človeka. 2. přeprac. a rozš. vyd. Praha: Grada, 2001, 226 s., ISBN 9788024700311.

VALKOVIČ, P., RŮŽIČKA, E. 2013. Klasifikácia porúch chôdze. In: Neurológia pre prax, 14, 2013, č. 4, s. 176–178. ISSN 1339-4223. Типи ходи за патологічною причиною. 2026. [online]. [цит. 2026-03-03]. Доступно в інтернеті: https://fyzioterapia.net/2012/02/typy-chodze-podla-patologickej-priciny/

VALKOVIČ, P., KOŠUTZKÁ, Z., SCHMIDT, F. 2012. Posturálna instabilita, poruchy chôdze a pády pri Parkinsonovej chorobe. In: Česká a slovenská neurologie a neurochirurgie, 2012; 75/ 108(2): 141– 153. ISSN 1802-4041.

Video Analysis - a Vital Part of the Physiotherapy Process. 2026. [online]. [цит. 2026-06-10]. Доступно в інтернеті: https://www.dartfish.com/blog/video-analysis-physiotherapy-process/

Використання віртуальної реальності у фізіотерапії. 2026. [online]. [цит. 2026-04-10]. Доступно в інтернеті: https://fyzioklinika.cz/poradna/clanky-o-zdravi/20-vyuziti-virtualni-reality-ve-fyzioterapii.